Нарис…

5-30 ранку, понеділок. Мирна Полтава, майже мирна…

6-02, вівторок. Героїчний Херсон…

Здавалося б, до чого тут це? Що їх об’єднує?

Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля…

Ізюм, розбита навпіл 5-ти поверхівка. Вибиті шибки… Потрощені оселі.

Як тут будуть люди зимувати? – бідкається о. Сергій.

А далі повністю знищене село. А далі село Долина – знищене дотла. Залишилася одна назва. Ось це і є «руський мір».

Від Чугуєва до Ізюма на узбіччі великі плакати – застереження: не з’їжджати, заміновано.

Ще немає і восьмої, а хлопці і дівчата з ДСНС уже працюють. Це і є будні України.

А далі Донбас. Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка…

… І зустріч! Зустріч з нашим деканом Василем Куликом! Усі ті ж 13 хвилин переростають у незаплановані 16 хвилин. На більше у нашого Героя не має часу. Навіть кави не випили. Але місія виконана: бійцям передаються такі необхідні їм два тепловізора.

Буквально за дві доби наш колектив Ніжинського агротехнічного зорганізувався і зібрав 92 тис. гривень. Щира вдячність Вам, шановні!

Надвечір проїздимо Кривий Ріг… Є прильоти, але люди зосереджено спокійні…

Дніпро, Миколаїв. Ночуємо у агротехнічному університеті, потурбувався товариш і друг по педфаку Володимир Шевченко.

Благочинний Сергій Чечин турбується за Носівку. Що там, і як там? З мобілкою він не розлучається ні вдень, ні вночі: «активісти» допомагають. Люди! Схаменіться! Є Православна Церква України!

А ми з Андрієм ідемо пити каву. Спокійний і виважений Андрій Івановський. Добре, що він з нами: одному за кермом не витримати.

6-02, вівторок. Ми у Херсоні. Місто у цілковитій темряві. Але героїчні херсонці пішки ідуть на роботу. Херсон живе, працює, трудиться.

Заїжджаємо у Антонівку. Щирі ніжинці передають продукти харчування дітям. Милі слова із запашними пиріжками від мешканців Крут. Повний бус допомоги приймає працівниця бібліотеки. Вівчарка Джета уже звикла до обстрілів. Вона не лає і не здригається. А до Антонівського мосту буквально один кілометр. Підірваний при відступу орками міст був такої сили, що знесло дахи будівель у людей. 

Ось такий сьогодні Херсон. Місто прибране, всюди на зупинках блочні укриття. Відчувається, що є влада і військова адміністрація.

Мужні і незламні херсонці. Для них стало буденністю сім і більше повітряних тривог за ніч. Адже бої не вщухають ні вдень, ні вночі.

7-30 ранку ми від’їздимо з Херсона. Поруйнована Чорнобаївка. Практично знищене дотла село Посад-Покровське. Ми повертаємось додому…

Директор інституту Василь Лукач