ДЕНЬ, ЯКИЙ ЗМІНИВ ЖИТТЯ: Студенти- міжнародники і викладачі кафедри міжнародних відносин і суспільних наук провели заходи до третіх роковин повномасштабного вторгнення росії в Україну

24 лютого 2022 року… День, який українці згадують з болем в серцях…День, який приніс горе, руйнування, втрати. День, який змусив кожного переглянути життєві цінності. День, який розділив територіально, але об’єднав духовно.
Рівно три роки тому ранок розпочався з вибухів, переляканих дитячих очей, сліз, невимовного страху та розпачу. Російська агресія триває вже 11 років але саме цього лютневого дня війна увійшла в кожен український дім, в кожну родину, в кожне серце.
Це роки звитяги та неймовірної стійкості наших Захисників. Це роки відданості та самопожертви кожного і кожної, хто свято вірить в Україну та нашу спільну Перемогу.
Студенти спеціальності «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» спільно з викладачами кафедри провели ряд заходів, з шаною і повагою згадуючи тих, хто боровся із російськими загарбниками, відстоюючи свободу і незалежність.

Студенти 1 і 3 курсів брали участь у Національному Дні молитви, який було проведено у Сквері Памʼяті біля 2 навчального корпусу НУБіП України. Під час заходу було хвилиною мовчання вшановано всіх, хто віддав своє життя за Україну. Завідувачка кафедри міжнародних відносин і суспільних наук Вікторія Хвіст нагадала студентам про важливість єдності та підтримки наших військових.

Викладачка кафедри, професор Оксана Силка провела захід зі студентами-міжнародниками 2 курсу. Складовими заходу стали записи студенів про свої перші спогади про 24 лютого 2022 р. Ці записи, як першоджерела, були передані на зберігання до музею історії НУБіП України. Оксана Силка наголосила, що боротьба триває і кожен може і повинен робити свій внесок у Перемогу. Україна продовжує боротьбу, і її майбутнє залежить від кожного з нас.

Викладач кафедри, професор Сергій Білан прочитав тематичну лекцію з відеодемонстрацією, яка ретроспективно відтворила події 24 лютого 2022 року.

Сьогодні з групою МВ-21001б (куратор доцент кафедри міжнародних відносин і суспільних наук Наталія Кравченко) згадували день, коли наші життя поділились на до і після. Три роки невимовного болю і втрат, відчаю і втоми, небувалих випробувань. І, одночасно три роки єдності, героїзму, боротьби за суверенітет. Ми не здалися і продовжуємо боротьбу за нашу свободу і територіальну цілісність України. Світ тепер знає – українці нація нескорених. Воїни і волонтери, медики, дипломати і урядовці, кожен з нас робимо все, щоб наблизити нашу перемогу. Світла пам’ять українським Героям! Ми не зламаємось і не відступимо! Україна вистоїть і переможе!

Викладач кафедри, доцент Олена Кропивко онлайн звернулася до магістрів-міжнародників 1 р.н., запропонувавши поділитися своїми спогадами щодо цього дня.
«…Відчуття початку війни складно передати словами, складно не тільки написати, але й промовити. Пригадуючи початок повномасштабного вторгнення я розумію наскільки сильно ці моменти закарбувались у пам'яті. Я прокинувся дуже рано, при перших вибухах, трохи згодом прокинулась моя мама. Ми швидко зрозуміли що відбувається, тому вирішили для початку випити чаю та зібратися з думками, на жаль усе що відбувалось було не сном, а реальним кошмаром. Трохи зібравшись, ми почали відзвонювати знайомих, друзів, близьких, і більшість розмов в мене починалась приблизно так:
– Доброго ранку, тільки не хвилюйся, почалася війна.
Ці слова було складно промовляти, складно осягнути, але тепер, коли пройшло так багато часу, коли так багато усього втратив наш народ, я розумію що ці слова слід промовляти, щоб усі знали і розуміли що відбувається насправді.» (магістр спеціальності «Міжнародні відносини, суспільні комунікації і регіональні студії» Рустам Бабаєв).
«...зустріли ми з сімʼєю 24 лютого 2022 року морально важко, бо в стані стресу взагалі не вірили, що це реальність. Одразу кинулись, як і всі тоді, в магазин, скуповували все, що було, і також як і всі поїхали заправлятися, але величезні черги робили це максимально небезпечним для життя, бо не знаєш, що і куди саме прилетить.
Гул винищувачів та гвинтокрилів, а також ракетні бомбардування, ще більше давили на психіку, було важко мати тверезу голову.
Потік новин був тоді колосальний, інформацію толком ніхто не перевіряв на правдивість, тому було трохи важко зорієнтуватися в ситуації, і як діяти далі.
Памʼятаю як казали, що вторгнення закінчиться через 2-3 неділі, і що росії не вигідно вести війну більше цього терміну. Ці обіцянки трохи допомагали триматися... але на жаль це були лише обіцянки, а реальність інша» (магістр спеціальності «Міжнародні відносини, суспільні комунікації і регіональні студії» Марія Основенко)
Три роки війни: 1097 днів, 26 280 годин, 1 576 800 хвилин, 94 608 000 секунд Незламності, Боротьби синів і дочок України за Волю і Свободу.
Пам’ятаємо і шануємо кожного, хто поклав своє життя, даючи можливість продовжити жити іншим. Згадуємо і молимося за кожного, хто спочив, і кожного, хто сьогодні відстоює незалежність України і наше майбутнє.

Олена Кропивко,
доцент кафедри міжнародних відносин і суспільних наук