Історія кафедри

Історію кафедри фізіології хребетних і фармакології, яка була створена у 2024 році, варто представити як окремі історичні нариси кафедри фізіології та кафедри фармакології.

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ФІЗІОЛОГІЇ (1921-2024 рр.)

Кафедра фізіології сільськогосподарських тварин заснована при Київському ветеринарному інституті в 1921 році.

Професор Чаговець Василь Юрійович (1873-1941 рр.)

Першим її завідувачем був відомий вчений з світовим іменем професор Василь Юрійович Чаговець (1873-1941 рр.). Працюючи в лабораторії І.П. Павлова, захистив дисертацію (1903 р.) на тему: «Нарис електричних явищ на живих тканинах з погляду найновіших фізико-хімічних теорій».  Запропонована ним перша теорія виникнення біопотенціалів від зміни концентрації іонів мала велике значення для подальшого розвитку досліджень в електрофізіології. Вивчаючи механізм подразнювальної дії електричного струму на живі тканини, В.Ю. Чаговець показав, що збудження їх відбувається внаслідок поляризації поверхневих мембран. Ця теорія в електрофізіології стала загальновизнаною. Вивчаючи природу біоелектричних явищ, за рік до закінчення Військово-медичної академії (у 1896 р.) обґрунтував основні принципи іонної теорії збудження. Послідовники: Черніговський В.Н., Булигін І.А., Правдич-Немінський В.В., М.В. Лейник. 

Професор Вашетко Микола Памфілович  (1880-1960 рр.)

Професор Вашетко Микола Памфілович  досліджував роль центральної нервової системи в регуляції обмінних процесів, вплив мікроелементів на тваринний організм, патологічні процеси в нирках, патології опорно-рухового апарату. Послідовники: Щорс М.О., Губенко П.М., Буйко П.М. Підготував 15 докторів наук і 20 кандидатів наук. Автор понад  50 наукових праць.  Заслужений діяч  наук УССР.

Професор Ярослав Семен Юрійович (1988 -1974 рр.)

Помітний слід в історії кафедри залишив професор Ярослав Семен Юрійович (1988 -1974), який очолював колектив кафедри 20 років (1930-1937 рр. та 1956-1969 рр). Свою наукову роботу Семен Юрійович починав у Київському медичному інституті під керівництвом В. Ю. Чаговця, де створив т.зв. „Фабрику шлункового соку”. За рахунок реалізації натурального шлункового соку, який отримували у великих кількостях в лабораторіях кафедри фізіології кафедра мала додаткові доходи.  Проіснувала ця „фабрика” недовго, але все ж за виручені кошти кафедра ще довгий час могла проводити наукові дослідження.  Ярослав С. Ю. був і помічником В. Ю. Чаговця по викладанню курсу фізіології. Професор С.Ю. Ярослав був визначним експериментатором. Майже на кожній лекції теоретичний матеріал підкріплювався цікавими дослідами на тваринах. Семен Юрійович вніс багато нового у фізіологію: провів цікаві досліди по оживленню ембріонів людини та тварини, вивченню травлення, лімфи, вітамінів та біострумів. Піддав себе самозараженню з метою установлення етіології невідомого захворювання ("НЗ") – стахіботріотоксикозу, за що був нагороджений орденом "Знак пошани". Автор більше 100 наукових праць, в тому монографії, чотирьох підручників та посібник з фізіології людини та тварини. Підготував 12 кандидатів наук, три з яких - В.В.Науменко, П.С.Лященко та Б.В.Олійник захистили докторські дисертації.
З 1937-1941, а також з 1943 по 1951 рр. завідував кафедрою талановитий педагог, доцент Семен Дмитрович Шестаков. Пізніше кафедру очолювали доцент П.П.Герасимович (1051-1952 рр.), професор М.В.Єрмаков (1952-1955 рр.), професор Є.М.Федій (1969-1981 рр.). Євген Максимович Федій  підготував 15 кандидатів наук, автор 4 учбових посібниів та підручників з фізіології сільськогосподарських тварин для студентів вищих учбових закладів. Основний напрям  наукової роботи – вивчення впливу клітковини на процеси травлення в шлунку та в кишках великої рогатої худоби.

Професор Науменко Володимир Васильович  (1919-2008 рр.)

З 1981 по 1993 рік кафедрою завідував доктор біологічних наук, професор Володимир Васильович Науменко. Він перший установив вплив типу вищої нервової діяльності на продуктивність свиней, розробив методику визначення типів вищої нервової діяльності в свиней. Дослідив зв'язок типу вищої нервової діяльності з продуктивністю свиней, найбільш  глибоко вивчив вікові особливості умовних рефлексів у піддослідних тварин, розробив методику визначення типів нервової системи свиней у виробничих умовах, розробив новий метод вакцинації тварин проти інфекційних захворювань; був керівником розробки радіотелеметричної реєстрації роботи серця у свиней.  Науменко В.В. підготував 7 кандидатів наук. Його послідовники:  доктор сільськогосподарських наук, професор Трокоз В.О., кандидат ветеринарних наук, доцент Величко С.В.,  кандидат ветеринарних наук, доцент Кладницька Л.В., кандидат біологічних наук  Шубенко О.І., кандидат біологічних наук Зотько М.О., кандидат біологічних наук Айо О.Д., кандидат ветеринарних наук Денисенко А.Є., кандидат біологічних наук Рекрут В.Д. Науменко В.В. є автором  110 наукових праць, в тому числі навчальних видань  з фізіології  сільськогосподарських тварин (монографія, підручники, учбові посібники). Володимир Васильович Науменко брав участь у бойових діях під час другої світової війни від її початку на теренах Радянського Союзу до перемоги над фашистською Німеччиною, за що нагороджений 24 урядовими нагородами, орденами, медалями та почесними знаками.  
У 1948 році асистентом кафедри був майбутній академік АН України Петро Григорович Богач.  З 1946 по 1970 рік  доцентом кафедри працювала Таїсія Геннадіївна Брезгунова. На кафедрі працювали доценти А.С. Дячинський, Деревянко І.Д., Демченко В.Ю., Ліхтер М.П. В різні періоди часу на кафедрі працювали старшими лаборантами та лаборантами: Г.М. Бучакчинська, В.С. Заїка, Л.В. Карпик, Г.Н. Крупко, І.Т. Савєльєва, Г.В. Свищова, Л.Я. Сегеда, Л.Я.Войновська, О.М. Харчук та інші.

Професор, член-кореспондент НААН України,  академік Академії наук вищої освіти України, Заслужений діяч науки і техніки України Мазуркевич Анатолій Йосипович

З 1993 по 2001 роки кафедру нормальної і патологічної фізіології очолював А.Й. Мазуркевич,   автор понад 360 друкованих праць, у тому числі 17 підручників, навчальних посібників та монографій, Державного стандарту вищої освіти з напряму „Ветеринарна медицина”, ряду рекомендацій науково-методичного та науково-практичного змісту. Має 19 патентів та авторських свідоцтв, є співавтором 3 нових лікарських препаратів, зареєстрованих в Україні. Підготовив 6 докторів та 15 кандидатів наук. Наукова діяльність проф. Мазуркевича А.Й.  в період з 1972 по 1993 рр., присвячена вивченню змін в організмі жуйних  за впливу продуктів трансформації сечовини та нітратів за фізіологічних умов та в умовах  гострої і хронічної інтоксикації організму. З 2006 р. А.Й. Мазуркевич проводить експериментальні дослідження з вивчення властивостей стовбурових клітин залежно від виду тварин, умов отримання, культивування, зберігання та застосування їх в клітинній терапії.  Мазуркевич А.Й. є головою Всеукраїнського товариства ветеринарних патологів, членом координаційно-методичної ради НМЦ «Ветеринарна медицина», науково-методичної ради Державного департаменту ветеринарної медицини, Міжвідомчої комісії з біоетики та біобезпеки, правління Всеукраїнської асоціації спеціалістів ветеринарної медицини України, двох спеціалізованих вчених рад по захисту докторських дисертацій (НУБіП України), ради заслужених вчених НУБіП України, науково-технічної ради НДІ здоров’я тварин факультету ветеринарної медицини НУБіП України, експертної комісії НУБіП України з оцінки якості і безпечності пестицидів, редакційної ради збірника «Науковий вісник НУБіП України», серія «Ветеринарна медицина, якість і безпека продукції тваринництва»; науковий консультант реферативного журналу  «Агропромисловий комплекс України» НААН. Тривалий час А.Й.  Мазуркевич був членом експертної ради ВАК України, членом експертної ради Комітету України з державних премій, міжгалузевої ради НАН України з питань аграрного сектору; членом науково-технічної ради Міністерства аграрної політики України, членом колегій Державного департаменту ветеринарної медицини при МінАП України та Управління ветеринарної медицини Київської міської держадміністрації, членом Надзвичайних протиепізоотичних комісій: при Кабінеті Міністрів України та при Київській міській держадміністрації, членом редакційної ради журналу «Ветеринарна медицина України», редколегії    наукового   збірника   «Вісник   аграрної  науки»,   міжвідомчих наукових збірників «Ветеринарна медицина», «Біологія тварин». Відзнаки: Заслужений діяч науки і техніки України, Подяка Кабінету Міністрів України, Почесна відзнака УААН, Почесна Грамота державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, звання генерал-майора ветеринарної служби, Подяка Голови Київської міської державної адміністрації, дипломи в рейтингу держкомітету ветеринарної медицини України та асоціації спеціалістів ветеринарної медицини України «Символ професійності»: «За вклад в науку», «За підготовку фахівців ветеринарної медицини», Почесна грамота Академії наук вищої освіти України. Лауреат Міжнародної премії «Дружба», премії ім. С.Г .Гжицького, першої премії АН ВО України в номінації «Навчальний посібник» та третьої премії в номінації «Підручники». Отримав відзнаку Міжнародного біографічного інституту «Золота медаль для України», має медалі: «1500-річчя Києва» та «Ветеран праці», «Ветеран ветеринарної медицини України», «Святого Юрія Переможця» від Української православної церкви Київського патріархату.

Професор,  академік Академії наук вищої освіти України, заслужений науково-педагогічний працівник НУБіП України,
Карповський Валентин Іванович

З 2001 по 2017 роки кафедру фізіології, патофізіології та імунології тварин очолював доктор ветеринарних наук, професор, лауреат премії ім. С.З. Ґжицького, заслужений науково-педагогічний працівник НУБіП України Карповський Валентин Іванович. Постійно займається науковою роботою – є керівником держбюджетних тематик: ”Дослідити участь окремих органів і систем організму тварин у формуванні адаптаційно–компенсаторних реакцій під впливом чинників довкілля”, ”Вивчити особливості нейро-ендокринної регуляції фізіологічних функцій організму продуктивних  тварин  за  умов  дії  антропогенних  чинників  довкілля”, “Вивчити центральні регуляторні механізми формування реактивності, резистентності та продуктивності сільськогосподарських тварин і розробити шляхи їх фізіологічної корекції”  і “Вивчити механізми регуляції фізіологічних функції та розробити методи їх корекції у свиней за умов промислового вирощування ”. Є автором 274 наукових та навчально-методичних праць, в тому числі 26 патентів, 14 монографій, 11 навчальних підручників та посібників з грифом Міністерства аграрної політики України та Міністерства освіти та науки України, підготовлені навчальні програми: Фізіологія сільськогосподарських тварин та Фізіологія тварин.  Органiзував роботу науково-дослідного центру з випробування ветеринарних препаратів і кормових добавок, проведення науково-виробничих конференцій, був відповідальним декількох випусків Наукового вісника НУБіП України. Є  членом спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських та докторських дисертацій при Національного університету біоресурсів і природокористування України та Львівському Національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького. Є членом Асоціації ветеринарних патологів України та президентом Асоціації фізіологів тварин вищих навчальних закладів та наукових установ аграрних профілю України, Нагороджений державними та відомчими нагородами.

КАФЕДРА БІОХІМІЇ І ФІЗІОЛОГІЇ ТВАРИН ІМ. АКАД. М.Ф. ГУЛОГО

Згідно наказу ректора НУБіП України №1188 від 27 листопада 2017 року та рішення Вченої ради університету від 22 листопада 2017 року (протокол №4) кафедру фізіології, патофізіології та імунології тварин було реорганізовано шляхом приєднання до кафедри біохімії ім. акад. М.Ф. Гулого і кафедри хірургії ім. акад. І.О. Поваженка. Перейменували кафедру біохімії ім. акад. М.Ф. Гулого на кафедру біохімії і фізіології тварин ім. акад. М.Ф. Гулого. Завідувач кафедри – проф. Томчук В.А.

Професор, академік Академії наук вищої освіти України
 Томчук Віктор Анатолійович

Томчук Віктор Анатолійович народився 21.06.1959 року. У 1984 році закінчив ветеринарний факультет Української сільськогосподарської академії (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України). Спеціальність – лікар ветеринарної медицини. У 1991 році закінчив відділення аспірантури Української сільськогосподарської академії і захистив кандидатську дисертацію на тему: «Особливості обміну cAMP, cGMP і простагландинів в ізольованому епітелії тонкого кишечника великої рогатої худоби в залежності від віку та при патології» – канд. біол. наук за спеціальністю 03.00.04 – біохімія. У 2013 році захистив докторську дисертацію на тему: ««Метаболізм ліпідів в організмі новонароджених телят за гострих розладів травлення та після застосування ентеросорбентів» – доктор ветеринарних наук за спеціальністю 03.00.04 – біохімія.
Науковий шлях Томчук В.А. розпочав у 1984 році молодшим науковим співробітником в науково-дослідній лабораторії кафедри біохімії та біотехнології Української сільськогосподарської академії. З 1991 по 1994 роки працював на посаді асистента кафедри; з 1994 року – доцента кафедри; з 1994 по 2007 роки – проректор університету, з 2013 року – професор кафедри;  2011-2015 рр. - в.о. завідувача кафедри біохімії тварин, якості і безпеки сільськогосподарської продукції ім. акад. М.Ф. Гулого.
Томчук В.А. викладає дисципліну «Ветеринарна клінічна біохімія» для студентів факультету ветеринарної медицини. Є керівником наукового гуртка «Клінічна біохімія». Професор Томчук В.А. член двох спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій. Член вченої ради факультету ветеринарної медицини, науково-технічної ради НДІ здоров’я тварин, біохімічного товариства України і редколегії журналів «Птахівництво» та "Біоресурси і природокористування". Автор понад 250 наукових та науково-методичних праць. В тому числі підручник, 5 посібників, монографія, 3 патенти. Нагороджений орденом «Знак Пошани» Міністерства аграрної політики і продовольства України, «Відмінник аграрної освіти та науки», Подякою міського голови міста Києва, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, «За заслуги в ветеринарній медицині 3 ступеня», Почесною грамотою Міністерства освіти України.
Напрямок наукових досліджень: вивчення молекулярних механізмів регуляції метаболічних процесів в організмі тварин.

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ФАРМАКОЛОГІЇ (1922-2024 рр.)

Кафедра фармакології створена в Київському ветеринарному інституті у 1922 році. Очолювали її та читали курс фармакології медичні фармакологи (професори Шкавера Г.Л, Родіонов П.В.) або фахівці іншого профілю (професори Ярослав С.Ю., Вашетко М.П.).
Після евакуації інституту (вересень 1941 р.) у місто Свердловськ (нині Єкатеринбург) завідувачем двох самостійних кафедр – фармакології та токсикології став старший викладач, пізніше (з 1942 р.), кандидат ветеринарних наук Баженов Сергій Васильович.
Після повернення в Київ у 1948 р. була створена кафедра фармакології і токсикології, яку очолював доцент Баженов С.В. до об’єднання її з кафедрою патофізіології (1957 р.) під керівництвом професора Вашетка М.П.
У 1959 р. знову відбулася реорганізація кафедр, наслідком якої стала кафедра фармакології, патофізіології та паразитології, яку очолював до 1979 р. професор Баженов С.В.

Баженов Сергій Васильович (1902-1983)

Доктор ветеринарних наук, професор, фундатор вітчизняної ветеринарної токсикології.

У 1979 р. за пропозицією професора Баженова С.В. завідувачем кафедри фармакології і токсикології було обрано доцента Хмельницького Г.О., нині доктора ветеринарних наук (з 1981 р.), професора (з 1982 р.), члена-кореспондента (з 1990 р.), академіка (з 1993 р.) Національної академії аграрних наук, Заслуженого діяча науки і техніки України (з 1998 р.), директора НДІ здоров’я тварин Національного університету біоресурсів і природокористування України (2001-2009 рр.).
З 2006 по 2010 р. кафедру очолював учень Сергія Васильовича Баженова доцент Панько М.Ф.
У 2010 р. завідувачем кафедри фармакології і токсикології був призначений професор Духницький Володимир Богданович.
На кафедрі у свій час працювали:
асистент Семененко Б.М.
асистент Козловський С.І.
ст. викладач Сиволожський Т.Я.
кандидат ветеринарних наук Тіток В.О.
асистент Глаголєв В.П.
ст. лаборант Глаголєва В.І.
кандидат ветеринарних наук, доцент Медведєв С.С.
ст. лаборант Чорногорова З.Л. (пізніше – доктор біологічних наук)
кандидат ветеринарних наук, доцент, Заслужений працівник сільського господарства України Вовк Д.М.
кандидат ветеринарних наук, ст. науковий співробітник Волков М.В.
асистент Джигова Т.С.
асистент Стойков І.І.
кандидат ветеринарних наук Новіцький К.М.
асистент Лиман В.В.
асистент Дробницька В.О.
доктор медичних наук, професор Середа П.І.
кандидат ветеринарних наук, доцент Панько М.Ф.
асистент Бойко Ю.В.

 Завідувачі кафедри 

БАЖЕНОВ СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
(08.10.1902 – 01.04.1983)
доктор ветеринарних наук, професор
очолював кафедру з 1939 по 1979 р.

Народився у сім’ї священника в с. Троїцьке Тверської губернії і навіть у часи пропаганди атеїзму залишався віруючою людиною. Випускник Казанського ветеринарного інституту 1924 р., після закінчення якого був призваний на військову службу. Перші 5 років – штатний викладач військової ветеринарно-фельдшерської школи і одночасно ветеринарний лікар полку. Наступні 8 років – науковий співробітник науково-дослідного закладу Червоної Армії. Останні 5 років служби був помічником начальника сектора і відділу Ветеринарної хімічної лабораторії ЧА, яку очолював проф. М.О. Сошественський. У 1937 р. у званні майора був демобілізований.
Наступні понад чотири десятиліття життя проф. С.В. Баженов присвятив науково-педагогічній діяльності. З 1.09.1939 р. завідувач кафедри ветхімзахисту з токсикологією Київського ветеринарного інституту, а після евакуації під час війни – Свердловського сільськогосподарського інституту (нині – м. Єкатеринбург). Після реевакуації – завідувач кафедри фармакології КВІ (1944–1958 рр.), доцент кафедри патологічної фізіології та фармакології (1958–1960 рр.) та завідувач кафедри (1960–1979 рр.). Із 1979 р. – професор-консультант кафедри фармакології і паразитології.
Кандидатську дисертацію на тему «Клініка і діагностика отруєнь собак фосгеном і дифосгеном» захистив у 1942 р. у своїй alma mater і цього ж року отримав наукове звання доцента. Докторську дисертацію С.В. Баженов захистив у Московській ветеринарній академії у 1954 р., а 1961 р. отримав звання професора. За сумісництвом С.В. Баженов працював деканом ветеринарного факультету (1946–1947 рр.), а також упродовж 10 років (1947–1957 рр.) виконував обов’язки вченого секретаря Вченої ради Київського ветеринарного інституту.
С.В. Баженов – фундатор ветеринарної токсикології, який заснував наукову школу з вивчення токсикології сполук азоту. Його учнями є академік Г.О. Хмельницький та член-кореспондент А.Й. Мазуркевич, доценти Д.М. Вовк та М.Ф. Панько. Є автором багатьох підручників та навчальних видань з ветеринарної токсикології. Володів англійською, польською, болгарською мовами, а з німецької – мав звання перекладача вищої категорії. Захоплюючись історією опублікував бібліографічні статті про відомих ветеринарних вчених в Українській Радянській Енциклопедії, був дійсним членом Всесвітньої організації історії ветеринарної медицини і Товариства краєзнавців. Депутат Київської міської Ради ІІ і ІІІ скликань.

 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
(нар. 01.06.1936 р.)
доктор ветеринарних наук, професор, Заслужений дія науки і техніки України, академік НААН
очолював кафедру з 1979 по 2006 р.

У 1955–1960 рр. після закінчення із срібною медаллю середньої школи навчався на ветеринарному факультеті Київського ветеринарного інституту (з 1957 р. Української академії сільськогосподарських наук). Після закінчення навчання працював ветеринарним лікарем спочатку у Запорізькій (1961 р.), а потім Черкаській областях (1962–1965 рр.).
Свою наукову і педагогічну діяльність в УСГА (нині – НУБіП України) Хмельницький Г.О. розпочав з березня 1965 року. У 1968 р. захистив кандидатську, в 1981 р. – докторську дисертацію, у 1982 р. отримав вчене звання професора. З 1965 по 1968 р. навчався в аспірантурі, потім працював асистентом (1968–1975 рр.), старшим викладачем (1977–1978 рр.), доцентом (1978–1979 рр.), професором (з 1981 р.), завідувачем кафедри (1979–2005 рр.), проректором з підвищення кваліфікації УСГА (1986–1991 рр.), академіком-секретарем відділення тваринництва і ветеринарної медицини УААН (1991–1993 рр.), академіком-секретарем відділення ветеринарної медицини УААН (1993–1996 рр.), директором НДІ здоров’я тварин (2001–2008 рр.).
Хмельницький Г.О. був серед першопрохідців у вивченні токсикології небілкових сполук азоту, хто розкрив патогенез і на його підставі запропонував ефективні методи лікування і профілактики отруєнь карбамідом та нітратами. Ще одним важливим напрямом наукових пошуків Г.О. Хмельницького стало вивчення мікотоксикозів тварин, що набувають широкого розповсюдження у всьому світі. У 1995 р. на кафедрі фармакології та токсикології з ініціативи Хмельницького Г.О. було створено проблемну наукову лабораторію мікотоксикозів тварин. В цілому Хмельницький Г.О. підготував 2 докторів та 16 кандидатів наук.
За результатами наукових досліджень Г.О. Хмельницьким опубліковано понад 450 праць, у т. ч. 5 монографій, 20 авторських свідоцтв та патентів, 30 нормативних документів та наукових рекомендацій. Є автором багатьох підручників та навчальних посібників, зокрема: «Ветеринарная токсикология» (1987 р.); «Терапия животных при отравлениях» (1990 р.); «Ветеринарна фармакологія» (1994 р.); «Ветеринарная токсикология» (2002 р.); «Ветеринарна токсикологія» (2012 р.); «Ветеринарна мікотоксикологія» (2011, 2015 рр.), «Ветеринарна фармакологія» (2017 р.) та інших.  

ВОВК ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ
(27.07.1941 – 23.07.2006)
кандидат ветеринарних наук, доцент, Заслужений працівник сільського господарства України
очолював кафедру з 1993 по 1994 р.

Народився 27 липня 1941 року в с. Заставці Старосинявського району Хмельницької області в сім’ї робітника (батько – Михайло Сильвестрович, будівельник; мати – Ксенія Іванівна, колгоспниця).
З 1947 по 1954 навчався у Заставецькій семирічній школі. У 1957 році закінчив Старосинявську середню школу, після чого поступив до Новоселицького зооветтехнікуму.
У 1963–1968 рр. після закінчення Новоселицького зооветтехнікуму та військової служби у прикордонних військах навчався на ветеринарному факультеті Української сільськогосподарської академії. Після закінчення навчання працював ветеринарним лікарем спочатку на Волині (1968–1972 рр.), а потім на Київщині (1972–1973 рр.).
Науково-педагогічну діяльність розпочав з березня 1973 р. З березня 1973 до 5 квітня 1976 року навчався в аспірантурі Української сільськогосподарської академії по профілю ветеринарна фармакологія з токсикологією, яку успішно закінчив. Рішенням Ради у Казанському ветеринарному інституті ім. Баумана від 12 грудня 1977 року Вовку Дмитру Михайловичу присуджено вчений ступінь кандидата ветеринарних наук. Тема дисертаційної роботи: «Изучение влияния нитратов на организм крупного рогатого скота».
Після закінчення аспірантури повністю віддав себе викладацькій і науковій діяльності на факультеті ветеринарної медицини Української сільськогосподарської академії (НАУ).
Спочатку (з 1976 року) працював асистентом кафедри фармакології і паразитології, потім був переведений на посаду доцента кафедри (з 1 вересня 1982 року), а у 1984 році отримав диплом про присвоєння вченого звання доцента.
Після від’єднання дисципліни патофізіологія та утворення окремої кафедри фармакології та токсикології виконував обов’язки завідувача кафедри фармакології та токсикології з 1 вересня 1993 року, проте у зв’язку із хворобою попрацював на цій посаді лише 1 рік. Також за станом здоров’я за власним бажанням у 1994 році Вовк Дмитро Михайлович був звільнений від виконання обов’язків заступника декана факультету ветеринарної медицини, які він виконував із листопада 1992 року.
За плідну наукову і педагогічну діяльність та вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців Вовк Дмитро Михайлович неодноразово нагороджувався почесними грамотами, а у 1998 році Указом президента України йому було присвоєно почесне звання Заслужений працівник сільського господарства України.
Вовк Дмитро Михайлович є автором більше 60 друкованих праць, під його керівництвом захищено більше 50 дипломних робіт. Неоціненним внеском у підготовку фахівців ветеринарної медицини є запровадження курсу «Лікарські та отруйні рослини» у процес підготовки лікарів ветеринарної медицини та написання основного підручника з цієї дисципліни (Вовк Д.М. Рослинні засоби у ветеринарній медицині. – К.: Урожай, 1996. – 198 с.). В той же час хвороба завадила видати ще одну книгу, яку Дмитро Михайлович практично уже написав, – «Лікарські та отруйні рослини флори України». Довідник, автором якого є Дмитро Михайлович (Вовк Д.М. Справочник по ветеринарной рецептуре и технологии изготовления лекарственных форм. К.: Урожай, 1989. – 224 с.), і досі залишається універсальним посібником для практикуючих фахівців ветеринарної медицини.
Крім цих одноосібних видань Вовк Д.М. є співавтором довідникових видань: «Справочник ветеринарного врача» та «Справочник ветеринарных препаратов», а також співавтором усіх методичних вказівок для лабораторних занять під час вивчення дисциплін кафедри – лікарські та отруйні рослини, ветеринарна рецептура, ветеринарна фармакологія, ветеринарна токсикологія.

 
ПАНЬКО МИКОЛА ФЕДОРОВИЧ
(нар. 09.01.1953 р.)
кандидат ветеринарних наук, доцент
очолював кафедру з 2006 по 2010 р.

Народився у с. Масевичі Рокитнянського району Рівненської області. У 1972–1977 рр. після закінчення Млинівського зооветтехнікуму навчався на ветеринарному факультеті Української сільськогосподарської ака-демії (нині НУБіП України). Трудову діяльність розпочинав іще будучи студентом на невідкладній ветеринарній допомозі Київської ветеринарної лікарні. Після закінчення навчання повернувся у рідне село, де з 1977 по 1980 рр. працював головним ветеринарним лікарем колгоспу «Більшовик» Рокитнівського району Рівненської області.
Під час навчання брав активну участь у роботі наукового гуртка кафедри фармакології і токсикології та студентського наукового товариства, тому за пропозицією проф. Баженова С.В. у 1980 р. був викликаний для навчання в аспірантурі. Під керівництвом професора Баженова Сергія Васильовича займався вивченням проблеми токсикології небілкових сполук азоту. Кандидатську дисертацію захистив у 1987 р. у Московській ветеринарній академії ім. К.І. Скрябіна. З 1983 р. – асистент кафедри, потім був переведений на посаду доцента кафедри і отримав вчене звання доцента кафедри фармакології і патофізіології (1991 р.). Під час роботи на кафедрі був призваний на військову службу для ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і в період з 05 травня по 22 серпня 1986 р. проходив службу на посаді начальника ветеринарної лабораторії у зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за що був нагороджений нагрудним знаком «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».
За час багаторічної і плідної праці Микола Федорович неодноразово нагороджувався відзнаками Університету та Державного комітету ветеринарної медицини України. Його знання і досвід, простота і доброзичливість принесли йому повагу, визнання і заслужений авторитет серед колег і студентів.
Навчання і роботу на факультеті ветеринарної медицини постійно поєднував із практичною діяльністю в клініках ветеринарної медицини завоювавши заслужений авторитет високопрофесійного лікаря-практика. У 2006 р. очолив кафедру фармакології та токсикології, пропрацювавши на посаді до 2010 р. Разом з академіком Хмельницьким Г.О. був ініціатором запровадження підготовки на факультеті фахівців зі спеціалізації «Ветеринарна фармація». 

ДУХНИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР БОГДАНОВИЧ
(нар. 12.03.1959 р.)
доктор ветеринарних наук, професор, Відмінник освіти України
очолює кафедру з 2010 р.

Народився 12 березня 1959 р. в с. Гуща Любомльського району Волинської області в сім’ї колгоспників. У 1974 р. поступив, а у 1978 р. закінчив ветеринарне відділення Хомутецького ветзоотехнікуму (с. Хомутець Миргородського району Полтавської області). Працював ветеринарним фельдшером колгоспу ім. Шевченка з 15 березня 1978 р. по 1 серпня 1978 р. (с. Олеськ Любомльського району Волинської області).
У 1978 р. поступив, а у 1983 р. закінчив ветеринарний факультет Української сільськогосподарської академії. Працював головним ветеринарним лікарем радгоспу “Ратнівський” (с. Гірники Ратнівського району Волинської області) з 1 жовтня 1983 р. по 27 квітня 1987 р.
З 5 травня 1987 р. по 5 травня 1990 р. Духницький В.Б. аспірант кафедри фармакології та патофізіології Української сільськогосподарської академії (науковий керівник – проф. Хмельницький Г.О.). Кандидатську дисертацію «Способы диагностики, терапии и профилактики отравлений крупного рогатого скота нитратами» захистив 2 липня 1991 р. у спеціалізованій вченій раді Ленінградського ветеринарного інституту (затверджений ВАК 1991 р.). З 5 червня 1990 р. зарахований на посаду асистента кафедри фармакології та патофізіології. З 18 січня 1994 р. Духницький В.Б. переведений на посаду доцента кафедри фармакології і токсикології. У період з 1993 р. по 1998 р. працював за сумісництвом заступником декана факультету ветеринарної медицини. Вчене звання доцента кафедри фармакології і токсикології отримав у 1995 році.
З 1 листопада 2001 р. Духницький В.Б. зарахований у докторантуру (науковий консультант академік НААН України, професор Хмельницький Г.О.). Після закінчення докторантури з 1 листопада 2004 р. зарахований на посаду доцента кафедри фармакології і токсикології.
З 27 січня 2006 р. переведений на посаду в. о. декана факультету ветеринарної медицини, а з 27 жовтня 2006 р. призначений на посаду декана факультету ветеринарної медицини. Докторську дисертацію на тему «Т-2 токсикоз тварин (патогенез, діагностика, лікування, профілактика)» захистив 15 травня 2006 р. у спеціалізованій вченій раді Національного наукового центру “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини”.
З 1 грудня 2008 р. Духницький В.Б. переведений на посаду професора кафедри фармакології та токсикології. Вчене звання професора кафедри фармакології та токсикології отримав у 2012 році. У 2010 – 2012 рр. виконував обов’язки, а з травня 2012 р. – завідувач кафедри фармакології та токсикології НУБіП України.
У 2003 р. Духницького В.Б. було введено у склад Навчально-методичної комісії науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів Міністерства аграрної політики України з ветеринарної медицини. Розпочалась напружена навчально-методична робота з розроблення навчальних планів підготовки фахівців ветеринарної медицини, бо у галузі знань «Ветеринарна медицина» передбачалася двохступенева система освіти – бакалавр та магістр. Однак перші реформи, що стосувалися підготовки лікаря ветеринарної медицини відбулися ще у 1996 році, коли було здійснено перший набір для навчання у магістратурі на базі освітнього ступеня «Спеціаліст». Уведення освітнього ступеня бакалавра у галузь знань «Ветеринарна медицина» відкладалося, бо згідно Закону «Про вищу освіту» підготовка фахівців ветеринарної медицини освітнього ступеня «Магістр» може здійснюватись на базі повної загальної середньої освіти, чим і скористалися на факультеті ветеринарної медицини НУБіП України. Перший типовий навчальний план підготовки такого магістра із числа випускників технікумів і коледжів, було затверджено МОН і МАП України у 2007 р., а перший випуск магістрів за цим планом було здійснено у 2011 р. Серед випускників були і такі, що навчалися на магістерській програмі «Ветеринарна фармація», координатором якої була кафедра фармакології та токсикології. Над розробленням цієї програми, викладанням дисциплін плідно працювали акад. НААН України Хмельницький Г.О., доц. Панько М.Ф., доц. Гальчинська О.К., доц. Іщенко В.Д., доц. Бойко Г.В. Однак життя вимагало здійснювати більш глибокі реформи, переймати досвід підготовки лікаря ветеринарної медицини у європейських країнах та США, адаптувати навчальні плани до таких, як у провідних навчальних закладах країн Європейського Союзу. Перші типові навчальні плани підготовки бакалавра спеціальності ветеринарна медицина було розроблено у 2008 р., з терміном навчання 4 роки 10 місяців на базі повної загальної середньої освіти та 3 роки 6 місяців – для випускників технікумів і коледжів. За цими планами було здійснено набори абітурієнтів у 2009 та 2010 рр. У 2011 р. було розроблено нові навчальні плани підготовки бакалавра, з терміном навчання 4 роки на базі повної загальної середньої освіти та 3 роки – для випускників технікумів і коледжів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. №787 «Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра», було передбачено 6 магістерських спеціальностей галузі знань «Ветеринарія», зокрема: «Ветеринарна медицина за видами», «Ветеринарно-санітарна експертиза, якість та безпека продукції тваринництва», «Ветеринарна гігієна та санітарія», «Ветеринарна фармація», «Лабораторна діагностика хвороб тварин», «Ветеринарна біотехнологія». Необхідно було терміново готувати навчальні плани для підготовки магістрів за вказаними спеціальностями. І у 2011 р. такі плани вже були готові. У підготовці навчальних планів активну участь брали акад. Цвіліховський М.І. та професор Костюк В.К.
Кардинальні зміни стратегії підготовки лікаря ветеринарної медицини, запровадження освітнього рівня бакалавра та магістра потребувало оновлення навчальних підручників та посібників. Першим навчальним посібником з грифом МОН, у підготовці якого брав участь Духницький В.Б., для магістрантів програми ветеринарна фармація був «Практикум з технології ветеринарних препаратів» (2010 р.), підготовлений спільно з співробітниками Національного фармацевтичного університету (м. Харків). Важливого значення набували мікотоксикози тварин, а їх вивченням ще з 1995 р. займався колектив кафедри фармакології та токсикології.. Разом з тим потрібно було розширити відомості про мікотоксикози тварин у навчальній програмі підготовки фахівців ветеринарної медицини та слухачів післядипломної освіти цього профілю. Співробітниками кафедри (акад. Хмельницький Г.О., доц. Бойко Г.В., доц. Іщенко В.Д.) на чолі з проф. Духницьким В.Б. було вперше в Україні підготовлено навчальний посібник «Ветеринарна мікотоксикологія» (2011 р.), якому надано гриф МОН. Потребували оновлення підручники з для вивчення ветеринарної фармакології та ветеринарної токсикології. Спершу було підготовлено підручник «Ветеринарна токсикологія» (2012 р.) колективом авторів кафедри фармакології та токсикології НУБіП України (акад. Хмельницький Г.О., проф. Духницький В.Б.) та науковців Національного наукового центру “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” (акад. НААН України Малинін О.О. та член-кореспондент НААН України Куцан О.Т.). Варто зазначити, що до 2012 р. для вивчення дисципліни «Ветеринарна токсикологія» на факультетах ветеринарної медицини України використовували російськомовний підручник, виданий за часів СРСР (1987 р.). Необхідно було також готувати підручник з ветеринарної фармакології, бо останнє його видання в Україні було ще у 1995 р. П’ять років кропіткої праці принесли свої плоди. У 2017 р. Вчена рада НУБіП України рекомендувала підручник «Ветеринарна фармакологія» до видання (автори, акад. НААН України Хмельницький Г.О., проф. Духницький В.Б.).
Факультет ветеринарної медицини спільно з військовою кафедрою НУБіП України забезпечує підготовку фахівців для Збройних Cил України та інших військових формувань за програмою «Ветеринарне забезпечення військ (сил)». Необхідно терміново було готувати навчальну літературу для такого контингенту студентів. Колектив авторів (акад. Гудков І.М., проф. Духницький В.Б., полковник Радченко А.М.) через півтора року підготували підручник «Військова ветеринарна радіобіологія і токсикологія» (2014 р.), якому надано гриф Міністерства Оборони України.
За період роботи на факультеті, крім перерахованого, професор Духницький В.Б. у співавторстві із співробітниками кафедри опублікував ще 5 навчальних посібників, які використовуються у навчальному процесі підготовки магістрів програми «Ветеринарна фармація» та на бакалавраті.
Окрім методичної роботи проф. Духницький В.Б. велику увагу приділяв розвитку наукових досліджень. Ним продовжено наукові напрями сформовані акад. Хмельницьким Г.О. Зокрема, продовжено наукові напрями, які стосуються дослідження мікотоксикозів тварин та фармакологічних властивостей нестероїдних протизапальних засобів. Успішно ведеться дослідження токсичних властивостей нової групи засобів захисту рослин – неонікотиноїдів. Духницький В.Б. здійснював підготовку кандидатів (Міластна А.Г., Бойко Ю.В., Базака Г.Я., Тишківська А.М., Мальцева А.А.) та докторів (Міластна А.Г.,) наук. Ним підготовлено 4 моногафії, отримано 19 патентів на корисну модель та 1 авторське свідоцтво на твір. За період роботи на факультеті В.Б. Духницький опублікував більше 250 статей, тез, науково-методичних та навчально-методичних розробок.
В.Б. Духницький завжди брав активну участь у роботі державних, навчально-методичних та науково-методичних комісій, вчених рад тощо. У різні роки він був членом експертної ради ДАК України, упродовж 5 років був членом Державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини України, членом Навчально-методичної комісії науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів Міністерства аграрної політики України з ветеринарної медицини, членом двох спеціалізованих вчених рад, членом Вченої ради НУБіП України та факультету ветеринарної медицини. Він неодноразово залучався Міністерством освіти України для проведення ліцензування та акредитації у вищих навчальних закладах та для розроблення освітніх документів.
Нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти України (1998 р.), Почесною грамотою Державного департаменту ветеринарної медицини (1998 р.), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2008 р.), відзнакою «Відмінник освіти України» (2014 р.), Почесною грамотою «За особливі заслуги перед Національним університетом біоресурсів і природокористування України» (2009 р.), подякою Науково-методичного центру аграрної освіти (2010 р.).