Леся Українка в історії журналістики

27 лютого 2021 року
26 лютого 2021 року в рамках IV очно-дистанційної Міжнародної науково-практичної конференції «Соціокомунікативний простір України: історія та сьогодення», присвяченій 150-річчю від дня народження Лесі Українки, відбувся Всеукраїнський студентський науково-методичний онлайн-семінар «Леся Українка в історії журналістики». Серед учасників семінару – студенти як гуманітарно-педагогічного факультету, так й інших факультетів Національного університету біоресурсів і природокористування України, старшокласники та випускники ліцеїв, гімназій та шкіл з різних регіонів України. Тематика семінару була спрямована на збереження та популяризацію спадщини Лесі Українки в контексті журналістики серед студентів та абітурієнтів.

Журналістика як явище духовної культури виникає на історичному етапі, коли самодостатньою стає потреба суспільства у масовій інформації. Цьому мають бути певні передумови: економічні, політичні, технічні, культурні. Українська журналістика виникла на основі загальноєвропейських чинників та національних традицій. На момент зародження журналістики в Україні не просто не існувало української держави, але й сам український народ перебував у стані культурної паралізованості.

Відсутність української державності та розчленованість українського етносу між Австрією та Росією були величезної ваги історичними чинниками, що вплинули на становлення журналістики в Україні. Ще в дожурналістський період були закладені писемні та усні традиції публіцистичної творчості (давньоруські літописи, фольклор кобзарів, полемічна література, козацькі літописи, творчість мандрівних дяків, творчість Г. Сковороди. Таким чином, українська журналістика виникла на основі загальноєвропейських чинників та національних традицій.

Вершинним явищем журналістики, її серцевиною, стрижнем є публіцистика. Вона потребує особливо високого рівня оволодіння фаховим мистецтвом, найповніше задовольняє функції і завдання журналістики: бути історією сучасності, впливати на практику суспільно-політичного життя. Усі видатні мислителі, письменники ХІХ – ХХ століття: Ю. Федькович, І. Франко, М. Драгоманов та інші були також і публіцистами.

 

Відома своїми публіцистичними працями також і Леся Українка. Еволюція світогляду Лесі Українки відбувалася шляхом критичного синтезу ліберально-демократичних поглядів М. Драгоманова, теорії «європеїзму» та «космополітизму», західноєвропейських соціалістичних доктрин та своїх власних переконань. Талант Лесі Українки поєднав пристрасть Прометея, мудрість філософа і талант художника-майстра. За коротке життя її обдарованість виявилася у багатьох напрямах літературної праці – поезії, драматургії, прозі, перекладах, фольклористиці, літературній критиці і публіцистиці. Захоплення українським духом, національною ідеєю проявляються в багатьох творах Лесі Українки. В них проступає глибока віра поетеси в свій народ, в його сили. Тексти Лесі Українки сповнені закликами до національного пробудження, до боротьби проти неволі й «національної ганьби». Романтична спрямованість, характерна для прометеївських образів творчості Лесі Українки, їхня непримиримість зі злом, поневолення, їхня нескореність з великою силою і творчою одержимістю володіли й самою письменницею.

Значну допомогу надав М. Драгоманов Лесі Українці в її публіцистично-критичній діяльності. У її доробку низка статей літературознавчого характеру (наприклад, «Заметки о новейшей польской литературе») та суспільно-політичного спрямування (наприклад, «Не так тії вороги, як добрії люди», «Оцінка «Нарису» програми Української соціалістичної партії»). Під впливом Драгоманова Леся Українка зацікавилась політичним життям України, діяльністю радикальної партії, утвореної в Галичині 1890 року. Разом з І. Франком та М. Павликом та за діяльної підтримки М. Драгоманова вона брала участь у виданні часопису «Народ». Був період, коли дядько радив Лесі Українці зайнятися політичною діяльністю, провадити далі те, чого вона в нього навчилася. В листі до М. Павлика вона писала: «Дядько хотів, щоб моя праця і моя думка росли і жили, щоб я ні літератури, ні політики не скидалась, щоб я шукала свого шляху, була б не епігоном його, а духовною дитиною». Далі вона зазначає, що її душа – душа поета, в якої щире слово – то перша її зброя, і зложити її та переїхати у Галичину і зайнятись політикою вона не може, не має права, бо для неї «скинутись» літератури гірше за смерть.
     Свою мету критика-публіциста Л. Українка вбачала головним чином у вмінні знайти провідну тему сучасного мистецтва, спрямувати його на служіння самим прогресивним ідеалам людства, зробити літературу і мистецтво дієвою зброєю в боротьбі.


Леся Українка у статті про Винниченка вважала, що він уже першими своїми творами («Краса і сила», «Голота», «Біля машини», «Голод») підніс українську літературу до рівня західноєвропейської й утвердив новий літературний напрям — неоромантизм, до якого й себе вона зараховувала.
Ці та інші проблеми було розглянуто сьогодні на Всеукраїнському студентському науково-методичному онлайн-семінарі «ЛЕСЯ УКРАЇНКА В ІСТОРІЇ ЖУРНАЛІСТИКИ».  


Студентські наукові заходи сприяють залученню студентів та абітурієнтів до науково-практичної діяльності і водночас є ефективним засобом  вияву обдарованої молоді, стимулювання потреби у творчому оволодінні знаннями, активізації навчально-пізнавальної діяльності. Саме на таких заходах під час наукових дискусій виробляється самостійність, оригінальність висловлювання, вміння обґрунтовувати, спростовувати хибні думки, відбувається опанування мистецтвом аргументованої полеміки. Разом з тим набувається професійний досвід, відбувається суспільне визнання в середовищі фахівців.

Серед учасників семінару – студенти Національного університету біоресурсів і природокористування України Малишевська Марія, Кривіцька Валерія, Ткач Ольга, Льовіна Олена, Тарасенко Анастасія, Михайлюк Катерина, Безкоровайнова Софія, Орос Богдана, Огньова Анжеліка, Криницька Єлизавета, Бондаренко Вікторія, Маматова Сніжана, Терьохіна Марія, Головко Еріка, Кисельов Анатолій; учениця еколого-природничого ліцею № 116 м. Києва Мицько Яна, учениці ліцею № 4 імені Лесі Українки Дрогобицької міської ради Львівської області Менчук Юлія, Міштурак Соломія, Мицяк Мар’яна, Німилович Софія.

Викладачі кафедри журналістики та мовної комунікації провели велику підготовчу роботу і залучили до участі в конференції не лише студентів – майбутніх журналістів, а й абітурієнтів, випускників шкіл, гімназій та ліцеїв, слухачів підготовчих курсів. Мета такої профорієнтаційної роботи – допомогти молоді, підліткам визначитись із власним вибором у житті, залучити їх до опанування спеціальністю журналіста, а також зацікавити випускників широтою проблем та аспектів впливу ЗМІ на розвиток суспільства та на формування світоглядно-ціннісних орієнтацій в умовах глобалізаційних процесів.

Тетяна Чумак, Антон Лягуша, 
доценти кафедри журналістики та мовної комунікації 

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook