Університет в роки війни: як наші предтечі виборювали Перемогу

     Обставини склалися так, що Україна стала головним театром збройного протистояння в Європі. Більшість населення України сприйняло початок війни як агресію проти своєї Батьківщини. Цим пояснювалося патріотичне піднесення, яке супроводжувалося масовим добровільним вступом до діючої армії, народного ополчення, партійно-комсомольського підпілля. З початком війни до військкоматів надходили сотні тисяч заяв із проханням про прийом до Червоної армії. В регулярні частини, народне ополчення, винищувальні батальйони прямували незліченні людські потоки, які зливались у могутню ріку народного гніву та супротиву загарбникові.

Візит Адольфа Гітлера у Гданськ 19 вересня 1939 р.

Бабин Яр, конвеєр смерті

     Внесок в оборону столиці, боротьбу з німцями зробили студенти, викладачі й співробітники нашого університету. У перші дні війни до лав Червоної армії вступило понад 1000 осіб, понад 400 – увійшли до загонів захисту важливих об’єктів Голосієва, мобілізовані на роботи у зведенні укріпрайонів навколо Києва. Почалась велика і напружена робота по організації оборонних заходів. Професорсько-викладацький склад, співробітники, студентська молодь ЗВО мобілізовувались на цілодобове чергування в гуртожитках та учбових корпусах, для роботи в загонах протиповітряної оборони, на роботи по риттю окопів для захисту населення при нальотах ворожої авіації.
     У перших числах липня, за директивою штабу оборони Києва, був сформований винищувальний загін. У корпусі ветеринарного інституту (нині 3-й навчальний корпус університету) знаходився штаб винищувального батальйону.

     У Голосіївському лісі, на території нашого університету, пролягала одна із ліній оборони столиці, точилися найзапекліші бої. У липні 1941 р. захисники Голосієво отримали бойове хрещення й зазнали перших втрат.
      Саме тут здійснив подвиг студент лісогосподарського інституту Яків Близнюк. Коли на позиції захисників рухався ворожий танк, він, обв’язавшись гранатами, кинувся під гусениці бронемашини. Ціною власного життя двадцятирічний юнак допоміг товаришам ще тривалий час утримувати бойові позиції. Замінив загиблого командира народного ополчення Кузнєцова студент факультету механізації Вільям Давидов. Важко поранений, будучи ротним ополченців, він до останнього залишався на вогневих позиціях. При виконанні бойового завдання, підтримуючи зв'язок підрозділу під безперервним вогнем ворога, загинув студент факультету механізації Борис Веремецький. Під час запеклих боїв на Голосіївських висотах був поранений і студент Клещов, який із 12 бійцями знищив гранатами мінометну батарею ворога. Студент 3-го курсу лісогосподарського інституту Леонід Богуш, використовуючи свій досвід, здобутий у радянсько-фінській війні, навчав народних ополченців застосовувати пляшки із запалювальною сумішшю.

     5 серпня 1941 р. під час виконання бойового завдання героїчно загинув третьокурсник факультету агрохімії і ґрунтознавства, староста групи, голова студентського профкому сільськогосподарського інституту Микола Скиба. Він був бійцем-розвідником штурмового загону. Разом із другокурсником факультету механізації Миколою Громовим вони пішли у розвідку, з якої Микола Скиба уже не повернувся. За його образом і створено центральну фігуру меморіалу пам’яті в університетському містечку – бронзову скульптуру студента-захисника, який в одній руці тримає гвинтівку, а іншою притискає до грудей колосся пшениці.

    В обороні Києва, яка тривала з 11 липня по 19 вересня 1941 р., поряд із бійцями Південно-Західного фронту, брали участь біля 200 студентів, випускників, викладачів та співробітників голосіївських інститутів. Не випадково сьогодні головна магістраль студентського містечка носить назву Героїв Оборони. Прізвищами захисників Голосієва названо ряд вулиць: Потєхіна (С.К. Потєхін – полковник, командир 147-ї стрілецької дивізії), Родимцева (О.І. Родимцев – полковник, командир 5-ї повітряно-десантної бригади), Затєвахіна (І.І. Затєвахін – полковник, командир 212-ї повітряно-десантної бригади.

     Колектив НУБіП України висловлює найщиріші слова подяки людям, які боронили та боронять нашу землю! Вічна пам'ять полеглим та міцного здоров’я Збройним Силам України!
Слава Україні – Героям слава!

Марія Поливач,

директор музею історії НУБіП України