Пам'яті захисників України

Устим Володимирович ГОЛОДНЮК
12.08.1994 р. – 20.02.2014 р. 

Громадський Євромайдану, боєць 38 сотні самооборони майдану.
Навчався у Збаразькій ЗОШ № 2. Упродовж 2008 – 2011 рр. навчався у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут (3 рота, 2 взвод). Був студентом ІІІ курсу Бережанського агротехнічного інституту, агроінженерного факультету за напрямом підготовки «Енергетика та електротехнічні системи в АПК».
Нагороди: Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014 р., посмертно) – за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності. Нагороду отримав батько Устима Володимир Голоднюк 20 лютого 2015 р. з рук Петра Порошенка в річницю подій на вулиці Інститутській. «Золота Зірка» Устима Голоднюка зберігатиметься у його матері. Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно).

Дмитро Олександрович КУРИЛЕНКО

12.03.1992 р. – 28.04.2014 р. 

Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді на посаді водієм-електриком відділення інженерної техніки інженерно-позиційного взводу інженерно-саперної роти з лютого по квітень 2014 р.
Закінчив ВП НУБіП України «Ніжинський агротехнічний інститут», за спеціальністю «Енергетика та електротехнічні системи в агропромисловому комплексі», за заочною формою навчання, факультет електрифікації і автоматизації сільського господарства у 2013 р.

Олександр Олегович ФІЛЬ

23.03.1995 р. – 16.08.2014 р.

Із початком воєнних дій на Донбасі Олександр майже одразу вирушив у зону проведення антитерористичної операції. Разом з іншими бійцями охороняв аеропорти Донецька та Луганська. Олександр був навідником аеромобільно-десантного взводу військової частини А0284.
Навчався у Бережанській ЗОШ №1, після закінчення якої поступив до ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», за спеціальністю «Зелене будівництво та садово-паркове господарство». Після завершення першого курс добровільно пішов до війська, пішов служити за контрактом у 80-ту аеромобільну бригаду у Львові.
Загинув Олександр Філь 16 серпня 2014 р. у результаті смертельного поранення під час виконання бойового завдання в районі проведення АТО біля села Хрящувате під Луганськом. Того дня позиції українських солдатів російські найманці обстріляли шквальним вогнем із «Градів». Один снаряд влучив у будівлю, де перебував й Олександр. 

Олександр Григорович МАРЧУК
05.11.1988 р. – 02.09.2014 р.

Український військовий, лейтенант, командир 3-го механізованого взводу, 5-ї роти, 30-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України, на посаді командира взводу БМП.
Закінчив НУБіП у 2012 р. закінчив НУБіП, факультет енергетики і автоматики, за спеціальністю «Електротехнічні системи електроспоживання».
Загинув 2 вересня 2014 р. в районі м. Антрацит, при захисті територіальної цілісності України у боях з терористами.
Нагороди: Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) (31 жовтня 2014 р.) – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. 

 Ільгар Салехович БАГІРОВ
12.05.1970 р. – 30.09.2014 р.

Служив в 11-му окремому мотопіхотному батальйоні територіальної оборони «Київська Русь» на посаді заступника командира роти з виховної роботи в званні капітана у 2014 р.
1992 р. закінчив Харківське вище військове авіаційне інженерне училище, пізніше – факультет виховної та соціально-психологічної роботи Академії Збройних Сил України. Проходив службу у гостомельській бригаді зв'язку ЗСУ. 2002 р. звільнився із лав Збройних Сил України.
У 2009-2010 рр. працював викладачем Захисту Вітчизни у Ірпінському економічному коледжі НУБіП України.
У березні 2014 р. був призваний на військову службу за мобілізацією, обійняв посаду заступника командира роти з виховної роботи 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь».
Загинув 30 вересня 2014 р. під час проведення розвідки в районі смт Центральний, Перевальський район, Луганська область. Підірвав ручною гранатою себе та ворогів, які його оточили і намагалися взяти у полон.
Нагороди: Указом Президента України № 26/2015 від 22 січня 2015 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений орденом «Лицарський хрест України» (посмертно).

Іван Станіславович СТУПАК
10.02.1977 р. – 29.01.2015 р.

Український військовий, старший лейтенант (посмертно) Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Служив у 25-й окремому мотопіхотному батальйоні «Київська Русь» на посаді командира взводу з липня 2014 р. по 29 січня 2015 р.
Закінчив Національний аграрний університет, сучасний НУБіП України, економічний факультет у 1998 р.
До 1998 р. працював у ТОВ «Інтроверт» слюсарем та одночасно навчався у Національному аграрному університеті. Працював економістом на заводі «Радар», потім у Фінансовому управлінні Київської ОДА.
Нагороди: «Почесний громадянин міста Фастова» (посмертно), «За мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). 

Олександр Васильович ГРИЦАЙ
04.07.1978 р. – 06.02.2015 р.

Служив у 25-му окремому мотопіхотному батальйоні «Київська Русь» на посаді кулеметника-розвідника з 2014 по 2015 рр.
Закінчив Боярський сільськогосподарський технікум НАУ, спеціальність «Захист рослин» у 1997 р., відділення захист рослин.
Нагороди: «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 

 Петро Михайлович ШЕМЧУК
10.07.1991 р. – 08.02.2015 р.

З початку військових днів на сході України призваний на службу. Після курсу молодого бійця був направлений для проходження служби в зону АТО. Наймолодший командир взводу 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» (Десна).
З 2008 р. по 2013 р. навчався у ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» за спеціальністю «Механізація сільського господарства» (очна форма навчання) та на військовій кафедрі, після закінчення якої отримав звання молодшого лейтенанта.
 Загинув 8 лютого 2015 під мінометним обстрілом, намагаючись врятувати танк та витягнути свого загиблого товариша Олександра Олійника.

Анатолій Дмитрович БЄЛОБУСОВ
17.08.1976 р. – 28.05.2016 р.

Служив у 13-му окремому мотопіхотному батальйоні (58-ї окремої мотопіхотної бригади) на посаді кулеметника з 2015 по 2016 рр.
Закінчив ВП НУБіП України «Боярський коледж екології і природних ресурсів», спеціальність «Організація виробництва» у 2013 р., відділення економіки і управління.
Нагороди: «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 

Артур Володимирович ГОЛУБ
13.04.1994 р. – 12.09.2021 р.

Матрос 503-ого Окремого батальйону морської піхоти ЗСУ.
У 2013 р. закінчив Малинський лісотехнічний коледж за спеціальністю 205 Лісове господарство. Після того навчався у ННІ лісового і садово-паркового господарства (напрям підготовки: 6.090103 Лісове і садово-паркове господарство). Завершив навчання у 2016 р. і отримав диплом бакалавра.
Загинув внаслідок ворожого обстрілу 12 вересня 2021 р. у зоні проведення ООС. 

 Антон Олегович СИДОРОВ
04.01.1987 р. – 19.02.2022 р.

Військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, що базується у м. Новограді-Волинському. Помічник начальника штабу – начальник розвідки 3-го механізованого батальйону 30-ї омбр. Війну розпочав у складі 72-ї омбр одним із перших. Позивне – «Варяг».
У Збройних силах України служив з 2005 р. У 2011 р. закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, у 2020 р. він вступив до магістратури на гуманітарно-педагогічний факультет НУБіП України, спеціальність «Педагогіка вищої школи», яку закінчив у 2021 р.
Загинув 19 лютого близько 7-ї години біля селища Миронівське Бахмутського р-ну Донецької обл. Під час ворожого обстрілу капітан Сидоров отримав осколкове поранення в голову, несумісне з життям. Обстріл вівся з напрямку Нижнє Лозове, де стояв так званий 2-й армійський корпус збройних сил РФ, із застосуванням артилерії калібру 122 мм.

Олексій Миколайович КОЗОРІЗЕНКО
05.11.1990 – 18.03.2022 р.

Захищав Україну з березня 2014 року. Проходив службу в Одеській області морським піхотинцем. У жовтні 2021 року підписав контракт і проходив службу у 59 бригаді імені Якова Гандзюка молодшим сержантом моторозвідки. На війні з першого дня повномасштабного вторгнення.
У 2013 році закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва».
Загинув 18 березня 2022 року в Запоріжській області село Наталіївка. Нагороджений медаллю «Учасник бойових дій». 

 Володимир В’ячеславович ШЕВЧЕНКО
– .03.2022 року

У березні 2022 року у бою загинув випускник лісогосподарського факультету (рік вступу 1981, рік закінчення 1987) Української ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії (нині НУБіП України) Шевченко Володимир.
Володимир – позивний Бронза, був героїчною людиною, уродженець м. Антрацит Луганської області, десантник, мав бойовий досвід з часів війни в Афганістані, тому з перших днів війни став на захист своєї країни у 2-й штурмовій роті батальйону «Айдар».
У бою Володимир отримав поранення, мав державні нагороди і відзнаки. Захищаючи Київ, Володимир (Бронза) віддав своє життя за майбутнє вільної незалежної України. 

Максим Володимирович САЄНКО
2001 р. – весна 2022 року 

Саєнко Максим 2001 року народження. Народився в місті Нетішин. З 2016 по 2020 рік навчався в Відокремленому структурному підрозділі Національного університету біоресурсів і природокристування України.
У 2021 році Максим став студентом заочної форми спеціальності 121 “Інженерія програмного забезпечення” факультету інформаційних технологій Національного університету біоресурсів і природокористування України, поповнивши лави членів сім’ї, які проходять навчання на факультеті.
Максим з 2020 року знаходився на службі за контрактом у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді міста Житомир. З жовтя 2021 року перебував у зоні бойових дій на сході України.
Весною 2022 року потрапив під ворожий обстріл та далі тривалий період перебував у статусі безвісти зниклого. 

Степан Миронович ГЕНИК
20.08.1984 р. – 19.04.2022 р.

Учасник Революції гідності. Активний учасник ГФ «Самооборона Козівщини», Громадської ветеранської організації «Спілка бійців та волонтерів АТО «Сила України». З початком Російсько-української війни пішов на фронт добровольцем.
Випускник агроінженерного факультету ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» (2017-2021 рр.).
Загинув 19 квітня 2022 р. під час бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу на Донеччині. 

Павло Васильович КОВАЛЬСЬКИЙ
25.06.1977 р. – 06.05.2022 р.

Випускник Національного аграрного університету (нині НУБіП України) 1999 року.
Павло Ковальський народився в селі Вербівка Звягельського (колишнього Новоград-Волинського району) на Житомирщині, де й проживав. У 1994 році закінчив гімназію № 9 Новоград-Волинської міської ради Житомирської області. Почесний громадянин Звягеля. Після закінчення військового вищого навчального закладу ніс військову службу в 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького. Обіймав посаду заступника начальника штабу танкового батальйону. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій.
Загинув Павло Васильович під час виконання бойових завдань унаслідок артилерійського обстрілу.
Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Сергій Михайлович МЕЛЬНИЧЕНКО
09.11.1992 р. – 08.05.2022 р.

Старший солдат ОЗСП «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 р.
Студент 4 курсу економічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України заочної форми навчання спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування».
Загинув 08 травня 2022 р. під час оборони міста Маріуполь на заводі «Азовсталь».
Нагороди: Указом Президента України від 02 квітня 2022 року № 202/2022 «Про відзначення державними нагородами України» Мельниченко Сергій Михайлович – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. 

 Григорій Юрійович ПОНОМАР
15.08.1992 – 08.05.2022 р.

Випускник зi спеціальності “Водні бioрecypcи та аквакультура» факультету тваринництва та водних біоресурсів 2013 року.
Пішов до війська 24 лютого. В перший місяць війни боронив Київську область. Після звільнення Київської області в складі 30 окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького був відправлений на східний фронт. Загинув 08 травня 2022 року відбиваючи масовану ворожу атаку на підступах до села Нью Йорк. 

Андрій Олександрович КОВАЛЬЧУК
09.11.1988 р. – 12.05.2022 р.

На війну пішов добровольцем першого ж дня, коли РФ цинічно розпочала широкомасштабний наступ на Україну. Він був офіцером-психологом танкового батальйону.
Після школи вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України на механіко-технологічний факультет. Одногрупники вибрали його старостою, а між собою називали генералом.
Загинув за свободу України 12 травня 2022 р. під час виконання бойового завдання неподалік Сєвєродонецька. Потрапив під артобстріл, отримав багаточисельні осколкові поранення несумісні з життям.  

Віталій Анатолійович СТЕПАНОВ
09.06.1975 р. – 20.05.2022 р.

Народився в смт. Сосниця. Тут закінчив загальноосвітню школу ім. О.П. Довженка, а потім вступив до Чугуєво-Бабчанського лісового фахового коледжу. Після нього закінчив Національний аграрний університет (нині НУБіП України) 1999 року.
Проживав у м. Мена. До початку повномасштабного ворожого вторгнення Віталій працював у лісовому господарстві, але 24 лютого вирішив долучитися до оборонців України, зокрема Чернігівщини. 
17 травня під час виконання бойового завдання Степанов Віталій – капітан, заступник командира батареї з МПЗ – потрапив під щільний артилерійський обстріл, отримавши важкі поранення після прильоту чотирьох ракет по навчальному центру військового містечка Десна. 20 травня від важких поранень помер.
Указом Президента України №498/2023 від 23 серпня 2023 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі капітан Степанов Віталій Анатолійович нагороджений орденом Данила Галицького (посмертно).

Руслан Вікторович РУДІЧ
29.06.1974 р. – 21.05.2022 р.

Служив у складі 95 дисантно-штурмової бригади ЗСУ.
Був студентом ІІІ курсу агроінженерного факультету, навчався за спеціальністю садово-паркове господарство Бережанського агротехнічного інституту НУБіП України.
Загинув 21 квітня 2022 р., виконуючи свій військовий і громадянський обов`язок. 

Петро Васильович ОСАДЦА
07.03.1976 р. – 26.05.2022 р.

Захищав Україну з перших днів вторгнення РФ – з 2014 р. Він практично безперервно перебував в найгарячіших місцях нашої країни. За 8 р. Петро Васильович змінив кілька бойових бригад, щоб завжди бути на передовій. Старший сержант Збройних сил України.
У 2019 р. здобув спеціальність 051 Економіка ОС Бакалавр у ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут».
Загинув 26 травня 2022 року внаслідок важких поранень в Попасній Луганської обл.
Нагороди: орден «За мужність» II ступеня (07 червня 2022 р., посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі; орден «За мужність» III ступеня (26 квітня 2022 р.) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Ярослав Олексійович ОЛІЙНИК
28.01.1998 р. – 05.06.2022 р.

З початком відкритої збройної агресії РФ проти України Ярослав пішов захищати Батьківщину зі зброєю в руках у територіальній обороні м. Києва, а згодом – лави ЗСУ.
Випускник Боярського фахового коледжу НУБіП України 2017 р., спеціальність «Менеджмент».
Рятуючи життя товариша від ворожої кулі снайпера, кинувся його рятувати і отримав смертельне кульове поранення. Загинув 05 червня 2022 року у м. Бахмуті, захищаючи Батьківщину та всіх українців від ворога. 

Вадим Едуардович ВИННИЧУК
10.06.1995 р. – 17.06.2022 р.

З перших днів повномасштабного вторгнення РФ, боронив рідну землю, безстрашно і сміливо, самовіддано і жертовно.
Був студентом ІІ курсу спеціальності «Професійна освіта» гуманітарно-педагогічного факультету НУБіП України.
Загинув 17 червня 2022 р. під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Врубівка Луганської обл. 

 Сергій Валентинович РОМАНЧУК
29.09.1994 р. – 17.06.2022 р.

Коли 24 лютого до України вдерлися війська РФ, вступив до лав територіальної оборони рідної Житомирщини, а згодом – пішов добровольцем до Збройних Сил України.
Випускник факультету аграрного менеджменту. Кафедра адміністративного менеджменту та зовнішньоекономічної діяльності, яку закінчив у 2016 р., певний час працював заступником декана, займався виховною роботою, тренував збірну університету з футболу.
Загинув під Бахмутом Донецької обл.

 Олег Петрович ГОРЕЦЬКИЙ
22.11.1974 р. – 18.06.2022 р.

Народився у селі Волиця. Навчався в Новочорторійському технікумі, де здобув спеціальність ветлікаря, а в 1999 р. закінчив Національний аграрний університет за спеціальністю лісове господарство, де пройшов військову кафедру і отримав звання лейтенанта запасу. Частину свого життя присвятив роботі, пов’язаній з лісовим господарством.
До мобілізації був добровольцем територіальної оборони Добровольчого формування №1 Глибочицької територіальної громади.
Проходив службу командиром першого взводу першого відділення у військовій частині А 4080. Героїчно загинув під час виконання військового обов’язку у Луганській області.

Семен Олександрович ОБЛОМЕЙ
13.06.2000 р. – 21.06.2022 р.

З початком війни 24 лютого хлопець одразу вирішив йти захищати свою країну, брав участь у звільненні Бучі та Ірпеня, захищав Рубіжне, Лисичанськ, Сєвєродонецьк.
Семен вміло виконував обов’язки командира, якого дуже любили і поважали побратими. На фронті проявив себе, як справжній воїн. Завжди говорив: «Роблю, що маю»!
У 2019 р. вступив до лав Національного університету біоресурсів і природокористування України ННІ лісового і садово-паркового господарства, 205 спеціальність.
У кінці січня 2022 р. успішно закінчив 4-х місячний курс з лісівництва в Швеції. Мріяв стати арбористом – доглядати та лікувати деревні рослини, мав невимовну жагу до життя і до знань.
Загинув 21 червня від авіаудару, захищаючи Сєвєродонецьк, перед цим вивів свою групу в безпечне місце. 

 Ігор Сергійович КРАВЧЕНКО
24.09.1977 р. – 29.06.2022 р.

Випускник факультету ветеринарної медицини 1999 р. НАУ (нині – НУБіП України), батько студентки та активної учасниці СО ФВМ Анастасії Ігорівни Кравченко – Ігор Сергійович Кравченко.
З моменту повномасштабного вторгнення РФ на територію України, вступив до лав Територіальної оборони міста Києва, a у зону бойових дій поїхав в якості воєнного хірурга у військовій частині А 7373.
29 червня 2022 р. під час рятування поранених побратимів, у його бригаду потрапив танковий снаряд рашистів. Загинув під Лисичанськом серед простору Понтійсько-Каспійського степу.

 Сергій Олександрович МАРАНДА
27.12.1972 р. – 06.07.2022 р.

Сергій Маранда – випускник факультету механізації сільського господарства 1998 року, науковий співробітник кафедри сільськогосподарських машин та системотехніки ім. акад. П.М. Василенка НУБіП України.
Сергій Олександрович від початку повномасштабного вторгнення виконував свій обов’язок воїна. 02 травня 2024 року Герой з Черкащини повернувся до рідного села Орловець на щиті.
Сергія Олександровича знали як щиру, чуйну, працьовиту людину, яка мала золоті руки та добре серце.

 Михайло Михайлович ЖАЛО
25.09.1992 р. – 07.07.2022 р.

Служив водієм 2 відділення 1 взводу 5 стрілецької роти військової частини А4081.
Жало М. – випускник факультету ветеринарної медицини НУБіП України в 2016 р. Здобув фах лікаря ветеринарної медицини.
Згодом за професійним покликом він переїхав до Фінляндії, де проживав і займався улюбленою справою. Проте, з повномасштабним вторгнення РФ на територію України, Михайло відразу повертатися додому і як справжній патріот у березні став на її захист.
Загинув 07 липня 2022 р. виконуючи бойове завдання поблизу села Дементіївка Харківської обл.

 Іван Юрійович ДВОРЯК
 – 12.07.2022 р.

 Випускник факультету ветеринарної медицини 2013 року.
Іван Юрійович був сильною та сміливою людиною, яка була вірна присязі та своїй Батьківщині до останнього. Служив кулеметником. Загинув 12 липня 2022 року під час вогневого зіткнення з ворогом в районі населеного пункту Дементіївка, Харківської області.
Для однокурсників Іван Дворяк завжди був гарним товаришем, мав почуття гумору і з оптимістичним настроєм долав всі завдання на своєму студентському шляху.

 Валентин Віталійович ЛЕВЧЕНКО
10.11.2003 р. – 19.07.2022 р.

Народився та виріс в с. Козилівка Корюківського району Чернігівської обл.
У 2021 р. закінчив Козилівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів та вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України ННІ лісового і садово-паркового господарства на спеціальність «Лісове господарство». Був старанним та відповідальним студентом, займався спортом та приймав активну участь в житті університету.
З початком війни Валентин одразу вирішив йти захищати свою країну та вступив до лав ТРО в м. Києві. Підписав контракт та став військовослужбовцем ЗСУ. Із часом був направлений в зону ведення активних бойових дій. На фронті проявив себе як справжній воїн.
Загинув 19 липня в с. Дементіївка Харківської обл. під час виконання бойового завдання.

 Юрій Федорович РОГОВИЙ
27.05.1979 – 25.07.2022 р.

Юрій Роговий є випускником факультету ветеринарної медицини Київського національного аграрного університету зараз НУБіП України в 2003 р. Здобув фах – лікаря ветеринарної медицини.
З початку повномасштабним вторгнення РФ на територію України, Юрій як справжній патріот став на її захист.
Служив водієм у 54-ї окремій механізованій бригаді відділенні протитанкових керованих ракет стрілецького батальйону. Воював у Донецькій області. З 22 липня перестав виходити на зв’язок з рідними.
Загинув 25 липня 2022 р. під час виконання бойового завдання в населеному пункті Верхньокам'янське Донецької обл.

 Олександр Юрійович КОЖУХ
18.05.1996 р. – 06.08.2022 р.

Випускник зi спеціальності “Водні бioрecypcи та аквакультура» факультету тваринництва та водних біоресурсів 2018 року.
Життя солдата обірвалось 06 серпня 2022 року в результаті танкового обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Яковлівка Донецької області. Світлий спомин про мужнього захисника України назавжди залишиться в наших серцях. 

Максим ПАЛІЄНКО
14.11.1988 р. – 24.08.2022 р. 

Максим народився 14 листопада 1988 р. у селі Прибірськ Іванківського району. У 2011 році закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України, де навчався упродовж 2006-2022 рр. в ННІ лісового і садово-паркового господарства за спеціальністю "Лісове господарство".
Захоплювався мисливством, активний, веселий і життєрадісний. Деякий час працював на КПП "Дитятки" (Чорнобильська зона відчуження).
З перших днів війни, як батьки та рідні опинилися в окупації, пішов в Тероборону на Оболоні, а далі пройшов відбір в ССО снайпером зі своєю улюбленою гвинтівкою.
Загинув від осколкового поранення 24 серпня 2022 р. на півдні України. 

Ян Олександрович МІЦЕВСЬКИЙ
12.12.1990 р. – 25.08.2022 р. 

Ян Міцевський – випускник факультету ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України 2015 р. Народився 12 грудня 1990 року, мешкав у Кременчуці. Працював у Кременчуцькій районній державній лікарні ветеринарної медицини.
З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України 05 травня 2022 р., де проходив службу у десантно-штурмовому батальйоні військової частини А0281. Загинув у бою за нашу Батьківщину біля села Долина Слов’янського району Донецької області.
Орденом «За мужність» ІІІ ступеню нагороджено посмертно. Наказ №317 від 06 червня 2023 року. 

Олександр Володимирович АВГУСТІН
20.06.1996 р. – 30.08.2022 р.

Олександр Августін, випускник механіко-технологічного факультету, 2019 р.
Сила духу, сміливість та відвага не дали йому сидіти вдома та погнали на захист батьківщини від ворогів. Починаючи в Теробороні свого невеликого містечка на Волині, швидко зрозумів, що для перемоги цього недостатньо. Так він опинився в лавах ЗСУ. Служив снайпером, захищав Україну. Пройшов через пекло в Сіверодонецьку і Лисичанську.
 Загинув 30 серпня 2022 р., отримавши поранення не сумісне з життям. 

Андрій Євгенович ПЕТРЕНКО
30.11.1986 р. – 05.09.2022 р.

Народився в селі Сокирна Черкаської області. Але останні п’ять років мешкав у Вишеньках. Був розумною, освіченою, доброю людиною. У юні роки спроєктував та побудував катамаран, завжди намагався вивчити та дослідити щось нове. Випускник НУБіП України. Мав дві вищі освіти: інженерну та економічну. Працював начальником цеху автоматизації в АТ «Фармак».
Разом із дружиною виховували п’ятирічного синочка та однорічну донечку, яких неймовірно любили. Та повномасштабне вторгнення московської орди в Україну зруйнувало їхній родинний затишок.
З 05 березня 2022 року Андрій уже перебував у Збройних Силах України. Був зв’язківцем.
Ворожий артобстріл обірвав життя Андрія Євгеновича в с. Богоявленка, неподалік міста Вугледар Волноваського району Донецької області. 

 ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ ЗГОННИК
25.04.1987 р. – 11.09.2022 р.

Народився у місті Києві 25 квітня 1987 року. Випускник 2004 року гімназії 143, випускник факультету захисту рослин 2009 року випуску, військовослужбовець Збройних Сил України – молодший лейтенант Юрій Згонник, командир 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А0998 (24 ОМБР).
Захищав Україну, її незалежність та суверенітет на Херсонському напрямку і героїчно загинув при виконанні бойового завдання в районі ведення бойових дій у с. Безіменне Херсонської області 11.09.2022 р.

 Сергій Олександрович СОЛОВЙОВ
08.06.1983 р. – .09.2022 р.

 Здобуваючи фах лісівника на лісогосподарському факультеті Національного аграрного університету (нині НУБіП України) у продовж 2000-2004 рр., третьокурсником, як кращий студент був відібраний для навчання за програмою EUROFORESTER у Шведському університеті аграрних наук (SLU) (Швеція, м. Алнарп). У 2017 р. закінчив магістратуру в ННІ лісового і садово-паркового господарства за спеціальністю «Лісове господарство».
У липні його призвали до лав ЗСУ. Після проходження військового навчання він був відряджений на східну частину фронту нашої визвольної війни, розпочатої росією, її керівництвом і підтриману її народом. Служив на Лисичанському напрямі.
У кінці вересня 2022 р., виконуючи завдання командування, рота Сергія була передислокована в район Лисичанська, де, під час штурму однієї з цілей, він та декілька його побратимів загинули.

Богдан Олександрович ЯНУТА
07. 04. 1994 р. – 26.10.2022 р.

Молодший лейтенант Богдан Янута був командиром 2-го десантно-штурмового взводу 1-ої десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону. Випускник зi спеціальності “Водні бioрecypcи та аквакультура» 2016 року.
Єдиний син в сім'ї, чоловік і молодий батько. Загинув 26 жовтня 2022 року в бою на Луганщині.

 Сергій Васильович ТРОФИМЧУК
02.03.1997 р. – 30.10.2022 р.

Командир 1 розвідувальної групи 1 роти 1 загону спеціального призначення лейтенант Трофимчук Сергій Васильович.
У 2021 р. закінчив механіко-технологічний факультет за спеціальністю «Агроінженерія» та здобув освітній ступінь магістра. Упродовж 2019-2020 рр. проходив навчання на військовій кафедрі університету.
Однокурсники та друзі знали Сергія як щиру, життєрадісну, працьовиту людину, яка захоплювалася технікою та мала золоті руки.
У перші дні війни Сергій активно долучився до облаштування бомбосховища в гуртожитку НУБіП України, неодноразово звертався у військомат для мобілізації за військовою спеціальністю.
Загинув 30 жовтня 2022 р. захищаючи волю та незалежність України, під час виконання бойового завдання поблизу села Павлівка Донецької обл. 

Роман Григорович АВРАМЕНКО
– 02.11.2022 р.

02 листопада 2022 р. віддав своє життя за нашу країну випускник факультету ветеринарної медицини 2004 року, лейтенант.
Роман Григорович був сильною та сміливою людиною, яка була вірна присязі та своїй Батьківщині до останнього. Для одногрупників Роман Авраменко завжди був гарним товаришем, відповідальним в навчанні, але і готовим в міру підтримати пересічні студентські розваги. Мав почуття гумору і з оптимістичним настроєм долав всі задачі на своєму студентському шляху: чи то практика з акушерства на фермі, чи то екзамен на "воєнці".
Роман Григорович – талановитий ветеринар за покликанням, військовий, захисник, Герой.

Андрій Віталійович ЗАКАВРАШНИЙ
31.08.1997 р. – 14.11.2022 р.

Після закінчення школи здобував освіту в Ніжинському фаховому коледжі НУБіП України, затим проходив військову службу в Збройних Силах України.
У перший день повномасштабного вторгнення російських військ на територію України Андрій Віталійович без вагань став на захист рідної землі. Брав участь в обороні Чернігівщини, Донеччини та Запорізької області. Служив стрільцем-помічником гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А 1815, де заявив про себе мужнім та стійким захисником, вірним військовій присязі.
Під час участі в бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні російської агресії старший солдат Закаврашний отримав тяжке поранення, яке виявилося, на жаль, несумісним з життям.

Василь Васильович БЕРДИЧЕВСЬКИЙ
1981 р. – 05.12.2022 р.

Обороняючи Україну від московського окупанта, у бою біля міста Мар’їнка, що на Донеччині, загинув випускник 2004 р. ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України.
Призваний на військову службу п'ятим відділом Житомирського РТЦК та СП Житомирської області 25 квітня 2022 року, Василь був командиром відділення аеромобільного батальйону. Його життя обірвалося 05 грудня 2022 року. Василю назавжди залишиться 41.

Вадим ПЕРІЖОК
1998 р. – 07.12.2022 р.

Вадим – студент юридичного факультету, магістр 1 року навчання заочної форми, помічник чергового СРПП Уманського райуправління поліції.
Наш героїчний студент загинув від вибуху міни на Херсонщині 07 грудня. Йому було лише 24 роки.
Президент України Володимир Зеленський підписав указ про відзначення Вадима Періжка державною нагородою – орденом «За мужність» III ступеня посмертно.

Дмитро Йосипович ШКЛЯРЧУК
– 09.12.2022 р.

Дмитро – студент агробіологічного факультету, доброволець-десантник – отримав поранення не сумісні із життям під час участі в бойових діях, поблизу населеного пункту Кремінна Луганської області 09 грудня 2022 року. Загинув від рук окупантів.
Молоде життя обірвалося на злеті… Енергійний, активний, бойовий, завзятий, ініціативний, життєрадісний, харизматичний... 

Микола Юрійович ЯРЕМА
– 18.12.2022 р. 

Обороняючи Україну від московського окупанта, у бою біля міста Бахмут, що на Донеччині, загинув випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства (1996 року випуску), старший лейтенант, командир протитанкового взводу 128-ої Окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади (1973 р.н.).
Микола Ярема народився у селі Негровець Закарпатської області. Після закінчення школи продовжив навчання у Національному аграрному університеті (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України), де у 1996 році здобув кваліфікацію інженера лісового господарства. Під час навчання в університеті пройшов підготовку офіцерів запасу на військовій кафедрі НАУ та отримав військове звання «Лейтенант запасу».
09 грудня 2022 року Микола Юрійович Ярема мужньо прийняв свій останній бій під Бахмутом, де отримав важкі поранення, від яких 18 грудня помер. 

Владислав Андрійович ЧЕРНЯКОВ
2002 р. - 27.12.2022 р.

24 грудня 2022 року під час виконання службових обов’язків отримав важке поранення внаслідок мінометного обстрілу біля населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області та 27 грудня 2022 року помер в лікарні від отриманих поранень студент 3 курсу скороченого терміну заочної форми навчання спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування», бойовий медик механізованого взводу.

 Олександр Володимирович ЛИСЕНКО
1978 р. - 29.12.2022 р.

Страшна звістка в останні дні року сколихнула університетську родину. На Харківському напрямку у віці 44 роки трагічно загинув капітан Збройних Сил України.
Народився у місті Корюківка, що на Чернігівщині. Після закінчення загальноосвітньої школи №1, у 1995 році вступив до Національного аграрного університету (нині НУБіП України). Закінчив факультет землевпорядкування у 2000 році.
Мешканець міста Буча, із початком війни став на захист України.
Нещодавно Герой був відзначений Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним – нагороджений почесним нагрудним знаком «Сталевий Хрест» за заслуги перед Україною. 

Віталій Леонідович ПРИБИША
20.10.1988 р. – 30.12.2022 р.

У жовтні 2022 року пішов добровольцем захищати Україну. Проходив службу у 81-й окремій аеромобільній бригаді.
У 2011 році закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва».
Загинув 30 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання, захищаючи нашу рідну країну, в районі бойових дій біля населеного пункту Білогорівка Луганської області. 

Валентин Олегович РИБАЛКО
1963 р. – 04.01.2023 р.

У 1988 році Валентин Олегович закінчив факультет агрохімії і ґрунтознавства, працював агрономом. Часто приїздив до рідного університету, підтримував дружні й ділові зв’язки з однокурсниками.
З початком повномасштабної війни Валентин Рибалко і його молодший брат Олег пішли майже одночасно на війну, щоб захистити свої родини та українську землю. Отримавши відмову військкомату, Валентин Олегович сказав «дивіться не на вік, а на досвід», йшов і знову настійливо просився до лав ЗСУ. А там одразу проявив рішучість, організованість, став командиром артилерійського взводу кулеметників. Розуміючи високу небезпеку, поїхав у пекельний район Соледару. Там він загинув …  

 Олександр Олегович СЕМЕНЧЕНКО
22.02.1986 р. – 16.01.2023 р.

Захищав Україну з березня 2022 року. Був командиром аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А4350.
У 2007 році закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Водні біоресурси та аквакультура».
Загинув воїн 16 січня 2023 року під час бойових дій у результаті танкового обстрілу з боку окупантів в районі м. Соледар Донецької області.

Володимир Сергійович ПРІМІЧ
15.04.1988 р. – 28.01.2023 р.

У 2022 році пішов добровольцем захищати Україну. Проходив службу старшим навідником гранатометного взводу роти вогневої підтримки.
У 2012 році закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва».
Загинув 28 січня 2023 року під час виконання бойового завдання, захищаючи нашу рідну країну, в районі бойових дій біля населеного пункту Червонопопівка Кремінського району Луганської області.
 

Георгій Паатович КААДЗЕ
26.09.1999 р. – 29.01.2023 р.

Обороняючи Україну, у бою під Соледаром Донецької області загинув випускник факультету захисту рослин, біотехнологій та екології 2020 року випуску – розвідник 46 десантно-розвідувальної бригади.
Родом Георгій з мальовничої Чернігівщини, села Мрин Носівського району. В 2016 році закінчив Мринську ЗОШ І-ІІІ ступенів і вступив до НУБіП України на спеціальність «Екологія».
Георгій мужньо прийняв свій останній бій під Соледаром, де і загинув 29.01.2023 року. 

Юрій Григорович АНТОНЕНКО
29.10.1966 р. – 11.02.2023 р.

Випускник 2008 року рибогосподарського факультету Національного аграрного університету (нині НУБіП України), Почесний член кафедри анатомії тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка. Присвятив рибній галузі України понад 25 років, очолював протягом 10 років Сулинський басейновий відділ охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, був заступником начальника відділу охорони водних біоресурсів Полтавського рибоохоронного патруля.
Юрій Григорович, колишній морський піхотинець, з 24 лютого 2022 року добровольцем пішов боронити рідну Україну. Загинув у бою під Авдіївкою на Донеччині 11 лютого 2023 року. 

 Костянтин Вікторович МУЗИЧЕНКО
18.02.1993 р. – 13.02.2023 р.

 Обороняючи Україну від московського окупанта, у бою біля с. Білогорівка (Соледарська МТГ), Бахмутського району, загинув випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України.
Костянтин вступив до університету 01 вересня 2018 року на ОС «Бакалавр» за спеціальністю 205 «Лісове господарство» та закінчив 21 травня 2021 року здобувши кваліфікацію «Бакалавра з лісового господарства».

 Сергій ЖУРАВЕЛЬ
 – 16.02.2023 р.

Випускник ВСП "Боярський фаховий коледж НУБіП України" 2005 року, спеціальності «Організація виробництва».
Сергій ЖУРАВЕЛЬ став на захист України у березні 2022 року. Пройшов навчання в Києві та Великій Британії, воював у складі 5-ї штурмової бригади на найгарячішому напрямку – під Бахмутом.
У тяжкий для України час Сергій віддав своє молоде життя за свободу кожного з нас, за те, щоб небо над нашою Україною було мирним і вільним.

 Дмитро Геннадійович ТРЕТЯКОВ
30.07.1991 р. – 15.03.2023 р.

З 2008 року Дмитро навчався на економічному факультеті Національного університету біоресурсів і природокористування України. У 2012 році він отримав диплом бакалавра за спеціальність «Облік і аудит». Під час навчання брав активну участь у художній самодіяльності та з першого курсу був активним учасником заходів у складі танцювального ансамблю університету.
Після бакалаврату продовжив своє навчання в магістратурі, яку закінчив у 2013 році, успішно захистивши випускну роботу на тему «Облік паливо-мастильних матеріалів та аналіз ефективності їх використання», і отримав диплом магістра.
Завершивши навчання Дмитро працював на посаді бухгалтера в АТ «Укрзалізниця» та продовжував свою творчу діяльність, що в подальшому створило підґрунтя для розвитку його таланту і стало основною роботою.  Дмитро у свій час написав чимало пісень, на які було знято відео за участю кавер-дуету «Vmeste Bez» https://www.youtube.com/@DimaTretiakov
На 31 році життя під час виконання бойового завдання він загинув, лейтенант  – один із найкращих офіцерів групи розвідки 151 ОБТрО міста Конотопа, позивний «Вжик». Дмитро зазнав поранення у результаті ворожого артилерійського обстрілу, що мало місце неподалік від міста Бахмута Донецької області.

 Руслан БАЛАМУТОВ
1983 р. – 02.04.2023 р.

Випускник Відокремленого структурного підрозділу «Рівненський фаховий коледж НУБіП України», будівельник за освітою, віддав життя за Батьківщину у війні з російськими окупантами. Життя солдата обірвалося неподалік Кремінної на Луганщині. Спершу служив у десантно-штурмовій бригаді, а коли здоров'я не дозволило бути поряд із побратимами, перейшов до аеророзвідки.
 Руслану назавжди залишилося 40 років...

 Андрій Юрійович НІЛОВ
27.10.1996 р. – 07.04.2023 р.

Народився в смт Дослідницьке Київської області. Закінчив Дослідницьку загальноосвітню школу, Таращанський аграрний коледж. В 2016 році вступив на перший курс механіко-технологічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України на спеціальність «Агроінженерія». В 2019 продовжив навчання в магістратурі. Після закінчення магістратури працював на посадах інженера-механіка, техніка-програміста, менеджера.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації, не маючи військової професії, став на захист України. Неодноразово звертався до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у м. Київ та м. Біла Церква, де йому відмовляли. Був призваний на службу 01.06.2022 року Хмельницьким РТЦК та СП добровольцем. Мужньо захищав Україну від російських агресорів під командуванням Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі»).
07 квітня 2023 року головний сержант 2-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону Андрій Юрійович, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Хромове Донецької області, трагічно загинув. Під час відбиття атаки противника ворог наніс вогневе артилерійське ураження, внаслідок чого отримав поранення, несумісні з життям.

 Анатолій Вікторович КОРОЛЮК
15.08.1974 р. – 08.04.2023 р.

Народився в селі Розаліївка Білоцерківського району Київської області. У 1991 році закінчив Малоантонівську середню школу. У цьому ж році вступив до Української сільськогосподарської академії економічного факультету, де в 1996 році отримав спеціальність «Економіка підприємств в галузі AПK». Працював економістом місцевого колективного господарства, а після закінчення трудового договору – у Податковій міліції. Другу вищу освіту здобув у Міжрегіональній Академії Управління персоналом за спеціальністю «Правознавство» і отримав кваліфікацію юриста. Після отримання другої вищої освіти відкрив журнал «Сучасні arpoтеxнoлoгiï».
У лавах Збройних сил України службу не проходив, а навчався на військовій кафедрі Національного аграрного університету, де отримав звання «Старшого лейтенанта».
3 початку повномасштабного вторгнення був призваний на службу в складі добровольчого формування №23 територіальної громади м. Києва «Карпатська Січ», 112 бригади Сил територіальної оборони України. Приймав безпосередню участь в боях за захист Києва, Київської та Харківської областей від збройної aгpeciï зі сторони російської федерації.
З 08.11.2022 року старшого лейтенанта Королюк Анатолія переведено командиром 1 механізованого взводу 2 роти механізованого батальйону військової частини А 7050.
Добросовісно служив старший лейтенант Анатолій Королюк до 08.04.2023 року. В ніч з 8 на 9 квітня отримав поранення несумісні з життям.

 Василь ГУКАЛО
1994 р. – 21.04.2023 р.

Народився у селі Залужжя. Василь за позивним “Лисий” – студент Бережанського агротехнічного інституту, відважний воїн 63 бригади і захисник України. Ще на початку війни у 2014 році відзначився активною громадянською позицією та патріотизмом, а згодом приєднався до АТО.
Побратими згадують героїчний вчинок тодішнього позаштатного командира Василя Гукало, який 25 грудня 2022 року допоміг евакуювати багатьох поранених військових під Бахмутом. За свої численні подвиги був нагороджений відзнакою від командування.
Свій останній бій Герой прийняв на Донеччині 21 квітня.

 Леонід ГРИЩЕНКО
2000 р. – 26.05.2023 р.

Cтудент заочної форми навчання спеціальності «Психологія» гуманітарно-педагогічного факультету. У 2020 році уклав контракт із ЗСУ, опановуючи особливості професійної військової справи.
Повномасштабна війна застала Леоніда на північному напрямі, де із перших годин стійко із побратимами захищав державу, уже 25 лютого довелося брати участь у нерівному протистоянні з танковою бригадою – тоді його частині вдалося вийти із-під смертельного вогню. А потім визволяв Чорнобиль, проривав кільце оточення біля Маріуполя, поставляючи незламним побратимам забезпечення, відтак бойові завдання в Мар’їнці, Херсонщині. Навесні 2023 року перевівся до 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Під обстрілами у цьому населеному пункті захищав дівчинку з неблагополучної сім’ї, часто завозив малечі сухпайок.
26 травня він свідомо віддав своє життя, йдучи на штурм московитів, захищаючи незалежність України під Волновахою.

 Роман Миколайович ДРОК
19.06.1977 р. – 00.05.2023 р.

Роман Миколайович (позивний Марч, 3 штурмова бригада, 3 ОШБР) випускник факультету ветеринарної медицини НУБіП України 1999 року. Із травня 2023 року  рахувався безвісти зниклим. Останній раз був на зв'язку 17.05.2023 року в районі Бахмута.
В кінці січня 2024 року виявилося, що він загинув виконуючи бойове завдання під Бахмутом.

 Ярослав Володимирович СОКИРИНСЬКИЙ
26.11.1994 р. – 01.06.2023 р.

Народився в с. Баланівка Гайсинського району Вінницької області. Після закінчення Баланівської ЗОШ І-ІІІ ст. навчався у Ладижинському коледжі ВНАУ на факультеті експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва та здобув кваліфікацію техніка-механіка.
Навчався у НУБіП України, отримав спеціальність «Інженер-механік», закінчив кафедру військової підготовки.
Призваний на службу у 2017 році. За час проходження служби отримав дуже багато грамот та подяк, нагород: Нагрудний знак військової частини, медаль «Операція об’єднаних сил, за звитягу і мужність», відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест ІІІ ступеня», Почесною відзнакою, пам’ятною відзнакою ГУР Міністерства оборони України – медаллю «30 років воєнній розвідці України», заохочувальною відзнакою ГУР Міністерства оборони України «Україна – понад усе!», орденом «За мужність» ІІІ ст., присвоєно військове звання – підполковник.

 Дмитро Вікторович ВОЙТЮК
03.01.1993 р. – 03.06.2023 р.

Народився у місті Сарни. З 2013 по 2016 рік навчався за спеціальністю «Енергетика сільськогосподарського виробництва» у Національному університеті біоресурсів і природокористування України.
Дмитро був активним і сумлінним студентом, майстром спорту з хортингу, сучасного українського бойового мистецтва.
Захищаючи територіальну цілісність та незалежність України, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дачне Донецької області 03 червня 2023 року загинув молодший лейтенант 60-го батальйону «Поліські вовки», випускник ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження.

 Олександр ЖМУР
26.07.2003 р. – 09.06.2023 р.

Народився у Броварах, але згодом родина Жмур переїхала до Києва, де Олександр навчався у №186 загальноосвітній школі I-III ступенів.
Закінчив Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярський коледж екології і природних ресурсів», ще з часів коледжу мріяв долучитися до лав ЗСУ, адже батько спецпризначинець. Сумніви зникли у лютому 2022 року, коли розпочався повномасштабний наступ росії на територію нашої держави. Олександр служив у мінометній бригаді НГУ батальйону "Свобода", 26 липня йому мало би виповнитися 20 років. Загинув від обстрілу ворожої артилерії біля населеного пункту Спірне Бахмутського району.
Олександр був рішучим і допитливим юнаком із позивним «Віки» (Вікіпедія). Розумний та кмітливий, мав завжди що розповісти, любив пояснювати друзям нові й невідомі для них речі, через це і отримав такий позивний.

 Олександр Григорович СОРОКА
03.07.1986 р. – 03.07.2023 р.

У день свого народження загинув випускник лісогосподаського факультету Національного аграрного університету (нині НУБіП України), який проживав у селі Липне Луцького району.
Олександр загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Діброва Луганської області. Приймав безпосередню участь у заходах необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.

 Богдан МИКУЛІЧ
07.08.1991 р. – 12.07.2023 р.

Захищаючи Україну від російського окупанта під Бахмутом, загинув випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства (2008-2013 рр. навчання).
Багато років він був волонтером «Братства», дуже багато допомагав у роботі з пораненими, дуже відповідальний, щирий, з особливо добрим серцем. Одногрупники та викладачі інституту згадують Богдана як хорошого студента, добру та талановиту особистість, хорошого друга. В студентські роки був учасником університетського ансамблю пісні і танцю «Колос».

 Сергій Анатолійович ДУБИНА
24.04.1983 р. – 31.07.2023 р.

Народився в селі Дмитрівка Київської області. Навчався у Дмитрівській загальноосвітній школі. Продовжив здобувати освіту в Національному аграрному університеті (нині НУБіП). Другий диплом отримав у Мелітопольському інституті державного та муніципального управління. Став підприємцем, займався бізнесом.
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну вступив до лав Дмитрівської тероборони. 01.07.2022 р. пішов добровольцем до лав Збройних Сил України.
Воїн третьої стрілецької роти, якому виповнилося лише 40 років, загинув захищаючи рідну землю поблизу населеного пункту Ямпіль Краматорського району Донецької області.

 Андрій Володимирович ДРЕБОТ
1977 р. – 09.08.2023 р.

Військовослужбовець народився 1977 року в Костополі, де закінчив загольноосвітню школу.
У 1996 році вступив до Національного агрного університету (нині НУБіП України) на факультет землепорядкування, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною.
Андрій Володимирович працював за фахом, добровільно приєднався до лав ЗСУ і був командиром механізованого взводу механізованої роти військової частини А7304.
09 серпня 2023 року старший лейтенант загинув у районі населеного пункту Стельмахівка Луганської області.

 Артур Сергійович ЧОРНОМОРЕЦЬ
10.02.1995 р. – 16.08.2023 р.

Артур Чорноморець – випускник ВП НУБіП України «Боярський коледж екології і природних ресурсів» (нині ВСП «Боярський фаховий коледж НУБіП України») 2015 р., спеціальність «Організація виробництва».
У 2016 році призваний на строкову військову службу до Національної гвардії України та паралельно навчався в Національному університеті біоресурсів і природокористування. Після закінчення у 2018 році служби в Збройних Силах України за покликом серця вступає до Академії патрульної поліції. Після служби проживав у місті Біла Церква, де працював лейтенантом поліції.
13 липня 2022 року був відряджений з роботи на захист Батьківщини. Артур Чорноморець мужньо боровся з окупантами у всіх гарячих точках: Бахмут, Соледар, Херсон і Запорізький напрямок. Загинув під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Мала Токмачка, Пологівського району, Запорізька область.

 Олексій Сергійович ШИНКАРЬОВ
30.03.1994 р. – 25.08.2023 р.

Обороняючи Україну від московського окупанта, 25 серпня 2023 року в районі населеного пункту Керамік Покровського району Донецької області загинув у бою за Україну, її свободу та незалежність випускник ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України (2016 року), старший стрілець – оператор механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону, старший солдат.
До травня 2023 року Олексій Сергійович працював майстром лісу Новомутинського лісництва філії «Конотопське лісове господарство» ДП «Ліси України». 
Викладачі, однокурсники, колеги та друзі поважали його як фахівця і як людину за притаманну йому чесність, простоту і щирість, життєрадісність та згадують про нього як про веселу, добру та порядну людину.

 Іван Вікторович ЛАЗЕБНИК
25.02.1993 р. – 17.09.2023 р.

 17.09.2023 року під час виконання бойового завдання (острів Козацький, Херсонська обл.) за цілісність України, її свободу і незалежність загинув гранатометник третьої групи спеціального призначення другої роти спеціального призначення військової частини А4100, старший солдат Іван Лазебник.
Народився в с. Орли на Черкащині, по закінченню школи в 2009 році, вступив до університету на спеціальність "Садово-паркове господарство", отримавши ступінь бакалавра в 2017 році.
Служив з 2015 по 2016 рр. у лавах Національної гвардії України, водій гранатометного взводу 1-го батальйону оперативного призначення військової частини 3017 східного оперативно-територіального об'єднання.
Закінчив Навчально-науковий інститут лісового і садово-паркового господарства у 2019 році ОС «Магістр», за спеціальністю "Садово-паркове господарство".
Під час заочного навчання працював інженером Ботанічного саду НУБіП України.

 Андрій Михайлович ДАНИЛЕНКО
22.12.1976 р. – 30.09.2023 р.

Народився у с. Лоска Новгород-Сіверського району на Чернігівщині. Закінчив технікум механізації сільського господарства і вступив для продовження навчання до НУБіП України (тоді Національного аграрного університету) на факультет електрифікації та автоматизації сільського господарства. У 2000 році отримав диплом інженера-енергетика ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження.
У 2014 році був мобілізований, виконував бойові завдання у зоні АТО в якості командира механізованого взводу, а потім і роти.
З початком повномасштабного російського вторгнення брав участь у захисті Чернігівщини у складі окремого танкового батальйону на посаді начальника служби ракетно-артилерійського озброєння. Після відступу агресора з чернігівської землі був переведений на Донеччину.
Загинув старший лейтенант Збройних сил України наприкінці вересня на 48 році життя, виконуючи бойове завдання на фронті, зазнавши смертельного поранення в результаті артилерійського обстрілу на запорізькому напрямку.

 Дмитро Васильович ОДИНЕЦЬ
04.03.2000 р. – 16.10.2023 р.

Народився у Рівному, де навчався у школі №25, а згодом вступив у Національний університет біоресурсів і природокористування України у Києві. Після завершення навчання, працював у ІТ-галузі.
У складі збірної НУБіП він перемагав на змаганнях із плавання на 1000 метрів в Одесі, був срібним призером на дистанції 5000 м у Мінську та працював тренером. Також Дмитро брав участь у напівмарафонах у всій Україні, пробіг повний Київський марафон. А у 2019 р. став переможцем Бігової ліги Run Ukraine серед чоловіків у віковій категорії 18-22 роки, набравши найбільше очок за підсумками шести стартів.
Рівнянин хотів служити з перших днів повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 р., проходив відбір до "Азову", але його не приймали за станом здоров'я. У липні 2023 р. прийняли до штурмової роти "Гонор" батальйону "Вовки Да Вінчі". На передовій військовий мав позивний "ІТ" завдяки сфері, в якій працював.
Одинець також допомагав у штабі благодійного фонду "Солом'янські котики".
Випускник магістратури 2023 року ННІ енергетики, автоматики і енергозбереження, український плавець, бігун і тренер Дмитро Одинець загинув у бою з російськими окупантами біля села Синьківка на Харківщині. В окоп, де перебував Дмитро, прилетіла граната РПГ-7. 

 Олександр Миколайович КОЗАК
17.10.1989 р. – 24.10.2023 р.

Олександр Миколайович народився в с. Маяки (зараз Княгининок) Луцького району Волинської області. В 2023 році вступив до НУБіП України, агробіологічний факультет, на спеціальність «Агрономія» заочної форми навчання.
З початком війни Олександр одразу вирішив йти захищати свою країну. На фронті проявив себе як справжній воїн.
Молодший сержант Олександр Миколайович загинув під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населених пунктів Лукашівка та Олександрівка Сумської області.

 Едуард ОШУРКО
13.02.2002 р. – 31.10.2023 р.

Щирий і комунікабельний, старанно вчився, любив займатися спортом, прагнув жити і захищати життя. У червні 2023 року захистив дипломний проєкт і отримав кваліфікацію «Бакалавр з агроінженерії» на механіко-технологічному факультеті НУБіП України, але, на превеликий жаль, застосувати свій фах у мирному житті не встиг… Після закінчення бакалаврату, влітку 2023 року Едуард добровольцем пішов на фронт.
21-річний воїн, стрілець-помічник гранатометника, поліг під час штурмових дій та мінометного обстрілу з боку російської армії поблизу селища Білогорівка на Луганщині. 

 Назарій СЕМЕНЮК
24.03.1999 р. – 08.11.2023 р.

Народився в селі Колодіївці Китайгородського району Хмельницької області.
У 2016 році вступив до НУБіП України на перший курс агробіологічного факультету, де в 2020 році отримав спеціальність «Агрономія». У 2021 році захистив успішно магістерську роботу і отримав кваліфікацію Магістр з Агрохімії і грунтознавства.
У лавах Збройних сил України Назар службу не проходив, а навчався на військовій кафедрі НУБіП України, де отримав звання молодшого лейтенанта.
Смертельне поранення отримав при захисті Батьківщини під Бахмутом.

 Дмитро Дмитрович ДОСЯК
14.05.1981 р. – 22.12.2023 р.

Народився у селі Білоберізка Верховинського району Івано-Франківської області. Після закінчення школи продовжив навчання Сторожинецькому лісовому технікумі. У 2000 році продовжив навчання у Національному аграрному університеті (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України), який з відзнакою закінчив у 2004 році, здобувши кваліфікацію інженера лісового господарства. Під час навчання в університеті пройшов підготовку офіцерів запасу на військовій кафедрі НАУ та отримав військове звання «Лейтенант запасу».
Дмитро Дмитрович працював лісничим в одному зі спеціалізованих лісових господарств, де займався улюбленою справою.
Не маючи військового досвіду, відразу ж після повномасштабного вторгнення, без вагань став на захист Батьківщини, вступивши у березні 2022 року добровольцем до 201 батальйону 102 бригади ТрО Збройних сил України.
22 грудня 2023 року Дмитро мужньо прийняв свій останній бій…

 Ростислав Віталійович ТЕРЕЩЕНКО
14.11.1995 р. – 28.12.2023 р.

Ростислав Віталійович – студент 2 курсу заочної форми навчання ННІ лісового і садово-паркового господарства. Він долучився до боротьби з росіянами ще в 2014 році у лавах «Азову», де 3 роки навчався снайперській справі. Після повномасштабного вторгнення росії на територію України відразу доєднався до лав 4-го батальйону роти особливого призначення НГУ, а після до 3-го полку ССО.
Загинув 28 грудня 2023 року під час бойового зіткнення у місті Авдіївка.

 Іван Миколайович КРАВЧУК
07.07.1979 р. – 31.01.2024 р.

Іван Миколайович випускник факультету конструювання та дизайну 2023 року. Навчаючись на ОС «Бакалавр» був одним із кращих студентів. Виконував обов'язки старости групи, був взірцем для одногрупників, власним прикладом запалював до навчання.
На ОС «Магістр» вступав уже з передової. У групі навчалося 5 фронтовиків, і всі поєднували навчання та захист України, а лідером був Іван Кравчук. Захищав свою магістерську Іван дистанційно з бліндажа. У січні 2024 року отримав диплом магістра.
Загинув на Бахмутському напрямку.

 Володимир Валерійович БОРИСЕНКО
29.07.1981 р. – 02.02.2024 р.

Народився у сім'ї корінних боярчан. Закінчив Боярську ЗОШ №3 у 1997 році. 2002 року отримав вищу освіту на лісогосподарському факультеті Національного університету біоресурсів і природокористування України, закінчив військову кафедру, мав звання офіцера.
Працював лісничим у ВП НУБіП України «Боярська лісова дослідна станція», інженером Центру національної інвентаризації лісів ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ». Робоче місце та всі документи Володимира було знищено окупантами під час збройного наступу на Ірпінь. Війна перекреслила все його мирне життя.
Мобілізований на військову службу 09 березня 2023 року. У військовій частині був командиром 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону.
 Загинув поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання, мужньо виконавши військовий обов’язок.

 Олексій Олексійович АВРАМЧУК
30.08.1987 р. – 05.02.2024 р.

Народився в м. Київ, у родині залізничника. З 1995 по 2005 рік навчався у середній загальноосвітній школі № 42 міста Києва. З 2005 по 2006 рік навчався у Київському вищому професійному училищі технологій та дизайну. В 2006 році вступив до ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України (спеціальність "Лісове господарство"). Закінчивши навчання в 2011 р., працював у ДП "Білоцерківське лісове господарство" районним мисливствознавцем, хоч і не довго, бо вступив до аспірантури. Він зробив вагомий внесок у лісову науку. Саме його дослідження вперше показали закономірності накопичення деревного детриту у соснових лісах, зокрема, Боярської ЛДС. Він багато допоміг у дослідженні чагарникових верб, вільшаників та дібров України.
Загинув Олексій на Авдіївському напрямку під час виконання бойових завдань у складі 79-ої окремої десантно-штурмової бригади.

 Роман Романович АЛІЄВ
30.12.1997 р. – 02.03.2024 р.

Роман Романович у 2016 році закінчив Немішаївський агротехнічний коледж. У цьому ж році вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України на факультет тваринництва та водних біоресурсів, де успішно навчався за спеціальність 207 – «Водні біоресурси та аквакультура». У 2019 році завершив навчання в університеті, здобув освітній ступінь бакалавра та кваліфікацію технолога з виробництва продукції аквакультури.
У лавах Збройних Сил України на посаді старшого солдата Роман Алієв ніс військову службу в 49-тому окремому стрілецькому батальйоні «Карпатська Січ» ім. О. Куцина, був оператором-радіотелефоністом відділення радіоелектронної розвідки взводу технічних засобів розвідки розвідувальної роти.
02 березня 2024 року, мужньо захищаючи Батьківщину на Лиманському напрямку фронту, Роман Алієв загинув, віддавши життя за свободу і незалежність України.

 Руслан Федорович ІВАНЕНКО
12.11.1995 р. – 04.03.2024 р.

Руслан Іваненко народився в селі Перемога на Вінничині. Вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України на факультет тваринництва та водних біоресурсів у 2013 році, здобував освіту за спеціальністю 204 – «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва». Під час навчання в університеті був старостою групи, мав активну життєву і громадську позицію. Освітній ступінь бакалавра та кваліфікацію технолога з виробництва і переробки продукції тваринництва Руслан Федорович здобув у 2017 році, після цього продовжив навчання в магістратурі нашого Університету, яку успішно закінчив у 2018 році.
Руслан з дитинства захоплювався історією рідного краю, займався просвітництвом, дуже любив природу і свою землю, був патріотом України. Навчаючись в університеті, Руслан Федорович брав активну участь в діяльності факультету, займався спортом, організовував різні заходи, був епіцентрі виру життя.
З початком повномасштабного воєнного вторгнення в Україну Руслан Федорович добровільно вступив до лав Збройних Сил України, оскільки завжди вважав своїм обов’язком захищати рідну землю. 04 березня 2024 року солдат Руслан Іваненко героїчно загинув на Донеччинні в бою за Батьківщину.

 Олексій Володимирович БОЯРКІН
16.02.1975 р. – 29.03.2024 р.

Олексій Бояркін – випускник факультету механізації сільського господарства НУБіП України 1998 року.
Лейтенант Олексій Бояркін командував штурмовим взводом у 1 штурмовій роті в період російсько-української війни.
49-річний захисник загинув у Донецькій області, а саме у районі населеного пункту Часів Яр, під час виконання бойового завдання від ворожого мінометного обстрілу.
Олексія Володимировича знали як щиру, життєрадісну, працьовиту людину, яка захоплювалася технікою та мала золоті руки. 

 Андрій Миколайович ЛИСТУХА
01.01.1978 р. – 13.04.2024 р.

Андрій Листуха – випускник факультету ветеринарної медицини НУБіП України 2000 року. Здобувши освіту лікаря ветеринарної медицини, все життя присвятив цій справі. Працював у Миронівській районній державній лікарні ветеринарної медицини, що на Київщині.
В травні 2023 року був мобілізованим до лав Збройних Сил України, ніс службу на посаді командира стрілецького взводу.
Життя захисника України обірвалось 13 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на території Запорізької області.

 Петро Григорович СЕРГА
18.06.1999 р. – 17.04.2024 р.

Народився у с. Дейкалівка Зіньківського району Полтавської області. У 2017 році вступив до Лубенського лісотехнічного коледжу на спеціальність «Лісове господарство». У 2020 році почав працювати за фахом інженером-таксатором в Українській лісовпорядній експедиції ВО «Укрдержліспроєкт». Паралельно навчався на бакалавраті в ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України – студент 2 курсу заочної форми навчання міжкафедральної навчальної лабораторії на базі Лубенського лісотехнічного фахового коледжу.
У листопаді 2021 року був призваний на строкову службу до Збройних сил України, а потім почалася війна… Став на захист нашої країни у складі Національної Гвардії України виконував бойові завдання, був дешифрувальником розвідувальних матеріалів з безпілотних літальних апаратів.
Загинув 17 квітня 2024 року у результаті обстрілу позицій поблизу села Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області, чесно виконавши свій військовий обов’язок.

 Михайло Степанович ХМЕЛЬОВСЬКИЙ
16.05.1971 р. – 25.06.2024 р.

Народився в селі Глядки Зборівського району Тернопільської області. Тут пройшло його дитинство, юні роки. В 1991 році після закінчення школи вступив до Ржищівського будівельного технікуму. Диплом інженера-механіка отримав в НУБіП України у 2005 році.
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну долучився до лав Дмитрівської тероборони. Призвали Михайла Степановича до лав ЗСУ 26.09.2023 року.
Війна забрала життя солдата, якому виповнилося 53 роки, під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на Донецькому напрямку.

 Олександр Олександрович ЛЯШКО
27.02.1974 р. – 05.07.2024 р.

Народився на Хмельниччині. У 1999 році здобув фах лікаря ветеринарної медицини на факультеті ветеринарної медицини НУБіП України. Трудову діяльність розпочав у Славутській районній державній лікарні ветеринарної медицини на посаді лікаря ветеринарної медицини в міському відділенні м. Славута, де працював до самої мобілізації.
Став добровольцем із початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, а з 07 липня 2022 р. – був мобілізованим до лав Збройних Сил України, де проходив службу у в/ч 1358. 21 березня 2024 р. – переведений до в/ч А0281 на посаду гранатометника.
Загинув поблизу н.п. Торецьк Бахмуцького району Донецької області.

 Андрій Миколайович ДАНИЛЕНКО
04.07.1993 р. – 24.08.2024 р.

Андрій Миколайович народився у селі Калайдинці Лубенського району Полтавської області. З 1999 року по 2010 рік навчався у Калайдинцівській ЗОШ. Потім здобував професійну освіту у Лубенському лісотехнічному коледжі за спеціальністю «Лісове господарство». З липня місяця 2013 р. по березень 2017 р. працював у ДП «Кременчуцьке лісове господарство» на посаді лісника. Паралельно навчався у Національному університеті біоресурсів і природокористування України (НУБіП) за заочною формою навчання. У 2016 році здобув кваліфікацію «бакалавр лісового і садово-паркового господарства».
Помер у стабілізаційному пункті військової частини від отриманих травм під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку.

 Микола Володимирович ЮЩУК
04.10.1972 р. – 05.09.2024 р.

Народився в селі Воскодави. Закінчивши Гощанську середню школу, проходив строкову військову службу, після чого продовжив навчання в Національному аграрному університеті (нині НУБіП України) на факультеті ветеринарної медицини. Був старостою студентської групи. Випускник 1998 року.
З перших днів повномасштабного вторгнення рф на територію України Микола Володимирович став на захист рідної землі. Служив зовнішнім пілотом та оператором безпілотних літальних апаратів у 1-му відділенні безпілотних авіаційних комплексів, де разом із побратимами здобув чимало переможних боїв. 05 вересня 2024 р. серце молодшого сержанта зупинилося навіки.