Історія кафедри землеробства та гербології

Історія становлення, розвитку і сучасний стан кафедри землеробства та гербології Національного університету біоресурсів і природокористування України

 

 

"Землеробство – єдина галузь економіки, що створює

 

первинну додаткову енергію прогресу людства"

Микола Руденко

 

   Об'єктивність історичного процесу розвитку явищ природи і суспільства вимагає розуміння змісту об'єктів та предметів його аналізу. Об'єктом вказаного у темі дослідження обрана навчальна кафедра загального землеробства, а його предметом – історію створення, становлення, розвитку і сучасного її стану. Необхідність та суспільна її значимість обумовлена важливістю аграрної освіти і науки для успішного функціонування пріоритетної частини економічного суспільного організму – галузі землеробства.

 Безумовний пріоритет землеробства для ефективного економічного розвитку людського суспільства обумовлений унікальною особливістю цієї галузі, її енергетичним зв’язком з космосом, внаслідок якого підсумком виробничого процесу стає приріст енергії в урожаї порівняно з її невідновлюваними затратами на його вирощування. Цей підсумок виникає завдяки сонячній енергії, що надходить з космосу і уможливлює створення первинної додаткової вартості лише в землеробстві. Створена в землеробстві абсолютна додаткова вартість потім використовується для одержання відносних вторинних додаткових вартостей у тваринництві, промисловості, інтелектуальній сфері суспільної діяльності. Отже первинним капіталом об'єктивно виступає в суспільстві не додаткова вартість, створена людиною взагалі, за помилковою тезою К.Маркса, а тільки у землеробстві, завдяки космічній енергії. Вона ж є і енергетикою прогресу суспільства. Ця особливість галузі землеробства є підставою безумовної пріоритетності її розвитку для економічної ефективності суспільства [1] Історія людства свідчить про трагічні наслідки нехтування цією істиною, величезні фізичні і духовні його втрати, які стали ціною тієї помилки. Навпаки, країни з належною державною увагою до галузі землеробства демонструють матеріальне і духовне благополуччя народів.

   Аргументами успішного розвитку галузі землеробства стають матеріальне, наукове і кадрове її забезпечення. Діалектичний аналіз цього зв'язку переконує, що без належної системи вищої аграрної освіти країна не зможе стати передовою в аграрній науці і успішною в раціональному аграрно-промисловому виробництві. Тому найважливішим державним важелем прогресу в аграрній сфері суспільства поряд з матеріальними інвестиціями стає вища освіта, яка готує визначальних діячів двох напрямів аграрно-наукової творчості – дослідників та професіоналів у ділянці дорадництва, впровадження інновацій у виробництво. Обов'язковою складовою у структурі аграрних вузів виступає кафедра землеробства та гербології, яка навчає методології раціонального ведення однойменної пріоритетної галузі [2].

   Україна приречена бути успішною аграрно-промисловою країною, а змістом її національної ідеї в аграрній сфері суспільства має стати матеріальний і духовний добробут українського народу. Підставою реальності цього слугують найродючіші чорноземи, що становлять 70% ґрунтового вкриття країни, завзяття і щире працелюбство наших земляків та підтримка галузі в Українській Національній Суверенній Соборній державі.

  Землероство справило в природних умовах України особливий феноменальний вплив на формування Нації, її звичаїв, духовності, ментальності [5,6] Справді, у землеробстві і тваринництві наш народ знайшов символ людської мудрості у спілкуванні з природою, усвідомлюючи себе її частиною і одержавши за це від неї спасіння [7,8]. Для нього властиве не природоборство, а дотримання її законів, симбіотичне спілкування з нею. Ці риси національного характеру вселяють впевненість у адекватній відповіді України сучасному виклику необхідності екологізації галузі землеробства в умовах можливих екологічних негараздів.

   Запорукою успішного розвитку України та екологічного благополуччя покликані стати освіта і наука. За влучним виразом першого президента Національної академії наук В.І. Вернадського "спасіння України в освіті і науці". Для виконання цього доленосного покликання освіта має виконувати національно важливі функції: 1) підготовка висококваліфікованих сучасних фахівців; 2) авангардні фундаментальні дослідження з опрацюванням вітчизняних прогресивних агротехнологій; 3) виховання національно свідомої патріотичної інтелігенції.

   Перелічені функції випливають із суспільних потреб, які змінюються плином часу під впливом суспільних трансформацій. Тема аналітичного огляду зобов'язує розглянути зміни стану кафедри землеробства та гербології від її створення до сучасного. Всі наукові установи та навчальні заклади в Україні, створені до перевороту 1917 р. в Росії, яка була метрополією імперії, пройшли три історичні за політичною ознакою періоди: 1)період становлення в Російській імперії; 2) радянський період; 3) національний український період. Серед навчальних закладів не стала винятком і кафедра землеробства та гербології нинішнього Національного університету біоресурсів і природокористування України.

 

Становлення кафедри землеробства

   Створення кафедри під назвою "загального хліборобства" відбулось 1 січня 1899 р. в складі сільськогосподарського відділення Київського політехнічного інституту на другому році після його відкриття (30 серпня 1898 р). Це був час розвитку капіталістичних відносин в сільському господарстві Російської імперії. Галузь землеробства об'єктивно мала потребу в науковому і кадровому забезпеченні, про що повідомляло новостворене в 1894 р. Міністерство землеробства та державного майна з департаментом землеробства на чолі з відомим вченим агрономом П.А. Костичевим (1845-1895 рр.).

   Проте на всіх щаблях імперської влади панувала консервативна думка про економічну перевагу спрощених агротехнологій без наукових і кадрових інвестицій. В 1895 р. в Росії було всього 2 вищих аграрних навчальних заклади [3]. Перебуваючи в складі губерній імперії, Україна не мала свого впливу на стан аграрної освіти і науки, яким керувала царська влада. Першим завідувачем створеної кафедри загального хліборобства став росіянин, професор А.В. Ключарьов, який керував кафедрою по 1911 рік. У зв'язку з перебуванням його за кордоном (1899-1901 рр.), керівництво кафедрою здійснював російський професор П.Р. Сльозкін, обіймаючи одночасно посаду завідувача кафедрою часткового хліборобства. Навчальна програма з загального хліборобства об'єднувала на той час розділи "Угноєння полів", "Обробіток ґрунту", а наукова робота була спрямована на дослідження азотного режиму ґрунтів. За ініціативи А.В. Ключарьова і професора кафедри В.В. Колкунова був створений студентський агрономічний гурток, силами якого виконувалась під керівництвом викладачів науково-дослідна робота. З 1912 по 1930 р. завідувачем кафедри працював російський професор В.В. Колкунов. Під його керівництвом кафедра досліджувала проблеми застосування парів, контролювання забур'яненості полів, посухостійкості культурних рослин залежно від анатомо-фізіологічних ознак, створення сортів пшениці і буряків цукрових з підвищеною цукристістю коренеплодів.

  Помітною особливістю навчального процесу на кафедрі загального хліборобства в той час було тісне поєднання навчання і науково-дослідної роботи студентів і викладачів. Ця ідея, підтримана у вузі, була проголошена професором с.-г. відділення Є. П. Вотчалом: "Викладати може тільки той, хто сам працює в науці". Ця теза знайшла своє місце в концепції нинішнього Болонського процесу навчання. Результатом досліджень професора В. В. Колкунова стала опублікована книга "До питання про створення посухостійких рас культурних рослин" (1907 р.).

   Викладачі кафедри підтримали столипінську аграрну реформу з регламентом приватної власності на землю і становленням фермерства.

 

Кафедра землеробства НУБіП України за радянської влади

   Жовтневі події 1917 р. в Російській імперії викликали істотні зміни в аграрному секторі економіки. Україна залишалася в складі вже іншої, комуністичної імперії СРСР, без права на власну аграрну політику, освіту, науку, виробництво. Громадянська війна, що була відповіддю українського народу на комуністичну диктатуру, руйнування більшовиками Української народної республіки, знищення цілого стану сільських господарів через позбавлення їх основного засобу виробництва, землі і терор у вигляді “розкуркулювання”, завершилась поразкою. Замість приватних господарів повільно, зі спротивом селян протягом 16 років (1921-1937 рр.) в Україні були створені колгоспи та радгоспи, колективні, підконтрольні державі, господарські аграрні утворення, які в світі ще ніде не були здійснені [4]. Станом на 1937 рік процент колективізації за посівними площами земель досяг 99,7% [2].

   Нові виробничі аграрні відносини вимагали змін в системі освіти і науки. Сільське виробництво чекало фахового забезпечення освіченими агрономами, зоотехніками, економістами та матеріального і наукового забезпечення сучасними технологіями. Центральна союзна влада орієнтувала регіони на інтенсифікацію виробництва, підготовку кадрів, наукові дослідження. В цих умовах Україна стала республікою, де у кожній області діяли аграрні вищі навчальні заклади, частка студентів серед населення переважала у рази цей показник порівняно з розвиненими країнами Європи. В ці бурхливі роки колектив кафедри зазнав втрат. В 1930 р. був несправедливо репресований сталінським режимом професор В.В. Колкунов. В тому ж році кафедра загального хліборобства була об'єднана з кафедрою агрохімії, якою керував росіянин професор О.І. Душечкін. В складі кафедри працювали професори В.А. Лобов, В.Г. Раєвський, Ф.І. Левченко. Ім'я професора В.В. Колкунова реабілітоване лише в 1989 р.

    У 1932 р. кафедра загального хліборобства відокремилась від об'єднання з кафедрою агрохімії, діставши назву кафедри загального землеробства на чолі з українським професором А. Г. Михаловським. Від того часу керівництво кафедрою перейшло до представників українського народу. Протягом 37 років, по 1969 р. колектив кафедри, очолюваний А.Г. Михаловським, досяг поліпшення навчальної і науково-дослідної роботи. Перу завідувача належить 130 наукових праць, з них 12 підручників, навчальних посібників, монографій. Наукові дослідження колективу кафедри були спрямовані на розв'язання актуальних проблем тодішнього землеробства: підвищення морозостійкості озимих культур (проф. А.Г. Михаловський), системи сівозмін (доц. Т.Д. Катеринич, доц. В.М. Каліберда, доц. Б. О. Панасюк), обробіток ґрунту (доц. І. С. Руденко, М. М. Сопільняк), захист посівів від бур'янів (доц. М. Я. Палієнко, І. В. Веселовський), способи сівби пшениці озимої (доц. В. П. Ґудзь), мінеральне живлення рослин, технологія вирощування махорки, методика дослідної справи в агрономії (доц. Ю. П. Манойленко). Під керівництвом завідуючого підготовлено 40 кандидатів с.-г. наук. Кафедра приймала активну участь у створенні і роботі дослідного поля "Теремки".

 В роки другої світової війни (1940-1945 рр.) кафедра загального землеробства була евакуйована до м. Алма-Ати, де працювала в структурі Казахської філії ВАСГНІЛ.Після війни професор А.Г. Михаловський (1956-1959 рр.) та доцент Ю.П. Манойленко (1960-1965 рр.) виконували обов’язки декана агрономічного факультету. З 1969 по 1980 р.кафедру загального землеробства очолював І.С. Руденко, одночасно виконуючи обов'язки декана агрономічного факультету. У цей період в складі кафедри працювали професор І.В. Веселовський, доценти П.Н. Івончик, В.П. Ґудзь, В.М. Каліберда, О.П. Кротінов, М.І. Голобородько, О.П. Любченко, М. І. Басов, асистенти Ю. П. Манько, І.А. Мірошник, І.П. Максимчук, лаборанти Т.Д. Мельник, Р.М. Жильцова, Л.Ф. Яворська, Д.К. Косенко. Зусилля колективу були спрямовані на удосконалення навчального процесу з акцентом на посилення практичної підготовки випускників агрономічного факультету та одночасне виконання наукових досліджень на замовлення виробництва. Лабораторію землеробства на Агрономічній дослідній станції тоді очолював кандидат с.-г. наук О.Г. Рубан, а пізніше – В.М. Жеребко, П.М. Сауляк. В 1968 був розпочатий стаціонарний дослід з систем основного обробітку ґрунту в сівозміні.

    З 1980 р. по 1985 р. завідуючим кафедрою загального землеробства став професор О.Ґ. Яворський, очоливши колектив у складі професорів І.В. Веселовського, В.П. Ґудзя, П.Н. Івончика, доцентів І.С. Руденка, Ю.П. Манька, В.М. Каліберди, О.П. Кротінова, О.П. Максимчука, І.А. Мірошника, М. І. Ґолобородька, асистентів М.В. Бірюкова, М.П. Косолапа, І.О. Луцюка, С. П. Танчика, лаборантів Т.Д. Мельник, Жильцової Р.М., В.І. Іскри, С.М. Гирянської. За ініціативою завідуючого та доц. Ю.П. Манька у 1981 р. був закладений стаціонарний двофакторний дослід з систем основного обробітку ґрунту та захисту посівів від бур’янів. В 2002 році даний стаціонар реформований і розширений до систем землеробства. В якому проводяться комплексні дослідження з ефективності трьох систем: промислової (контроль), екологічної та біологічної з використанням чотирьох варіантів основного обробітку ґрунту -  диференційованого (контроль), плоскорізного, полицево-безполицевого і поверхневого. В цьому досліді були розпочаті комплексні дослідження змін агрофізичних властивостей ґрунту (І.П. Максимчук, І.А. Мірошник, О.П. Кротінов), забур’яненості полів (І.В. Веселовський, П.Н. Івончик, Ю.П. Манько), агрохімічних показників ґрунту (В.М. Каліберда, Ю.П. Манько), біологічної активності ґрунту (П.Н. Івончик), продуктивності ріллі (І.В. Веселовський, Ю.П. Манько).

  З 1985 по 1990 р. завідувачем кафедри загального землеробства працював професор І.В. Веселовський. Наукова робота колективу кафедри в ці роки була зорієнтована на продовження виконання програми комплексних досліджень для виявлення ефективності варіантів систем землеробства та їх окремих ланок в стаціонарному досліді з систем землеробства, розпочатому в 1981 р. Під керівництвом професора І.В. Веселовського захистили асистенти і здобувачі кафедри 19 кандидатських і 2 докторські дисертації, що свідчить про створення ним наукової школи, присвяченої розв'язанню проблеми ефективного контролю забур'яненості ріллі. Вагомим внеском до її розв’язання в цей час стали результати наукових прикладних досліджень, проведених за госпдоговірною тематикою (П.О. Хлєбніков).

 

 

 

Національний український період діяльності кафедри загального землеробства

   З 1990 по 2001 рік керівництво кафедрою загального землеробства здійснював професор В.П. Ґудзь, виконуючи одночасно обов'язки декана агрономічного факультету Національного аграрного університету. Після проголошення державної незалежності України за волею українського народу, виявленою на референдумі 1 грудня 1991 р., відбулись істотні зміни в сфері аграрної політики нашої країни. Парламент України ухвалив 18 жовтня 2005 р. закон "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 р.". В ньому засвідчена пріоритетність розвитку агропромислового комплексу країни та соціального розвитку села в національній економіці, обумовлена потребою відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури [2]. Закон ініціює перебудову як виробничої структури в сільському господарстві, так і систему сервісного забезпечення його ефективності. Це відноситься і до освіти та науки, генераторів кадрового і наукового забезпечення виробництва. Головним критерієм адекватності сучасної аграрної освіти і науки в Україні є забезпечення національних інтересів на тлі наближення методології їхньої діяльності до європейських норм та врахування національних особливостей і потреб. Тому нині в Україні введені два освітні ступені підготовки професійних кадрів для аграрної галузі (бакалавр і магістр) і три наукових ступені підготовки наукових кадрів (магістр, доктор філософії і доктор наук). Колектив кафедри загального землеробства в нових умовах спрямовує зусилля на відповідність сучасним вимогам.

 

    За роки керівництва кафедрою професором В. П. Ґудзем були продовжені зміни в навчальному процесі в напрямах перелічених вимог та інтенсивні дослідження в стаціонарному досліді для виявлення кращих варіантів зональних систем землеробства.

   На підставі аналізу експериментальної інформації за ротацію десятипільної сівозміни кращою моделлю системи землеробства на середньосуглинковому малогумусному чорноземі в Правобережному Лісостепу України виявлена плодозмінна, інтенсивна, екологічна з продуктивністю ріллі 10 т/га кормових одиниць, адекватною біокліматичному потенціалу. Пріоритетами екологізації галузі землеробства в сучасних умовах покликані стати в Україні: 1) науково-обґрунтовані зональні сівозміни; 2) система ґрунтозахисного мінімізованого полицево-безполицевого обробітку ґрунту з чергуванням в сівозмінах оранки один раз в 4-5 років і варіантів безполицевих заходів та технологій без механічного обробітку ґрунту; 3) органо-мінеральна зональна система удобрення ґрунтів, орієнтована на максимальне використання ресурсів органічних добрив з компенсацією дефіциту поживних речовин для досягнення програмованої продуктивності ріллі мінеральними добривами за умови дотримання нормативних величин співвідношення між мінеральними і органічними ресурсами до 15 кг/т та вуглецево-азотного співвідношення в ґрунті 15-20 для сприяння процесам гуміфікації. За результатами проведених стаціонарних досліджень і їхньої виробничої перевірки підготовлена та захищена дисертація на здобуття наукового ступеня доктора с.-г. наук (Ю.П. Манько 1991 р.). За ініціативи кафедри в її складі в 1993 р. створена проблемна науково-дослідна лабораторія з гербології.

  З 2001 по 2002 рік обов'язки завідувача кафедри загального землеробства виконував доцент О.П. Кротінов, одночасно займаючи посаду заступника директора ННІ рослинництва, ґрунтознавства та екології НАУ, а з 2002 р. дотепер – член-кореспондент УААН, професор С. П. Танчик, одночасно виконуючи обов'язки директора ННІ рослинництва, ґрунтознавства та екології НАУ (2001-2005 рр.) та НДІ агротехнологій та якості продукції рослинництва (2009-2011 рр.).

В складі кафедри землеробства та гербології, назва якої визначена з 2002 р, працювали професори В. П. Ґудзь, Ю. П. Манько, С. Ю. Булигін, доценти О. П. Кротінов, М. П. Косолап, М. Ф. Іванюк, О. А. Цюк, В. М. Рожко, О. Ю. Карпенко, В. М. Дудченко, О. О. Тарасенко, С. О. В'ялий, асистенти І. М. Скалій, О. С. Павлов, А. А. Анісимова, А. І. Бабенко, І. М. Петренко, О. М. Одарченко, В. Ю. Ямковий, наукові співробітники В. К. Вдовиченко, О. О. Мороз, завідувач навчально-науково-дослідної лабораторії «Гербологія» Я. С. Павлова, лаборанти О.П. Кабанова, Л.Я. Балагура, О.М. Бутківська, старші лаборанти Н. В. Власенко, О. В. Михайлова, В. І. Бороденко.

У 2005 році за ініціативою доцентів М.П. Косолапа та О.П. Кротінова був закладений стаціонар з вивчення нової системи землеробства No-till, де проводяться дослідження зміни показників родючості ґрунту при відмові від механічного його обробітку та ефективності різних варіантів системи хімічного захисту від бур’янів культур короткоротаційної сівозміни – ячмінь – соя – кукурудза .

    На підставі проведених колективом спостережень протягом 15 років (2002-2016 рр.) за програмами тем державного замовлення та ініціативних тем наукових досліджень складені висновки та пропозиції виробництву:

1.   Опрацьована модель екологічного землеробства для Лісостепу України, яка об'єднує пріоритетне застосування органічних добрив, систему ґрунтозахисного обробітку ґрунту, екологічно регламентований захист рослин від шкідливих організмів, яка забезпечує енергетично та екологічно обґрунтовану, адекватну ресурсному потенціалу стабільну продуктивність ріллі, розширене відтворення родючості ґрунту та екологічну безпеку довкілля і вирощеної продукції (Ю.П. Манько, С.П. Танчик, О.П. Кротінов, О.А. Цюк, О.О. Мороз, В. М. Рожко, О. Ю. Карпенко). За результатами цього дослідження складена і захищена дисертація на здобуття наукового ступеня доктора с.-г. наук (О. А. Цюк, 2013 р.).

2.   Стаціонарні дослідження ефективності прямої сівби без механічного обробітку ґрунту за технологією вирощування с.-г. культур No-till свідчать, що ця технологія справляє позитивний вплив на фізичні, хімічні та біологічні властивості ґрунту порівняно з традиційним полицевим обробітком, що обумовлене накопиченням, збереженням органічної речовини ґрунту та ощадливим її використанням. (С. П. Танчик, М. П. Косолап, О. П. Кротінов, М.Ф. Іванюк, С. О. В'ялий, В. Ю. Ямковий, С. О. Павлов).

3.   Спостереження протягом 3 ротацій десятипільної плодозмінної сівозміни та виробнича перевірка виявили кращим варіант системи полицево-безполицевого основного обробітку ґрунту з чергуванням протягом ротації двох оранок з інтервалом 4-5 років в полях буряків цукрових і безполицевих різноглибинних обробітків під решту культур сівозміни. Така система обробітку ґрунту забезпечує ефективний контроль бур'янів за допомогою опрацьованого прогнозу з'явлення їхніх сходів та критерію еколого-економічного порогу забур'яненості полів і ресурсноадекватну продуктивність ріллі (О. Ґ. Яворський, Ю. П. Манько, І. В. Веселовський, С. П. Танчик, О. А. Цюк, М. Ф. Іванюк, І. П. Максимчук, В. М. Рожко, В. К. Вдовиченко, О. О. Мороз).

4.   Опрацьована гербістатна технологія застосування мінеральних добрив для ефективного контролю забур'яненості посівів, яка технічно не поступаючись застосуванню гербіцидів, переважає їх за економічними і екологічними показниками (Ю.П. Манько). Експериментальною базою наукових досліджень кафедри слугують стаціонарні досліди на полях Агрономічної дослідної станції НУБіП України Васильківського району Київської області та навчально-науково-виробнича лабораторія з гербології (завідувач А.І. Бабенко).

За результатами проведених за цей період наукових досліджень опубліковано 300 наукових статей, 6 монографій, підготовлено 5 докторів і 15 кандидатів с.-г. наук, отримано 24 свідоцтва на винаходи і патенти.

Кафедра здійснює пропаганду результатів своїх досліджень, являючись учасником міжнародних та республіканських конференцій та виставок. Міжнародні зв'язки кафедри засвідчені фактами перебування викладачів і аспірантів на стажуванні і навчанні у США, Канаді, Бразилії, Аргентині, Німеччині, Франції, Польщі, Китаї.

Викладачі кафедри стали членами Європейского і Українського наукового товариства гербологів.

Кафедра бере участь у міжнародному проекті Tempus / Tacis "Fromsoiltoconsumer" разом з Гертським (Бельгія) та Гумбольдським (Німеччина) університетами.

Разом з вченими Німеччини, США, Бразилії, Італії викладачі кафедри проводять дослідження з систем землеробства і зокрема з проблеми захисту с.-г. рослин від бур'янів.

Нині в складі кафедри землеробства і гербології працюють:

 

Народився 27 березня 1951 р в с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області. Середню спеціальну освіту здобув у 1971 р., закінчивши Маслівський радгосп-технікум. Вищу освіту з кваліфікацією вчений агроном отримав у 1979 р. в Українській сільськогосподарській академії.

Трудова діяльність позначена посадами в Українській с.-г. академії (нині НУБіП України): асистента (1979-1991); доцента (1991-1995); старшого наукового співробітника кафедри загального землеробства (1995-1996, 1998-1999); заступника проректора з наукової роботи (1996-1998); завідувача кафедри рослинництва (1999-2005); декана агрономічного факультету (2000-2001); директора Навчально-наукового інституту рослинництва, ґрунтознавства та екології (2001-2005); завідувача кафедри землеробства та гербології (з 2005 дотепер); директора Науково-дослідного інституту агротехнологій та якості продукції рослинництва (2009-2011 за сумісництвом).

Педагогічна робота пов’язана з викладанням дисциплін «Землеробство», «Наукове обґрунтування систем землеробства». Під керівництвом викладача захистили дипломні роботи бакалавра 35 чол., магістра – 21 чол.

Наукові і професійні інтереси орієнтовані на біологізацію галузі землеробства для отримання якісної і екологічно безпечної сільськогосподарської продукції, оптимізацію її екологічного стану, пошуку шляхів стабілізації з наступним розширеним відтворенням потенційної і ефективної родючості ґрунту. Ним запропоновані технології застосування органічних та мінеральних добрив з використанням нетоварної частини урожаю, маси сидеральних культур та біопрепаратів, оптимізація структури посівних площ з нормативною часткою багаторічних трав, застосування екологічно регламентованої системи захисту рослин від шкідливих організмів. Під його керівництвом вперше в Україні розроблена екологічна система землеробства. Основні теоретичні і практичні напрацювання присвячені обґрунтуванню ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням вимог збереження навколишнього середовища.

Результати наукових досліджень опубліковані в 249 друкованих працях, з них підручників і навчальних посібників – 9, монографій – 5, методичних навчальних рекомендацій – 27, рекомендацій виробництву – 9, авторських свідоцтв і патентів – 8.

Під керівництвом завідувача захистили дисертації доктора наук 1 чол., кандидата наук – 19 чол. Відзначений членством у Європейському і Українському товариствах гербологів, званням «Відмінник аграрної освіти і науки», трудовою відзнакою «Знак пошани», «Відмінник освіти України», «Заслужений діяч науки і техніки», почесними грамотами Кабінету Міністрів та Міністерства аграрної політики України.

 

 

Народився 10 листопада 1937 р. в родині вчителів на Кубані (х. Вревський Кочубеївського району Ставропольського краю), куди був направлений українським урядом його батько для навчання в школі дітей місцевого українського населення українською мовою.

Середню освіту здобув у 1953 р., закінчивши загальноосвітню школу в с. Кибинці Миргородського району Полтавської області. Вищу освіту з кваліфікацією вчений агроном отримав у 1959 р. у Полтавському сільськогосподарському інституті.

Трудова діяльність позначена посадами: головного агронома колгоспу ім. Чапаєва Миргородського району Полтавської області (1959-1960); агронома із технічних культур Комишнянської райсільгоспінспекції Полтавської області (1960-1961); інспектора із закупок с.-г. продукції (1961-1962); інспектора-організатора Миргородського виробничого колгоспно-радгоспного управління Полтавської області (1962-1965); асистента кафедри загального землеробства УСГА (1968-1980); доцента кафедри загального землеробства УСГА (1980-1986); старшого наукового співробітника кафедри загального землеробства УСГА (1986-1988); доцента кафедри загального землеробства УСГА (1989-1992); професора кафедри загального землеробства НУБіП України (з 1992 дотепер). Відзначений званням «Заслужений професор НУБіП України»

Педагогічна діяльність пов’язана з викладанням дисциплін: «Землеробство», «Основи наукових досліджень в агрономії», «Технологія виробництва продукції рослинництва», «Гербологія», «Методи і організація досліджень в агрономії», «Методи і організація досліджень з землеробства», «Теоретична і прикладна гербологія», «Екологічні проблеми землеробства», «Інтегрований контроль бур’янів у сучасному землеробстві», «Сучасні системи екологічного землеробства», «Наукові аспекти землеробства», «Сівозміни в сучасному землеробстві», «Сучасні системи землеробства», «Методологія та організація наукових досліджень з основами інтелектуальної власності». Під керівництвом викладача захистили дипломні роботи бакалавра 32 чол., магістра – 16 чол.

Наукова діяльність присвячена теоретичному обґрунтуванню і створенню сучасної моделі системи вітчизняного екологічного землеробства та її провідних ланок: системи ресурсозберігаючого обробітку ґрунту та інтегрованої системи захисту посівів сільськогосподарських культур від бур’янів.

Ці проблеми знайшли розв’язання у захищеній дисертації (навчання в аспірантурі УСГА 1965-1968 рр.) на здобуття наукового ступеня кандидата с.-г. наук з теми «Ефективність гербіцидів монурона і лінурона в посівах кукурудзи» (1968 р.) та дисертації на здобуття наукового ступеня доктора   с.-г. наук «Наукові основи і заходи зменшення потенційної забур’яненості ріллі в інтенсивному землеробстві Лісостепу України» (1991 р.).

Під керівництвом викладача захистили дисертації кандидата с.-г. наук 6 чол.

Основні результати наукових досліджень опубліковані в 350 друкованих працях обсягом 360 д.а., з них: навчальних посібників і монографій – 18, методичних навчальних розробок – 56, наукових статей – 260, авторських свідоцтв і патентів – 8, рекомендацій виробництву – 8.

Викладач є учасником Українського та Європейського наукового товариств гербологів.

 

Народився 20 січня 1973 р. в с. Серебрія Бершадського району Вінницької області Вищу освіту здобув в Українському державному аграрному університеті (1989-1994) за спеціальністю «Агрономія».

Трудова діяльність розпочалася агрономом-насіннєводом КСП «Зоря» Бершадського району Вінницької області (1994), продовжена асистентом кафедри загального землеробства (1997-2003); заступником директора науково-дослідного інституту рослинництва, ґрунтознавства та екології НУБіП України за сумісництвом (2002-2007); доцентом кафедри землеробства та гербології (2003-2016), а з 2016 о. і дотепер – професором кафедри землеробства та гербології НУБіП України.

Педагогічна робота пов’язана з викладанням навчальних дисциплін «Землеробство», «Основи наукових досліджень в агрономії», «Статистичний аналіз наукових досліджень в агрономії», «Сучасні системи землеробства», «Методологія та організація наукових досліджень з основами інтелектуальної власності».

Наукова робота присвячена обґрунтуванню ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням вимог збереження довкілля, біологізації галузі рослинництва з отриманням якісної і екологічно безпечної сільськогосподарської продукції, пошуку шляхів стабілізації галузі землеробства з наступним розширеним відтворенням потенційної і ефективної родючості ґрунтів за допомогою внесення органічних та мінеральних добрив з використанням нетоварної частини урожаю, маси сидеральних культур та біопрепаратів, оптимізації структури посівних площ з нормативною часткою багаторічних трав, застосуванню екологічно регламентованої системи захисту рослин від шкідливих організмів.

У 2014 р. захистив докторську дисертаційну роботу на тему: «Теоретичне обґрунтування та розробка системи екологічного землеробства в Лісостепу України» за спеціальністю 06.01.01 – загальне землеробство.

В науковому доробку має 62 друковані праці, з них навчальних посібників – 2; статей у фахових виданнях України та інших держав – 33; в інших виданнях – 13; науково-методичних рекомендацій – 3; методичних розробок – 11.

 

 

Народився 4 травня 1978 року у с. Юр’ївка Добропільського району Донецької області. Середню освіту отримав у Шилівській середній школі (1985-1995), вищу – в Луганському державному аграрному університеті (1995-2000), потім навчання в аспірантурі Інституту землеробства УААН (2000-2003).

Трудова діяльність об’єднала виконання обов’язків наукового співробітника лабораторії сівозмін Інституту землеробства УААН (2003-2005); в.о. старшого наукового співробітника лабораторії сівозмін Інституту землеробства УААН (2005-2006); старшого наукового співробітника лабораторії сівозмін ННЦ «Інститут землеробства УААН» (2006-2010); в.о. провідного наукового співробітника лабораторії сівозмін ННЦ «Інститут землеробства УААН» (2010); провідного наукового співробітника відділу сівозмін і землеробства на меліорованих землях ННЦ «Інститут землеробства НААН» (2010-2015); в.о. завідувача відділу сівозмін і землеробства на меліорованих землях ННЦ «Інститут землеробства НААН» (з 2015 дотепер); доцента кафедри землеробства та гербології НУБіП України (з 2017 дотепер).

Наукова діяльність присвячена розв’язанню актуальної проблеми максимально можливого та економічно вигідного насичення сівозмін сільськогосподарськими культурами з урахуванням організаційних та природних умов, регулюванню фітосанітарного режиму за високого їх насичення одновидовими культурами, всебічному вивченню і деталізації окремих аспектів колообігу основних біофільних елементів за схемою ґрунт-рослина в сівозмінах для визначення науково обґрунтованих норм повернення поживних речовин у ґрунт і необхідної для підвищення продуктивності землеробства і відтворення родючості ґрунтів кількості добрив.

В умовах Лівобережного Лісостепу вчений системно узагальнив і теоретично обґрунтував агробіологічні основи ефективності короткоротаційних сівозмін за різного насичення зерновими (у т.ч. одновидовими), круп’яними й технічними культурами за різного рівня інтенсифікації, що дозволило розробити короткоротаційні сівозміни з науковообґрунтованим насиченням, співвідношенням і розміщенням зернових (пшениця озима, ярі ячмінь та пшениця, горох, кукурудза на зерно), круп’яних (гречка), технічних (соняшник, соя, буряки цукрові) культур за умови збереження родючості і продуктивних функцій ґрунтів Лісостепу Лівобережного.

Захистив кандидатську дисертацію: «Вплив рівня інтенсифікації технологій вирощування польових культур у сівозміні на родючість темно-сірого опідзоленого ґрунту та врожайність гороху» (2004), та докторську дисертацію: «Агробіологічні основи підвищення ефективності короткоротаційних сівозмін Лівобережного Лісостепу України» (2015).

Науковий доробок об’єднує 80 наукових праць: із них наукових статей – 43; навчальних посібників і монографій – 4; тез доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах – 16; науково-методичних рекомендацій – 12; рекомендацій виробництву – 2; 1 патент і 2 стандарти.

 

 

Народився 27 березня 1967 р. в с. Пустоварівка Сквирського району Київської області. Середню спеціальну освіту отримав у Верхівнянському сільськогосподарському технікумі за спеціальністю «Агрономія» (1991 р.)., вищу – у Білоцерківському державному аграрному університеті за спеціальністю «Агрономія» (2002 р.). Науковий ступінь кандидата с.-г. наук здобув після захисту дисертації у Національному університеті біоресурсів і природокористування України зі спеціальності 06.01.09 – рослинництво.

Трудовий шлях позначений роботами комбайнера колгоспу ім. Ватутіна (1984-1989), механізатора колгоспу ім. Фрунзе (1989-1995), головного агронома колгоспу ім. Фрунзе (1995-1997), керівника КСП «Хлібороб» (1997-2000), начальника управління сільського господарства і продовольства Сквирської районної державної адміністрації (2000-2002), заступника голови Сквирської РДА (2002-2003), директора ТОВ «Агрофірма «Колос» (з 2003 р. дотепер), доцента кафедри землеробства і гербології НУБіП України (з 2017 р.), обов’язками директора створеного при ТОВ «Агрофірма «Колос» навчально-науково-інноваційного центру агротехнологій НУБіП України на громадських засадах (з 2016 р.).

Педагогічна діяльність пов’язана з проведенням навчальної практики студентів агробіологічного факультету з предметів «Землеробство», «Гербологія».

За сумлінну працю, вагомий внесок у соціально-економічний розвиток Сквирського району Київської області указом Президента України Л. В. Центилу присвоєно почесне звання заслуженого працівника сільського господарства України (2009 р.) та відзначено почесними грамотами Київської ОДА.

 

 

Народився 19 грудня 1953 р. в м. Донецьк. Середню освіту отримав 1971 р. у середній школі №100 м. Донецька, а вищу з кваліфікацією вчений агроном – в Українській сільськогосподарській академії (1976). Після навчання в аспірантурі (1981-1984) захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата с.-г. наук.

Трудова діяльність обєднує роботу на посадах: агронома-насіннєвода райсільгоспуправління Новомиргородського району Кіровоградської області (1976-1977), головного агронома колгоспу ім. ХХІІ з’їзду КПРС Новомиргородського району Кіровоградської області (1977-1981), асистента кафедри землеробства УСГА (1984-1989), доцента кафедри світових агротехнологій (1989-2000), доцента кафедри землеробства та гербології НУБіП України (з 2000 р.-дотепер).

Педагогічна робота пов’язана з викладанням навчальних дисциплін: «Гербологія», «Теоретичні основи гербології», «Біологія та екологія бур’янів», «Моніторинг та прогноз забур’яненості сільськогосподарських угідь», «Системи контролювання забур’яненості», «Проблеми та методика досліджень в гербології». Підготував 60 бакалаврів і 36 магістрів.

Наукові і професійні інтереси спрямовані на дослідження біології бур’янів та їх контролювання у посівах сільськогосподарських культур за системи землеробства No-till.

Результати наукових досліджень опубліковані в 118 наукових працях, з них у навчальних посібниках та монографіях – 8, навчально-методичних рекомендаціях – 24, рекомендаціях виробництву – 5, наукових статтях – 81.

Відзначений грамотами ректорату університету, Міністерства аграрної політики і продовольства України.

 

 

Народився 22 грудня 1963 р. в с. Красному Бахмацького району Чернігівської області

Після закінчення у 1981 р. Краснянської середньої школи працював стажистом а потім водієм у колгоспі «Жовтень» в рідному селі. Вищу освіту здобув на агрономічному факультеті Української сільськогосподарської академії (1984-1989). З 1989 по 1992 р. працював агрономом колгоспу. Потім навчання у аспірантурі на кафедрі землеробства УСГА. Після її закінчення (1994) і дотепер зарахований до штату викладачем на цій кафедрі. З 1998 по 2008 р. виконує обовязки заступника декана агрономічного факультету з виховної, а потім з навчальної та виховної роботи, а з 2015 р. – заступник декана агробіологічного факультету з організаційної роботи.

Педагогічну роботу виконує з 1994 р. на посаді асистента кафедри землеробства, а з 2000 р. – доцента кафедри землеробства та гербології, викладаючи дисципліни «Землеробство», «Гербологія», «Основи раціонального землекористування», «Адаптивні системи землеробства».

Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата с.-г. наук «Вплив довготривалого застосування різних систем основного обробітку ґрунту на продуктивність культур в ланці зернобурякової сівозміни в умовах Правобережного Лісостепу України» захистив в 1995 р. Наукова робота присвячена вивченню різних систем основного обробітку ґрунту, проблем забур’яненості посівів сільськогосподарських культур в різних системах землеробства Правобережного Лісостепу України. За час роботи на кафедрі під керівництвом викладача захищені 40 бакалаврських і 30 магістерських робіт.

У науковому доробку має 58 наукових праць, з них 15 статей у фахових наукових виданнях, 13 типових програм дисциплін, 2 навчальних посібники, 20 методичних рекомендацій до лабораторно-практичних занять зі студентами, участь у напрацюванні галузевих стандартів вищої аграрної освіти України.

 

Народився 18 січня 1971 р. в с. Погреби Драбівського району Черкаської області

Середню освіту отримав у 1988 р. у загальноосвітній школі в с. Погреби. Вищу освіту здобув у Національному аграрному університеті зі спеціальності «Агрономія» (1993). Після навчання в аспірантурі на кафедрі загального землеробства університету (1996-1999), захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата с.-г. наук (2000).

Трудова діяльність позначена роботою на посадах головного агронома КСП ім. Мічуріна Черкаського району Черкаської області (1993-1996), асистента кафедри землеробства та гербології (1999), заступника проректора з адміністративно-господарської діяльності НУБіП України (2000-2012), доцента кафедри землеробства та гербології (2005 р.-дотепер), заступника директора ННІ рослинництва, ґрунтознавства та екології (2013-2014), начальника господарського відділу НУБіП України за сумісництвом (2014).

Педагогічна робота полягає у викладанні навчальних дисциплін: «Системи технологій землеробства з основами ґрунтознавства», «Землеробство з основами ґрунтознавства», «Основи виробництва та переробки продукції рослинництва», «Загальне землеробство», «Гербологія».

Наукові і професійні інтереси пов’язані з оптимізацією водно-фізичних властивостей ґрунту за різних технологій його обробітку, контролю бур’янів у посівах сільськогосподарських культур у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.

Результати наукових досліджень опубліковані в 30 наукових працях, з них у навчальних посібниках – 2, навчально-методичних рекомендаціях – 12, рекомендаціях виробництву – 2, наукових статтях – 14.

За якісне виконання службових обов’язків нагороджений почесною грамотою Київської міської державної адміністрації (2017).

 

Народилася 16 липня 1969 р. в с. Омелянів Козелецького району Черніговської області. Середню спеціальну освіту набула в 1984-1988 рр. у Бобровицькому радгоспі-технікумі. Протягом 1988-1999 рр. закінчила вищу освіту в Національному аграрному університеті. Навчання в аспірантурі цього закладу завершила захистом кандидатської дисертації на тему: «Ефективність заходів основного обробітку ґрунту в ланці зерно-бурякової сівозміни в умовах Правобережного Лісостепу України» (1999), за спеціальністю 06.01.01 – загальне землеробство.

Трудову діяльність розпочала в 1988 р. агрономом із захисту рослин колгоспу «Заповіт Леніна» на Чернігівщині, продовжила – асистентом кафедри загального землеробства Національного аграрного університету, а з 2003 р. – доцентом кафедри землеробства та гербології НУБіП України.

Викладає навчальні дисципліни: «Землеробство з основами ґрунтознавства та агрохімії», «Землеробство», «Адаптивні системи землеробства», «Зональні системи землеробства».

Наукова діяльність присвячена дослідженню з ініціативної теми 011U003976 «Біологічні показники родючості ґрунту та продуктивність ланки сівозміни залежно від систем землеробства в Правобережному Лісостепу України».

Рожко В. М. є співавтором одного підручника, одного навчального посібника, 42 методичних вказівок, автором та співавтором 50 наукових статей. Під її керівництвом захистили дипломні роботи 60 спеціалістів, бакалаврів та магістрів.

 

 

Народилась 9 листопада 1969 р. в м. Києві. Середню освіту здобула у 1987 р., закінчивши загальноосвітню школу м. Києва. Вищу освіту з кваліфікацією вчений агроном отримала у 1993 р. в Українському державному аграрному університеті. Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата с.-г. наук захистила в 1998 р.

Трудова діяльність виражена роботою асистентом кафедри землеробства Українського державного аграрного університету (1994-2003) і доцентом кафедри землеробства та гербології НУБіП України (2003-дотепер).

Наукові і професійні інтереси зосереджує на дослідженні післяжнивних посівів і впливу сільськогосподарських культур на мікробіологічну активність та фітотоксичність ґрунту. Здійснює керівництво науковим гуртком «Землероб» на кафедрі землеробства та гербології.

Педагогічна робота пов’язана з викладанням навчальних дисциплін: «Землеробство з основами ґрунтознавства», «Землеробство», «Технологія виробництва продукції рослинництва». Підготувала до захисту 59 бакалаврів і 10 магістрів.

Результати наукових досліджень опубліковані в 40 науково-методичних працях обсягом 20 д.а., з них навчальних посібників та монографій – 3, наукових статей – 16, навчально-методичних рекомендацій – 20, рекомендацій виробництву – 1.

 

 

Народилась 6 лютого 1971 р. в м. Миронівка Київської області Середню освіту закінчила 1989 р. в середній школі №19 м. Києва. Вищу освіту отримала в Національному аграрному університеті за кваліфікацією вченого агронома (2004).

Трудова діяльність об’єднала роботу лаборантом кафедри фізичної, колоїдної та органічної хімії Національного аграрного університету (2000-2001), завідувача лабораторії кафедри фізичної колоїдної та органічної хімії Національного аграрного унівситету (2001-2004), завідувача лабораторії прикладної екології та агрохімічного моніторингу кафедри екології агросфери Національного аграрного університету (2004-2005), асистентом кафедри екології агросфери та екологічного контролю Національного аграрного університету (2005-2006), науковим співробітником кафедри землеробства та гербології Національного аграрного університету (2007-2008), завідувачем навчально-науково-дослідної лабораторії «Гербології» та за сумісництвом асистентом кафедри землеробства та гербології НУБіП України (2008-2013), старшим викладачем цієї кафедри (2013 р.-дотепер).

Педагогічна робота полягає у викладанні дисциплін: «Землеробство з основами ґрунтознавства», «Технології виробництва продукції рослинництва». Підготувала до захисту дипломних робіт бакалавра 7 чол., магістра – 5 чол.

Наукові і професійні інтереси спрямовані на розв’язання проблеми забур’яненості посівів сільськогосподарських культур, особливості формування бур’янового компоненту агрофітоценозів, біолого-екологічних особливостей сегетальних видів та інших гербологічних аспектів біологізації землеробства. Працює над створенням математичної моделі нового методу визначення потенційної забур’яненості ріллі та прогнозу актуальної забур’яненості посівів.

Результати наукових досліджень опубліковані в 20 працях, з них навчальних посібників – 2, навчально-методичних рекомендацій – 4, рекомендацій виробництву – 3, наукових статей – 11.

 

 

Народилася 17 травня 1983 р. в с. Вишеньки Бориспільського району Київської області. Освітній шлях об’єднав навчання у Вишенській загальноосвітній середній школі (2000), на агрономічному факультеті Національного аграрного університету з отриманням диплома з відзнакою (2005), навчання в аспірантурі при кафедрі землеробства та гербології і захисту дисертації кандидата с.-г. наук (2011).

Трудова діяльність позначена посадами завідуючої навчально-науково-виробничої лабораторії «Гербології» Національного аграрного університету (2005-2007), асистента кафедри землеробства та гербології (2008), старшого викладача кафедри землеробства та гербології. За сумлінну працю відзначена стипендією Міністерства аграрної політики України.

Наукові дослідження присвячені проблемі оптимізації контролю забур’яненості посівів сільськогосподарських культур Лісостепу України. Працює над розробкою математичної моделі нового методу визначення потенційної забур’яненості та прогнозу актуальної забур’яненості посівів.

За програмою «G’sMarketyngLTD» стажувалась за кордоном (Англія 2003). Виступала з науковими доповідями на міжнародних конференціях. Автор 25 наукових праць, співавтор методичних розробок та навчального посібника.

Викладає навчальні курси «Гербологія», «Землеробство», «Технологія вирощування сільськогосподарської продукції», «Землеробство з основами ґрунтознавства».

 

Народився 12 червня 1987 р. у смт. Варва Чернігівської області.

У 2009 р. закінчив НУБіП України, отримавши повну вищу освіту за спеціальністю «Агрономія» та кваліфікацію агронома дослідника.

Трудова діяльність виражена виконанням обов’язків асистента кафедри землеробства та гербології (2013-2016), з 2016 р. і дотепер старшого викладача цієї кафедри університету.

Викладає навчальні дисципліни «Землеробство» та «Основи наукових досліджень в агрономії».

Наукові дослідження спрямовані на відтворення родючості ґрунту за різних систем землеробства та випробування перспективних засобів захисту сільськогосподарських культур від бур’янів. Кандидатську дисертацію «Вплив систем землеробства на родючість ґрунту і продуктивність ланки польової сівозміни в Правобережному Лісостепу України» за спеціальністю 06.01.01 – загальне землеробство, захистив у 2013 р., отримавши диплом кандидата с.-г. наук.

Автор та співавтор 17 наукових праць, з яких 2 навчальні посібники, 2 рекомендації виробництву та 13 наукових статей.

Під керівництвом викладача захистили дипломні роботи бакалавра 10 чол., магістра – 1 чол.

 

 Шпирка Неля Федорівна в 2006 р. здобула середню освіту, закінчивши ЗОШ I-III ст. смт. Макошине Чернігівської області. Вищу освіту здобула в Національному університеті біоресурсів та природокористування України в 2012р.

Трудова діяльність об’єднала роботу науковим співробітником та асистентом кафедри землеробства та гербології.

Наукові дослідження присвячені вивченню фітосанітарного стану посівів сільськогосподарських культур за різних систем землеробства. Приймала участь у 5 міжнародних проектах, проходила стажування в університетах Латвії, Франції, Швеції, Норвегії (2013 -2019 рр).

Була виконавцем та відповідальним виконавцем 7 науково-дослідних тематик, в тому числі 2 молодіжних.

Автор та співавтор 12 публікацій Scopus, 20 фахових праць, 2 розділів монографій, 2 патентів на корисну модель, 2 авторських свідоцтва. h - індекс в Scopus– 3. https://www.scopus.com/authid/detail.uri?authorId=55078287300

Викладає дисципліни «Гербологія», «Технологія вирощування сільськогосподарської продукції», «Організація наукових досліджень».

 

Народилася 6 серпня 1959 р. в с. Ковалівка Драбівського району Черкаської області. Після закінчення середньої школи здобула вищу освіту на економічному факультеті Української сільськогосподарської академії (1989-1994).

Трудова діяльність позначена роботою калькулятором тресту студентських їдалень при УСГА (1986-1989), бухгалтера УСГА (1989-1993), лаборанта кафедри загального землеробства УДАУ (1993-1995), старшого лаборанта цієї кафедри (з 1995 р.-дотепер).

Власенко Н. В. забезпечує підготовку матеріальних наочних засобів для якісного проведення навчального процесу, надає допомогу викладачам під час лабораторних занять, бере участь в оформленні навчальних лабораторій.

 

 

Народилася 29 червня 1980 р. в м. Києві. Отримавши середню освіту, в 2000 р. вступила на агрономічний факультет Національного аграрного університету, який закінчила у 2005 р., здобувши базову вищу освіту бакалавра за напрямом «Агрономія» з кваліфікацією технолога з агрономії.

Протягом 2010-2012 рр. навчалась в магістратурі агрономічного факультету НУБіП України і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Агрономія» з кваліфікацією агронома-дослідника.

Трудовий стаж об’єднує роботу лаборантом кафедри загального землеробства (2000-2012), старшим лаборантом цієї кафедри, обіймаючи цю посаду нині.

Михайлова О. В. створює матеріальні наочні засоби для якісного проведення лабораторних занять, надає допомогу викладачам під час цих занять, готує до них навчальні лабораторії.

 

 

Перелік посилань

1.       Манько Ю. П. Феномен українського землеробства / Ю. П. Манько. – Посібник українського хлібороба, т1-2017. – с.35-40

2.       Вергунов В. А. Історія аграрної освіти у системі наукового забезпечення, ведення сільського господарства України / В. А. Вергунов, Г. О. Глазунов, Т. П. Шепітко, Н. В. Грищенко та ін. – НААН, ННСТБ. – Вид.: "ФОПКорзун". – Вінниця. – 2013. – 55 с.

3.       Мельничук Д. О. Становлення і розвиток аграрної освіти та науки в Україні (з найдавніших часів до сьогодення) / Д. О. Мельничук, М. В. Зубець, Л. Ю. Беренштейн, С. С. Коломієць та ін. – К.:НАУ, 2005. – 224с.

4.       Косинський В. А. Основные тенденции в мобилизации земельной собственности и их социально-экономические факторы. – К., 1918. – с.11.

5.       Кисельов М. М. Національне буття серед екологічних реалій/ М. М. Кисельов, Ф. М. Канак, К.: Тандем, 2000. – 319 с.

6.       Бунятян К. П. Давнє населення України. – К.: Либідь, 1999. – 228 с.

7.       Петров В. Походження українського народу. – К.: МП "Фенікс".– 1920.

8.       Космос древньої України. Трипілля – Троянь: міфологія, філософія, етногенез VI тис.до н.е. – К., 1992. – 302 с.