ЕКСКУРСІЯ СТУДЕНТІВ 1 КУРСУ 6 ГРУПИ НА КИЇВСЬКИЙ ІПОДРОМ

   Кiннi прoгулянки – унiкaльний cпociб вiдмiннo вiдпoчити. Пoкaтaтиcя нa кoні – мрiя будь-якoї людини, якa нe бoїтьcя циx грaцioзниx твaрин. Завдяки студентці 1 курсу 6 групи Марчишиної Ірини Сергіївни 26 вересня 2022 року було організовано екскурсію на КП "Київського іподрому" де під час оглядової екскурсії студенти мали змогу подивитися на коней, прослухати інформацію про усі породи та догляд за ними, а також зробити фотосесію з кіньми, які приносять незабутні емоції і чудові фото.

   Студенти дізналися, що при іподромі діє кінноспортивна школа та проводиться підготовка наїздників з конкуру.

   На сучасному місці іподром було відкрито 1969 року. На початку 1990-тих років перегони перестали проводитися, тимчасове поновлення відбулося у другій половині десятиліття.

   На іподромі щотижнево проводяться змагання, кожен день відбуваються тренування.
   Київський іподром — це один з останніх в Україні іподромів, завдяки існуванню якого в Україні збереглась та розвивається галузь рисистого конярства.

   На Київському іподромі побудовано 9 капітальних стаєнь, на 40 денників кожна. Кожна стайня має запряжний манеж, а також кімнати для зберігання спеціального інвентарю.

   Головне Скакове поле іподрому має три доріжки, кожна з яких має своє призначення. Перша (внутрішня) доріжка служить для тренувань коней. Вона має граншлаковое покриття, а її розміри становлять 1477 м у довжину і 20 м завширшки. Друга доріжка призначена для забігу коней риссю, її використовують як для тренінгу коней, так і для випробувань. Назва цієї доріжки — призова. Вона покрита ґрунтом, який за своєю структурою близький до чорнозему. Довжина другої доріжки становить 1600 м, а ширина — 30 м.

   Третя доріжка називається скаковою, її призначення — зберегти і напрацювати мускулатуру коней. По зовнішньому периметру доріжка покрита піском, а по внутрішньому травою. У довжину вона становить 1800 м, а в ширину — 25 м. У центрі поля обладнані майданчики для конкуру (змагання з подолання перешкод) і для виїздки спортивних коней.

   Кажуть, що за любов до коней відповідає особливий ген, і якщо він є, то рано чи пізно тебе накриє хвилею, з-під якої не вибратись, ні продихнути…

   З історії культури зрозуміла, що кінь завжди сприймався як міфічна істота, обдарована особливою надзвичайною силою. Казкові Сивки-бурки - хитрі, спритні, сміливі, завжди виявляються помічниками і рятівниками свого господаря. Образ коня втілено в мистецтві, народному фольклорі, побуті, як обрядова, культова тварина.

   Сподіваємось, що влітку здійсниться наша мрія і ми обов'язково знову відвідаємо своїх чотириногих друзів і зможемо прогулятись верхи разом з інструктором та нашою помічницею Марчишиною Іриною Сергіївною 1 курсу 6 групи до чудового лісового озера та знову отримати незабутні враження від спілкування з чарівною природою та кіньми…

   Кінь також є символом сили, краси і любові. Прославлено коня і в українських народних піснях.

Українська народна пісня у виконанні квартету "Явір"
https://www.youtube.com/watch?v=dEIyFN_8G9E
https://www.youtube.com/watch?v=ThKf9AhSuHI

Ой чий то Кінь стоїть
Що Сива Гривонька
Сподобалась мені
Сподобалась мені
Тая Дівчинонька

Не так та Дівчина
Як Біле Личенько
Подай же Дівчино
Подай же Гарная
На Коня Рученьку

Дівчина підійшла
Рученьку подала
Бодай же я була
Бодай же я була
Кохання не знала.

Кохання-кохання
З Вечора до Рання
Як Сонечко зійде
Як Сонечко зійде
Кохання відійде *

Це був надзвичайний день, який приніс неймовірні враження!

Слава Україні!

Заступник директора НДІ здоров’я тварин з питань
студентської наукової роботи,
кандидат ветеринарних наук, старший викладач кафедри
хірургії і патофізіології ім. акад. І. О. Поваженка
Роман Бокотько
Студентка 6 групи 1 курсу:
Марчишина Ірина