Агроном Ізидора Косач-Борисова – учениця академіка Євгена Вотчала

 

На цій же кафедрі біології рослин, якою завідував академік Євгеній ВОТЧАЛ працювала ще одна жінка, фаховий ботанік Ізидора Петрівна КОСАЧ-БОРИСОВА.

 

Ізидора народилась 09 березня 1888 р. у знаній родині українських інтелігентів, просвітників та популяризаторів української культури Олени ПЧІЛКИ та Петра КОСАЧА. Ізидора була 6 меншою дитиною, за свою старшу сестру Лесю УКРАЇНКУ молодша на 17 років. Прагнення до навчання з матою реалізації своїх, а не нав’язаних суспільством, зацікавлень — те, що характеризує Ізидору Петрівну у період формування її як фахівця.

 

Після отримання базової гімназійної освіти, у 1905 р. Ізидора Петрівна вступила до Вищих жіночих сільськогосподарських курсів, які у Петербурзі заснував І.О. СТЕБУТ. Власне курси, як навчальний заклад, були відкриті у 1904 р., тож 17-річна Ізидора вступила на другий набір дівчат і жінок.

 

Власне сама Ізидора залишила такі спогади про своє навчання на курсах: «Усі вищі навчальні заклади у Петербурзі охопив бурхливий студентський революційний рух. Уряд закрив столичний університет і чимало інститутів — гірничий, технологічний, лісний. А наші курси, функціонують, вчаться наші студенти, немов вони на іншій планеті. У нас був дивний склад слухачок. Все то були старші віком пані. Таких, як я, що вступили зараз же після середньої школи, було дуже мало. На першому курсі було нас молодих лише 5 душ: я, дочка МЕНДЕЛЄЄВА та ще три курсистки. Отож зранку я бігала на курси, а тоді вже бігала на різні сходки, мітинги або демонстрацію. Цікаво було й захоплююче. Але збігалася я страшення, та ще й вогкість тая, петербурзька осінь. Десь у біганні напилася води невської, от і захворіла на черевний тиф». Про цей період Леся УКРАЇНКА залишила свої спогади про сестру. У жовтні 1905 р. поетеса терміново виїхала до Петербурга, щоб «рятувати Дору, що була поїхала туди на рільничі курси та й захорувала». Після одужання Ізидори, за кілька тижнів дві сестри повернулися до Києва.

 

Після одужання, через рік Ізидора вступила на агрономічний відділ сільськогосподарського відділення Київського Політехнічного інституту. Адже, з 1906 р. Сільськогосподарське відділення розпочало нову навчальну програму, яка дозволяла отримати вищу сільськогосподарську освіту жінкам. Як виявилось цей набір 15 студенток був єдиним до періоду 1920-х рр. Леся УКРАЇНКА так зафіксувала цей період у житті Ізидори: «Дора дуже довольна і своїм студентським званієм, і політехнікумом, і професорами, і взагалі пробуває в дуже мажорному настрої, аж весело на неї дивитись». Диплом агронома Ізидора отримала у 1911 р.

 

 

Період початку 1920-х рр. в житті Ізидори Петрівни, як агронома, науковці та викладача представлений вкрай обмежено. Але, з 1924 р. Ізидора Петрівна розпочала працювати на кафедрі біології рослин Київського сільськогосподарського інституту, завідувачем якої був знаний науковець, професор Є. ВОТЧАЛ. Науковий напрямок, яким вона займалась, був визначений як «теорія врожаю та посухи пшениці, проса, буряка та гречки (чисті лінії) у зв’язку з потребами селекції». На цій же кафедрі, окрім І. КОСАЧ, працювала і Євгенія ВОТЧАЛ. Джерельні матеріали Київського сільськогосподарського інституту (КСГІ) 1920 – 1940-х рр. майже повністю були втрачені в результаті руйнівних наслідків Другої світової війни. Джерельним підтвердженням співпраці Є. ВОТЧАЛА та І. КОСАЧ-БОРИСОВОЇ є свідчення у її кримінальній справі: «По закінченні вищої освіти (я закінчила Київський політехнічний інститут 1911 року) я весь час працювала спочатку в дослідних закладах, а потім у вузах (Агроінженерному інституті, Сільськогосподарському інституті, Лісотехнічному інституті), працюючи за спеціальністю» (https://nubip.edu.ua/node/13990).

Також ми маємо кілька унікальних світлин Ізидори Петрівни того часу. У її кримінальній справі, що зберігається у ЦДАГО України, наявна світлина з членами кафедри ботаніки КСГІ, серед яких ми бачимо Ізидору Петрівну та Євгена Пилиповича ВОТЧАЛА.

 

 

Важливою подією у дослідженні як життєвого та наукового шляху І. КОСАЧ-БОРИСОВОЇ, так й історії КСГІ, а відповідно і НУБіП України стали віднайдені світлини у музеї Білоцерківського національного аграрного університету (БНАУ) кілька років тому, на якій дослідники О. МАРТИНЕНКО та О. ПОЛІЩУК ідентифікували І. КОСАЧ-БОРИСОВУ.

 

 

Отже, Ізидора Петрівна КОСАЧ-БОРИСОВА є презентатором великої та славетної історії НУБіП України. З одного боку, вона була в когорті перших жінок, які скористались можливістю отримати «чоловічий» фах агронома — її ім’я серед перших студенток сільськогосподарського відділення КПІ. З іншого — вона стала викладачем, дослідницею, ученицею професора Є. ВОТЧАЛА у Київському сільськогосподарському інституті. Актуальним є вивчення сучасними дослідниками її професійного становлення як науковиці, виявлення її фахових публікацій та, врешті, фіксації її імені у науковій школі Євгена Вотчала.