Третій акорд «Голосіївської весни – 2026»

Цей день став завершальним у перегляді творчих програм ННІ та факультетів на LXII фестивалі художньої творчості «Голосіївська весна – 2026». Знову на сцені зійшлися голоси і серця, традиції і нові відкриття, досвід і натхнення. І кожен виступ став не просто номером, а історією, висловленою почуттями. П’ять історій. П’ять спроб знайти себе у словах, написаних задовго до нас.

Перша з них — на тему «Сорочинського ярмарку» Миколи ГОГОЛЯ. «Вам, мабуть, траплялося чути, як десь рине далекий водоспад, коли все навколо сповнене стривоженого гуркоту, і хаос дивних, неясних звуків вихором носиться перед вами», — було в Гоголя. У факультету тваринництва і водних біоресурсів цей водоспад став зовсім не хаосом, а злагодженою масовою постановкою, тон якій задала АнастасіяГОЛОВАТА. І театр пісні «Джерела», і циганський фольк, і українська вокально-хореогафічна композиція «За літом, за весною», а особливо Денис МИЛЕНЬКИЙ у ролі Нечистого зробили цей ярмарок видовищним, але не забули подякувати за можливість його проведення Збройним Силам України.

Своє прочитання п'єси «Суєта» Івана КАРПЕНКА-КАРОГО показали студенти агробіологічного факультету. У його центрі — селянський син (у роль досконало вжився Андрій СТЕПОВИК), який відірвався від рідного, погруз у дрібних амбіціях та безкінечній гонитві за статусом. Та недарма гімн агробіологічного факультету повчає:

Засівай, сину мій, мудрі зерна наук.

В твоїй праці святій — сила розуму й рук.

Будь господарем, вченим

На рідній Землі,

Щоб всі люди тобою гордитись могли.

Мамині пиріжки, ніжна «Якби я мала крила орлині», струни бандури оживили людські почуття, повернули потребу внутрішньої чесності та справжнього глибокого змісту життя.

Факультетові аграрного менеджменту дісталася драматична поема «Одержима» Лесі УКРАЇНКИ, яку часто називають історією про вибухове дослідження любові як внутрішнього вогню, що спалює й очищує водночас. Дух одержимої Міріам літав від Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові до університетської актової зали, плакав на сцені і відлунював з екрана, брав участь у театралізації народних обрядів — цілісна картина доводила: справжня віра і любов — це не спокій і не гармонія, а боротьба, самоспалення і готовність іти до кінця, навіть у самотності.

«Стелися, барвінку, віночком і зіллям,

Ласкаво Вас просим до нас на весілля.

Встеляйте доріжку в весільнії квіти,

Батьки просять щиро, вклоняються діти», —

із такими словами ще за кілька днів до конкурсу на кафедру завітала група молодих людей. Як виявилося — студенти факультету харчових наук, нутриціології та управління якістю запрошують на перегляд творчої програми за мотивами п'єси Миколи КУЛІША «Мина Мазайло». Весілля було яскраве, як феєрверк, насичене сміхом, музикою, танцями і… лірикою від студенток Владислави ДЬЯКОВОЇ, Вікторії БІЛАК та декана факультету Лариси БАЛЬ-ПРИЛИПКО.

Світлу крапку у святі поставили студенти гуманітарно-педагогічного факультету. Комедія-жарт Степана ВАСИЛЬЧЕНКА «На перші гулі» переросла у драматичну історію про батьків і дітей, кохання і очікування, війну і перемогу — про безперервне коло життя. Майбутні гуманітарії показали, як швидко дорослішають діти, коли у країні війна, як змінюють дискотеки і гулянки на автомат і окопи, щоб захистити близьких. Їх було понад півсотні, дійство проходило і на сцені, і в залі, але одним голосом звучало:

… дивно чути від знайомих людей,

Що з цієї країни потрібно тікати.

Я — не емігрант, я маю Батьківщину

І я не боюся вголос сказати:

Так, я люблю Україну!

І підхопив зал:

Я тут народився і тут хочу жити!

Так, я люблю Україну!

Сильно люблю і буду любити!

Це було фінальним акордом, що об’єднав усі емоції «Голосіївської весни». Бо наші студенти люблять Україну. І наша «Весна» має голос. Нехай же цей голос ще довго звучить у наших серцях!