Студентки 4-го курсу спеціальності «Міжнародні відносини» відвідали музей «Революції Гідності»

Як рослина не може існувати без коріння, так і людина не може існувати без власного минулого, а тим більш, без власної держави. Зараз доля спіткала українців тяжким випробуванням, де кожен з нас докладає зусиль, щоб вберегти волю та незалежність кожного громадянина, який є чи буде.
Революція Гідності – одна із значущих і водночас трагічних сторінок історії нашої країни. 21 листопада 2013 року півтори тисячі людей вийшли на Майдан в знак протесту щодо відмови проросійського президента Віктора Януковича підписувати документ, до якого держава йшла роками: угоди про асоційоване членство України в Європейському Союзі. Всі ці події відіграли важливу роль в житті кожного з нас.

Студентки 4-го курсу спеціальності «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» Гаврилюк Юлія, Основенко Марія, Щукіна Дар’я та Куцолабська Анастасія відвідали музей «Революції Гідності», експозиція якого описує події, які відбувалися тоді. Використаний метафоричний підхід, під час створення меморіально-музейного комплексу, дає можливість відчути атмосферу тих подій та пережити емоції, які люди тоді відчували.

Завдяки пані Юлії, безпосередньої учасниці Революції Гідності, яка провела нам екскурсію, ми дізналися багато важливої інформації з її особистих спогадів. «Майдан» припав на наші 11 років, ми не розуміли, що коїться, чому саме такі події відбуваються в нашій країні, чому телебачення не змовкає, транслюючи тогочасні події…

«Це була мирна акція, на яку вийшли студенти, дорослі, діти, але після побиття студента, все перевернулося не в найкращий бік. Ми почала облаштовувати барикади, насипали лід в мішки, видовбували бруківку для самооборони. Тоді ми для захисту мали тільки каски, дерев’яні бити та дерев’яні щити. Я волонтерила, я також була в тилу з усіма. Коли тітушки били людей, стріляли, я допомагала їх рятувати. Але це трагічна сторінка для України. Тут я втратила друзів, знайомих. Був випадок, коли мені дали наш синьо-жовтий прапор і сказали: «Ти знаєш, що роботи». Я не розуміла, що відбулося, але як підійшла до магазину побачила вбитих мирних людей. Це страшно, ми маємо пам’ятати ці важливі події на Майдані» - згадувала пані Юлія. На сьогоднішній день багато людей, які були вивезені з Майдану, досі знаходяться в російських в’язницях вже 10 років.

Більш того, під час «Революції Гідності» загинуло не 100 учасників, а 110. Це люди різного віку, які віддали життя за наше майбутнє.

Отож, важливо пам’ятати наше минуле, коли українці вкотре відстоювали власну ідентичність, коли формувалось наше громадянське суспільство, коли консолідувалася нація і, безперечно захищалися демократичні цінності та громадянські свободи. Події Революції Гідності чітко продемонстрували, що ми можемо боротися і будемо це робити. Тоді, як дітям, нам було важко зрозуміти повною мірою події, лише було лячно від палаючих вогнів, шуму вистрілів та криків, які лунали з телевізора. Ці картини міцно вплелись в нашу дитячу свідомість, а зараз, знаючи і розуміючи правду, важко стримати сльози...

Саме тому – пам’ятаймо та поважаймо!
Слава Україні!
Слава Збройним Силам України!

«Ми б'ємося за те, чому нема ціни в усьому світі - за Батьківщину», -  

Олександр Довженко

Флешмоб студентів-міжнародників НУБіП України до Дня Єдності

Гаврилюк Юлія, Основенко Марія, Щукіна Дар’я,
студентки МВ-20003б
Куцолабська Анастасія, – МВ-20001б