Місто, де «живе» Бог. Гуманітарії подорожують славетною Вінничиною

Зібратись разом-це початок, триматись разом-це прогрес,
працювати разом – це успіх!!!
Генрі Форд

2 жовтня з ініціативи декана гуманітарно-педагогічного факультету Інни Савицької та новообраної голови профбюро Ірини Матвієнко, за підтримки ректорату та профспілкової організації співробітників НУБіП України, з нагоди святкування професійного свята всіх освітян, відбулася екскурсійна подорож науково-педагогічних працівників факультету до славетної Вінниці.

Вже стало доброю традицією на факультеті організовувати тури вихідного дня «Маршрутами рідного краю», що надає чудову нагоду співробітникам не лише відпочити від викладацької буденності та поспілкуватися у неформальній атмосфері, а й наблизитися до історії та культури Батьківщини, помилуватися красою та величчю рідного краю, отримати натхнення та сили для подальшої роботи.
Теплого та сонячного осіннього дня (наш профком подбав і про погоду) ми вирушили до цього славетного міста легенд. Ще дорогою в автобусі серед викладачів було проведено невелику вікторину щодо того – а що ж знають вони про Вінницю та її місце в історії країни? Виявилося, що й насправді, відомо чимало, проте влучні відповіді на запитання породжували нові питання, а для їх розв’язання потрібно було отримати інформацію із компетентних джерел. Така нагода була повністю задоволена завдяки професійній праці екскурсоводів та експедиторів.
Першою нашою зупинкою була Ставка Гітлера Вервольф. Знаходиться ця історична пам’ятка неподалік Вінниці. Незважаючи на те, що зараз колишня ставка Гітлера Вервольф практично зруйнована – комплекс є одним з найзагадковіших споруд. «Вінницький Вервольф» фактично був зменшеною копією головної ставки Гітлера у Східній Пруссії. Територія ставки складалася з двох зон: основної і центральної. По всій території через кожні 200 м встановлено стаціонарні спостережні пости, укріплення, кулеметні гнізда, позиції для польових гармат. Це одне з найзагадковіших місць в Україні. Чому найзагадковіших, тому що багато документів втрачено, а від самої ставки залишились лише руїни.

Потім ми завітали до Національного музею-садиби М.І. Пирогова у живописній садибі Вишня, де жив і працював видатний вчений, геніальний хірург, анатом, творець воєнно-польової хірургії, засновник Товариства Червоного Хреста, прекрасний педагог і громадський діяч Микола Іванович Пирогов. Об’єктами музейного комплексу є будинок і аптека, які споруджені М.І. Пироговим, та церква-некрополь. Тут покоїться набальзамоване тіло М.І. Пирогова. З 2018 р. увесь комплекс робіт з ребальзамування тіла М.І. Пирогова і спостереження за ним успішно виконують наукові спеціалісти України (Вінниця, Київ, Суми), в тому числі і фахівці з нашого університету.

Вінницю ще нарікають містом, де «живе» Бог. Водну артерію, що нині має назву Південний Буг, слов'яни нарекли Богом – так вони хотіли підкреслити багатство і родючість землі, по якій вона протікає. Подорожуючи на катері річкою Південний Буг, ми змогли насолодитись красотами та краєвидами побережжя осінньої Вінниці.

Потім, викладачі отримали вичерпну інформацію та відвідали визначні пам’ятки Вінниці. Місто Вінниця має славну багатовікову історію. За існуючою історіографічною традицією датою заснування міста вважається 1363 рік, коли після перемоги у битві на Синіх Водах (1362) великий литовський князь Ольгерд, звільнивши Поділля з-під золотоординської залежності, створив Подільське князівство. У 1640 році Вінниця отримала Магдебурзьке право. А в добу Української революції 1917-1921 років та постання Української Народної Республіки Вінниця неодноразово мала статус Тимчасової Столиці УНР.
Вінниця славиться не тільки багатою історією, але й відзнаками, якими її неодноразово нагороджували. Декілька разів Вінницю визнавали найкомфортнішим містом в Україні. І це не дивно, адже туристу, який потрапив в місто після Києва, де люди постійно поспішають може здатися, що вінничани живуть повільно. Насправді ж, вони просто не поспішають, вони знають, що не запізняться.
Візитівка Вінниці – 106-річна Башта Артинова на Європейській площі, вона була побудована як Водонапірна вежа. На сьогодні Вінницька вежа – уже не просто колишня водонапірна башта. Це частина культури міста. У Вежі розташована частина музейної експозиції Меморіалу революційної та бойової слави. А також вона є Меморіалом пам’яті вінницьких воїнів, які загинули під час Афганської війни. На Європейській площі можна послухати молоді музичні колективи, під час фестивалів і святкувань тут розгортаються тематичні локації, а гуляти парком — суцільне задоволення будь-якої пори року. Тричі на день з вежі лунає мелодія легендарного «Щедрика» М. Леонтовича, що уславила його на весь світ.

Історико-архітектурний комплекс Вінницькі мури складається з оборонних і храмових споруд XVII століття. включає: єзуїтський монастир, костел, колегіум і конвікт (гуртожиток); домініканський монастир і костел; навколишні їх фортечні мури. Для того, щоб уберегти споруди від нападів татар та інших загарбників, навколо них було вирішено звести спеціальні укріплення, які пізніше прозвали «мури». До наших часів зберіглася частина мурів. Зараз у будівлях комплексу розташовані два музеї, державний архів області, кафедральний собор Преображення Господнього та технічний ліцей.
Вулиці Вінниці – не тільки дороги, що сполучають місто, це передусім історія міста, історія держав, суспільних систем, режимів, що довелося йому пережити і що знайшло своє відображення в назвах вулиць.

Неподалік сучасного центру міста зберігся старий квартал з особливою атмосферою – вінницька Єрусалимка. Це невелика вулиця міста, яка відома своїми старими будівлями, які здатні перенести в минуле. Єрусалимка у Вінниці була ремісничим кварталом для єврейської бідноти.
Останнім пунктом пізнавальної подорожі стали славнозвісні фонтани. Якщо спитати, що побачити у Вінниці, то кожен скаже, не вагаючись: у першу чергу – світломузичний фонтан «Рошен» на Південному Бузі. Наразі він найбільший серед плавучих у Європі. За оцінками експертів, також входить у десятку найвидовищніших водограїв по всьому світу. Використання лазерного проектора та екрана з водно-повітряної суміші дозволяє демонструвати відео формату 3D. Ввечері ми були свідками грандіозного шоу: перед масштабною глядацькою залою на гігантському водному полотні просто неба демонструються різні мультимедійні шедеври. Поєднання класичної музики, танцювальних постановок та яскравих сюжетів вабить помилуватися дійством і робить водограй символом міста. Вінниця – прекрасне місто, де приємно відпочивати, гуляти, насолоджуватись життям!

 
«Ми обов’язково продовжимо наші подорожі Україною, – зауважила голова профспілкової організації факультету, доцент кафедри філософії та міжнародної комунікації НУБіП України Ірина Матвієнко. – Це має неабияке значення для формування національної самосвідомості, наближення усіх нас до витоків та культурних кодів нашого народу. Варто відзначити, що коло учасників наших турів зростає і ми не збираємося зупинятися. Наш колектив передає щирі слова подяки ректорові НУБіП України Станіславу Ніколаєнку, голові профспілкової організації Ростиславу Тарасенку, та нашому декану – Інні Савицькій за організацію подорожі. Та вже обмірковуємо над цікавими ідеями та пропозиціями щодо нових пригод і мандрів!»

Світлана Гейко, Олена Лаута,
доцентки кафедри філософії та міжнародної комунікації