Полум’яне літо 1941 року

 

Внесок в оборону столиці, боротьбу з фашизмом зробили студенти, викладачі й співробітники нашого університету. У перші дні війни до лав Червоної Армії вступило понад 1000 осіб, понад 400 – увійшли до загонів захисту важливих об’єктів Голосієво, мобілізовані на роботи у зведенні укріп-районів навколо Києва. Почалась велика і напружена робота по організації оборонних заходів. Професорсько-викладацький склад, співробітники, студентська молодь вузів мобілізовувались на цілодобове чергування в гуртожитках та учбових корпусах, для роботи в загонах протиповітряної оборони, на роботи по риттю окопів для захисту населення при нальотах ворожої авіації. 

 

У перших числах липня, за директивою штабу оборони Києва, був сформований винищувальний загін. У корпусі ветеринарного інституту (нині 3-й навчальний корпус університету) знаходився штаб винищувального батальйону. 

 

У Голосіївському лісі, на території нашого університету, пролягала одна із ліній оборони столиці, точилися найзапекліші бої. У липні 1941 р. захисники Голосієво отримали бойове хрещення й зазнали перших втрат. 

Саме тут здійснив подвиг студент лісогосподарського інституту Яків Близнюк. Коли на позиції захисників рухався ворожий танк, він, обв’язавшись гранатами, кинувся під гусениці бронемашини. Ціною власного життя двадцятирічний юнак допоміг товаришам ще тривалий час утримувати бойові позиції. Замінив загиблого командира народного ополчення Кузнєцова студент факультету механізації Вільям Давидов. Важко поранений, будучи ротним ополченців, він до останнього залишався на вогневих позиціях. При виконанні бойового завдання, підтримуючи зв'язок підрозділу під безперервним вогнем ворога, загинув студент факультету механізації Борис Веремецький. Під час запеклих боїв на Голосіївських висотах був поранений і студент Клещов, який із 12 бійцями знищив гранатами мінометну батарею ворога. Студент 3-го курсу лісогосподарського інституту Леонід Богуш, використовуючи свій досвід, здобутий у радянсько-фінській війні, навчав народних ополченців застосовувати пляшки із запалювальною сумішшю. 

 

5 серпня 1941 р. під час виконання бойового завдання героїчно загинув третьокурсник факультету агрохімії і ґрунтознавства, староста групи, голова студентського профкому сільськогосподарського інституту Микола Скиба. Він був бійцем-розвідником штурмового загону. Разом із другокурсником факультету механізації Миколою Громовим вони пішли у розвідку, з якої Микола Скиба уже не повернувся. За його образом і створено центральну фігуру меморіалу пам’яті в університетському містечку – бронзову скульптуру студента-захисника, який в одній руці тримає гвинтівку, а іншою притискає до грудей колосся пшениці.

 

В обороні Києва, яка тривала з 11 липня по 19 вересня 1941 р., поряд із бійцями Південно-Західного фронту, брали участь біля 200 студентів, випускників, викладачів та співробітників голосіївських вузів. Не випадково сьогодні головна магістраль студентського містечка носить назву Героїв Оборони. Прізвищами захисників Голосієво названо ряд вулиць: Потєхіна (С.К.Потєхін – полковник, командир 147-ї стрілецької дивізії), Родімцева (О.І.Родімцев – полковник, командир 5-ї повітряно-десантної бригади), Затєвахіна (І.І.Затєвахін – полковник, командир 212-ї повітряно-десантної бригади.

 

Багато студентів та викладачів відзначилися у боях під Москвою, Ленінградом, Сталінградом, на Курській дузі, при визволені України, Білорусії, Прибалтики, Румунії, Угорщини, Чехословаччини, при штурмі Берліну.

 

У тилу, не шкодуючи сил, продовжували роботу евакуйовані: до Казахського сільськогосподарського інституту – Київський сільськогосподарський інститут;  до м. Воронежа, а пізніше – до м. Совєтська Кіровської області – Київський лісогосподарський інститут; до Свердловського сільськогосподарського інституту – Київський ветеринарний інститут.

 

Береже Голосієво пам'ять про мужність та героїзм своїх захисників. 6 травня 1965 р. з нагоди 20-річчя Великої Перемоги силами колективу сільськогосподарської академії було споруджено пам’ятник на братській могилі воїнів Радянської Армії та народних ополченців, які полягли в боях при обороні Києва у 1941 р.

 

6 листопада 1979 р. на місці братської могили було зведено меморіальний комплекс у пам'ять загиблих в роки війни. Прізвища захисників Голосієво занесені на стелу меморіального комплексу.

 

Центральна фігура меморіалу – бронзова скульптура студента голосіївських вузів, який в перші дні війни вступив до лав захисників Вітчизни. Здається, ніби на мить зупинився боєць-ополченець, щоб ще раз, можливо, востаннє, подивитись на рідний інститут. У відкритті меморіалу приймав участь двічі Герой Радянського Союзу легендарний ватажок народних месників-партизан генерал Олексій Федоров.

 

Героїзм багатьох студентів та викладачів на фронтах війни відмічено урядовими нагородами. Семеро осіб (один посмертно) мають найвище звання Героя Радянського Союзу, двоє є повними кавалерами ордена Слави.  

 

У повоєнні роки в Голосіївських ВНЗ працювало біля 400 учасників бойових дій. На жаль, сьогодні їх залишилися одиниці.

 

Шануймо минуле, не забуваємо його уроків.