15 вересня – Міжнародний день демократії

До 20-ї річниці першої міжнародної конференції нових та відновлених демократій, Генеральною асамблеєю ООН, 8 листопада 2007 року було започатковано нове свято, як ще один привід звернути увагу на стан демократії в світі. Вперше він відзначався 15 вересня 2008 року.
Демократія – універсальна суспільна загальнолюдська цінність, яка, водночас, є фундаментальною основою для побудови принципів всіх провідних держав, співтовариств, союзів і федерацій, а також Організації Об’єднаних Націй. Демократичні цінності – це те, заради чого демократію варто захищати, це уособлення її значущості і життєдайності, її привабливості для мільйонів людей, те, завдяки чому демократія здобуває нових прихильників в усьому світі.
Демократія виникла у Стародавній Греції, і традиційно перекладається як «влада народу», «народовладдя», «народоправство». Під цим терміном розуміється політичний режим, в основі якого лежить метод колективного прийняття рішень з рівним впливом учасників на результат процесу або на його істотні стадії. Хоча у демократій і є загальні риси, але єдиної моделі демократії у світі не існує.
Ця форма правління відома в історії ледве чи не раніше, ніж інші форми політичної організації суспільства. Державні форми демократії були досить добре відомі античному світу: Стародавній Греції і Римі та європейському Середньовіччі з його демократичними містами-державами (Венеція, Женева, Лукка). Про демократію писали Арістотель і Платон, Монтеск’є і Джон Локк, Руссо і Робесп’єр.
Україна має власну, глибоко закорінену демократичну традицію. Елементи демократії знаходимо у вічовій традиції Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, в козацькому самоврядуванні, організації міського життя на принципах магдебурзького права, визнанні в тогочасних політичних трактатах («Пакти і Конституція прав і вольностей війська Запорозького» 1710) за кожною людиною права на свободу й самовизначення, в діяльності громад, кооперативів тощо. Проте ці елементи демократії так і не розвинулися ні в самодержавній Російській імперії, ні в консервативній Австро-Угорщині. Проте протягом століть українці спромоглися зберегти свої автентичні риси, що характеризують їх як народ з давньою багатою культурою, демократичними традиціями та національною гідністю. Починаючи з періоду Київської Русі, політико-правовий лад українців характеризувався ліберальністю, договірною основою у відносинах між владою і народом. Усі рецепції, яких зазнавала Україна, трансформувалися крізь цей фундамент, а ті, що не змогли адаптуватись до нього, відкидалися народною свідомістю, оскільки це суперечило її настановам.
Сучасна українська держава є демократичною за всіма основними формально-юридичними ознаками: Конституція України 1996, виборче право й виборча система загалом відповідають критеріям демократії. Але демократія в Україні ще не є дієвою, вона не стала засобом і механізмом гуманізації життя.
За даними останньої щорічної доповіді правозахисної організації Freedom House («Дім свободи») зі США за 2020 рік «Держави перехідного періоду» (Nations in Transit), в якій аналізується стан демократичного урядування в країнах регіону Центральної Європи, Балкан і «Євразії», як автори називають сукупність післярадянських країн, рейтинг рівня демократії в Україні склав 3,39 – це деяке поліпшення з попереднього показника 3,36. А індекс демократії в ній становить 40%. Таким чином, Україна залишилася в розділі «перехідних чи гібридних режимів», тобто належить до країн, що, як правило, є виборними демократіями, але зі слабкими демократичними інституціями і зі значними викликами, що постали в царині захисту політичних і громадянських прав. Ця оцінка стосується вільної території країни. Становище на окупованих територіях, у Криму й на частині Донбасу, на неї не вплинуло.
Видання The Economist опублікувало свій щорічний рейтинг індексу демократії за підсумками 2019 року. Україна посіла в цьому рейтингу 78-ме місце, піднявшись на шість позицій з 2018 року, коли країна перебувала на 84-му місці. Схожу до України ситуацію можна спостерігати в Північній Македонії, Албанії та Бангладеш. Лідерами в рейтингу стали Норвегія, Ісландія, Швеція, Нова Зеландія і Фінляндія, які за багатьма показниками набирають 10 балів.
Отож, нині Україна є «частково вільною» країною, так класифікує її абсолютна більшість експертів Freedom House. Вони згодні з тим, що головним рушієм, який може вивести Україну на демократичний шлях розвитку, має стати громадянське суспільство. Важливими чинниками демократизації суспільства мають стати також незалежні медіа, трансформована партійна система тощо.
Сьогодні демократія є найзатребуванішою формою політичного устрою суспільства, що дає можливість людям не тільки обирати керівників, а й контролювати владу. Незважаючи на всі проблеми, що постають у рамках демократичної форми організації суспільства, його державно-політичного устрою, саме влада народу найкраще справляється з викликами сучасності. Демократія забезпечує єдність суспільства вироблення єдиної мети та реалізації єдиної національної ідеї, це її суть. Майбутнє демократії тепер пов’язується не тільки з демократією в політичній сфері, а й в економічній, соціальній, культурній та інших галузях життєдіяльності суспільства.

Вікторія Хвіст,
доцент кафедри міжнародних
відносин і суспільних наук