ВКЛОНІМОСЯ СОНЦЮ І МАТЕРІ, БО ЦЕ ЖИТТЯ: ТЕМА КУРАТОРСЬКОЇ ГОДИНИ СТУДЕНТІВ-ХАРЧОВИКІВ

За умов дистанційного навчання, як викладачі, так і студенти зустрічаються по різні сторони екрану не лише з приводу проведення лекцій, виконання лабораторних та практичних занять, здачі модулів, а й для проведення кураторських годин з метою виховання молоді.

Така зустріч відбулася 7 травня  2020 року із студентами 1 курсу 2 групи факультету харчових технологій та управління якості продукції АПК з використанням платформи Zoom.

Провівши досить тривалий час вдома, студенти засумували за університетом, і хоча вдома добре, поряд завжди рідні, все ж студентської метушні не вистачає. Тому такій зустрічі одногрупники на чолі з куратором Оксаною Пилипчук, були безмежно раді.

На запланованій зустрічі було обговорено ряд питань, зокрема першачків хвилювало питання здачі сесії в on-line-режимі; підрахунок додаткових балів за активну участь студентів у житті університету та факультету та ін.

Староста групи, Анастасія Хоменко запопонувала своїм одногрупникам послухати підготовлену нею доповідь на тему: "Вклонімося Сонцю і Матері, бо це Життя", приурочену одному з найсвітліших і найрадісніших свят у році – це День матері.

Травень - місяць, багатий на свята, найпишніша та найпрекрасніша пора весни. Одним із найбільш зворушливих і близьких серцю кожної людини є День Матері - свято, яке ми відзначаємо у другу неділю травня. Саме в цей день усі вшановують і матір-неньку, і матір-землю, і Матінку Божу.

Мама, матуся, ненька… Скільки сонячного тепла помістилося у цьому слові, у цій людині, котра народила нас, виховала й поглядом уваги супроводжує в житті, які б шляхи долі ми не обрали…

Таке прекрасне слово! А скільки таємничності! Важко уявити, що слово "мама" виникло задовго до здатності людини говорити. "Мама" - перше слово людини, яка щойно з'явилась на світ. Науковці стверджують, що це зв'язано з тим, що слово "мама" просто повторення звуку "ма", через відсутність у новонародженої людини розмовляти.Проте, я бачу в цьому духовне підгрунтя. Чому саме "мама"? Дитина, щойно народившись, уже розуміє кого вона найбільше любить, хто її найбільше любить, і просто біля кого їй буде завжди добре. Парадокс в тому, що з віком ми починаєм забувати це...

Образ матері є чи не найголовнішим у мистецтві. Чи не кожен творець, починаючи з епохи Відродження, вважає за потрібним уславити образ матері. І це не дивно! Адже картина з матір'ю і дитиною на руках, або мама, яка очікує своїх дітей, досі вражають серця багатьох. Особисто мене, славнозвісна картина Рафаеля Санті "Сікстинська Мадонна", досі вводить в почуття неперевершеного враження. Захоплення світовою спільнотою образом матері не залишилось безслідно, адже починаючи з 2000 р. в Україні, щорічно, на офіційному рівні, відзначається День Матері, у другу неділю травня.

Усі люди кажуть, що люблять своїх мам. Проте чи правда це? Адже в сучасному світі ми часто зустрічаємо несправедливе відношення до метерів з боку дітей. Діти ображаються на заборони, суперечення, з боку мами і думають, що вона їм хоче всього найгіршого. Проте ви дуже сильно помиляєтесь! Заборони і суперечення, з боку матері, це ніщо інакше, як любов і, головне, турбота. Мати клопочеться і турбується про дітей набагато більше, ніж діти роюлять це самі з собою. І жоден не має права ображати свою маму. Проте в такій ситуації є й інша сторона, яку яскраво підкреслив французький письменник Оноре де Бальзак: "Серце матері – глибока прірва, на дні якої ви завжди знайдете прощення". Ми непристойно часто робимо своїм матерям боляче! Проте ми ніколи не відчуємо образи. Адже в материнському серці любові настільки багато, що образа там просто не поміщається. Всі ми, любимо своїх матерів! Потрібно не лише любити, а й цінувати! Адже мама це найпрекрасніше, що може бути в житті кожної людини...

День матері – це особливе свято, коли можна ще раз нагадати найдорожчій людині, як ви її цінуєте і любите. Пам'ятайте, що головне в це свято – ваша увага.

З метою патріотичного виховання дітей та важливості ролі матері в українському суспільстві як жінки, яка дає життя поколінням та залишається символом рідного краю та Батьківщини, в суспільстві виникає потреба до символів, монументів, які формують стержень молодого українця, його повагу до старшого покоління, землі, яка дала йому дорогу в життя та виховала його як особистість.  

То ж давайте поринемо в історію цього особливо свята, яке відзначається в Україні у другу половину травня – 10 травня. Хоча це свято не стало державним, але все більше і більше людей визнають необхідність в особливому дні, який став би торжеством тих жінок, які подарували життя, виховали і кожен день підтримують і люблять нас. Адже поки мама жива – ти все ще дитина, принаймні для неї.

Так, в Україні перший Монумент Матері було відкрито в с. Старе, Бориспільського району Київської області 30 вересня 2017 року.

Монумент Матері (с. Cтаре, Бориспільський район)

Образ жінки на Монументі Матері скопійовано з мешканки села Старе  Бориспільський району, нині вже померлої, Бойко Єфросинії Сидорівни, яка проживала недалеко від в'їзду до села та на перехресті чекала своїх дітей з м. Києва. Будучи інвалідом, переживши війну та важке життя, як і більшість українських жінок, вона самотужки збудувала першу хату на хуторі «Гора», працювала на Старинському цукровому заводі.

Образ монументу вибраний неспроста, адже саме образ матері (бабусі) як жінки, яка зустрічає своїх дітей в рідному краю, та якому уродженець зобов'язаний, повинен завжди пам'ятати та бути вірним до кінця свого життя. Саме батьки завжди зустрічають та очікують своїх дітей чи то з війни, чи то з роботи, чи із-за кордону, але очікують і завжди чекають вдома.

Так, Пам’ятник матері, яка біля вікна чекає синів й чоловіка додому з війни встановлений і в м. Хмільник, Вінницької області.

Пам’ятник матері у Хмільнику

У творчій уяві митця постав образ матері поблизу відчинених вікон, у трепетному очікуванні на повернення своїх дітей додому.

Цю чудову роботу видатного скульптора Стукана Віктора, доповнюють викарбувані слова місцевого поета Миколи Лукова:

Приїжджайте частіше додому,

Бо не вічні ні батько, ні мати

Завтра можете їх не застати

Приїжджайте частіше додому

В місті Коростишів Житомирської області створена ціла галерея скульптур з природного каменю. Чимало скульптур мають глибокий філософський сенс, серед них є і пам'ятник Матері.

Пам'ятник Матері в Коростишеві

Цей пам'ятник – то данина нашої шани до нелегкого, сповненого тривог, але такого світлого покликання жінки – Материнства, ще один вияв нашої любові до найсвятішої людини на Землі – Матері.

На тлі пелехатого соняха, дощенту наповненого добірним насінням, що ось-ось щедро посиплеться на землю для нового життя, ‒ скульптура молодої майбутньої матері. Беззахисної й відкритої перед усіма. І саме ця її беззахисність викликає безліч почуттів та емоцій. Та найдужче, мабуть, ‒ бажання схилити голову в шанобі, приклонитися перед цим найдивовижнішим із див – майбутнім народженням Людини...

Ще один пам’ятник Матері з нагоди свята Дня Матері в Україні відкрили в с. Благодатне, Черкаської області.

Пам’ятник Матері с. Благодатне

Жінка з двома дітьми ладна руками й помислами прихилити для них щасливу долю. Це робота черкаських скульпторів Фізерів двох Іванів ‒ батька й сина. Виготовлений він із незвичайної, спеціальної глини, яку привозили з-під Луганська. Чи не символічно ‒ ця біла глина замішана на крові, і помисли жінки ‒ статуї в білому про мирне небо для її дітей. Відкриття пам’ятника Матері стало значною подією, та привернуло увагу всіх дітей до своїх матерів.

Невеличке село Бровахи на краю Корсунь-Шевченківського району сьогодні відоме не гончарним та деревообробним промислом, як у минулі віки, а унікальним пам’ятником. На крутому пагорбі завмерла у бронзі на гранітній глибі жіноча постать. Та жінка ніби вдивляється у далину, виглядаючи когось із далекої дороги…

Пам’ятник Матері, с. Бровахи

Пам’ятник поставлено простій українці, матері-героїні Євдокії Данилівні Лисенко, яка народила 11 синів та 6 дочок. Один із синів пішов з дому в голодному 34-му і не повернувся, а решта десятеро синів Євдокії під час Другої світової війни воювали з фашистами. Усіх їх мати зі сльозами проводжала на війну і за кожного ревно молилась. І всі десятеро після Перемоги повернулися додому живими. Зранених, контужених, з численними бойовими нагородами – усіх зустріла мати на своєму порозі. Цей випадок засоби масової інформації називали унікальним.

На запитання чому всі вони повернулися в рідне село? – відповідь була майже завжди однакова: «Я ж їхав до матері!».

Євдокії Данилівні Лисенко і її 10 синів

Ось якою була сила материнської любові, що й захистила синів-солдатів на війні, і магнітом тягла їх до батьківського порогу. В цьому нарисі й прозвучала пропозиція поставити в цьому селі їй, Матері, пам’ятник. напис на постаменті якому звучить так «Спинись в задумі, поклади їй квіти, як шану матерям усього світу».

Щороку на початку травня у Бровахи з’їжджається люд з усієї Черкащини. Біля пам’ятника відбувається обласне свято Матері.

Також багато родин в це свято збираються разом, щоб подякувати своїй найріднішій людині за все. Свою шану та повагу до матерів студенти  намагалися передати в кожному слові, у кожному русі,хоча це відбувалось через екран монітора. Тут звучали слова вдячності і  трепетної любові, атмосфера, яка панувала була наповнена теплом та ласкою усміхнених поглядів матерів, чистотою та щирістю глядацьких емоцій.

Так і в сім’ї, Тетяни Тригуби, будучи ще маленькими дітьми вони збиралися у своїх бабусь та прабабусь в цей світлий день, та вітали їх своєю присутністю, адже найкращий подарунок на День матері – це увага близьких. Це вам кожна мама скаже!

Цього ж року, наші студенти мають гарну можливість у цей чудовий день привітати своїх найдорожчих мам з цим чудовим святом, оскільки в зв’язку з ситуацією яка склалася, вони мають можливість бути поряд!

Так до привітань своїх Матусь приєдналися і студенти 1 курсу 2 групи факультету харчових технологій та управління якості продукції АПК.

Так - все найкраще, що є на землі, починається з Мами. Без Матері, як без Природи, не може обійтися людство. То ж давайте любити і цінувати наших найрідніших у світі людей -  Матусь – щохвилини, а не лише у святкові дні.

Тому хотілось би, щоб слова нашого студента Олексія Ситника "Встань раненько, підійди до своєї мами обійми, і скажи такі потрібні їй слова: "Мамо, я тебе люблю!" доторкнулись до нашого серця, і кожен привітав, а той хто не в змозі зробити це особисто, зателефонував…

Вони цього чекають!

Цінуйте своїх матусь та не забувайте нагадувати їм про свою любов!!!

Мама старенька стоїть на воротах,

Від сліз солених її очі печуть.

Чекає дітей, у щоденних турботах,

А діти невдячні додому не йдуть.

Та ж  нічого в світі краще нема,

як на тебе чекає ще мати жива!

Відвідай її хоч раз у неділю,

бо стомлена мама плекає надію.

Коли ти прийдеш і мама зрадіє,

Тобі все простить і все зрозуміє.

Ніхто так не вміє, як мама простити.

Дай їй Боже ще трохи прожити!

Приїжджайте до мами у вільну хвилину.

Бо роки летять і  летять без упину.

Любіть свою маму, коли ще жива!

Бо колись схаменетесь - а її вже нема...

Оксана Пилипук,

куратор 1 курсу 2 групи

Наталія Слободянюк,

заступник декана