З «Колосом» у серці (в університеті відбулася 67-ма зустріч випускників народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С.А. Семеновського)
З «Колосом» у серці (в університеті відбулася 67-ма зустріч випускників народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С.А. Семеновського)
9 грудня 2024 року
Коли приходить перша субота грудня, незважаючи на погоду за вікном, в Національному університеті біоресурсів і природокористування України дуже тепло. Тепло від тепла душі і сердець людей, яких у свій час поєднав унікальний колектив — народний ансамбль пісні і танцю «Колос» імені С.А. Семеновського, і всі вони називають цей день святим, і всі намагаються не будувати на нього ніяких планів, окрім одного: приїхати на традиційну зустріч випускників, яка цьогоріч була вже 67-ю, побачитися, обійнятися, поспілкуватися, поспівати — потанцювати і подивуватися неймовірному дійству, яке відбувається на сцені актової зали: концерту нинішнього складу.
Чому так, кожен колосист може говорити довго, але спільна думка одна (вона протягом усього заходу була на екрані): «Колос» — це більше, ніж колектив. Це плеяда талантів, це безліч поєднаних доль, це батьки і діти, сестри і брати, хрещені і похресники. Це дух, який відчути можна не лише в Україні, а й далеко за її межами, бо ж колосівського цвіту — по всьому світу… Особливими гостями стали у суботу Наталія Лопатіна — учасниця балетної групи 1963-1973 рр. та Нонна Петренко (Урютіна) — учасниця балетної групи 1958-1964 рр.
А для тих, хто все-таки не зміг бути в залі, організували пряму трансляцію:
Але все-таки про цьогорічне свято. Зала, звісно, була повною, — і от на сцені Марина Саута і Роман Дереча, які, вміло «диригуючи» тим, що відбувається, запросили до вітального «Кивака» балетну групу. Настрій створено!
Та хоч настрій святковий, усі розуміють, що нічого сьогодні не могло б відбутися, якби не наші ангели-охоронці — ЗСУ. У «Колосі» також багато тих, хто поміняв пісню на зброю, зворушливе відеозвернення від одного з них — Олександра Саківського — зала побачила на екрані.
А ще тим, хто не зміг приїхати, колосисти надіслали листи і спеціально створені шеврони. А тих, кого уже немає поряд з нами, пом'янули хвилиною мовчання. Саме їх пам'яті була присвячена пісня «Мальви» у виконанні випускниці «Колоса» Олександри Гуменної. Олександра у «Колосі» танцювала та творча душа попросила співати — і «Мальви» викликали щемливе захоплення.
Теплі слова вітань улюбленому колективові проголосив зі сцени ректор Національного університету біоресурсів і природокористування України, професор Вадим Анатолійович Ткачук. «Ми не уявлямо НУБіП без «Колоса», — сказав він, бо в ньому не лише національна ідентичність, а й ідентичність нашого вишу, тому ми вдячні вам за творчість і підтримуватимемо, як зможемо!»
І полилися зі сцени пісенні шедеври: і ліричні, і патріотичні, і стримані, і жартівливі: від «Чи ти, ненько, чула» до «Гей, соколи», від «Наступає чорна хмара» до «В коморі мука», від «Виступали козаченьки» до «Гарний козак, гарний» (цього разу у прем'єрному виконанні нових солістів — Артема Кузнєцова та Миколи Качана).
Ох вже цей Микола… Цьогоріч його з баяном і групою колосистів бачив увесь Голосіїв — біля магазинів, багатоповерхівок, маршруток (так віддана «Колосу» молодь робила рекламу рідному колективові і запрошувала у нього нових учасників). Тож як тільки оголосили народну пісню «Сусідка», зала заскандувала: «Коля, Коля!»
Вразив, звісно, не лише Коля. Коли звучала українська народна «Виспівує соловейко», важко було зрозуміти, хто співає краще: соловейко чи солістки «Колоса» Тетяна Симоненко, Марина Коваленко та Вікторія Ярмоленко.
Родзинкою пісенної програми була і Владислава Дьякова, яка виконувала соло у вокально-хореографічній композиції «Вербовая дощечка».
Та що там казати, неймовірним духом колективу, почувши його якось, перейнялася солістка Національної заслуженої академічної капели України «Думка» Наталія Кулеша, і зала почула ще одну прем'єру — «Сонце низенько».
А якими пристрасними були хореографічні постановки! Вихором кружляли хлопці і дівчата у «Польці-в'юнці», способом доторкнутися до сердець, розповісти про любов до рідного краю, до миті, коли українці разом, назвали учасники балетної групи «Буковинський святковий», частинкою історії давно став «Гопак», тож сцена знову оживила його, щоб подарувати присутнім емоції і атмосферу, яку вони відчували багато років тому.
Неймовірно емоційно з екрана про пошуки ковіньки для танцю «Полюбили ми утрьох гарну молодицю» розповідав випускник балетної групи Юрій Гуменюк, а потім зійшов з екрана з тією ж ковінькою і разом із Григорієм Мамчуром, Олексєм Бояльським та Євгенєю Середою подарував цей танець присутнім.
Традиційним радісно-сумним моментом стало вітання випускників «Колосу», а їх у цьому році шестеро: у хоровій групі Анна Якубовська, Катерина Булатова та Вадим Богдан (він теж зараз у ЗСУ, кілька місяців тому колосисти донатили на автівку для його підрозділу, але на зустріч приїхав), у балетній групі — Анна Єфремова, Євгенія Ганічкіна, Марія Бурдужа, проникливими — виступи керівників «Колоса» старших викладачів кафедри культурології Тараса Кушніра та Ольги Сауріної.
Від випускників слово тримала староста колективу Надія Гриценко-Коверга. Як староста вона виступала вперше, тож добрим словом і подякою згадала Сергія Гречаного, який понад 30 років жив «Колосом» і відійшов у засвіти кілька місяців тому, Станіслава Андрійовича Семеновського, який став «батьком» не одному поколінню колосистів, усіх, хто причетний до славної колосівської родини. Не обійшлося і без приємних сюрпризів — подарунки від випускників отримали нинішні керівники і старости колективу, а от Миколайчиком для діючого складу став випускник- нинішній воїн Василь Кобець (від його імені подарунки вручила Тетяна Захарова з вірними ангеликами).
А ще учасників цьогорічної зустрічі чекала надзвичайна подія — документальний фільм про історію «Колоса», створений титанічними зусиллями двох тендітних дівчат — старости хорової групи Діани Русіної та старости балетної групи Ірини Головаш. Аж дивно, чому їх ще не запросили працювати на кафедру журналістики)))
І на завершення — «Реве та стогне Дніпр широкий…» Як завше, усіма поколіннями, присутніми у залі. Кожен знає своє місце у сотенних рядах «Колоса», кожен пам'ятає свою партію, а енергію відчуває навколишній Голосіїв.
«Від щирого серця дякую за чудовий концерт і теплу атмосферу, яка панувала в суботу. Цей день став справжнім святом душі, наповнивши серця теплом, радістю та приємними спогадами. Кожна нота, кожен рух і кожне слово віддзеркалювали любов до мистецтва і повагу до нашої спільної історії. Цей вечір ще раз нагадав нам, наскільки важливі наші творчі здобутки та незламні дружні зв’язки, які об’єднують покоління», — напише у неділю відгук про зустріч випускниця «Колоса» Альона Пелих.
«Друзі, погодьтеся, що це було неймовірно? Наша родина з кожним роком збільшується. Я дякую кожному, хто причетний до організації. Колос — це інший світ для мене, де ти почуваєшся в безпеці в колі однодумців. Обіймаю кожного», — додасть Роман Пугач.
Бо «Колос» — «це коли за кілька годин ти отримуєш стільки обіймів, скільки не отримував за рік. Наповнюєшся такою енергією, якої бракувало, здається, усі осінні місяці року. Це коли більшість випускників сходяться в одному — «Колос» — це найкраще, що сталося з нами під час навчання в університеті», — підсумує Марія Бровінська.
Хто був, не залишився байдужим, а хто не був, ще цілий рік шкодуватиме, що не відчув такої потужної атмосфери. Дякуємо, усі покоління колосистів!
Ірина Майданюк,
завідувач кафедри культурології
