Інтерв'ю зі Станіславом Ніколаєнком: пандемія змусила переосмислити і перебудувати навчальний та дослідницький процеси
Інтерв'ю зі Станіславом Ніколаєнком: пандемія змусила переосмислити і перебудувати навчальний та дослідницький процеси
January 14, 2022
Ми попрощалися з 2021 роком. І з року Бика, який, як і попередній, пройшов за умов пандемії, карантинних обмежень та інших проблемних питань, переходимо у рік Тигра, з яким теж потрібно бути обережним.
Про зроблене за цей рік колективом НУБіП і перспективи – наше новорічне інтерв’ю з ректором університету Станіславом Ніколаєнком.
Станіславе Миколайовичу, підсумки роботи колективу університету у 2021 році були підбиті в останні дні грудня на конференції трудового колективу. Проте, все таки, які найголовніші події і здобутки Ви виокремили б?
— Їх чимало – і подій, і здобутків. Бо кожен день в нашому університеті – це події, це доля сотень і тисяч молодих людей, вчених, викладачів. Але за порядком.
По-перше, попри все, відбулося позитивне позиціонування НУБіП в рейтингах, що для вступників залишається одним з домінуючих критеріїв вибору закладу вищої освіти. У 2021 році наш університет піднявся в рейтингу ТОП-200 на 6 позицій, ми восьмі в Україні, входимо до трійки кращих столичних вишів. У міжнародному рейтингу QS серед майже 8 тисяч університетів країн Східної Європи та Центральної Азії, що розвиваються, ми посіли 183 місце, 9-те – серед українських закладів вищої освіти.
По-друге, у непростих умовах минулорічної вступної кампанії університет зумів наростити контингент студентів: на денній формі навчаються 12,1 тисячі студентів, а на заочній – більше 4,3 тисячі. На базі повної загальної середньої освіти на перший курс зараховано 2753 особи, з них 1183 абітурієнтів вступили за держзамовленням. Окрім того, ще більше 500 випускників коледжів також вступили за держзамовленням. Уявляєте, майже 1700 юнаків і дівчат вступили та навчаються державним коштом. Це п’ятий показник в Україні!
І все таки, як це вдалося?
— Поряд із рейтингами, станом навчально-технічної бази – сучасними лабораторіями, гарною територією, ботанічним садом і т.д., ще і робота підготовчих курсів та проведення університетської олімпіади. Дивіться: у 2021 році у ній взяли участь 1840 школярів.
Та продовжимо про підсумки року. Більш вдало проти минулого року спрацювали і відокремлені структурні підрозділи: до них вступили 2 777 студентів, що на 383 особи більше проти показника 2020 року.
По-третє, за весь період пандемії в університеті майже 700 осіб перехворіли на COVID-19, на жаль, є і прикрі випадки. Та ми, попри все, намагалися зберегти університет, навчальний процес, постійно комбінуючи участь студентів у навчальному процесі, застосовуючи «змішане» навчання. І нам вдалося утримати достатню якість освітнього процесу. Підтвердженням є результати різноманітних опитувань студентів, які дозволяють реагувати на проблеми, озвучені молоддю. Анкети характером питань і контингентом опитуваних можуть відрізнятися, але питання якості навчання і організації навчального процесу в них присутнє завжди. Крайнє з таких опитувань, що проводилося серед старост академічних груп І-ІІ курсу (які висловлювали думку всієї групи), показало: 96% з них оцінили якість навчання як високу, добру та задовільну. По Україні такий показник на третину нижчий.
До послуг студентів ректорат модернізував інформаційну інфраструктуру, а рівень забезпеченості електронними навчальними курсами всіх дисциплін на платформі elearn сягнув майже 90%. У цьому році передбачено розгорнути широку навчально-методичну роботу з подальшого розвитку дистанційної освіти, створення центрів запису лекцій, лабораторно-практичних занять, навчання необхідним умінням і навичкам викладачів, поширення досвіду кращих педагогів. До речі, те ж опитування бакалаврів засвідчило: 97% студентів назвали рівень дистанційної освіти високим, достатнім та задовільним.
Станіславе Миколайовичу, Ви не раз наголошували на єдності освітнього і дослідницького процесів. Як вплинув карантин на стан досліджень, інноваційної роботи?
— Приємно, що наш колектив залишається в когорті лідерів наукових досліджень. Адже ви правильно говорите, що серед трендів розвитку вищої освіти головний – поєднання навчальної і дослідницької, інноваційної діяльності. І тут наш університет має певні успіхи: розмір фінансування наукових досліджень сягнув 71 мільйона гривень. Більш ніж удвічі зріс об’єм науково-дослідних робіт, виконаних на замовлення бізнесу: він склав 21,5 мільйона гривень. До речі, середній розмір НДР на одного штатного науково-педагогічного працівника виріс із 36 тисяч до 50 тисяч гривень. Кращі показники мають вчені Українського НДІ сільськогосподарської радіології, факультетів агробіологічного, захисту рослин, біотехнологій та екології, ветеринарної медицини, тваринництва та водних біоресурсів, ННІ лісового та садово-паркового господарства, ННІ енергетики, автоматики та енергозбереження. Нове дихання отримав колектив Української лабораторії якості та безпеки продукції АПК.
За минулий рік викладачі університету опублікували 744 статті у наукових виданнях міжнародних наукометричних баз. Згадаймо для порівняння: в 2014 році таких статей було всього 47! Розпочалася системна робота щодо входження наукових періодичних видань університету до SCOPUS та Web Of Science.
Більш складною стала міжнародна наукова співпраця. Проте у 2021 році у її межах виконано низку проєктів, викладачі додатково взяли участь у 5 міжнародних проєктах, а на конкурс Національного фонду досліджень України подано 14 проєктів, два з них – на суму більш ніж 5 мільйонів гривень – виконуються вже в цьому році.
Аналізуючи рік, що минув, зазначу: певного уточнення потребують пріоритети наукового пошуку. Напевно це мусять бути дослідження, присвячені декарбонізації аграрного виробництва, прогресу Зеленого зростання як складової четвертої промислової революції, а також біотехнологія, генетика, інформаційні технології, штучний інтелект тощо.
Трішки детальніше про міжнародну діяльність загалом. Пандемія призупинила ці зв’язки?
— Навіть за умов глобальної кризи університет не поривав співпраці із зарубіжними партнерами. За рік підписано 12 нових договорів про співпрацю, розроблено та подано 28 проєктних заявок за міжнародними грантовими програмами. Незважаючи на обмеження, кількасот викладачів, аспірантів взяли участь у різноманітних міжнародних заходах, а студентів – побували за кордоном на практиках. До логічного завершення добігає амбітна мета: відкриття філії університету в Китаї.
Що це буде?
— У сільськогосподарському університеті Циндао (провінція Шаньдун) хочемо спільно відкрити факультет ветеринарної медицини для китайської молоді. Викладачі будуть виїздити до Китаю, де викладатимуть англійською мовою. Частина занять проходитиме онлайн. Всі витрати покриває китайська сторона, тож викладачам буде вигідно. А ще й по 500 доларів за студента отримуватиме університет. Та про це колись докладніше…
Що, на Вашу думку, зараз найбільше цінує студент? Як він ставиться до викладача?
— Дослідження показують, що найперше – і це не може не радувати – якісні знання (про що ми вже говорили), які забезпечать кар’єрний успіх та добробут. А саме їх має дати студенту викладач, який відповідно і сам повинен професійно зростати – і як педагог, і як вчений, і як фахівець у тій чи іншій царині.
За прогнозами аналітиків, наріжним каменем майбутньої трансформації вищої освіти стануть інформаційні технології. Тож коли ми, викладачі, з’явилися в інтернеті, то виявилося, що студенти вже чекали нас там, не розуміючи, чого ми так довго барилися. Молодь виросла перед моніторами комп’ютерів і вже звикла до інтерактивної взаємодії настільки, що нам, старшому поколінню, уявити інколи просто важко.
Ще раз підкреслю: студенти очікують, що їх навчатимуть сучасні викладачі, справжні профі, які допоможуть їм оволодіти знаннями і навичками, що зроблять їх справжніми фахівцями. І їх мало цікавлять попередні наші здобутки, звання і минулі заслуги. Я, хоч і є академіком НАПН, членом-кореспондентом НААН, доктором наук і професором, йдучи на кожну лекцію, завжди ретельно готуюся за її тематикою, шукаю найновіші дані і проблематику.
Тож цілком логічно, що студент цінує висококласного компетентного педагога, рівень викладання, практичну підготовку, конкретику фахових дисциплін, можливість хорошого працевлаштування – і в процесі навчання, і після отримання диплома.
Що очікує, на Вашу думку, на вищу школу? Це питання до Вас як до очільника ГРОНУ – Громадської ради освітян і науковців України, голови Асоціації працівників аграрних навчальних закладів України «Украгроосвіта» і одного з керівників Спілки ректорів України.
— Як відомо, з приєднанням до Європейського освітнього простору вища освіта України перейшла, принаймні в деклараціях, від знаннєвого до так званого компетентнісного підходу. А це, зрозуміло, потребує серйозної навчальної матеріально-технічної бази, підготовлених науково-педагогічних кадрів, посилення інноваційної складової, нових зв’язків з бізнесом.
Пандемія змусила переосмислити і перебудувати процес надання освітніх послуг. Не можна не бачити, чисте дистанційне навчання поступово обнуляє наші сильні сторони – добру матеріальну базу, підготовлені кадри, ріст якості досліджень, лабораторно-практичного навчання.
Нині в суспільстві, у світі точиться дискусія про непотрібність такої, як нині, тривалості навчання, заміну реальних занять в лабораторіях, проведення вимірювань і дослідів на показ віртуальних картинок, відмову від серйозної і складної бази, кампусів, гуртожитків.
Пандемія розчищає конкурентне середовище для віртуального навчання. А навчання в університетах стає в масках, з дистанціями, з вимірюванням температури та знезараженням рук. Пандемія і дистанційна освіта стають реалією дня. Але ж дистанційно хліб не родить, його треба сіяти і збирати. Аналогічно і догляд за тваринами не відбувається поки що по інтернету…
Дехто в Україні серйозно дискутує на тему про повний перехід на дистанційну освіту, скорочення термінів навчання. До речі, у нас в країні вже працюють повністю дистанційні середні школи. А багато міжнародних корпорацій приступили до формування відповідних дворічних планів і програм, підбору кадрів. Так, Массачусетський технологічний інститут спільно з відомим пошуковим гігантом Google розробляють такі програми в галузі науки, техніки, інженерії та математики. Більшість навчальних програм можуть стати гібридними, а значення університетських містечок може втратити свою силу.
Водночас не можна не помічати продовження агресивного зовнішнього наступу на вітчизняні університети, зокрема на інститут магістратури. Тут за останні три роки при вступі нагромаджено стільки штучних перешкод – спочатку для юристів, а потім іще для 15 популярних спеціальностей, – що ставить під загрозу життєдіяльність в майбутньому цілих колективів. Вже запроваджено всуціль ЄВІ з іноземної мови, ЄФВВ з тестом загальних компетентностей для частини спеціальностей. А ще нас чекає введення кваліфікаційних іспитів (ЄДКІ) за регульованими спеціальностями, наприклад, ветеринарна медицина чи публічне управління.
Нас настійливо ведуть до зниження числа магістрів до 25% від випуску бакалаврів! Зрозуміло, що це призведе до втрати потенціалу випускових кафедр, їхнього системоутворюючого впливу на якість спеціалістів. Але це реальність. Отже, слід обміркувати можливість перенесення частини навчального матеріалу до бакалаврських програм, шукати, як додатково завантажити вивільнених викладачів.
Що ж до нашого вишу, то, напевне, прийшов час Вченій раді звернутися до Уряду з приводу створення на базі НУБіП дослідницького університету, передбачити навчання магістрів, аспірантів для всіх аграрних закладів вищої освіти України. Над цим і мусимо попрацювати в наступному періоді.
Разом з тим слід якісно змінити вивчення іноземної мови в університетах. Починати, на мою думку, потрібно з першого курсу! Адже зрозуміло, що без твердих знань іноземної не відбудеться сучасний фахівець. А для цього потрібно оновлювати всю діяльність профільних кафедр, підняти рівень науково-методичного супроводу, осучаснити програми, їх зміст і форми навчання, зацікавити викладачів. Бо тільки компетентний викладач може підготувати такого ж компетентного студента.
І найбільша загроза – негативний вплив зовнішніх загроз, зокрема з боку Росії, соціально-економічної кризи на суспільство, університети та їхніх викладачів, співробітників, студентів. До речі, третина студентів під час опитування називає головною проблемою відсутність коштів на навчання. І це змушує їх шукати, як вижити. Отака тенденція.
Давайте не тільки про сумне. Попереду 125-річчя нашого університету. Що, як і коли планується?
— Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 2021 року “Про відзначення пам’ятних і ювілейних дат та ювілеїв у 2022-2023 роках” відзначення 125-річчя НУБіП включено у перелік загальнодержавних знаменних подій 2023 року в Україні. Наразі ректорат продовжує спільну з Міністерством освіти і науки роботу над погодженням та затвердженням відповідної Постанови Кабінету Міністрів України. У останній ми хочемо передбачити будівництво нових об’єктів для поліпшення умов життя наших співробітників і студентів – гуртожитку, житлового будинку (адже сьогодні на квартирному обліку перебувають 168 осіб) і спортивного комплексу. На жаль, дуже важко щось «пробити» в уряді, особливо в Мінфіні.
А чому саме спорткомплексу приділяється зараз особлива увага?
— Уявіть собі, тільки в гуртожитку мешкають майже 7 тисяч молодих людей. Куди їм діватися? Як себе знайти в столиці, як розвиватися фізично?
Окрім того, наші студенти успішно виступають на різноманітних змаганнях національного і міжнародного рівня, особливо збірні університету з футболу, волейболу, баскетболу, черлідингу, гирьового спорту. І це при тому, що наявних можливостей для повноцінних тренувань не вистачає. Ну, хіба це нормально, коли в застарілий спортивний корпус площею 1590 м2 із чотирма невеликими залами одночасно заходить три десятки студентських груп! Маємо всього 0,09 м2 спортивних споруд на 1 студента! Тож плануємо, якщо все складеться, вже в цьому році завершити спорудження нового спортивного комплексу площею майже 3,5 тисячі квадратних метрів. Тоді і науково-педагогічні працівники та співробітники зможуть активно займатися фізкультурою і спортом. На черзі – побудувати плавальний басейн.
Який стан справ у навчально-дослідних господарствах університету? Це завжди було ахіллесовою п’ятою нашого університетського життя. Що робиться у відокремлених структурних підрозділах?
— Доповідаю: всі господарства в 2021 році були високорентабельні, прибуткові. Це вдалося завдяки серйозним крокам колективів і їх керівників з підвищення продуктивності праці. Виручка на одного працівника сягнула 541 тисяч гривень, що на 218 тисяч більше минулого року. Виручка з 1 гектара ріллі склала 39,8 тисяч гривень, що більше середньоукраїнського і майже втричі більше, ніж у наших колег з НААН.
Ректорат всіляко сприяв поєднанню виробничої діяльності відокремлених підрозділів, НДГ, Боярської ЛДС із інноваційною та науковою справою, залученню вчених, студентів до дослідницької роботи, організації практичного навчання. Там реалізовано більше 10 інноваційних проєктів, серед яких управління родючістю грунту та збереження гумусу в Агростанції, інноваційна технологія малооб’ємного обприскування та захисту рослин у НДГ «Великоснітинське» та інше. Незважаючи на пандемію, тут були організовані навчальні та виробничі практики для 1430 студентів.
Результатом господарської діяльності університетських НДГ стало збільшення порівняно з минулим роком надходжень коштів від реалізації продукції на 56 мільйонів гривень, а Боярська ЛДС наростила цей показник практично вдвічі. Всього ж у 2021 році наші господарства виробили продукції на 235 мільйонів гривень, що на 24% більше 2020 року.
І на завершення. Що б Ви побажали нашому колективу у новому 2022 році?
— Надія, як відомо, залишає людину останньою. А ми ж люди оптимістичні і сильні духом. Тому, пам’ятаючи про всі загрози, давайте жити реальним життям, цінуючи при цьому кожну мить і кожен мирний день. Треба творити, працювати на перспективу. Впевнений, що нашій університетській родині, дружній команді під силу вирішення всіх поставлених завдань. Тож, дякуючи за подвижництво, самовіддачу, добросовісне ставлення до обов’язків, ще раз вітаю всіх співробітників, викладачів, студентів з новорічними та різдвяними святами, бажаю всім добрих справ і нових вершин. Хай збуваються всі мрії, а в кожній домівці в Україні панують мир і спокій, злагода і щастя! З води і роси!
Розмовляли Валентин Обрамбальський,
Денис Рудень
