Проректор Василь Шинкарук. Про нові освітньо-професійні програми підготовки фахівців, залучення контингенту студентів, якість освіти і вміння мотивувати сучасну молодь до навчання
Триває цикл інтервʼю з проректорами, які знайомлять університетську громаду з основними досягненнями та завданнями колективу університету на 2021 рік. Сьогоднішня наша розмова з проректором з науково-педагогічної роботи Василем Шинкаруком.
Василю Дмитровичу, з чого починався Ваш шлях педагога? Де «набивали гулі» і набували досвіду на цій ниві?
— Закінчивши Серафинецьку середню школу, вступив на філологічний факультет Чернівецького державного університету, а після завершення 1984 року навчання розпочав свою освітянську карʼєру вчителем німецької та української мови у Чернівецькій середній школі № 22, згодом став заступником директора Чернівецької середньої школи № 24. Пізніше ‒ заступник директора з навчальної роботи Чернівецького медичного училища, та начальник навчального відділу Чернівецького національного університету. Так і розпочиналася моя освітянська карʼєра.
Вже потім реалізував себе як мовознавець, став магістром з правознавства, доктором філологічних наук, професором, заслуженим працівником освіти України. Працював заступником міністра освіти і науки України (лютий 2007 — лютий 2009 рр.), проректором з наукової роботи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (2012 ‒ жовтень 2014 рр.), деканом гуманітарно-педагогічного факультету (листопад 2014 – березень 2021 рр.). А зараз нова сходинка ‒ проректор з науково-педагогічної роботи нашого університету.
Ваше професійне кредо?
— Досвід, помножений на професіоналізм, плюс команда однодумців дорівнює вагомий результат.
Що найбільше цінуєте в людях?
— Життя – це найбільша цінність, яка є в людини. Я вважаю, що необхідно цінувати приємні миттєвості і не зважати на труднощі. Найбільше в житті ціную відкритих, порядних, щирих, надійних людей, які вміють тримати слово, виконувати обіцянки і ставити себе на місце іншого. І які мають здорове почуття гумору. А ще дорожу справжніми друзями, які поряд, незважаючи ні на що.
На що ви можете заплющити очі?
— Навіть не знаю. Я, напевне, перфекціоніст, тому недосконалий результат не має права на існування.
Які риси характеру допомогли Вам у будівництві кар’єри?
— Чесність, пунктуальність, самоорганізованість, принциповість, уміння вчитися, слухати, оцінювати ситуацію без емоцій, відповідальність за свої рішення та вчинки.
В інтервʼю «Якість освіти є справою міжнародного авторитету країни», опублікованому в газеті «Голос України», свого часу Ви, як заступник міністра освіти і науки, розповідаючи про кроки в системі модернізації вищої освіти України з реалізації вимог Болонського процесу, зазначили, що «розроблено механізми залучення студентської молоді до управління навчальним закладом, контролю якості навчального процесу та реалізації суспільного життя студентів у всіх його проявах». Чи це не була перша ластівочка зміни сприйняття студента: зі «студент – обʼєкт навчання» на «студент-партнер»?
— Саме так, сьогодні студент – суб’єкт освітнього процесу, адже викладач і студент, об’єднані спільною діяльністю, взаємодіють, узгоджують свої дії в реалізації освітньої траєкторії,
Студенти також мають право впливати на прийняття рішень та їх виконання, оскільки вони – найбільша група в системі вищої освіти, повноправні, компетентні та конструктивні партнери в управлінні вищою освітою та забезпеченні якості. Вони залучені до внутрішніх процесів управління в закладі вищої освіти (в системі «викладач – студент – адміністрація») як частина гарантії якості діяльності вишів та якості освітніх програм.
Роль студентської спільноти як цільової аудиторії та основного партнера в перетвореннях, що відбуваються протягом останніх років у вищій школі, визнано на рівні міністрів освіти, які підписали Болонську декларацію країн. А розпочали розвивати цей аспект зі створення Всеукраїнської студентської ради при Міністерстві освіти і науки. Уперше 2007 року з ініціативи міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка до складу Державної акредитаційної комісії ввели студентів ‒ її представників. Таку ж практику було реалізовано й на місцевому рівні. Міністерство активно залучало студентську молодь до ліцензування та акредитації закладів вищої освіти, створювало банк експертів з числа студентів. Цей досвід тепер вповні зреалізовано в структурі і діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
Наш НУБіП активно розвивається, започатковує нові освітньо-професійні програми підготовки фахівців. А що стає запорукою успішної вступної кампанії для нашого університету?
— НУБіП України – потужний поліпрофільний університет. В Україні здійснюють підготовку фахівців за 29 галузями знань, в нашому університеті – за 21, а це шосте місце поміж університетів України. Загальний ліцензійний обсяг за ОС «бакалавр» і «магістр» якого складає 15 800 місць (бакалаврат – 6590 місць і магістратура – 5632). Для вступників університет пропонує обирати навчання за однією або одночасно за кількома спеціальностями із 50 освітніх програм на бакалавраті та 68 ‒ в магістратурі. Тож вибір великий.
Тепер щодо другого. На моє глибоке переконання, успішні вступні кампанії ‒ результат спільних зусиль ректорату, деканатів, завідувачів кафедр, викладачів, студентів, аспірантів і стейкхолдерів. Батьки сучасних абітурієнтів ретельно вивчають інформацію про університет: матеріальна база, міжнародні звʼязки, рейтингові показники, відгуки ‒ усе в полі їхнього зору.
Ректор університету академік Станіслав Ніколаєнко доклав багато зусиль, аби підвищити позиції університету в рейтингах, викоренити нестатутні відносини під час заліково-екзаменаційних сесій, забезпечити студентам академічну мобільність тощо.
У міжнародному рейтингові QS університет займає 8-ме місце, 3-тє місце між ЗВО Києва, на загальноукраїнському рівні – 6-те серед ЗВО, 25 місце за публікаціями в Скопус і 28-ме місце за цитованістю (індекс Гірша).
Позитивну роль у просуванні університету на ринку освітніх послуг відіграють Дні відкритих дверей, виїзні засідання МАН Київської області на базі НУБіП України, персоналізована профорієнтаційна робота викладачів і студентів.
Програма подвійних дипломів, безкоштовне стажування в Польщі, Китаї, Чехії, Німеччині тощо – це для абітурієнтів та їхніх батьків додаткові переваги, щоб обрати саме наш університет. А головне ‒ якість освіти і можливість особистісного розвитку для студентів.
Багато закладів вищої освіти стрімко втрачає контингент здобувачів вищої освіти. Чи можливе розширення контингенту студентів в університеті? Що сприятиме цьому?
— Ми проаналізували можливості збільшення контингенту здобувачів вищої освіти і наявні ризики його зменшення, зважили всі сучасні виклики. Результати свідчать, що в найближчі п’ять років НУБіП України має всі можливості втримати контингент студентів на рівні 2020 року. Це можна зреалізувати через активізацію профорієнтаційної роботи, залучення абітурієнтів через підготовче відділення та збільшення учасників Всеукраїнської університетської олімпіади. Кілька цифр: 2021 року підсумкову атестацію з трьох-чотирьох предметів успішно склав 151 слухач підготовчого відділення, а 136 слухачів отримають під час вступу до нашого університету додаткові бали. У другому турі Всеукраїнських олімпіад в НУБіП України взяли участь 905 осіб, які також отримають додаткові бали з конкурсних предметів.
Разом з цим ще одним важливим напрямом збільшення контингенту студентів є «зростання» нових, нещодавно ліцензованих спеціальностей, за якими діє 8 бакалаврських освітніх програм: «Фізична культура і спорт», «Журналістика», «Кібербезпека», «Теплоенергетика», «Громадське здоров’я», «Готельно-ресторанна справа», «Публічне управління та адміністрування». Студенти, які обрали ці програми, сьогодні навчаються на першому чи другому курсі. Наступним напрямом має стати і започаткування освітньої діяльності за новими, актуальними освітніми програмами.
Ще один із шляхів збільшення контингенту студентів вбачаємо в максимальному залученні випускників наших відокремлених структурних підрозділів на навчання до базового закладу, в яких навчається 9364 студентів.
Попереду новий навчальний рік. Що робиться для його успішного старту?
— Вже затверджено наказ ректора «Про порядок формування навчального навантаження на 2021/2022 навчальний рік у НУБіП України», де визначено порядок та основні етапи формування навчального навантаження науково-педагогічних працівників університету. Його розміщено на офіційній веб-сторінці університету в рубриці «Освітня діяльність», підрубриці «Положення».
Ця кропітка робота проведена для повного дотримання в університеті положень статті 56 Закону України «Про вищу освіту», для формування оптимального навчального навантаження і штатного розпису кафедр університету на навчальний рік та стосується організаторів і виконавців освітнього процесу – деканатів факультетів, дирекцій ННІ, кафедр, навчального відділу, гарантів освітніх програм, НПП та наших студентів. Законом визначено, що норми часу навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи визначається університетом самостійно, а максимальне навчальне навантаження на одну ставку викладача не може перевищувати 600 годин на навчальний рік. Дотримання цієї вимоги – основне завдання під час формування навантаження на новий навчальний рік.
Оновлено освітні програми. У квітні декани факультетів, директори ННІ і гаранти представили свої освітні програми, а також результати моніторингу всіх освітніх програм і навчальних планів бакалаврського та магістерського рівнів, що запропонував університет для вступників 2021 року.
Значну увагу приділяємо й розвиткові вже апробованих технологій навчання (наприклад, STEAM-освіта, формування компетенцій, персоналізація навчання, адаптивне навчання, неформальна освіта, гейміфікація, мобільне навчання), і вивченню та впровадженню нових освітніх трендів (хмарні сервіси для закладів освіти, хмарні платформи для навчання, тестування тощо, цифровізація освітнього середовища, технології віртуальної й доповненої реальності, педагогіка партнерства) тощо.
Переважна кількість практичних, лабораторних чи семінарських занять зазвичай відбувається в межах академічної групи. Які основні критерії для формування у ній оптимальної кількості студентів визначено в університеті?
— У базовому закладі на очній формі зараз навчаються майже 11 тисяч студентів, а це понад 480 академічних груп. На жаль, є випадки й малокомплектних. Тому, генеруючи навчальні плани підготовки фахівців, декани факультетів та директори ННІ мають неухильно дотримуватися таких вимог: формувати академічні групи для навчання за освітніми програмами бакалаврів – не менше 25, підготовки магістрів – не менше 15 осіб. На більшості факультетів та ННІ підготовка як бакалаврів, так і магістрів здійснюється з викладанням великої кількості дисциплін англійською мовою, тож слід залучати до таких груп більшу кількість студентів і формувати повноцінні академічні групи, тобто не менше 25 осіб.
Якщо ж на факультеті чи в інституті на споріднених спеціальностях функціонують невеликі групи, то, щоб оптимізувати навчальне навантаження, на практичні, лабораторні чи семінарські заняття спільної навчальної дисципліни їх потрібно об’єднувати в одну групу.
Якість освітнього процесу ‒ важливий показник роботи університету. Як, на Ваш погляд, можна її забезпечити в сучасних непростих умовах?
— Незважаючи на складні умови, спричинені передусім пандемією Covid-19, у жорсткій внутрішній і зовнішній конкуренції між закладами вищої освіти якість освітнього процесу ‒ в пріоритетах розвитку. Забезпечення його якості і підтримання на високому рівні – процес клопіткий і багатоаспектний. Це і якість кадрового складу науково-педагогічних працівників. В університеті кілька років поспіль проходить науково-методичний семінар з психолого-педагогічної майстерності, «Школа молодого педагога». У перспективі ‒ започаткування «Школи професійного розвитку викладачів», де буде охоплено ще й методичний напрям, що особливо важливо в період дистанційного чи змішаного навчання.
Необхідно також удосконалити внутрішню та зовнішню системи контролю забезпечення якості освіти. Продовжимо практику анкетувань студентів та викладачів, ректорський контроль знань, відкриті і/або показові лекції, плануємо також застосовувати цифрові технології. Удосконалено процедуру атестації електронних навчальних курсів. З-поміж завдань на найближчу перспективу: формування єдиного погляду на проблему якості освіти в суб’єктів освітнього процесу, перегляд процедур внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти, зокрема, процедури самоаналізу діяльності структурного підрозділу, процедур застосування попереджувальних і корегувальних заходів, контроль академічної доброчесності.
Освітні програми відповідають затвердженим стандартам вищої школи. Надважливим для нас лишається їх акредитація Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Уже 14 освітніх програм нашого університету пройшли первинну акредитацію та отримали п’ятирічні сертифікати. Рішення ще за двома – очікуємо найближчим часом.
Щодо підвищення рівня якості підготовки майбутніх фахівців, то тут і надалі залучатимемо провідних роботодавців. Розширення переліку ефективних і потужних баз виробничих практик ‒ постійно в полі зору ректорату. В університеті і на кожному його факультеті чи інституті працюють ради роботодавців, які вносять обґрунтовані пропозиції щодо корегування змісту освітніх програм, навчальних планів, робочих програм навчальних дисциплін.
Потребує постійного поліпшення і матеріально-технічна база. Тут вже зроблено чимало, але і надалі відкриватимемо нові сучасні, інноваційно обладнані лабораторії. Цього року, наприклад, на День університету заплановано відкриття Центру синхронного перекладу і лабораторії соціально-психологічної реабілітації (гуманітарно-педагогічний факультет), Центру водних біоресурсів та аквакультури (факультет тваринництва та водних біоресурсів), навчально-науково-виробничої лабораторії екологічного контролю довкілля кафедри екології агросфери та екологічного контролю (факультет захисту рослин, екології та біотехнологій) та лабораторій моніторингу та технічного стану довкілля, діагностики вузлів та агрегатів, технічних основ ремонту та проектування ремонтних і сервісних підприємств (факультет конструювання та дизайну).
Важливо також розширювати практику проведення компенсаційного семестру, де студенти першого курсу вивчатимуть математику, фізику, хімію, біології. Адже не секрет, що дистанційна форма навчання в школах не забезпечує належного рівня знань із цих предметів. А компенсаційний семестр для випускників коледжів допоможе їм актуалізувати отримані знання. Тут вже маємо позитивний досвід минулого року.
Ну, і звичайно ж, набувши за минулий рік колосального досвіду використання дистанційних технологій в освітньому процесі, наш колектив продовжить його удосконалювати, шукати нові форми і методи забезпечення освітнього процесу в умовах дистанційного та змішаного формату.
Життя стрімко розвивається. Зараз студентами стає покоління «зумерів», яке потребує кардинально нових підходів. Які вони, ці підходи, на Вашу думку?
— Справді, студентами стає покоління Z, яке ніколи не жило без інтернету, а характер «зумерів» (так називають покоління Z) формувався під впливом інформаційних технологій. Вони майже не читають друкованих видань, не уявляють життя без інтернету і народилися вже зі сторінками у соцмережах, вони краще за інших орієнтуються в технологіях, цікавляться сучасною культурою, музикою, мемами, потребують більше простору та свободи для самореалізації. І, що найголовніше, це покоління хоче здобувати такі знання та навички, які на 100% знадобляться їм у подальшій кар’єрі.
Враховуючи це, порадив би викладачам робити ставку на творчі завдання, розбивати завдання на дрібніші, додавати в лекції інтерактив та елементи гри, використовувати інструменти гейміфікації на практичних заняттях, створювати інфографіки та відеолекції. Інакше кажучи, навчання має бути динамічним. Та й оперативність зворотного зв’язку для покоління Z надважливе. Передумови, щоб все це реалізувати, в університеті вже створено.
Як досвідчений педагог, думаю, погодитеся, що нині мало не найактуальнішим є питання мотивації. Як проректор Василь Шинкарук вирішує його для себе та що може порекомендувати молоді?
— Справді, працювати непросто. Але колись спіймав себе на думці, що мною рухає велике прагнення в цей непростий час для країни, для людей віддати частину себе, своїх знань для того, щоб ми рухались вперед, бо працюємо для майбутніх поколінь, для майбутнього вищої освіти України.
Молодому поколінню порекомендував би зрозуміти, для чого потрібно вчитися, зрозуміти свої бажання. Замислитися: а що дасть навчання в університеті, якщо, припустімо, я не буду працювати за отриманим фахом? Відповідь очевидна: отримаю більше, ніж професію на все життя ‒ навички та звички, які можна використовувати в житті, вміння працювати з інформацією, першоджерелами, будувати причинно-наслідкові зв’язки та багато іншого. Опановуючи будь-який фах старанно, молодь вчиться вчитись, і далі їй буде легше в нашому світі, який дійсно стрімко змінюється.
І кілька слів про найближчі плани.
— Нам потрібно оновити методи і форми профорієнтаційної роботи, поширити по всій країні навчальні центри ННІ та факультетів за прикладом Фастівського та Ірпінського ліцеїв, осучаснити діяльність підготовчого відділення, університетської олімпіади для вступників, удосконалити методики дистанційного і змішаного навчання, запроваджувати нові форми лабораторно-практичних занять, створювати віртуальні лабораторії і лабораторії штучного інтелекту, зміцнювати матеріально-технічну базу. І, найголовніше, – успішно провести вступну кампанію 2021 та всі наступні.
Розмовляла професор кафедри
журналістики та мовної комунікації
Світлана Харченко
