Українське суспільство і пам’ять про Голокост
27 січня з нагоди Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту за ініціативи Українського центру вивчення історії Голокосту у співпраці з Goethe-Institut в Україні відбувся п’ятнадцятий круглий стіл «Українське суспільство і пам'ять про Голокост: наукові та освітні аспекти». Кожен з бажаючих мав можливість бути присутніми на онлайн-трансляції та особисто вислухати думки міжнародних експертів, що обговорювали актуальні теми та презентували нові ідеї в плані політики пам’яті в Україні.
Учасники та відвідувачі круглого столу мали за честь вислухати керівницю відділу культури, освіти та меншин Посольства Федеративної республіки Німеччина в Україні Катаріну Шауп-Карман, голову Українського інституту національної пам’яті Антона Дробовича, директора Національного музею історії України в Другій світовій війні Юрія Савчука та інших експертів. Насамперед наголошувалася на необхідності підняття теми Голокосту в суспільстві, бо як зазначалося, ця тема не є для нас чужою, а є її невід’ємною частиною нашої історії, яку потрібно продовжувати висвітлювати.
Опісля розпочалося представлення проекту «Камені спотикання». Головна ідея цього проекту полягає в символічному повернені жертв, яких знищили під час Голокосту, до минулого місця їх проживання, навчання чи роботи. Цей проект не може не викликати захоплення: за кожною такою бруківкою простежується нелегка робота щодо пошуку достовірної інформації про людину, що, на жаль, ускладняється з плином часу. Зараз вже 10 каменів знайшли своє місце, але за планами їх має бути набагато більше і праця над цим не зупиняється, що, безперечно, є гарною новиною, бо проект вже зміг знайти відгук у серцях людей, які звертають увагу на трагічу тему Голокосту.
Не менше захоплення викликала ідея, що мають намір втілити в Одесі, а саме проект «Минуле/Майбутнє/Мистецтво» за кураторства Катерини Семенюк, яка була присутня на зустрічі і детально змогла посвятити в його сенс та деталі. За задумом, проект представляє з себе чергу з прозорих фігур в місцях, де саме мусили шикуватися жертви Голокосту. Катерина Семенюк підкреслила, що це повинна бути не просто пам’ятка, яку можливо швидко окинути оком, а людина має зупинитися та приділити увагу, щоб в повній мірі зрозуміти відображене. Також було наголошено, що цей проект має на меті нагадати, що події Голокосту є невід’ємною частиною української історії.
Особливу реакцію серед глядачів викликав музично-театральний проєкт «Songs for Babyn Yar». Зворушливе виконання пісні Світланою Кундіш розчулювало та пробудило живі емоції, що не могло не викликати захоплення.
На завершення хотілося б додати, що будь-яка згадка про жахливі події Голокосту викликає нелегкі переживання, але слід розуміти, що це наша історія, яку ми повинні знати та продовжувати висвітлювати заради минулих та майбутніх поколінь. Збереження правди в людських серцях та пам’яті допоможе зміцнити українське суспільство, бо в скрутні часи ми маємо залишатися єдиним цілим.
В цей день ми згадали події тих страшних часів і схилили голови у скорботній хвилині мовчання.
Анастасія Куцолабська,
студентка групи МВ-20001б