Великдень: історія українських традицій

     Їжі належить одне з ключових місць у системі культури життєзабезпечення. Адже це найперша основа і повсякденна життєва потреба людини. Харчування українців, як і інших народів, формувалося залежно від природно-географічних умов і зумовлених ними напрямів господарської діяльності. Істотним був і вплив культурних традицій та соціально-історичного оточення.

     По завершенню Великого Посту на свято Великодня в центрі пасхального столу знаходиться обрядова випічка – ПАСКА (АБО БАБА), якою традиційно починають вживання їжі. Традиція випікання пасок зберігає обряд принесення жертви – священного коровая – Сонцю. 
     Якщо ми подивимось на рецептуру пасок початку ХХ ст., то вона певною мірою може нас вразити. До їх складу входили борошно, переважно з озимої пшениці (твердих сортів), молоко, масло, цукор, шафран, родзинки, інжир, дріжджі. 
     Особливо впливала на якість тіста кількість жовтків. За старими рецептами потрібно було додати копу або 1,5 копи (відповідно 60 або 100 жовтків).

     Випікання пасок супроводжувалося цілим обрядовим дійством. Їх випікали у Чистий четвер, після обіду. Впродовж 40-деннного посту кожного четверга господар викидав на горище одне поліно, якими топили піч в Чистий Четвер. Крім того, у вогонь кидали гілки освяченої верби. Перед замішуванням Паски жінка переодягалася в чистий одяг, молилася, і тільки після того замішувалося тісто. Молитовний настрій супроводжував цей процес, що такий обряд допоможе Пасці бути гарною, пухкою, жовтою і смачною. Але коли паска не вдавалася, господиню підбадьорювали «Не вдалися паски – вдалися паляниці».

     Окрім Пасок на традиційному українському столі обов’язково повинні були бути Крашанки. Їх фарбували в натуральних фарбниках, як-то цибуляче лушпиння, кора і шишка вільхи, молоде коріння тополі, кропиву тощо. Цікавим є те, що на Волині писанки майже не зустрічалися, натомість більшість фарбували крашанками.
     Серед обрядів Волині є пересторога, щоб першим в хату зайшов чоловік, тому господиня виставляла зранку на призьбу пусту миску – як знак для жінок «не заходити» і після відвідування хати першим гостем її прибирали.
     Хрещеники, невістка із зятем також дарували своїм рідним і близьким крашанки різних кольорів. 
     У Великодньому кошику окрім Паски мають бути писанки, крашанки, сіль, масло, сир або сирна паска, ковбаска, окраєць житнього хліба, пшоно, голка, ладан, мідний хрестик, ніж, воскова свічка. Окремо несли печене порося із хроном у зубах.
     Кошик (або дорідник) вистилали барвінком або миртом і накривали вишитим рушником.

     А як же відзначають Великдень у світі? У Німеччині зазвичай перед Великоднем німці влаштовують генеральне прибирання будинку і прикрашають свої оселі зеленими гілками, крокусами і нарцисами, гілками верби та берези, першими паростками трави або колоссям жита. У Німеччині також є традиція прикрашати яйцями дерева. Основною частиною свята є розкішний бенкет з безліччю страв, який символізує собою закінчення Великого посту.

     В Італії, як і в багатьох країнах, пасхальні урочистості починаються зі Страсної п'ятниці, коли вся родина збирається на пісний обід. Вони їдять суміш морепродуктів – великих королівських креветок, кальмарів, мідій і устриць. Після вечері подають свіжоприготовану каву еспрессо з традиційною випічкою каннолі, панеттоне і тірамісу. У Великодню неділю сім'ї збираються на бенкет зі смаженим ягням, спеціальними стравами з пасти - лазаньєю та манікотті. На десерт, зазвичай, подають солодку випічку, прикрашену круто звареними яйцями і скоромними булочками у формі хреста.

     Французи за кілька тижнів до свята прикрашають вітрини магазинів святковими кроликами з білого і темного шоколаду, фігурками курчат, рибок і дзвіночками. Цікаво, що кролики і курчата – "міжнародні" символи Великодня, а риби і дзвіночки в якості великодніх прикрас можна зустріти тільки у Франції. Французька великодня риба називається "Пуассон д'авріл" (буквально – "квітнева риба"). У багатьох магазинах можна купити рибок з шоколаду. "Літаючі дзвони" – ще одна важлива великодня традиція Франції.

     Приготування до свята Великодня в Греції починається у Чистий четвер, коли жінки традиційно готують "цурекію" (солодкі скоромні булочки) і фарбують яйця в червоний колір. Деякі господині кладуть фарбоване яйце в центр тіста для "цурекії" перед випічкою. Традиційний суп "маяріца" готують рано вранці в суботу, напередодні Великодня. Його з'їдають після нічної служби в той самий день. Вранці в суботу господині готують "магіріцу". Незадовго до півночі люди збираються в церкві з білими свічками, які вони запалюють від "Святого вогню".

     У Великобританії серед поширених по всій країні великодніх традицій можна виділити обмін фарбованими яйцями, випічкою і гарячими здобними булочками. Напередодні Великодня, у Страсну п'ятницю, повсюдно печуть хліб і булочки у формі хрестів. У Народному музеї Кембриджу навіть зберігається шматочок подібного хліба, випеченого ще в 1919 р. в селі Вест-Вреттінг.

    Хоча християн в Індії налічується всього 3% від загального числа населення, свято Великодня відзначається пишно й урочисто. Християни по всій країні, особливо в Мумбаї, на Гоа і в північно-східних регіонах, ретельно готуються до святкувань. Традиції відзначати Пасху в Індії сягають корінням у ті часи, коли ця країна була колонією Великобританії, Португалії та Франції. У великодній час в магазинах продаються гарно розфарбовані яйця, шоколадні кролики і люди дарують їх один одному.

     У наших сусідів-румунів на свято Пасхи – похід до кладовищ. У ніч Пасхи вулиці не освічуються світлом. Зате горять тисячі свічок, квітами та свічками прикрашені могили. Діти у святковому вбранні несуть у маленьких кошиках червоні писанки, які кладуть на могили, всі моляться за своїх померлих, писанки роздають також бідним, аби вони теж молилися за упокій померлих, а затим починається пасхальний похід. 

     Пасху у Чехії святкують так, як і ми. У Празі також на столі традиційні пасхальні страви – шовдарь, пасха, варені яйця, але випікають і колачі у формі ягня та колачі із медом. Дівчата старанно малюють писанки, а хлопці в понеділок поспішають до них, але не поливати, а лускати дівчат вербовими прутиками, аби вони залишилися здоровими та вродливими на цілий рік. 

     Подібно до нас у сербів – вони православної віри – дуже строгий піст. На вербну неділю біля церкви із прутиками лускають дітей та говорять: “Рости великим, як верба”. У Великдень служба вночі: єпископ роздає писанки. Віруючих вітає: “Христос Воскрес”, вони відповідають: “Воістину Воскрес”. У понеділок поливають дівчат, а на другу неділю во ім’я воскресіння вирушають на кладовища, куди виносять їсти-пити, священики моляться навколо могил. 

     Для болгар і гагаузів, що проживають у селах Південної Бесарабії, (власне, як і для їхніх сусідів-українців), “Великдень – це найбільше свято”. А тому відзначається три дні. Свято починається з того, що в храмі освячують паску та крашанки. От тільки, на відміну від українців, традиція вимагала після повернення з церкви, спершу відвідати кладовище та покласти на могили рідних і близьких освячені паску і яйця.

     Пасхальні традиції до Америки привезли переселенці із Європи, особливо із Англії. Там звичка у цей день із схилів, невеличких гірок “скочувати яйця”, що нагадує те, як із могили Ісуса скочували скелі. Від 1880 р. біля Білого Дому традиційно проходять змагання для дітей по “скочуванню яєць”, але до 12 років тільки у супроводі батьків. Звичка у цей день у Штатах прогулюватися у новому вбранні по магістралях, так що у Нью-Йорку на П’ятій авеню у цей день “голці ніде впасти”.

Олена Кропивко,
доцент кафедри історії і політології