Бабин Яр: біль всього людства та пам’ятка про ціну людського життя
29 вересня весь світ згадував трагічну річницю початку одного з найвідоміших епізодів Голокосту на території України – розстрілу євреїв у Бабиному Яру. Бабин Яр – місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року став символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей.
Під час німецької окупації в Україні нищили цивільне населення всіх національностей, але за нацистською ідеологією євреїв, як неповноцінних, мали вбити першими та знищити повністю. За даними науковців, у часи німецької окупації на території України серед цивільного населення вбили близько 1,5 мільйона євреїв, які були інтегровані в українську спільноту.
В урочищі Бабин Яр, яке на час другої світової війни було околицею Києва, за три роки нацистської окупації було знищено від 70 до 100 тисяч чоловік: євреїв, ромів, караїмів, українців, росіян, заручників, комуністів, військовополонених, підпільників, партизанів, українських націоналістів, психічно хворих з лікарні ім. Павлова. Із понад ста тисяч людей врятуватися вдалося одиницям.
Ставлення нацистів до населення чітко віддзеркалюється у статистичних даних: на 1 червня 1941 року у Києві мешкало 930 тис. чоловік, з яких майже 160 тисяч (понад 20%) були євреями. Після окупації Києва у вересні 1941 року чисельність жителів міста зменшилася більше як наполовину, з яких євреїв нараховувалося приблизно 60 тисяч. Більшість із них не змогли або не захотіли тікати. Це були переважно жінки, діти, люди похилого віку та хворі.
Формальним приводом для масових убивств став підрив вулиці Хрещатик, де розташовувався німецький штаб. 29-30 вересня у Бабиному Яру вбили 33 771 людину. Їх зібрали, колоною відвели на місце, змусили роздягнутися, а потім увійти в яр. Зондеркоманда 4а, спеціальний загін айнзатцгрупи «С» під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля, розстрілювала їх невеликими групами. Розстріли в Бабиному Яру продовжувалися до серпня 1943 року. З наближенням Червоної Армії, нацисти зробили спробу ліквідували братські могили та спалити останки загиблих.
«Бабин Яр», окрім Києва, є у багатьох містах України, де тисячами знищували населення, переважно євреїв: у Кам’янці-Подільському 23; Бердичеві «єврейській столиці УРСР» - близько 14-15; Вінниці - 10; Дніпрі - близько 10; Одесі - близько 25; Рівному - 17; Харкові – від 12 до 14; Луцьку –18; Ковелі – 9 тисяч людей.
Після Другої світової війни Бабин Яр став символом людської трагедії, страждань мирного населення.
29 вересня директорка музею історії НУБіП України Оксана Силка, завідувачка кафедри філософії та міжнародної комунікації Валентина Культенко, професор кафедри міжнародних відносин та суспільних наук Сергій Білан разом зі студентами різних спеціальностей гуманітарно-педагогічного факультету відвідали Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр».
До 84-х роковин масових розстрілів у Бабиному Яру в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» було відкрито міжнародну виставку «Держава обману: сила нацистської пропаганди», створену у співпраці з Меморіальним музеєм Голокосту у Вашингтоні. Виставка розповідає про те, як слова та образи — від газетних заголовків і плакатів до масштабних візуальних інсталяцій — поступово готували ґрунт для злочинів Голокосту та виправдовували нацистську війну на знищення.
Роза Тапанова, директорка Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», виступаючи перед нашими студентами, зазначила, що стратегія Заповідника полягає у збереженні пам’яті та водночас у створенні сучасних освітніх практик для молоді. Саме тому співпраця з Меморіальним музеєм Голокосту у Вашингтоні є для нас надзвичайно важливою — вона дозволяє залучати нові покоління українців до усвідомлення історії. Ми робимо так, щоб пам’ять була нашим щитом. Бо якщо ми не бережемо історію, не пам’ятаємо і не називаємо речі своїми іменами, брехня й ненависть знову знаходять шлях у наше життя.
Бабин Яр став символом Голокосту і нацистських злочинів у Східній Європі. Трагедія Бабиного Яру - важливий прецедент у документації злочинів проти людяності. Служить нагадуванням про важливість міжнародних механізмів захисту прав людини та протидії геноциду.
Роковини в часи болю – так охарактеризувала пам’ятний день Роза Тапанова. Саме в цьому році ми найбільше розуміємо, що відбувалося в цьому місці. Серед нас сьогодні є багато родин, які зазнали цього болю. Бабин Яр – це місце останнього спочинку людей багатьох національностей і віросповідань. Їх об’єднує те, що вони були мешканцями України, які зіткнулись із абсолютним злом, яке знищує все навколо себе. Минають роки, а зло залишається незмінним. І воно знову приходить на нашу землю. Роковини в часи болю – це свідчення того, що наш біль не минув, він живий.
Злочини повторюються, якщо не оприлюднювати факти і не підтримувати пам’ять. Нові місця масових розстрілів знаходять після окупації рашистами території України. За п’ять тижнів окупації в Бучі, за даними влади міста, загинули 458 мирних жителів, 419 з них були застрелені або померли від тортур. У 2022 році під час обстрілу Києва російські ракети вдарили в район меморіалу Голокосту «Бабин Яр» – по старому єврейському цвинтарю. Російські ЗМІ «анонсували» цей авіаудар – військове керівництво країни-агресора заявило, що таким чином вони виводять з ладу технологічні об’єкти СБУ.
Сьогодні вислів «Пам’ятаємо, щоб не повторилося» як ніколи є актуальним. Бабин Яр — це не лише трагічна сторінка історії, а й дзеркало колективної пам’яті, яке показує як суспільство ставиться до минулого, як формується національна ідентичність, яку роль відіграє пам’ять у побудові майбутнього. Вшановуємо пам’ять жертв і висловлюємо щире співчуття постраждалим у новій війні.