Славетні імена: Микола Петрович Чирвинський — перший декан сільськогосподарського відділення КПІ

     Першим деканом сільськогосподарського відділення став видатний учений, талановитий освітянин, організатор сільськогосподарської дослідної справи Микола Петрович Чирвинський (1848-1920).
     Народився Чирвинський М.П. у 1848 р. у м. Чернігові. Навчався у Санкт-Петербурзькому землеробському інституті, де й проявилася його зацікавленість питаннями анатомії та фізіології, посилилося захоплення зоотехнією.

     У 1877 р. Чирвинський М.П. їде за кордон, де знайомиться із досвідом діяльності перших агрономічних дослідних станцій та лабораторій при сільськогосподарських школах у Німеччині, Бельгії, Франції. Після повернення його запрошують до Петровської сільськогосподарської академії для організації першої в країні кафедри зоотехнії та читання курсу загального тваринництва. Він розробив перше керівництво для цього курсу, яке видалося настільки вдалим, що витримало чотири видання і понад 30 років було основним посібником для студентів вищих та середніх сільськогосподарських закладів.

     У 1883-1885 рр. М.П. Чирвинський брав участь у експедиції академіка О.Ф. Міддендорфа (перше масштабне обстеження вітчизняного тваринництва), яка підштовхнула його до висновку, що для поліпшення стану вітчизняного тваринництва важливо, перш за все, створити відповідні умови, а не захоплюватися завезенням іноземної худоби та її схрещуванням із місцевою.

     У 1894 р. після закриття Петровської сільськогосподарської академії його обирають членом Ученого комітету Міністерства землеробства і державних маєтностей, а також завідувачем бюро зоотехнії. У цей момент усебічно розкриваються організаторські здібності М.П. Чирвинського, свідченням чого стала організація цілого ряду сільськогосподарських виставок та з’їздів.

      У серпні 1898 р., за рекомендацією К.А. Тімірязєва, вченого запросили до щойно відкритого Київського політехнічного інституту (КПІ), у складі якого функціонувало сільськогосподарське відділення. Тут М.П. Чирвинський проявив себе не лише як талановитий учений та педагог, а й як невтомний новатор і організатор. У серпні 1898 р. за наказом Міністерства фінансів та Департаменту торгівлі і мануфактур його призначають на 2 роки деканом сільськогосподарського відділення, водночас обирають секретарем Ученої Ради інституту. У серпні 1900 р. затверджують деканом сільськогосподарського відділення на 4 роки. Проте 30 липня 1904 р. він відмовився від посади декана сільськогосподарського відділення. Причиною такого вчинку стали непорозуміння, що виникли навколо питань управління вищою школою між ученим та Міністерством фінансів. У вересні 1905 р. М.П. Чирвинського обирають директором КПІ, але 15 червня 1906 р. він залишає цю посаду. У 1916 р. пішов у відставку, залишивши за собою курси з вівчарства і загальної зоотехнії.

Скотний двір (1902 р.)

     На сільськогосподарському відділенні діяли створені М.П. Чирвинським зразкова кафедра загальної зоотехнії із кабінетами та лабораторією, зразковим на той час скотарським двором і дослідною вівчарнею (біля 100 голів курдючних, волоських, цигайських чушок та інших порід, більш ніж 30 порід та типів, які були поширеними на той час в країні). Це дало змогу зробити заняття з вівчарства більш наглядними, розкривало широкі можливості для порівняльного вивчення наявного племінного матеріалу. Більшість тварин були відібрані вченим особисто на першій всеросійській виставці в Москві 1912 р. і являли собою її кращі експонати. На сьогоднішній день у Національному університеті біоресурсів і природокористування України зберігається колекція шкурок каракуля світового значення.

Зоологічна лабораторія з кабінетом та музеєм (1902 р.)

     Основні праці М.П. Чирвинського стосуються питань годівлі, росту і розвитку сільськогосподарських тварин, вівчарства, вовнознавства та смушкознавства. Вчений експериментально довів, що в утворенні жиру в організмі, крім білків, беруть участь вуглеводи і мінеральні речовини; досліджував залежність росту і розвитку тварин, особливо у молодому віці, від годівлі, утримання, клімату та інших факторів.

     Пошуки вченого у галузі зоотехнії були проведені на 30-40 років раніше подібних досліджень у зарубіжних країнах і принесли йому світове визнання. Вони слугують вихідним пунктом для сучасних онтогенетичних досліджень сільськогосподарських тварин. Запропоновані ним розробки в області годівлі та індивідуального розвитку сільськогосподарських тварин, стаціонарного вивчення порід овець визнано пріоритетними у світовій біологічній науці.

Людмила Лановюк,
директор музею історії НУБіП України