Олена Литовченко: волонтерами не народжуються – ними стають за покликом душі (Дню волонтера присвячується)
5-го грудня світ відзначає Міжнародний день волонтерів. Свято людей, які за велінням серця та покликом душі безкорисливими вчинками укріплюють людську віру в ідеали добра й справедливості. Цей День заснували у 1985 році на 40-й сесії у спеціальній резолюції за ініціативи Генеральної Асамблеї ООН. Найбільш влучно визначив волонтерський рух 9-й генеральний секретар ООН Антоніо Гутерреш: «Волонтери часто першими діють у кризові періоди, допомагаючи мільйонам вижити, незважаючи на ризики. Їхня робота підтримує нашу загальну людяність».
Сучасний волонтерський рух у західних країнах бере свій початок зі створення у 1863 році Жаном Анрі Дюнаном Міжнародного комітету Червоного Хреста, який і по нині успішно допомагає нужденним в усьому світі. В Україні бути меценатами, філантропами, доброчинцями було заведено з давніх часів, а вже у 2003 році волонтерську діяльність було визнано офіційно Кабінетом міністрів України «Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг». Далі, у 2011 році, Верховна Рада ухвалила закон «Про волонтерську діяльність».
В наш час українське волонтерство набуло особливого розмаху саме підчас Революції Гідності у 2014 році, переростаючи з поодиноких добровольців у потужний громадянський рух. Ці люди заради ближнього (в широкому розумінні цього слова) жертвували всім, чим лише могли: часом, грошима, а іноді й життям …
Моя історія, як волонтерки, розпочинається саме під час подій на Майдані 2014 року. Моя родина не лишилась осторонь цих подій і мало чи не щодня, після роботи, всі разом ми йшли не додому, а на Майдан. Допомагали чим могли: купували медичні засоби і ліки, яких так потребували поранені; приносили теплий одяг; стояли на Майдані, підтримуючи морально, коли на вулиці Грушевського тривали бої; розгрібали згарище після того, як горів Будинок Профспілок; просто прибирали асфальт біля барикад від бруду і сміття...
…Йшли дні, місяці. Настав лютий 2015 року… Події, що беруть початок в 2014 році і переростають у Революцію Гідності, не вщухають, а навпаки набирають обертів. Приходило розуміння, що годі моніторити новини по радіо і телебаченню, що прийшов час щось робити для України кожному… Я дізналась від своєї сестри, що є така Волонтерська група «Маскувальний батальйон», яку заснували дві сестри Ліля Савкова (Самойленко) і Юля Полянська.
13 лютого 2015 року я вирішила завітати у затишний підвальчик на Грушевського (з 10 березня 2019 року і по нині – локація спільноти по проспекту Голосіївському), де всі охочі могли долучитись до волонтерської ініціативи і плести сітки для наших вояків в АТО. Волонтерську діяльність здійснюю в цій групі і по теперішній час. Згодом, Маскувальний батальйон став справжньою родиною.
Наша Волонтерська група «Маскувальний батальйон» створена 27 січня 2015 року. Від самого першого дня і дотепер група займається волонтерською діяльністю: плете маскувальні сітки для оборонних споруд, бойової техніки ЗСУ та добровольчих батальйонів на Східному фронті, виготовляє маскувальний одяг («кікімори») для військовослужбовців. Волонтерська ініціатива об’єднує до декількох сотень небайдужих співгромадян, котрі збираються у свій вільних час для виготовлення охоронного обладнання для військових в зоні АТО (з 14:00 30 квітня 2018 р. і до нині ООС – Операція Об’єднаних сил). В кінці лютого 2015 року створюється філія «Маскувального батальйону» на Позняках, що працює і нині. Навколо Лілі і Юлі згуртувалися надзвичайні люди.
В різний час МАСКУВАЛЬНИЙ БАТАЛЬЙОН займався й іншою діяльністю з підтримки армії: збір теплих речей та обладнання. Члени волонтерської групи «Маскувальний батальйон» – активні учасники акцій зі збору та відправлення бійцям у зону АТО коштів, спеціального спорядження, продуктів харчування тощо; допомога пораненим бійцям та тим, які перебувають на реабілітації.
Протягом свого існування чисельність групи змінювалася в залежності від потреб фронту – від 5 осіб, і аж до 150 осіб.
Маскувальні сітки та спеціальне спорядження, виготовлені "Маскувальним батальйоном", передані більше 27-и бойовим підрозділам Збройних Сил України та добровольчим батальйонам.
«…Таких дівчат у світі не знайдеться, -
Тут педагоги, лікарі, митці.
У кожній – серце патріота б’ється,
Гачок і стрічка – у впевненій руці…»
(Уривок з гімну Маскувального батальйону, авторка Tara Nova, 06.05.2015).
Відео – youtu.be/DGZ1vKzELCA
За 6 років і 9 місяців діяльності, станом на 21 жовтня 2021 року, волонтерами і волонтерками нашої спільноти було виготовлено 539 одиниць маскувальних сіток (в т.ч.: Маскувальний батальйон – 408, Позняківська філія -131), 150 костюмів «кікімора», 880 ангеликів (виготовлені ОДНІЄЮ волонтеркою), пошито 35 пар зимових рукавичок та зв’язано багато чоловічих шкарпеток, тощо. Наразі робота триває… Всі ці вироби виготовлені з любов’ю в серці до захисників і захисниць України.
539 сіток вийшли загальною площею 21 872 м2. Кожна наша сітка, в середньому, 7 метрів довжиною. Щоб відчути масштабність здійсненої роботи ми спробували, подумки, «застелити» нашими сітками:
Хрещатик (по довжині 1300 метрів),
Футбольне поле (площа 7 140 м2 за рекомендації FIFA).
Якщо ми прикладемо площу своїх сіток 21 872 м2 на ці площини, то виходить, що на 21.10.2021 рік нами заплетено:
Майже три вулиці Хрещатика по довжині (2,9 розміра ), або площу трьох футбольних полів.
А 150 маскувальних костюмів типу «кікімора» – одягли більше роти солдат.
За самовіддану волонтерську діяльність члени «Маскувального батальйону» неодноразово відзначені нагородами, як от: від Міністерства оборони України медаллю «За сприяння Збройним Силам України» (2016р.), «Волонтерським хрестом» (2016р.), Подяка від Київського міського голови (2017р.), відзнака «Патріотам України ГО «МАСКУВАЛЬНИЙ БАТАЛЬЙОН» від ветеранів 54 ОРБ 07.03.2019 року», Подяка від 44 окремої артилерійської бригади (2020р.), Подяка від особового складу 56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади (2020р.), а також грамотами та подяками військових підрозділів.
«…Скільки гарних дівчат і хлопців забігало в наш затишний підвальчик на Грушевського, щоб вплести стрічку в маскувальну сітку! Скільки сердець під прапором нашого «Маскувального» молилось за неушкодженість наших доблесних воїнів, їх силу духу і їхнє здоров’я! Дівчата, вдячні кожній з вас. Вдячні всім, і тим хто забіг на годинку, і тим, хто невтомно вкладає свій час до сьогоднішнього дня. Пам’ятаємо усіх, любимо усіх! Ви дивовижні, ви неймовірні! КОЖНА!!…Ми щиро віримо, що скоро настане той найочікуваніший день – день Перемоги! …Слава Україні!...» (З допису С. Литовченко 27 січня 2021 р., що присвячено було шостій річниці батальйону).
Низький уклін усім, хто допомагав і допомагає, і тим, що були коротко, але лишили свій слід в історії…
…ВІЙНА НА СХОДІ УКРАЇНИ ЩЕ ТРИВАЄ!!! … Потреба в маскувальних сітках і костюмах «кікімора» ще, нажаль, існує… На хвилі емоцій Революції Гідності в однієї з наших волонтерок народився чудовий вірш, який має надпотужну енергетику і підтримує бойовий дух наших воїнів:
Мій батько, мій син, мій коханий,
Стоїш ти супроти орди.
Ця січа свята не остання,
Допоки є різні світи.
Я – поряд з тобою, мій брате!
Я Бога щиро молю:
Тобі – поразки не знати!
Мені – не пізнати жалю.
Для тебе роблю маскування.
І думка – в таїні вузлів:
Щоб ти повернувся з завдання!
Щоб ворог тебе не узрів!
Я в сітку молитву вплітаю,
Любов’ю своєю кріплю,
Силу і серце вкладаю,
Рішучість і віру мою.
Зіллєшся ти з лісом і степом,
З камінням, де стихла трава, -
Мені оберігів секрети
Козацька дала Покрова.
Хай труднощів маєм без ліку,
Здолати усі – наша справа.
Воїнам світла, довіку,
Україні, народу – слава!
(вірш «Маскувальний батальйон»,
авторка Tara Nova).
Дякуємо воїнам, що боронять наші кордони на Сході країни, за спокійний сон. За те, що можемо здобувати освіту у вишах, працювати на благо розбудови нашої держави Україна!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
Олена Литовченко,
завідувачка філії наукової бібліотеки у
навчальному корпусі № 6
