Бджільництво – це велика сила

Бджільництво – це велика сила. Щоб зрозуміти її, мені знадобилося дев’ять років. Дев’ять років спроб і помилок. Падінь і злетів. Проривів і застою. Бували дні коли засинав і прокидався з однією і тою самою думкою, чому бджолине життя таке впорядковане та чітко відшліфоване по канонах, які ніколи не порушуються. Мені це було загадкою. З того моменту коли мені закортіло розгадати цю загадку я розпочав вивчення життя бджолиної сім’ї.

Розпочав із основ бджільництва: рамки, вулики, мед, породи бджіл. Але вивчав я все не один у мене був наставник - мій дід Микола Євгенович, основні знання я отримав від нього – це і був фундамент який я збудував у бджільництві. Шкільні роки для мене проходили за наукою бджільництва. Кожна ситуація яка відбувалася у вулику для мене була предметом спостережень і роздумів. Кожна нова операція, яку мені доводилося виконувати, для мене була безцінним досвідом та джерелом моїх перших експериментів.

Після школи я вирішив вступати до університету. Без вагань я обрав НУБіП України, при чому ще у дев’ятому класі. Правда тоді я не знав, що кафедра бджільництва це не окремий факультет, а коли дізнався - мені було прикро, адже я хотів вивчати виключно бджільництво і весь свій час присвятити  виключно вивченню цих комах. Не дивлячись на той факт, що у мене було багато інших дисциплін, багато часу виділяв для вивчення літератури по бджільництву та знайомству з кафедрою бджільництва та її життям. Відвідав безліч конференцій, на яких займав переважно призові місця. Навчання у НУБіП, сприяло тому, що Сахацький Микола Іванович мені запропонували відвідати конференцію у Білорусі, я був тоді на 1 курсі. Літом разом з іншими студентами я вирушив у місто Горки де посів перше місце із темою пилкового аналізу.

Розпочався другий курс, а з ним різного роду завдання. Але головне завдання для мене було не змінним. Перший семестр став максимально продуктивним. Я відвідав конференції у різних містах: Львів, Кам’янець-Подільський, кілька конференцій безпосередньо на базі університету. Здавалося б, що можна ще хотіти студенту? Але ні, далі мені було уготовано долею проявити себе з творчої сторони. Я завжди писав вірші. Завжди був поруч із поезією. Ось відбувся конкурс творчих робіт В.П. Поліщука - я пишу вірш «З бджолою в серці». Я навіть подумати не міг, що здобуду перемогу в цьому конкурсі. Але мені вдалося! Дякую Повознікову Миколі Гавриловичу, що долучив мене до цього конкурсу.

Якось, як завжди, готуюся до занять і раптом отримую доленосний дзвінок. Не встиг перший семестр другого курсу дійти до завершення, як я вже отримую можливість відвідати Америку і здобути багато нового досвіду. Я радо користуюся цією можливість і вирушаю в США. Про цей період можна писати багато. Але головне коли повернувся, реєструю ютуб канал «Beekeeper of Ukraine» і розпочав торувати нову дорогу, але ніколи не зраджую улюбленій справі – бджільництву!

 

Під час пошуків і вивчення нових знань, знайшов статтю, яка на мою думку дуже актуальна для нашої держави. А саме – проект, який було втілено в Загребському Університеті по знаходженню мін за допомогою дресирування бджіл на тротил. Хотілося б втілити даний проект і в Україні, оскільки дана ініціатива збереже безліч життів. Особливість методу тому, що бджолиний нюх є надзвичайно гострим. Здатність бджіл до пошуку нектару люди майже не використовують. А ми можемо використовувати цю біологічну особливість у власних цілях. Наприклад, для пошуку мін у важкодоступних місцях, або проводити бджолами додаткову зачистку, оскільки сапери не можуть знайти всі міни на 100%.