Національна свідомість – підвалина здобуття улюбленого фаху

  Зустрічі студентів з легендарними людьми, які внесли свою лепту у становлення і розвиток української культури, давно увійщли в добру традицію кафедри культурології, проте переважна більшість з цих людей – поети, прозаїки, артисти, художники, фахівці декоративно-вжиткового мистецтва, мистецтвознавці, тому, на перший погляд, було дивно: чому саме  Ярослав Степанович?  Він – відомий вчений, який брав участь у підготовці та виконанні космічних програм ВЕГА, СОПРОГ, ФОБОС, МАРС, був віцепрезидентом Міжнарордної астрономічної спілки, співголовою секції Міжнародної геодезичної асоціації, головою дирекції Міжнародної служби обертання Землі та  інших міжнародних наукових організацій, з 1975 року – незмінний директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України.

 

  Але все стало на свої місця після розповіді вченого про свій життєвий шлях і незмінну життєву позицію: усюди і завжди бути українцем. Це означає – вивчати не лише іноземні мови (Ярослав Степанович знає їх з десяток, тому наводив крилаті вислови і англійською, і японською, і латиною), а добре знати свою, не соромитися свого походження і роду, примножувати національні традиціїї, розвивати і популяризувати культуру України. «Так я робив, будучи першим заступником міністра освіти і науки України, членом Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, директором-організатором Інституту енциклопедичних досліджень України, роблю і зараз, очолюючи Український міжнародний комітет з питань науки і культури НАН України. Цей комітет, у якому безкорисливо працюють відомі науковці та митці України й української діаспори, встановлює міжнародні культурні зв’язки, розвиває і координує наукові дослідження з різними іноземними українськими науковими та культурними центрами, асоціаціями, спілками, окремими вченими, митцями», – наголосив гість.

 

  Із великим зацікавленням слухали першокурсники розповіді на різноманітні теми: від видатних особистостей України – до причин переходу на новий календар - і переконувалися, що фахівцем бути важливо, але людина-громадянин не може бути байдужою до національних надбань свого народу, не мати національних орієнтирів, особливо в сучасних надскладних умовах воєнного часу, що творити добро для інших народів може лише той, хто навчився творити його для рідного народу, і що безсмертя української нації – у їхніх руках.  

          Ірина Майданюк,
завідувач кафедри культурології