До 100-річчя підписання Берестейського мирного договору

Минає 100 років з того часу, як 9-го лютого 1918 р. було підписано мирну угоду між Українською Народною Республікою з одного боку і Німецькою імперією, Австро-Угорською імперією, Османською імперією і Болгарським царством з іншого боку – перший мирний договір Першої світової війни 1914-1918 рр.

Укладений у Бересті (Бресті, Брест-Литовську)  договір став наслідком одного із етапів перемовин у Брест-Литовську, головним підсумком яких був вихід тодішніх України і Росії з Першої світової війни. Для Української Народної Республіки це виявилося черговим важким випробуванням на міцність і тривалість революційних завоювань, але й вагомим підтвердженням набуття суверенітету й міжнародного визнання Держави, що вона тільки но народжувалася в буремних подіях революції 1917–1921 рр.

За умовами договору Україна виходила з Першої світової війни, УНР визнавалась суверенною, рівноправною державою, до складу України входили Холмщина та Підляшшя, Німеччина і Австро-Угорщина зобов’язувались допомогти УНР у боротьбі із зовнішніми загрозами, в свою чергу, УНР брала на себе обов’язки щодо постачання в ці країни продовольства.

 

Договором проголошувалося припинення війни між німецько-австро-угорським блоком і УНР та встановлювалися кордони 1914 р. Пунктом третім договору передбачалося звільнення окупованих на той момент територій одразу після його ратифікації сторонами. Сьомим пунктом договору врегульовувалися економічні аспекти взаємовідносин сторін. До 31 липня 1918 р. мав бути укладений торговельний договір про взаємне постачання надлишків промислової продукції.

Сторони відмовлялись від взаємних претензій на відшкодування спричинених війною збитків, обмінювалися військовополоненими, зобов’язувалися відновити взаємні економічні відносини.

Договір мав й так званий таємний протокол. Зокрема, скориставшись важким становищем й суперечностями між Німецькою та Австро-Угорською імперіями, в тому числі щодо польського питання, делегація Центральної Ради на чолі із тодішнім прем’єр-міністром Всеволодом Голубовичем домоглася, як вже було сказано, входження до території УНР Холмщини і Підляшшя, де проживало переважно українське населення. Протоколом передбачалося також приєднання української частини Східної Галичини до Буковини і створення т. зв. Коронного краю, що він мав отримати автономію у складі Австро-Угорщини.

Оцінюючи значення та наслідки цієї історичної події можна сказати, що, зважаючи на тодішнє становище Центральної Ради, підписані умови договору виглядали до певної міри вигідними, а робота української делегації в Бресті успішною. Проте подальший історичний хід подій виявився таким, що в цілому Брестський договір Центральної Ради з Четверним союзом приніс Україні й її багатостраждальному народові понадвосьмимісячну німецько-австрійську військову окупацію і суцільне економічне пограбування, а цілі й завдання підписання недосягнутими й неріалізованими.