ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ РОКИ, АБО «ОКТАВІ» ВСЬОГО 23…

ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ РОКИ, АБО «ОКТАВІ» ВСЬОГО 23…
(на кафедрі відбулася зустріч випускників вокального ансамблю «Октава»)

         Якщо запитати випускника будь-якого університету, що йому найбільше запам'яталося зі студентських років, кожен згадає своє, але всі історії будуть повторюватись: цікаві предмети, класні викладачі, або навпаки - викладачі, від яких потерпав весь курс; як здавали першу сесію і закликали "шару", як пари прогулювали, а потім треба було "хвости" закривати, як екватор святкували, з яким нетерпінням чекали випускного та мріяли про доросле життя... Однак в житті випускників нашого університету є унікальний спогад під назвою ОКТАВА!

         Це слово знайоме усім музикантам, але далеко не всім менеджерам, юристам, землевпорядникам, механікам, економістам та представникам інших факультетів НУБіП. Проте кожен, хто свого часу мав за честь бути частиною цього творчого колективу, вже тоді усвідомлював свою унікальність, бо творчий розвиток - це натхнення, яке так необхідне в нашій буденності.

         У вже далекому, але такому щасливому 1998 році в Національному аграрному університеті (тоді так називався НУБіП) на базі кафедри народної творчості (зараз це кафедра культурології) одна тендітна дівчина, яка прийшла працювати музичним керівником після закінчення інституту культури, почала помічати в студентах те, чого вони не очікували, - їх унікальну творчу особистість.

         Їй це легко вдавалось, бо основний відбір усіх талантів - хто хоч якось вмів співати і міг повторити звук, який видавав баян керівника кафедри, Станіслава Андрійовича Семеновського (він був керівником народного ансамблю пісні і танцю «Колос») одразу зараховувався до хорової групи. Ті ж, кому не вдавалось "попасти в ноту", але могли простукати ритм, автоматично потрапляли до танцювальної групи. І всі були щасливі!

         Однак та тендітна дівчина - Анна Каргальцева - бачила щось більше в деяких з нас. Так виник перший склад гурту «Октава», який своєю появою і нестандартним репертуаром (а співали ми джаз та відомі пісні в цікавих обробках ( зараз це каверами зветься) зачарував усіх, починаючи з ректора, Дмитра Олексійовича Мельничука, який як і теперішній ректор, Станіслав Миколайович Ніколаєнко, завжди і в усьому підтримував творчі колективи університету. Тоді кожен наш виступ - то було справжнє дійство хай і не професійних, але таких щирих і відданих душею співаків. Кожен наш день був сповнений цікавих подій, подорожей, зустрічей. Ми здобували досвід, який зараз продають за великі гроші професійні тренери - ораторське, акторське мистецтво, сценографія, робота з публікою... Навіть складно уявити, як все це зараз допомогає кожному з нас в таких різних, але таких творчих професіях керівника фермерського господарства, директора юридичної фірми, менеджера з продажів, ветеринарна, лісника, механіка, економіста... І кожен, хто є неповторною ноткою в «Октаві» (за 23 роки нас більше 50 і ми розкидані по світу від Канади до Іспанії, від Норвегії до Британії, від Португалії до США), був радий знову відчути тремтіння ніг перед виходом на сцену рідного університету, насолодитися спогадами та заспівати, як в студентські роки... А може ще й краще!

         Ми дякуємо усім і кожному, хто так чи інакше був причетний до творчості та нашої «Октави»! І щиро переконані, що у тих студентів, які, окрім навчання, розвивають свої таланти - співочий, музичний, спортивний, акторський, художній, та будь-який, бо для цього на кафедрі є всі можливості - однозначно отримує від життя більше і краще! Бо доля любить тих, хто любить мистецтво в собі, а не навпаки.

         Відео з нашої зустрічі дивіться тут:

 Ірина Горго, випускниця НУБіП,
учасниця вокального ансамблю «Октава»