ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ЧИТАННЯ ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА
ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ЧИТАННЯ ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА
9 березня 2023 року
В історії кожної країни є імена, які передаються з покоління в покоління з великою любов'ю і повагою. Наша країна має таке ім'я - Тарас Шевченко. Немає в Україні такого поета, як він, хто б так ніжно й віддано любив свій народ і так багато страждав за нього. Саме він захистив голос народу та повернув йому українську мову. Тарас Шевченко – людина із всебічними інтересами та обдаруваннями: він не лише поет, а й художник, драматург, прозаїк, політичний і громадський діяч.
Щорічно в Україні до дня народження Шевченка організовують різні заходи. І ми, студенти факультету тваринництва та водних біоресурсів, разом з куратором нашої групи (проф. Вікторією Мельник) провели Шевченківські читання – «Наш Тарас Шевченко – сонце України».
Передусім, ми згадали основні віхи його життя.
9 березня 1814 року в сім'ї кріпака в селі Моринці народився хлопчик, якого назвали Тарасом. Він рано залишився сиротою. Першою померла його мати, а за нею й батько. Юному Тарасові довелося багато пережити. Каторжна праця, навчання у п'яниці дяка, холод і голод… Однак, на щастя, пан Енгельгардт розгледів надзвичайний талант хлопчика та Тараса почали вчити малювати. З талановитого хлопчика виріс обдарований поет і художник. Картини Шевченка є гордістю кожної країни. Його поезія відкрила українцям двері в невідоме й дала зрозуміти, що їхня мова неповторна у світі: мелодійна, душевна….
Якщо запитати сучасних школярів і дорослих про найбільшого українського поета, відповідь буде однозначною. "Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі, йому встановлено пам'ятники в багатьох країнах, його твори перекладені майже всіма мовами світу, його ім'ям названі українські навчальні заклади, театри, площі, вулиці та міста. Лише топонімів в Україні на ім’я Шевченка нараховується 10967.
Все його життя і творчість були присвячені народу України. Поет мріяв, щоб його країна стала незалежною і суверенною державою, щоб в Україні поважали мову, культуру та історію народу, щоб люди були щасливими.
Поет рішуче виступав проти покірності поневоленню та нехтування національними інтересами. Його сміливі та мудрі слова із "Заповіту" передають праведне обурення та закликають до рішучих дій.
«…Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте».
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте».
Заклик поета до боротьби звучить як порада мудрого батька чи настанова досвідченого воїна, який бореться за волю народу. Український народ разом з українськими Збройними силами повинен сьогодні відстояти свою національну незалежність і довести своє суверенне право на європейський вибір щодо подальшого розвитку країни.
На Шевченківських читаннях ми згадали також видатний вірш поета «Розрита могила», який був заборонений в імперській росії, радянському союзі, та який забороняли читати навіть проросійські депутати вже у Незалежній Україні, за часів президента Януковича (https://www.istpravda.com.ua/short/513cb4b518512/), вважаючи його революційним.
РОЗРИТА МОГИЛА
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
"Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати".
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати".
Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.
Не плакали б діти, мати не журилась.
9 жовтня 1843 р.
Ми також ознайомилися з матеріалами з історії українського народу, які кожен з нас переглянув у вільний час («Справжній Шевченко: невідоме про українського генія», част. 1 і 2», https://youtu.be/vENptozY22k, https://www.youtube.com/watch?v=m03m_Ii1VfU&t=5s; фільм «Поводир» https://www.youtube.com/watch?v=cdp5yn9P_E4)
Таким чином, Тарас Шевченко є справжнім національним поетом, який красномовно виражає визвольні прагнення й волелюбні якості поневоленого українського народу. Минуло багато років після смерті великого Кобзаря, але його творчість завжди була та залишається суспільним надбанням. Можна з упевненістю прогнозувати, що в майбутньому, коли ми побудуємо сильну державу, нетерпиму до свавілля, "сім'ю вольну, нову", ми будемо згадувати Тараса Шевченка з такою ж повагою і любов'ю, як і сьогодні. Бо саме про це він мріяв.
Ігор Коротков,
студент «ОС «Магістр»,
1 курс, 2 група,
факультет тваринництва
та водних біоресурсів
