НУБіП за вертикаллю і горизонталлю: один день із життя студентів-журналістів

  Для початку пройдіть, будь ласка, простий тест. Що ви бачите на світлині? Ми бачимо креативних студентів-журналістів під час обідньої перерви. А ви? Якщо ви бачите якісь знаки чи символи, то ми з вами однієї крові. Бо все це про НУБіП!

  Наш університет – це місце, де ми вперше зустрілися, познайомилися, потиснули одне одному руки, зазирнули в очі, здружилися, закохалися і стали єдиним цілим – творчим і невгамовним курсом Журн-2000б. Для чого ж ми тут?
  Учитися, здобувати знання, набувати умінь і навичок, щоб крок за кроком йти до своєї професії. Учитися «не для школи, а для життя». Учитися задля результату, де результат – стати справжнім фахівцем своєї справи. Учитися, ловити краплини безцінного досвіду у метрів журналістики, професорів, доцентів, викладачів-ентузіастів, яких так багато на нашому факультеті. Учитися, коли війна й інші університети розгублено вичікують, ставлять навчання на паузу. Учитися, коли немає світла й інтернету, коли разом з викладачем сходиш до бомбосховища. Учитися, коли субота, але знаєш, що медіалабораторія відчинена і є можливість знімати, озвучувати й набувати практичного досвіду. Учитися, коли весна, але є ще веб-дизайн і все так складно. Учитися попри все, бо хто ж тоді писатиме й зніматиме про перемогу? Але…
  Без перерв і дозвілля процес навчання не буде таким ефективним. А щодо дозвілля в нашому університеті – тут мегавибір на будь-який смак! Хочеш – танцюй, хочеш – співай, хочеш – Гамлета вдавай! Лишень пройди на третій поверх третього корпусу. Там на кафедрі культурології в тобі діагностують стільки талантів, що мама з татом здивуються!
  І, звісно, у вас виникає питання, чому наша літера «і» така велика. Тобто чому наші хлопці такі високі, а дівчата такі гарні? Правильно – свіже повітря та фізичні вправи. За першим ми йдемо до Ботанічного саду, за другим – на кафедру фізичного виховання, яка за асортиментом пропозицій поступиться хіба що кафедрі культурології. Але вільного часу у вас точно не буде!

 Просто Підтримка… Теж з великої букви. Бо це наша єдність. Наша університетська спільнота. Де тебе завжди вислухають і допоможуть. Те, що дає опору, відчуття «плеча», те, що підкріплює, зміцнює, вселяє впевненість, дає орієнтир. Як-от сьогодні ми зрозуміли, що на нашому факультеті немає чужих студентів і чужих кураторів, чужих кафедр. Ми дякуємо кафедрі психології за люб'язно наданий м’ячик (ви побачите його далі на світлинах). Ми дякуємо кафедрі педагогіки за комп’ютер для презентації історії НУБіП. Ми дякуємо кафедрі романо-германських мов і перекладу, фахівець якої «подружив» ноут кафедри педагогіки з технікою в аудиторії лісівництва. Ми дякуємо всім іншим кафедрам факультету, просто сьогодні ми не мали нагоди до вас звернутися. Але переконані, що тут на нас завжди чекають підтримка й допомога.
  А на хмаринці у нас «125»! Саме про це ми говорили на зустрічі з кураторами, де мали змогу поринути в минуле, відчути причетність до славетної історії університету.

  Дякуємо директору музею Марії Поливач за можливість побачити унікальні світлини, ознайомитися з новими фактами. І хоча за три роки навчання ми неодноразово були в музеї, неодмінно прийдемо ще!

  

  Подяка буде неповною без відповідних слів нашим кураторам, викладачам і завідувачу кафедри журналістики та мовної комунікації Марині Навальній.

  І окремо – деканату гуманітарно-педагогічного факультету. Адже завдяки всім вам ми мали сьогодні такий неймовірний, творчий, сповнений позитивних емоцій день! Ще й як журналісти познімали (перегляньте, як це було).

  Якщо в цих літерах ви впізнаєте себе, бачите своє місце – вітаємо, нам всім незабаром 125! Адже з нас складається НУБіП України. Ми маємо славетну історію і впевнено йдемо в майбутнє, ми сучасні і творчі, сміливо окреслюємо перспективи, але стоїмо на міцному камені традицій.
  Якщо ви ще не побачили себе в цих літерах – приєднуйтеся, обирайте наш факультет, і станете частиною нашого дружнього колективу!