Кафедра гідробіології та іхтіології до 100-річчя факультету тваринництва та водних біоресурсів продовжує проводити пізнавальні та надзвичайно цікаві зустрічі з успішними випускниками

 

     Нещодавно до факультету тваринництва та водних біоресурсів Національного університету біоресурсів і природокористування України завітав успішний випускник спеціальності «Водні біоресурси та аквакультура» Микола Федоренко.

  

     Микола Олександрович закінчивши університет у 2008 році, розпочав свій робочий шлях з іхтіологічного відділу Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у місті Києві та Київській обл. Працював головним спеціалістом відділу аквакультури, використання та відтворення водних живих ресурсів Державного комітету рибного господарства України. Також був директором Національного природного парку «Нижньосульський» та інспектором з охорони природи в НПП «Пирятинський».

     Нині, він є Першим заступником директора Бюджетної установи "Методично-технологічного центру з аквакультури", а також являється учасником та координатором декількох проектів ФАО.

     Впродовж своєї професійної діяльності Микола Олександрович проходив стажування та підвищення кваліфікації в Ізраїлі, Туреччині, Чехії, Румунії. Про сучасний стан та перспективи розвитку аквакультури Туреччини, Чехії та України він поділився під час зустрічі зі студентами та викладачами спеціальності «Водні біоресурси та аквакультура».

     В своїй доповіді Микола Федоренко зазначив, що в Україні, як і в Туреччині споживають близько 13 кг риби на одну особу в рік, однак в Туреччині розвинений потужний промисловий вилов, який дає щороку близько 600 тис. тонн риби. Окрім того, в прісних водоймах вирощують райдужну форель, а в морських садках – лаврака та дорадо. Доречі, Туреччина є лідером по вирощуванню та реалізації даних морських видів риб в Європі.

     Доповідач зауважив, що без наукових досліджень не може відбуватися розвиток рибної галузі. Україна повинна впроваджувати сучасні технології в аквакультуру та розширювати видовий склад об’єктів вирощування.

     Також було наголошено, що аквакультура не може розвиватися осторонь без інших галузей економіки. Законодавство, освіта і наука та фінансова допомога – основні складові які впливають на розвиток аквакультури в будь-якій державі.

     В Туреччині, як і загалом в країнах ЄС, вся діяльність яка пов’язана з аквакультурою ліцензована. В системі допомоги підприємцям, видаються закони, які дозволяють на кожен вирощений кілограм риби отримати дотацію (державну допомогу), для підприємств які займаються вирощуванням нових видів риб дотація більша ніж для підприємств зі звичайними об’єктами аквакультури. А якщо підприємство входить в аквакультурну асоціацію дотація збільшується на 10%, що стимулює підприємців до покращення результатів рибогосподарської діяльності.

     Відпрацьовуються технології вирощування морського півня, групера, кефалі, камбали-глоса, кумжи, вусача, в країні займаються вирощуванням раків, а також п’явок для фармацевтичної промисловості. Хоча вирощувати раків в рециркуляційних аквакультурних системах (RAS), економічно невигідно, однак, дані системи дозволяють підрощувати раків до 1 см та здійснювати зариблення ними гірські прісноводні водойми.

     Щодо Чехії, то в цій країні розвиток аквакультури спрямований на вирощування судака в RAS із застосування штучних кормів, також застосовують комбінований метод вирощування в RAS та садках. Чехія є передовою країною Європи по вирощуванню декоративних видів риб. В країні функціонує Чеська асоціація рибоводів, в яку входять близько 71 представника.

     В країні на високому рівні проводиться селекційно-племінна робота: виведено 11 порід та ліній коропа, 7 різновидів лина, 3 породи європейського сома, 3 породи райдужної форелі.

     Чехія, як і Україна, має проблеми з водозабезпеченням, відбувається зміна клімату, що призводить до перебудови циклів вирощування риби.

     В Туреччині та Чехії відбувається співпраця інститутів, університетів з бізнесом, проводиться дошкільне виховання та навчання азам аквакультури в ігровій формі, створюються центри екологічної освіти.

     Щодо розвитку аквакультури в Україні, Микола Олександрович зазначив, що вона є однією з найперспективніших та неоціненних сфер господарської діяльності, яка при раціональному використанні водних ресурсів здатна забезпечити споживачів широким асортиментом риби та рибної продукції. Аквакультура є однією з небагатьох галузей вітчизняної економіки, яка забезпечує не лише продовольчу безпеку держави, але й дозволяє диверсифікувати агробізнес і підвищити дохідність виробництва при порівняно незначних початкових інвестиціях.

     Існує величезний потенціал у внутрішніх водоймах: вперше в Україні господарство «Бестер» офіційно взяло в оренду частину Дніпра. Перспективними є Дністровське водосховище, яке можна з успіхом використовувати для садкової аквакультури, пониззя Дунаю, Шацькі озера та багато інших водойм.

     Не варто цуратися передового міжнародного досвіду при розробці заходів з розвитку вітчизняної аквакультури.

     Для України є актуальний закордонний досвід вирощування нетрадиційних об’єктів марикультури (дорадо, лаврака, камбали калкана, райдужної форелі).

     По закінченню доповіді студенти задавали питання на які отримали змістовні відповіді.

  

     На завершення Микола Федоренко зауважив, що в студентів найкращий час, що саме зараз вони всі будують фундамент для свого розвитку. Старайтеся навчатися, Ваші знання Вам знадобляться в майбутньому!