В Ірпінському економічному коледжі відкрили меморіальну дошку на честь загиблого в АТО викладача Ільгара Багірова

     23 грудня в Ірпінському економічному коледжі відбулися громадянська панахида та урочистості з нагоди відкриття меморіальної дошки на честь загиблого героя АТО на Сході України, колишнього викладача коледжу Багірова Ільга́ра Сале́ховича – капітана Збройних сил України, легендарного бійця 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» з позивним «Балу».

     Не так давно педагогічний та студентський колективи коледжу виступили з ініціативою перед Ірпінською міською радою щодо дозволу на встановлення меморіальної дошки на честь героя. Пропозиція була щиро підтримана та оперативно вирішена керівництвом міста, бойовими побратимами, громадськими активістами і волонтерськими громадами.

     За національністю Ільгар Салехович – азербайджанець. Народився 12 травня 1970 р. у м. Баку, в родині військовослужбовця. 1992 року закінчив Харківське вище військове авіаційно-інженерне училище. Згодом закінчив Академію Збройних Сил України, факультет виховної та соціально-психологічної роботи. Служив у Гостомельській бригаді зв'язку. 2002 року звільнився із лав Збройних Сил України. З 2009 по 2010 роки працював у нашому коледжі викладачем. 

     У березні 2014 року повернувся в армію. Був заступником командира роти з виховної роботи в 11-му батальйоні територіальної оборони «Київська Русь», командиром блокпоста на трасі, що зв'язує російський Ростов-на-Дону з Дебальцевим. 

     30 вересня 2014-го року під час розвідувальних дій на території між Дебальцевим і Фащівкою (Перевальський район) у бою з російськими збройними формуваннями капітан Багіров при спробі терористів взяти його в полон, кинув у ворогів гранату, за що був розстріляний.

     У війні, що триває на Сході України, нема поділу на національності. Це – боротьба патріотів. Ільгар Багіров боровся за Україну. Він стояв на сторожі її волі та незалежності. Заради нас, нашого життя і нашої свободи він віддав своє життя.

     Блокпост, яким командував Ільгар Багіров, і після його смерті продовжують називати «блокпост Балу». Адже Ільгар став легендою ще за життя. Коли звільняли Слов'янськ, відібрав у сепаратистів машину і прикрасив її власним позивним… Коли терористи відтісняли українські війська під Дебальцевим, стрибнув у танк і поїхав прямо на ворогів. Але себе він ніколи героєм не вважав.
     За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Багіров Ільгар Салехович посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

     На відкритті меморіальної дошки були присутні дружина загиблого Тетяна Багірова та донька Євгенія, член правління Українського союзу ветеранів Афганістану Іса Курамагамедов, бойові побратими Ільга́ра, керівники асоціації ветеранів сил спеціальних операцій Вадим Кушніков та Радомир Цуркан, які взяли безпосередню участь у фінансуванні і виготовленні пам’ятної дошки, представники Ірпінського міськвиконкому, військового комісаріату, духовенства, Ірпінської регіональної організації конгресу азербайджанців України, волонтерської громади міста та мас-медіа.

     Почесне право відкрити пам’ятний знак воїну, який сповна виконав свій обов’язок перед Батьківщиною в зоні АТО, було надано доньці Євгенії та заступнику голови студентської ради коледжу Давиду Таможньому.

     Священик Ірпінської парафії Покрова Пресвятої Богородиці отець Сергій відслужив панахиду і здійснив освячення меморіальної дошки, а всі присутні щиро молилися за усіх наших земляків, героїв, які загинули на сході України.
     У словах памʼяті директор коледжу Сергій Михайлов, дружина Ільгара Тетяна, бойові побратими, представники місцевої влади, волонтери з вдячністю відзначили проявлену ініціативу колективу коледжу, підкреслюючи, що Герої, які за землю, за матір, за дітей віддали своє життя, завжди залишаться в наших серцях.

     На завершення лінійки – реквієму запалили свічу памʼяті, до якої змогли доторкнутися всі присутні, яка буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою, й наживо виконали Гімн України.

Холодний смуток душу охопив,
Дощем заплакав... Свічка догорає...
Він не дожив, недокохав, недолюбив...
Та праведна душа не помирає...
Вона тепер у світлому раю,
Вона тепер на небі вже, у Бога.
Поліг із честю воїн у бою,
Щоб ближче стала наша перемога!
Герої не вмирають, герої живуть!

Сергій Михайлов,
директор Ірпінського економічного коледжу