Історія кафедри землеробства та гербології

Історія становлення, розвитку і сучасний стан кафедри землеробства та гербології Національного університету біоресурсів і природокористування України

 

"Землеробство – єдина галузь економіки, що створює

первинну додаткову енергію прогресу людства"

Микола Руденко

 

Об’єктивність історичного процесу розвитку явищ природи і суспільства вимагає розуміння змісту об’єктів та предметів його аналізу. Об’єктом вказаного у темі дослідження обрана навчальна кафедра землеробства та гербології, а її предметом – історію створення, становлення, розвитку і сучасного її стану. Необхідність та суспільна її значимість обумовлена важливістю аграрної освіти і науки для успішного функціонування пріоритетної частини економічного суспільного організму – галузі землеробства.

Безумовний пріоритет землеробства для ефективного економічного розвитку людського суспільства обумовлений унікальною особливістю цієї галузі, її енергетичним зв’язком з космосом, внаслідок якого підсумком виробничого процесу стає приріст енергії в урожаї порівняно з її невідновлюваними затратами на його вирощування. Цей підсумок виникає завдяки сонячній енергії, що надходить з космосу і уможливлює створення первинної додаткової вартості лише в землеробстві. Створена в землеробстві абсолютна додаткова вартість потім використовується для одержання відносних вторинних додаткових вартостей у тваринництві, промисловості, інтелектуальній сфері суспільної діяльності. Отже, первинним капіталом об’єктивно виступає в суспільстві не додаткова вартість, створена людиною взагалі, за помилковою тезою К. Маркса, а тільки у землеробстві, завдяки космічній енергії. Вона ж є і енергетикою прогресу суспільства. Ця особливість галузі землеробства є підставою безумовної пріоритетності її розвитку для економічної ефективності суспільства. Історія людства свідчить про трагічні наслідки нехтування цією істиною, величезні фізичні і духовні його втрати, які стали ціною тієї помилки. Навпаки, країни з належною державною увагою до галузі землеробства демонструють матеріальне і духовне благополуччя народів.

Аргументами успішного розвитку галузі землеробства стають матеріальне, наукове і кадрове її забезпечення. Діалектичний аналіз цього зв’язку переконує, що без належної системи аграрної освіти країна не зможе стати передовою в аграрній науці й успішною в раціональному аграрно-промисловому виробництві. Тому найважливішим державним важелем прогресу в аграрній сфері суспільства, поряд з матеріальними інвестиціями, стає вища освіта, яка готує визначальних діячів двох напрямів аграрно-наукової творчості – дослідників та професіоналів у ділянці дорадництва, впровадження інновацій у виробництво. Обов’язковою складовою у структурі аграрних вузів виступає кафедра землеробства та гербології, яка навчає методології раціонального ведення однойменної пріоритетної галузі.

Україна приречена бути успішною аграрно-промисловою країною, а змістом її національної ідеї в аграрній сфері суспільства має стати матеріальний і духовний добробут українського народу. Підставою реальності цього слугують найродючіші чорноземи, що становлять 70 % ґрунтового вкриття країни, завзяття і щире працелюбство української нації та підтримка галузі в Українській Національній Суверенній Соборній країні.

Землеробство справило в природних умовах України особливий феноменальний вплив на формування Нації, її звичаїв, духовності, ментальності. Справді, у землеробстві і тваринництві наш народ знайшов символ людської мудрості у спілкуванні з природою, усвідомлюючи себе її частиною і одержавши за це від неї спасіння. Для нього властиве не природоборство, а дотримання її законів, симбіотичне спілкування з нею. Ці риси національного характеру вселяють впевненість у адекватній відповіді України сучасному виклику необхідності екологізації галузі землеробства в умовах можливих екологічних негараздів.

Запорукою успішного розвитку України та екологічного благополуччя покликані стати освіта і наука. За влучним виразом першого президента Національної академії наук В. І. Вернадського "спасіння України в освіті і науці". Для виконання цього доленосного покликання освіта має виконувати національно важливі функції: 1) підготовка висококваліфікованих сучасних фахівців; 2) авангардні фундаментальні дослідження з опрацюванням вітчизняних прогресивних агротехнологій; 3) виховання національно свідомої патріотичної інтелігенції.

Перераховані функції випливають із суспільних потреб, які змінюються плином часу під впливом суспільних трансформацій. Тема аналітичного огляду зобов’язує розглянути зміни стану кафедри землеробства та гербології від її створення до сучасного. Всі наукові установи та навчальні заклади в Україні пройшли три історичні за політичною ознакою періоди: I – період становлення в Російській імперії; II – радянський період; III – національний український період. Серед навчальних закладів не стала винятком і кафедра землеробства та гербології нинішнього Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Становлення кафедри землеробствагербології

Створення кафедри під назвою «Загального хліборобства» відбулося 1 січня 1899 р. у складі сільськогосподарського відділення Київського політехнічного інституту на другому році після його відкриття (30 серпня 1898 р). Це був період розвитку капіталістичних відносин в сільському господарстві Російської імперії. Галузь землеробства об’єктивно мала потребу в науковому і кадровому забезпеченні, про що повідомляло новостворене в 1894 р. Міністерство землеробства та державного майна з департаментом землеробства на чолі з відомим вченим агрономом П. А. Костичевим (1845–1895 рр.).

Проте на всіх етапах імперської влади панувала консервативна думка про економічну перевагу спрощених агротехнологій без наукових і кадрових інвестицій. У 1895 р. в Росії було всього два вищих аграрних навчальних заклади. Перебуваючи в складі губерній імперії, Україна не мала свого впливу на стан аграрної освіти і науки, яким керувала царська влада. Першим завідувачем створеної кафедри загального хліборобства став росіянин, професор А. В. Ключарьов, який керував кафедрою до 1911 рік. У зв’язку з перебуванням його за кордоном (1899–1901 рр.), керівництво кафедрою здійснював російський професор П. Р. Сльозкін, обіймаючи одночасно посаду завідувача кафедрою часткового хліборобства. Навчальна програма з загального хліборобства об’єднувала на той час розділи «Угноєння полів», «Обробіток ґрунту», а наукова робота була спрямована на дослідження азотного режиму ґрунтів. За ініціативи А. В. Ключарьова і професора кафедри В. В. Колкунова був створений студентський агрономічний гурток, силами якого виконувалася під керівництвом викладачів науково-дослідна робота. З 1912 по 1930 р. завідувачем кафедри працював російський професор В. В. Колкунов. Під його керівництвом кафедра досліджувала проблеми застосування парів, контролювання забур’яненості полів, посухостійкості культурних рослин залежно від анатомо-фізіологічних ознак, створення сортів пшениці і буряків цукрових з підвищеною цукристістю коренеплодів.

Помітною особливістю навчального процесу на кафедрі загального хліборобства, в той час, було тісне поєднання навчання і науково-дослідної роботи студентів і викладачів. Ця ідея, підтримана у вузі, була проголошена професором с.-г. відділення Є. П. Вотчалом: «Викладати може тільки той, хто сам працює в науці». Ця теза знайшла своє місце в концепції нинішнього Болонського процесу навчання. Результатом досліджень професора В. В. Колкунова стала опублікована книга «До питання про створення посухостійких рас культурних рослин» (1907 р.).

Викладачі кафедри підтримали столипінську аграрну реформу з регламентом приватної власності на землю і становленням фермерства.

 

 Кафедра землеробства та гербології НУБіП України за радянської влади

Жовтневі події 1917 р. в Російській імперії викликали істотні зміни в аграрному секторі економіки. Україна залишалася в складі вже іншої, комуністичної імперії СРСР, без права на власну аграрну політику, освіту, науку, виробництво. Громадянська війна, що була відповіддю українського народу на комуністичну диктатуру, руйнування більшовиками Української народної республіки, знищення цілого стану сільських господарів через позбавлення їх основного засобу виробництва, землі, і терор у вигляді “розкуркулювання”, завершилася поразкою. Замість приватних господарів повільно, зі спротивом селян протягом 16 років (1921–1937 рр.) в Україні були створені колгоспи та радгоспи, колективні підконтрольні державі, господарські аграрні утворення, які у світі ще ніде не були здійснені. Станом на 1937 рік відсоток колективізації за посівними площами земель досяг 99,7 %.

Нові виробничі аграрні відносини вимагали змін в системі освіти і науки. Сільське виробництво чекало фахового забезпечення освіченими агрономами, зоотехніками, економістами та матеріального і наукового забезпечення сучасними технологіями. Центральна союзна влада орієнтувала регіони на інтенсифікацію виробництва, підготовку кадрів, наукові дослідження. В цих умовах Україна стала республікою, де у кожній області діяли аграрні вищі навчальні заклади, частка студентів серед населення переважала у рази цей показник порівняно з розвиненими країнами Європи. В ці бурхливі роки колектив кафедри зазнав втрат. В 1930 р. був несправедливо репресований сталінським режимом професор В. В. Колкунов. В тому ж році кафедра загального хліборобства була об’єднана з кафедрою агрохімії, якою керував росіянин професор О. І. Душечкін. В складі кафедри працювали професори В. А. Лобов, В. Г. Раєвський, Ф. І. Левченко. Ім’я професора В. В. Колкунова реабілітоване лише в 1989 р.

У 1932 р. кафедра загального хліборобства відокремилася від об’єднання з кафедрою агрохімії, діставши назву кафедри загального землеробства на чолі з українським професором А. Г. Михаловським. Від того часу керівництво кафедрою перейшло до представників українського народу. Протягом 37 років, до 1969 р., колектив кафедри, очолюваний А. Г. Михаловським, досяг поліпшення навчальної і науково-дослідної роботи. Перу завідувача належить 130 наукових праць, з них 12 підручників, навчальних посібників, монографій. Наукові дослідження колективу кафедри були спрямовані на розв’язання актуальних проблем тодішнього землеробства: підвищення морозостійкість озимих культур (проф. А. Г. Михаловський), системи сівозмін (доц. Т. Д. Катеринич, доц. В. М. Каліберда, доц. Б. О. Панасюк), обробіток ґрунту (доц. І. С. Руденко, М. М. Сопільняк), захист посівів від бур’янів (доц. М. Я. Палієнко, І. В. Веселовський), мінеральне живлення рослин, технологія вирощування махорки, методика дослідної справи в агрономії (доц. Ю. П. Манойленко). Під керівництвом завідуючого підготовлено 40 кандидатів с.-г. наук. Кафедра приймала активну участь у створенні і роботі дослідного поля «Теремки».

У роки другої світової війни (1940–1945 рр.) кафедра загального землеробства була евакуйована до м. Алма-Ати, де працювала в структурі Казахської філії ВАСГНІЛ. Після війни професор А. Г. Михаловський (1956-1959 рр.) та доцент Ю. П. Манойленко (1960–1965 рр.) виконували обов’язки декана агрономічного факультету. З 1969 по 1980 р.кафедру загального землеробства очолював І. С. Руденко, одночасно виконуючи обов’язки декана агрономічного факультету. У цей період у складі кафедри працювали професор І. В. Веселовський, доценти П. Н. Івончик, В. П. Ґудзь, В. М. Каліберда, О. П. Кротінов, М. І. Голобородько, О. П. Любченко, М. І. Басов, асистенти Ю. П. Манько, І. А. Мірошник, І. П. Максимчук, лаборанти Т. Д. Мельник, Р. М. Жильцова, Л. Ф. Яворська, Д. К. Косенко. Зусилля колективу були спрямовані на удосконалення навчального процесу з акцентом на посилення практичної підготовки випускників агрономічного факультету та одночасне виконання наукових досліджень на замовлення виробництва. Лабораторію землеробства на Агрономічній дослідній станції тоді очолював кандидат с.-г. наук О. Г. Рубан, а пізніше – В. М. Жеребко, П. М. Сауляк. У 1968, був розпочатий стаціонарний дослід з систем основного обробітку ґрунту в сівозміні.

З 1980 р. по 1985 р. завідувачем кафедри загального землеробства був професор О. Ґ. Яворський. За ініціативи завідувача та членів кафедри у 1981 р. був закладений стаціонарний двофакторний дослід з систем землеробства, в якому всі наступні роки проводяться комплексні дослідження ефективності трьох її варіантів – промислової (контроль), екологічної та біологічної з участю чотирьох варіантів основного обробітку ґрунту в зональній плодозмінній десятипільній сівозміні – диференційованого (контроль), плоскорізного, полицево-безполицевого і поверхневого. В цьому досліді були розпочаті комплексні дослідження змін агрофізичних властивостей ґрунту (І. П. Максимчук, І. А. Мірошник, О. П. Кротінов), забур’яненості полів (І. В. Веселовський, П. Н. Івончик, Ю. П. Манько), агрохімічних показників ґрунту (В. М. Каліберда, Ю. П. Манько), біологічної активності ґрунту (П. Н. Івончик), продуктивності ріллі (І. В. Веселовський, Ю. П. Манько).

З 1985 по 1990 р. завідувачем кафедри загального землеробства працював професор І. В. Веселовський. Наукова робота колективу кафедри в ці роки була зорієнтована на продовження виконання програми комплексних досліджень для виявлення ефективності варіантів систем землеробства та їх окремих ланок у стаціонарному досліді з систем землеробства, розпочатому в 1981 р. Під керівництвом професора І. В. Веселовського захистили асистенти і здобувачі кафедри 19 кандидатських і 2 докторські дисертації, що свідчить про створення ним наукової школи, присвяченої розв’язанню проблеми ефективного контролю забур’яненості ріллі.

 

Вагомим внеском до її розв’язання в цей час стали результати наукових прикладних досліджень, проведених за госпдоговірною тематикою (П. О. Хлєбніков).

Національний український період діяльності кафедри землеробства
та гербології

З 1990 по 2001 рік керівництво кафедрою загального землеробства здійснював професор В. П. Ґудзь, виконуючи одночасно обов’язки декана агрономічного факультету Національного аграрного університету. Після проголошення державної незалежності України за волею українського народу, виявленою на референдумі 1 грудня 1991 р., відбулись істотні зміни у сфері аграрної політики нашої країни. Парламент України ухвалив 18 жовтня 2005 р. закон «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 р.». В ньому засвідчена пріоритетність розвитку агропромислового комплексу країни та соціального розвитку села в національній економіці, обумовлена потребою відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури. Закон ініціює перебудову як виробничої структури в сільському господарстві, так і систему сервісного забезпечення його ефективності. Це відноситься і до освіти та науки, генераторів кадрового і наукового забезпечення виробництва.

Головним критерієм адекватності сучасної аграрної освіти і науки в Україні є забезпечення національних інтересів на тлі наближення методології їхньої діяльності до європейських норм та врахування національних особливостей і потреб. Тому нині в Україні введені два освітні ступені підготовки професійних кадрів для аграрної галузі (бакалавр і магістр) і три наукових ступені підготовки наукових кадрів (магістр, доктор філософії і доктор наук). Колектив кафедри загального землеробства в нових умовах спрямовує зусилля на відповідність сучасним вимогам.

За роки керівництва кафедрою професором В. П. Ґудзем були продовжені зміни в навчальному процесі в напрямах перелічених вимог та інтенсивні дослідження в стаціонарному досліді для виявлення кращих варіантів зональних систем землеробства.

На підставі аналізу експериментальної інформації за ротацію десятипільної сівозміни кращою моделлю системи землеробства на середньосуглинковому малогумусному чорноземі в Правобережному Лісостепу України виявлена плодозмінна, інтенсивна, екологічна з продуктивністю ріллі 10 т/га кормових одиниць, адекватною біокліматичному потенціалу. Пріоритетами екологізації галузі землеробства в сучасних умовах покликані стати в Україні: 1) науково-обґрунтовані зональні сівозміни; 2) система ґрунтозахисного мінімізованого полицево-безполицевого обробітку ґрунту з чергуванням в сівозмінах оранки один раз в 4–5 років і варіантів безполицевих заходів та технологій без механічного обробітку ґрунту; 3) органо-мінеральна зональна система удобрення ґрунтів, орієнтована на максимальне використання ресурсів органічних добрив з компенсацією дефіциту поживних речовин для досягнення програмованої продуктивності ріллі мінеральними добривами за умови дотримання нормативних величин співвідношення між мінеральними і органічними ресурсами до 15 кг/т та вуглецево-азотного співвідношення в ґрунті 15–20 для сприяння процесам гуміфікації. За результатами проведених стаціонарних досліджень і їхньої виробничої перевірки підготовлена та захищена дисертація на здобуття наукового ступеня доктора с.-г. наук (Ю. П. Манько 1991 р.). За ініціативи кафедри в її складі в 1993 р. створена проблемна науково-дослідна лабораторія з гербології.

З 2001 по 2002 рік обов’язки завідувача кафедри загального землеробства виконував доцент О. П. Кротінов, одночасно займаючи посаду заступника директора ННІ рослинництва, ґрунтознавства та екології НАУ.

З 2002 року дотепер кафедру землеробства та гербології очолює доктор с.-г. наук, професор, член-кореспондент НААН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Премії Кабінету Міністрів України за розроблення і впровадження інноваційних технологій Танчик Семен Петрович. На даний час у складі кафедри працюють професори Манько Ю. П., Цюк О. А., Центило Л. В., Літвінов Д. В., доценти Косолап М. П., Іванюк М. Ф., Рожко В. М., Карпенко О. Ю., Бабенко А. І., Павлов О. С., старший викладач Анісимова А. А., асистент Шпирка Н. Ф., завідувач навчально-наукових лабораторій Пвлова Я. С., наукові співробітники доктор с.-г. наук Странішевська О. П., кандидат економічних наук Кургіна Л. Г., старші лаборанти Власенко Н. В., Михайлова О. В.

Трудова діяльність колективу кафедри направлена на виконання навчальної, наукової та інноваційної діяльності.

         Навчальна робота пов’язана із читанням дисциплін з підготовки висококваліфікованих фахівців аграрного профілю, основою яких є спеціальність «Агрономія». На ОС «Бакалавр» читаються дисципліни: Землеробство, Гербологія, Технологія виробництва продукції рослинництва, Основи наукових досліджень в агрономії, Органічне землеробство, Точне землеробство, Система землеробства No-till, Strip-till. 

На ОС «Магістр» – Методологія та організація наукових досліджень з основами інтелектуальної властості, Сучасні системи землеробства, Управління факторами ризику у землеробстві, Інтегрований контроль шкідливих організмів за сучасних систем землеробства, Обробіток грунту за сучасного землеробства.

Доктор філософії – Методика досліджень та організація підготовки дисертаційної роботи, Управління родючістю грунтів та продуктивністю с.-г. культур за зберігаючого землеробства, Землеробство за умов зміни клімату, Теоретичне обгрунтування систем землеробства, Зберігаюче землеробство, Сучасні концепції мехаічного обробітку грунту, Сучасні концепції формування сівозмін.

Колектив кафедри забезпечує сліхачів власною науковою, навчально-методичною літературою, дисципліни мають відповідні електронні навчальні курси на базі платформи е-learn. Досягненням колективу кафедри, особливо її завідувача, є видання в цьому розі підручників "Землеробство", "Сучасні системи землеробства" та ряду навчальних посібників і методичних вказівок. До основних видань за останні роки належать підручники та навчальні посібники: "Землеробство", "Сівозміни", "Землеробство. Навчальний посібник", "Атлас визначник бур'янів, "Практикум з гербології", "Цілющі, отруйті і шкідливі бур'янисті рослини в землеробстві України", "Основи землеробства і рослинництва", "Землеробствао з основами грунтознавства", "Управління родючістю грунту за зберігаючого землеробства".

Окрім проведення лекційних, лабораторних та практичних занять, кафедра землеробства та гербології забезпечує проходження студентами  навчальних та виробничих практик на базах: ВП НУБіП України "Агрономічна дослідна станція"; провідних господарств різних форм власності в усіх куточках України, зокрема, ПП "Агноекологія", Кернел, Агрофірма-Корсунь, NCHCapital та ін. та у співпраці з провідними компаніями-партрерами - лідеами світового ринку, з якими кафедра проводить спільні дослідження: CORTEVA, SYNGENTA, SUMMITAGRO, BASF, BAYER, KWS, Nuseed та ін.   

Наукова робота кафедри продовжується, поглиблюється і удосконалюжться у напрямку екологізації землеробства, розробленню і впровадженню зберігаючих, грунтозахисних, зональних систем землеробства. Ріст населення планети та зміна клімату потребують значного збільшення виробництва якісної і екологічно безпечної продукції землеробства. Очевидно, що шлях подальшої інтенсивної хімізації землеробства економічно необгрунтований і екологічно небезпечний. Виходячи з цього актуальним є теоретичне обгрунтування та розроблення заходів управління факторами життя рослин за зберігаючого екологічного землеробства. Вченими кафедри створена модель одючості чорнозему типового для основних районованих культур за зберігаючого землеробства в Правобережному Лісостепу України. Це передбачає комплекс еколого-економічних, агротехнічних, меліоративних та грунтозахисних заходів спрямовиних на отримання стабільної, адекватної біокліматичному потенціалу зони, якісної і екологічно безпечної продукції землеробства з відтворенням родючості грунтів.

Екологізація землеробства передбачає:

1. Науково обґрунтовану організацію земельної території. Розораність не повинна перевищувати 40 % території України.

2.   Економічно обґрунтовану структуру посівних площ, в основі якої є закон попиту і пропозицій, тобто – закон ринку. 

3.   Науково обґрунтовану систему сівозмін.

4.   Збалансовану органо-мінеральну систему удобрення.

5.   Зберігаючу система обробітку ґрунту:

-       комбіновану за способом, яка передбачає чергування оранки з інтервалом у 4–5 років під                   буряки цукрові або соняшник і безполицевих різноглибинних обробітків під решту культур                    сівозміни;

-       диференційовану за глибиною;

6.    Еколого-економічну систему захисту посівів від шкідливих організмів;

7.   Науково обґрунтовану систему заходів захисту ґрунту від ерозії;

8.   Науково обґрунтовану систему меліоративних та культуртехнічних заходів;

9.   Агроекологічну систему заходів запобігання забруднення ґрунтів, довкілля та продукції АПК.

Проте, в останні роки землеробство розвивається в період епідемії KOVID-19 та повномасштабної війни з Росією. Землероби університету та України запроваджують всі знання, уміння та можливості для отримання високих та сталих врожаїв сільськогосподарських культур з високою якістю та екологічною безпечністю. Цьому є підтвердження 2021 року з отримання понад 100 млн. тон зерна, що є джерелом забезпечення людства продуктами харчування і уникнення голоду на Земній Кулі.

Стаціонарні дослідження ефективності системи землеробства No-till свідчать про її позитивний вплив на агрофізичні, агрохімічні та біологічні властивості ґрунту, порівняно з промисловою системою. Це обумовлено накопиченням, збереженням та ощадливим використанням органічної речовини, ефективним захистом від ерозії, покращенням водного режиму ґрунту, зменшенням навантаження на ґрунт тракторів і сільськогосподарських машин, зменшенням матеріальних витрат і трудомісткості вирощування сільськогосподарських культур, зменшенням забруднення довкілля та водоймищ шкідливими речовинами, мульчуванням ґрунту, що захищає його від руйнування дощовими краплями та механічними системами тощо.

 

 

Розроблені моделі сучасних систем землеробства впроваджені у господарствах Лісостепу України, еталоном є Навчально-науково-інноваційне господарство НУБіП України «Агрофірма Колос» Сквирського району Київської області та ПП «Агроекологія» Шишацького району Полтавської області. Головний агроном цього господарства – Козін С. С. є аспірантом кафедри землеробства та гербології НУБіП України (науковий керівник проф. Танчик С. П.)

За результатами проведених за цей період наукових досліджень опубліковано понад 450 наукових статей, 12 монографій, 15 підручників, 17 навчальних посібників, підготовлено 7 докторів і 30 кандидатів сільськогосподарських наук, отримано 30 свідоцтв на винаходи і патенти.

Кафедра здійснює пропаганду результатів своїх досліджень являючись учасником міжнародних та республіканських конференцій і виставок. Міжнародні зв’язки кафедри засвідчені фактами перебування викладачів і аспірантів на стажуванні і навчанні у США, Канаді, Бразилії, Аргентині, Німеччині, Франції, Польщі, Чехії, Китаї.

Професор Танчик С.П. та Манько Ю.П. є членами Європейського та Українського наукового товариства гербологів.

Кафедра бере участь у міжнародному проекті Tempus / Tacis "Fromsoiltoconsumer" разом з Гертським (Бельгія) та Гумбольдським (Німеччина) університетами.

Разом з вченими Німеччини, США, Бразилії, Італії викладачі кафедри проводять дослідження з систем землеробства і зокрема з проблеми захисту с.-г. рослин від бур’янів.