Програма практики для 1 курсу

Структура і зміст програми агрономічно-ознайомчої практики з дисципліни «Селекція і насінництво польових культур» для І курсу

1. Програма навчальної практики

2. Практичні завдання з програми практики

3. Критерії оцінки навчальної практики

Програма агрономічно-ознайомчої практики в 2026 р. складається із 2 модулів, за кожен з яких студент отримує оцінку у відомість.

Модуль 1 – перша дистанційна частина практики, за успішне виконання якої студент може отримати максимально 100 балів.

Оцінювання студентів відбувається згідно положення «Про екзамени та заліки у НУБіП України» від 25.09.2019 р. протокол № 2

Оцінка національна	Визначення оцінки ЄКТС	Рейтинг здобувача, бали
Відмінно	Відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок	90–100
Добре	В загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок	74–89
Задовільно	Непогано, але зі значною кількістю недоліків	60-73
Незадовільно	Потрібно працювати перед тим як отримати залік	0–59

4. Звітність студента за виконання дистанційних завдань практики

Звіт виконується у довільній формі на базі отриманих завдань. Об’єм звіту до 10 стор. друкованого тексту, формат паперу – А4, орієнтація – книжкова, поля з усіх сторін – 20 мм, міжрядковий інтервал – 1,5, кегль шрифту – 14, гарнітура – TimesNewRoman, абзац – 1,00 см

За додатковою (незрозумілою) інформацією можна писати у Viber (098-78-30-971) лише в період із 21 по 25.04.2020.

Зразок оформлення звіту

Звіт необхідно підписати: Звіт_Прізвище_курс_група (Наприклад: Звіт_Іванов_1_6

5. Методичні рекомендації для проходження навчально-ознайомчої практики із дисципліни «Селекція і насінництво польових культур»

Сорт, як засіб інтенсифікації виробництва. Принципи розробки моделі сорту(гібриду). Виконання робіт в селекції і насінництві.

На основі характеристики кращих гібридів і сортів побудувати модель сорту. Досліджуючи вихідний матеріал розробити і вказати шляхи його використання.

Сорти суттєво відрізняються між собою. Якість сорту проявляється в їх ознаках та властивостях. Люба форма чи сорт рослин характеризується сукупністю багатьох ознак і властивостей.

Ознака, або властивість – це одиниця морфологічної, фізіологічної і біологічної дискретності організму. Морфологічні особливості будова рослин називаються ознаками.

Ознаки у рослин визначаються шляхом виміру, зважуванням і окомірної оцінки. До них відносяться: висота рослин, число і величина листків, товщина стебла, число міжвузлів і пагонів кущення у злаків, величина колосу, волоті, форма бульб, коренеплодів, плодів, наявність, або відсутність остюків і опушення, щільність колосу, або волоті у злаків, колір насіння і плодів.

Ознаки рослин умовно ділять на дві групи: якісні і кількісні.

Якісними називають такі ознаки, різницю по яких можна визначити окомірно, наприклад: остистий, чи безостий колос, плівчасте, чи голе зерно, округла, чи овальна форма бульб, білий колір квітки і т.д.

Кількісними називаються ознаки, різницю по яким неможливо, або важко визначити шляхом окомірної оцінки і для їх визначення необхідно проводити виміри, зважування, підрахунки.

Як відомо, врожайність з площі залежить від площі і маси зернівок (продуктивності). Не зупиняючись на першій величині, що залежить від спадковості сорту, погодних умов й агротехніки вирощування, розглядається маса зернівок рослини як похідної величини елементів структури врожаю. Оцінку сортів проводять за комплексом ознак: висота рослин, кущистість, кількість і маса зернівок з головного колоса та решти колосся рослини.

Під висотою рослин розуміють відстань від вузла кущіння до верхівки суцвіття найвищого плодоносного стебла. Її визначають шляхом виміру лінійкою з точністю до міліметрів. Загальне кущіння – це кількість усіх стебел на рослині. Продуктивне кущіння – це кількість продуктивних стебел, з суцвіть яких складається маса зернівок рослини. Масу рослин, колоса, зернівок головного колоса (товщиною більше і менше 2,5 мм) і зернівок з решти колосся такою ж товщиною визначають зважуванням на хіміко-технічних терезах. Кількість зернівок установлюють підрахунком їх як на головному, колосі, так і на решті стебел рослини. Довжина колосового стрижня - це віддаль між місцем прикріплення нижнього і верхнього колосків у головному колосі. Вимірюють цю ознаку з точністю до міліметрів. Кількість колосків у головному колосі визначають підрахунком їх з бокової (дворядної) сторони колоса, враховуючи недорозвинені колоски, знизу.

Ознайомлення з основними напрямками та результатами наукових досліджень кафедри селекції і генетики.

Генетичне різноманіття є одним із ключових ресурсів для вирішення нагальних проблем України: забезпечення продовольчої, екологічної безпеки; охорони здоров’я, поліпшення добробуту, загальної та професійної освіти населення. Їх доводиться вирішувати в умовах входження України до європейського та світового співтовариства, зокрема входження в СОТ, що потребує підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, загострення світової продовольчої та енергетичної криз; глобальних змін клімату.

Особливість селекційного процесу. Схема руху селекційного процесу. Техніка сівби селекційних посівів.

Всю роботу щодо створення нового сорту проводять у полях сівозміни, селекційних розсадниках. За останні роки в селекційному процесі широко використовують фітотрони і тепличні комплекси (ФТК), які мають теплиці та камери штучного клімату. Послідовність розміщення, обсяг і особливості робіт у селекційних розсадниках із зерновими культурами зображено на рис 1.

Посіви розмішують у полях селекційної сівозміни; чергування культур беруть, як у сівозмінах господарств зони діяльності селекційної установи.

Сівба вихідного матеріалу (колекцій, гібридів різних поколінь, мутантів тощо), селекційного і контрольного розсадників, розсадників попереднього та конкурсного сортовипробувань проводиться ручними та селекційними, порційними сівалками.

Для складання посівних відомостей і визначення площ під розсадники складається план – схема розміщення кожного розсадника в полі.

Відповідно до плану – схеми за 2 – 3 доби до сівби поле розбивають під певний розсадник. Для цього провішують першу (базову) лінію за реперами, які мають бути по краях кожного поля, або за допомогою екера будують прямий кут. За провішеною лінією здійснюється накладання відповідного розсадника за складеним планом - схемою.

Сівба селекційних розсадників, за винятком гібридного F1- F2, здійснюється навісними сівалками, про що згадувалося раніше. Вказані сівалки обладнані автоматичною системою регулювання норми висіву насіння.

Щоб не припуститись помилок і знеособлення селекційного матеріалу під час сівби, до її початку в лабораторії складають посівні відомості на кожний селекційний розсадник. У посівну відомість заносять порядковий номер ділянки, назву селекційного зразка, назву селекційного розсадника і кількість зерен, або рядів. Посівна відомість – це, по суті, план розміщення селекційних ліній і номерів у полі.

Насіння, що висівається в розсадниках вихідного матеріалу та селекційному, затарюється в пластикові касети, або пергаментні пакети. На касетах указують їх номер і назву розсадника; на пакетах простим олівцем пишуть номер ділянки, кількість зерен і назву розсадника. Затарені касети складають за розсадниками, за відповідними номерами, а пакети нанизують на нитку за номерами і складають у спеціальні посівні ящики. Насіння для контрольного і наступних розсадників затарюють в пергаментні пакети великих розмірів (0,5 – 1,0 кг), на яких указують назву розсадника, номер ділянки і повторення. Пакети ставлять в посівні ящики, де і зберігають до сівби.

Обсяги площ селекційних розсадників визначають перед сівбою за результатами бракування і добору кращих ліній по кожному розсаднику. Селекція починається з розсадника вихідного матеріалу, який складається з колекційного і гібридних розсадників.

Колекційний розсадник. Площа розсадника залежить від кількості сортозразків, залучених до вивчення, кількості ділянок стандартного сорту і площі доріжок між ділянками. Наприклад, у Миронівському інституті пшениці ім. В.М. Ремесла щорічно висівається в середньому 500 сортозразків. Зразки висівають три рядковими ділянками завдовжки 1,5 м і міжряддям 0,2 м. Доріжка між ділянками – 0,5 м.

Для зручності механізованої сівби, фенологічних спостережень і оцінок сортозразки висівають ярусами з доріжками між ними 50–100 см. Кількість ярусів залежить від розміру поля та обсягу розсадника. В нашому прикладі ярусів 10 з 50 номерами в кожному. Стандартні сорти краще висівати через визначену кількість ділянок. В нашому прикладі – через 10.

Гібридний розсадник включає всі генерації гібридів від F1 до F4-F6. Насіння з гібридних рослин, зазвичай, висівають роздільно, один колос – на один рядок. Кількість рядків залежить від кількості відібраних колосів з кожної комбінації, кількості батьківських форм і стандартних ділянок. Сівбу у гібридних розсадниках F1-F2 проводять вручну, в F3 -F6 – у більшості установ здійснюють касетними чи пакетними сівалками різних конструкцій за принципом колос – в один рядок завдовжки 1,0 – 1,5 м, з міжряддями 30 см, ярусами. В ярусі кількість рядків має бути кратною кількості сошників сівалки (n/6 рядків ); між ярусами залишають доріжку 0,5 м.

У F1 – F2 батьківські форми висівають по краях комбінацій, стандартні сорти – через 20 – 30 номерів.

Якщо відомо загальну кількість колосів у кожному розсаднику, її ділять на кількість рядків у ярусі та отримують кількість ярусів. Наприклад, у Миронівці щорічно в F2 висівають понад 20,5 тис. номерів на площі 1,23 га: 200 ярусів завдовжки 400 м (200 × 2м) і завширшки 30,6 м (102 рядки × 0,3 м). Так само визначають площу інших гібридних розсадників.

Загальну площу розсадника вихідного матеріалу складає сума площ, зайнятих під колекційним розсадником, гібридними розсадниками (F1-F6) і площ доріжок між ділянками та ярусами.

Селекційний розсадник складається з доборів константних потомств рослин у гібридних розсадниках F4 – F6 , котрі засівають за схемою колекційного розсадника: трирядкова ділянка завдовжки 1,5 м з міжряддями 20 см і доріжкою 0,5 м без повторень.

Площу розсадника визначають так само, як і колекційного розсадника.

Контрольний розсадник формується відібраними лініями з селекційного розсадника. Їх висівають фракційною сівалкою ССФ-7, начепленою на трактор Т – 25, на ділянках площею 6 – 12 м² (облікова 5 – 10 м² ).

Попереднє сортовипробування складається з кращих ліній, відібраних у контрольному розсаднику. Сівбу ліній проводять навісною фракційною сівалкою ССФ-7 з трактором Т – 25, на ділянках площею 11 – 12 м² (облікова 10 м²) у трьох повтореннях. Стандартний сорт розміщують через 15 номерів. В одному ярусі висівають одне повторення. Лінії в ярусах висівають рендомізовано, або зі зміщенням (кількість номерів, що вивчаються, ділять на кількість ярусів).

Конкурсне сортовипробування складається з кращих ліній попереднього сортовипробування і номерів 2 і 3-го років вивчення у конкурсному сортовипробовуванні. Сівбу проводять сівалкою ССФ – 7 на ділянках з обліковою площею 10 м² у чотирикратному повторенні за таким самим принципом, як і у попередньому сортовипробуванні: в одному ярусі висівають одне повторення рендомізовано, або зі зміщенням (n - номерів: кількість ярусів). Площу посіву розраховують так само, як і для розсадника попереднього сортовипробування, яку множать на кількість попередників, по яких проводиться випробовування.