Що було до «Forestry Quest»: біля витоків лісових багатоборств
-
Володимире Миколайовичу, то яка ж історія проведення перших змагань?
– Ідея проведення лісового багатоборства (лісової всебічності) належить Борису Лук’янову – міністрові лісового господарства Української РСР (1966–1979). Борис Миколайович випускник Української сільськогосподарської академії, працював на виробництві, очолював Сторожинецький лісовий коледж, а розпочавши діяльність на посаді міністра лісового господарства, приділяв увагу підготовці і розстановці кадрів, зокрема, залучивши змагальний процес. Саме за його ініціативи було проведено перші змагання серед учнів семи лісових технікумів. Розпочалася ера лісової всебічності серед команд 7 лісових коледжів (лісних технікумів): Велико-Анадольського, Кременецького, Лубенського, Малинського, Сторожинецького, Чугуєво-Бабчанського, Шацького. Нині це коледжі зі славною історією. До речі, призерами 1968 й 1969 рр. є мої колеги – завідувач кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій Віктор Маурер (представляв Сторожинецький ЛК) та раніше доцент кафедри лісівництва Валерій Коновальчук (Шацький ЛК).
-
Вам випала нагода взяти участь у лісовій всебічності у 1971 р. Пам’ятаєте, яка була програма змагань і умови участі?
– Звісно, змагання проводилися того року у Велико-Анадольському лісному технікумі (нині Велико-Анадольський лісотехнічний коледж імені В.Є. фон Граффа), де я навчався на відмінно і був Ленінським стипендіатом. Склад команди передбачав чотирьох учасників, які мали виконувати за жеребкуванням такі види робіт: валка дерева (звалювальник і помічник звалювальника), очищення стовбура від гілок (два сучкоруби). Далі долали трасу для проведення змагань протяжністю 6 км, у наплічнику мали по 6 кг піску, а по трасі передбачалося долати по 200 м оранки, ділянки чагарників і броду та виконати завдання на 14 етапах:
1. Націлена рубка сокирою (дві колоди висотою 70 см, на кожній по 5 міток із гумових кружечків, на одній 5 із торця, на іншій тангентальний зріз);
2. Надання медичної допомоги;
3. Бензопилка, ліквідація несправності (має завестися і до 5 секунд працювати, умови відомі: може не бути бензину, не надітий насвічник чи закрита вихлопна труба);
4. Метання гранат 3 шт. у коридор розміром 2х3 м з відстані 25 м;
5. Дендрологія (латинські назви 5 деревних рослин);
6. Ботаніка (латинські назви 5 трав’яних рослин);
7. Ентомологія (латинські назви 5 комах);
8. Фітопатологія (латинські назви 5 збудників хвороб);
9. Деревообробка (назва 5 зразків видів пиломатеріалів);
10. Визначення відстані (силуети лісових звірів, допустима похибка 10%);
11. Геодезія (азимути чи румби на визначені 5 вішок);
12. Таксація (окомірна оцінка діаметра та висоти ростучого дерева і на логарифмічній лінійці визначення об’єму до сотих, діловий сортимент – заміри рулеткою діаметрів верхнього та нижнього відрізків, довжини і розрахунок об’єму до сотих);
13. Неповна розборка та зборка автомата Калашнікова (на секунди);
14. Стрільба в тиру з малокаліберної гвинтівки (5 пострілів за таких умов, якщо поцілив 7, 8, 9, 10 – підраховується результат і віднімається від штрафних балів, отриманих під час пробігу етапів, якщо від 1 до 6 штрафу нема – постріли зараховані, якщо «молоко», то за рішенням судейської комісії – представники технікумів – призначають штрафні секунди).
Після подолання траси залишався пробіг 100 м по біговій доріжці стадіону. Залік розраховувався командний за середньозваженим результатом.
-
Яка частина програми була для Вас найскладнішою?
– Я б назвав не стільки найскладнішою, але найнебезпечнішою валку дерева, що відбувалася перед початком забігу. Звалити дерево, яке росло на узліссі, необхідно було на визначений кілок.
Я, в якості звалювальника, з помічником справно поклали дерево, заглушив пилку і передав помічнику, той ладнає її на розкряжування, а у цей час обидва сучкоруби одночасно з початку та середини крони обрубують гілки. Після цього помічник звалювальника кряжує стовбур на однометрові відрізки і все складається. Після цієї напруженої командної вправи по черзі кожен із команди отримує зважений наплічник і виходить на старт для подолання всіх етапів за 6-кілометровим маршрутом.
-
Ви все своє життя присвятили лісовому господарству. А чи відома Вам подальша доля змагань?
– Звісно, ми щороку вболівали за рідний технікум, але після завершення навчання вже були інші турботи, тож тривалий час не слідкував за подіями, однак у 2011 році мав нагоду брати участь у змаганнях із лісового багатоборства на базі НУБіП України вже у складі організаційного комітету. Переможцем у індивідуальному заліку стала Ганна Лобченко, єдина дівчина серед учасників змагань, а нині моя колега, доцент кафедри і однодумець. Того року змагання проводилися серед студентів університетів, а після того змагання кілька років організовували інші виші – Поліський національний університет й Уманський національний університет садівництва. У той же час наші студенти представляли Україну на лісовому багатоборстві у Чехії, де змагання проводяться щорічно. Підготовку команд останні роки координує Ганна Олександрівна і займається зі студентами на базі гуртка «Kyiv Forestry Students Association». Саме гуртківці ініціювали відновлення традиції проведення змагань із лісового багатоборства у вигляді квесту, що й успішно вдалося реалізувати у 2017 р. серед студентів ННІ лісового і садово-паркового господарства, а у 2018–2019 рр. брали участь уже команди різних коледжів та університетів.
-
Чи є важливим такі студентські змагання для лісової галузі?
– Беззаперечно! Традиції відроджуються, а з ними підвищується якість підготовки фахівців і привертається увага до лісівничої професії. Це своєрідна і профорієнтаційна робота, адже зараз багато закладів готують спеціалістів лісового господарства, але не всі насмілюються представляти свої команди на змаганнях, а кращим нічого боятися, адже навіть програш у подібних змаганнях – це безцінний досвід і робота над самовдосконаленням.
-
Нещодавно захистили докторську дисертацію, з чим Вас сердечно вітаємо. Яким був вплив лісового багатоборства на вашу кар’єру і життєвий шлях?
– Дякую! Дійсно, участь у лісових багатоборствах у мені сформувала життєву мотивацію знати й вміти більше у професійному плані, загартувала мене, навчила бути трудолюбивим, виваженим, багатозадачним, любити свою справу і любити й навчитися розуміти ліс. Своїми спогадами хочу надихнути учасників змагань різних років поділитися своїми враженнями і життєвими здобутками, а студентську лісівничу молодь – любити і поважати свою професію та приносити позитивні зміни у галузь. Тому, разом із Ганною Лобченко ми збираємо матеріали й готуємо брошуру. Будемо раді кожному, хто відгукнеться та надішле нам свої спогади чи фото на адресу: [email protected], або ж зателефонує (097) 885-30-39.
Ганна Лобченко,
доцент кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій
за матеріалами газети «Природа і суспільство»