Лікарі рятують людей, а ветеринари — людство
На передодні закінчення першого семестру і початку першої сесії для студентів першого курсу, куратор першої групи професор Радзиховський Микола Леонідович поспілкувався зі старостою групи Анастасією Шевчук і зам старостою групи Владою Бугай, щодо їхнього вибору майбутньої професії.
- Ви – студентки НУБіП України, яка мотивація такого вибору?
Настя – мабуть я почну з того що цей університет має одну з найкращих баз для підготовки ветеринарів з всієї України та й багато знайомих цей університет хвалили.
Влада – коли прийшов час обирати університети, де є спеціальність Ветеринарна медицина, їх виявилося не так багато. Найбільше мою увагу привернув НУБіП України. Я ознайомилася з інформацією про ЗВО і дізналася, що він входить у десятку найкращих університетів нашої країни. Звісно, хотілося здобути якісну вищу освіту і остаточний вибір було прийнято. Поспілкувавшись зі студенткою старшого курсу, яка позитивно відгукувалася про навчальний заклад, у мене з`явилася мотивація навчатися саме тут і в подальшому розвиватися за спеціальністю.
- Чому Ви обрали факультет ветеринарної медицини ?
Настя – коли я була маленька я кожного літа їздила до бабусі в село,там тато з бабусею прив´язали мені любов до тварин. А коли я стала набагато старшою то допомагала в лікування кроликів, курей та котів та й просто допомагала доглядати за господарством .А пізніше мій домашній улюбленець морська свинка Пончик пошкодив рогівку ока от я і почала за порадами старших його лікувати, на щастя він одужав і зараз з ним все добре.
Влада – я завжди говорю, що не обирала ветеринарну медицину: вона сама мене обрала. З малечку мене оточували домашні улюбленці і батьки виховували нас з сестрою в любові до тварин. Коли в нашій сім`ї з`явилося маленьке цуценя, мені хотілося бути кінологом, оскільки ми з татом активно займалися вихованням песика, відвідували заняття зі спеціалістом з дресирування собак. Це було дуже цікаво для мене. Цуценя росло і постійно потрапляло в різні неприємності, а я із задоволенням доглядала за ним, виконувала вказівки ветеринарного лікаря. Тоді батьки почали жартувати, що я – «справжній ветеринар», і після цього більше ніколи не замислювалася над тим ким я хочу стати: все було вирішено.
- Мабуть, Ваша улюблена казка була «Айболит» ?
Настя – не можу сказати що «Айболит» був мов моєю улюбленою казкою. Мені були більше до вподоби мультфільми, зокрема «Спіріт-душа прерій»
Влада – незважаючи на те, що я завжди любила тварин та хотіла їм допомагати, до дванадцяти років мріяла бути військовою, а пізніше - військовим кінологом. Проте рішення змінилося після того, як мого улюбленого кошеня поранив сусідський собака. Після відвідування ветеринарного лікаря намагалася врятувати його життя, робила уколи та цілодобово доглядала за ним, але, на жаль, травми були несумісні з життям. Після цього не було жодних сумнівів, що я хочу пов`язати своє життя з тваринами та допомогою їм. Ви праві, одна з моїх улюблених казок «Айболит».
- Ви перша у родині будете ветеринарним лікарем ?
Настя – так сталось що мої батьки ветеринари і я теж вирішила піти в цьому напрямку
Влада – так, у нашій родині були лікарі, але саме ветеринарним лікарем буду перша.
- Яка Ваша улюблена тварина?
Настя – Я дуже сильно люблю котів
Влада – моя улюблена домашня тварина - собака. Він завжди готовий йти з тобою і у вогонь і у воду, недаремно його називають найвідданішим вихованцем. Можна і в ліс сходити, і до річки, і бігати, граючись з іграшками, і пройти велику відстань. Його не лякають ні дощі, ні морози. Коту, наприклад, таке не дуже сподобається. А вдома ж собака й сам поводиться як котик, хоче притулитися та щоб його гладили.
- Що Ви порадите майбутнім вступникам?
Настя – йдіть до свої мети і не зупиняйтесь, я впевнена у вас все вийде!
Влада – майбутнім вступниками я б порадила сумлінно готуватися до екзаменів, а потім добре відпочити перед початком навчального року, щоб з новими силами та піднесеним настроєм здобувати нові знання.
Розмову вів професор кафедри епізоотології,
мікробіології і вірусології Микола Радзиховський