Мій шлях від старту до фінішу з дисципліни Системи технологій в тваринництві

  “Хаос — це порядок на дуже великих просторах. Лабіринт — не заплутаність ходів, а найвища досконалість.” 

Емма Андієвська

   Прокидаючись уранці я рідко задаю собі питання відмінні від «Що я маю сьогодні зробити?». Ні, скоріше тепер «задавала». Бо часом стається те, чого ми ніколи не очікуємо. І це змінює нас назавжди. Напевно, це друга за влучністю фраза після епіграфа, оскільки її точність перевірена мною особисто. Можливо у цьому есе варто було б писати про корисність механізації у тваринництві, про точність і багатогранність предмету, про фізіологію і анатомію тварин, та це все зрозуміло і банально. Мені б хотілося сказати про те, як предмет вплинув на мене і чого навчив.

    По-перше, я хочу сказати про першу пару, яка запам’яталася мені на все життя, оскільки поставлені питання трохи загнали в куток. У вирі повсякденного життя, коли немає потрясінь і життя пливе спокійною водою, я все частіше сприймала все як належне, деколи не цінуючи простих хвилин. І тут одна лише пара змусила мене зупинитися і абстрагуватися від буденності. Ті дві академічні години спрацювали неначе стоп кран у моєму світосприйнятті. Я не стала однією з тих, хто піднімався та називав свої причини щастя. Хоча мені було що сказати. Але куди важливіше було відповісти на ці запитання для себе особисто. Сміливо можу зробити висновок, що я почала по-новому ставитися як до предмету, так і до навчання загалом.

     По-друге, варто зазначити нестандартні підходи до навчання. Справді, пари з технологій у тваринництві були для мене як ковток свіжого повітря. Мені ніколи не було нудно, я не забивала голову якоюсь застарілою інформацією - усі набуті знання я одразу могла застосувати на практиці. Звичайно, спочатку це важко, але потім ти стаєш від цього залежним і задаєш собі лише одне питання: “Що цікавого буде сьогодні?”. Завдяки такому навчанню я навчилася краще працювати в команді, організовувати себе та інших, планувати та мислити креативно. Також я вважаю, що для нашої групи це стало дуже корисним досвідом, оскільки ми змогли стати дійсно дружним колективом та навчилися покладатися один на одного.

     Чому ж мене навчив предмет Системи технологій в тваринництві? Відповідь проста: ніколи не ставитися до чогось упереджено. Так, багато хто є “дітьми бетонного міста” і гадки не має, як звідки беруться м’ясні рулетики на вечерю (окрім як з холодильника), вважає це не своєю справою. Але ознайомившись з предметом, хочу сказати, що тваринництво дарма недооцінюють, вважають неприбутковим та скаржаться на якість. Ця ланка економіки наразі дійсно слабо розвинена і має багато проблем, але якщо подивитися на це з іншого боку - це дійсно шлях до успіху для фахівця будь-якої професії, особливо маркетолога. І я хочу щиро подякувати за те, що мені відкрили очі. Тут не соромно визнати, що був дурнем, соромно було б ним залишитися.

    То що ж я маю зробити? Навчатися новому і удосконалювати вже набуті вміння і, маю надію, у майбутньому це допоможе мені вирішити проблеми тваринництва в Україні.

Пономаренко Валентина Вадимівна

студентка ФАМ І,1 (Маркетинг)