Кафедра культурології

To English version

Науковий гурток "Кіно як вид мистецтва"

Науковий гурток кафедри культурології

«КІНО ЯК ВИД МИСТЕЦТВА»

2024 рік – ювілейний. 100 років тому народився Сергій Параджанов, великий режисер сучасності, сценарист, політв'язень радянського режиму.

Серед доробку митця хотілося б відзначити фільми «Тіні забутих предків» (1964), «Колір гранату» (1969), «Легенда про Сурамську фортецю» (1984). При створенні цих стрічок режисер надихався відповідно українською етнографією, вірменською культурою та грузинським епосом.

Кінострічка «Тіні забутих предків» за повістю М. Коцюбинського була представлена київським глядачам 4 вересня 1965 року. Відтоді вона стала справжнім світовим явищем та символом культурного та політичного життя України радянського періоду.

60-70-ті роки минулого сторіччя – це час, коли культура повсякденного життя в Україні втрачає притаманну їй традиційність – у виробництві, будівництві житла, одязі, харчуванні. Традиційна, етнографічна обрядова Україна перероджувалася - модернізувалася та уніфікувалася. Культура як мистецтво, як творча діяльність зазнавала небезпечних тенденцій – переважаючими стають невибагливі стандарти масової культури, у якій панує стиль соціалістичного реалізму. Культура була продовженням імперської радянської політики.

На українських кіностудіях фільми озвучували російською. Українська культура переважно була російськомовною. Однак Сергій Параджанов створив україномовний фільм, лише увівши лібрето російською мовою на початку кожної новели. Творення кінострічки українською із сьогоднішньої перспективи виглядає як боротьба за захист української мови. Очевидно, що це і право митця вільно творити, і основоположне право людини вільно думати та говорити.

Це був Вчинок – і Параджанова, і гурту української культурної еліти, яка разом з ним брала участь у створенні «Тіней». Серед них оператор Юрій Іллєнко, актори Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова, Микола Гринько, композитор Мирослав Скорик, художники Михайло Раковський та Георгій Якутович.

Фільм Параджанова – про кохання. Про людські стосунки. Та він викликає почуття більші, ніж переживання за Івана, Марічку та Палагну. Виникає відчуття глибинного, містично-давнього і водночас органічного. Це і є відчуття Культури, Свого.

Події, що відбулися в день прем’єри у кінотеатрі «Україна», вийшли за межі суто культурного контексту. Вони засвідчили, що є українська інтелігенція, яка готова до самовідданості, є великий режисер, який сам закохався в українську культуру та плекав любов до неї у глядачів.

Найщирішою подякою Сергію Параджанову за його закоханість в українську культуру стане перегляд його творів.

Назва гуртка - «Кіно як вид мистецтва»;

Керівник гуртка - Сидоренко Ірина Григорівна;

Наукова спрямованість гуртка - Філософсько-культурологічний аналіз творів кіномистецтва;

План роботи гуртка: кафедра культурології

Рубрика "Наші роздуми"

Роздуми Софії Галушки на тему:
«ЗНАКОВІ ПОСТАТІ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВА»
ПРОКИНЬМОСЯ ПІД ВІРШІ ШЕВЧЕНКА

Усі ми переживаємо зараз наслідки впливу гнилої імперії. Наші предки переживали схоже. Є дивовижним, а, може, й закономірним збіг - наскільки ситуації подібні. Наші пращури мали тверду позицію захищати своє, як і ми у сьогоденні. Українці прагнуть розвивати, поширювати рідне, - те, що належить нашій землі. Але як підступно інші намагаються його відібрати, знищити та стерти з історії. Сьогодні ми цілком усвідомлюємо це. Ми відчуваємо, що патріотизм, про який так багато чули у школі, в університеті нині палає у наших серцях.
Я вважаю, що відчуття патріотизму було завжди притаманне українцям, варто тільки зануритися у наш спадок. Дедалі більше я дізнаюся про письменників, художників, музикантів, загалом творчих людей, які обстоювали свободу, право жити на цій землі, гідність бути українцем. Немало потерпало або й загинуло від рук гидких створінь, які, на жаль, є нашими географічними сусідами.
Чому я пишу про Тараса Григоровича Шевченка? Чому я виділяю його серед інших обдарованих людей? Інші також любили Україну. Та саме Шевченкове «не цуратися» було першим, проголошеним у повний голос на всю імперію.
Хочу навести у приклад деякі уривки з вірша “Бували войни й військовії свари”, а також поділитися власними переживаннями через війну.
“Бували войни й військовії свари” надзвичайна, хоч і маловідома, робота поета, яка змушує мороз бігти шкірою, настільки вона занурює мене у глибокі роздуми. Здавалося б, вірш був написаний ще у першій половині 1850 року, а як відгукується він зараз. Варто прочитати деякі уривки, як з’являються цікаві думки.
“Дивлюся, в могилі усе козаки:
Який безголовий, який без руки,
А хто по коліна неначе одтятий;
Лежать собі хлопці, мов у теплій хаті.
...
«Дивися, дитино, оце козаки
(Ніби мені каже), на всій Україні
Високі могили. Дивися, дитино,
Усі ті могили, усі отакі.
Начинені нашим благородним трупом,
Начинені туго. Оце воля спить!
Лягла вона славно, лягла вона вкупі
З нами, козаками! Бачиш, як лежить — Неначе сповита!.. ”

В Україні широкомасштабна війна і ці рядки я сприймаю не так, як сприйняла б 10 років тому. Я відчуваю цілісність української історії. Козаків із Шевченкових рядків і нинішніх воїнів не відділяють століття. У них спільна справа, розпочата колись, вона має бути завершена у наш час нашою перемогою.
Я хвилююся за близьких людей, за оборонців. Мені гірко читати новини про те, що відбувається, страшно почути, що в когось з друзів загинув батько, або ж пережити втрату близької людини. Ми маємо дозволити собі прожити біль, але врешті-решт опанувати його і продовжувати цю боротьбу. Як і військові, сповнені гідності, свободи і волі на фронті, так і ми у тилових містах. Ми мусимо діяти з повним розумінням, за що саме ми боремося. Для мене це - воля.

“Усі ми однако на волі жили!
Усі ми однако за волю лягли,
Усі ми і встанем, та бог його знає,
Коли-то те буде. Дивися ж, дитино!
Та добре дивися,— а я розкажу,
За що Україна наша стала гинуть,
За що й я меж ними в могилі лежу.
Ти ж людям розкажеш, як виростеш, сину
Слухай же, дитино».”

Козак розповідає малому Тарасу правду, за що ж Україна стала гинуть, за що ж і він лежить у братській могилі. Він воліє розповісти йому, щоб той ніс цю правду у світ. Козак бажає, щоб люди знали і не забували. Наші військові теж. Вони теж розповідають у своїх інтерв’ю чи дописах у фейсбуці про ті жахи, які скоюють нелюди чужої країни. Вони несуть правду, щоб усі знали її, щоб не забували справжню істину і не вірили хибним чуткам.
Я теж дивлюся відео на ютубі, де військові, волонтери, медики і цивільні з окупацій розповідають власні історії з війни. Від них стає боляче у грудях та пересихає у горлі. Такі жорстокі вчинки людей важко назвати людськими. Мені дуже боляче бачити стільки розбитих життів. Мої родичі втратили домівку у рідному селі під Херсоном. На щастя, жоден з рідних не постраждав, але я бачу, як їм тяжко переживати усе це. Мені тяжко разом з ними. Тому я завжди запитую, чи потрібна їм моя допомога, та як саме я можу їм допомогти. Вони кажуть, а я роблю. У такі моменти я помічаю, що у них з’являються іскри в очах, біль трохи вщухає. Ми маємо допомагати одне одному, бути співчутливими і добрими.
Зараз наші місії: донатити ЗСУ, в’язати маскувальні сітки, допомагати людям, які потерпають через війну. Такі, ніби-то маленькі справи, але які вагомі. Вони наближають нас до перемоги, вони пробуджують патріотичні почуття. Також ми маємо бути розуміючими. Допомога зайва, коли про неї не просять, коли її і не потребують. Ліпше запитати і впевнитися.
Нещодавно я дізналася, що військові зачитували рядки славного вірша Шевченка на визволених територіях.

“І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!”

Те, як один з вояків зачитував і те, як інші мовчки слухали... Кожен з них думав про своє у цей момент, та я певна, що є в цих думках дещо спільне і це точно рішення не здаватися.
Я вважаю, що життєвий шлях Тараса Григоровича Шевченка по-справжньому надихає. Перебуваючи більшість свого життя на чужих землях, він не забував про Батьківщину. А яким же харизматичним був Шевченко! Він ішов до своїх цілей впевнено і вперто. Саме завдяки його харизмі він зміг познайомитися з впливовими людьми, які теж були українцями. Товариші поета побачили в ньому талант і вирішили допомогти Шевченку. Саме той перший Кобзар, який вміщував 8 віршів, було продано за гроші, яких виявилося достатньо, щоб викупити Шевченка з кріпацтва. Шевченко - приклад незламності та віри у краще.
Поет у своїх творах виливав біль душі, особливо це можна помітити в уривках, які наведені вище. Зараз, коли на нашу землю ступають "зліє люде", які з давнини і до нині показують свою справжню сутність, ми маємо, мусимо усвідомлено сприймати реальність такою, яка вона є. Ми повинні діяти без зайвих вагань, як Шевченко. Українці вже починають прокидатися. Розпочався процес незворотного. Того, що змінить усе і точно на краще.

Роздуми Олександри НОВІКОВОЇ на тему: «ЩО ТАКЕ МИСТЕЦТВО?»

Іноді, відразу після пробудження, ми намагаємося зловити на камеру момент того самого багряного світанку, після - вдягаємося, й не як-небудь, а так, аби підкреслити свою індивідуальність; дорогою на роботу чи навчання неодмінно слухаємо музику в навушниках, а ввечері, після тяжкого дня, звичайно ж, розраджуємо себе хорошим фільмом.
Мистецтво - це наша рутина, те, без чого жити було б сумно й не цікаво, але чим же воно воно є насправді? Неможливо створити щось абсолютно беззмістовне, будь-який витвір має сенс, ідею, посил, його творець чи творчиня закладали в нього своє бачення світу, певний спіч, який жадали донести до громадськості.
Мистецтво всюди і тому воно має вплив на людей, на їхні думки, формування світобачення та цінності, саме тому, використовуючи продукти мистецтва, одні люди намагаються маніпулювати іншими.
У політиці мистецтво завжди було "м'якою силою" , за допомогою якої одні держави перевищували власну цінність, підкорювали інші народи , вводили в оману весь світ або ж просто використовували цю силу для відновлення та стабілізації економіки.
Наприклад, південнокорейська музика та серіали нині на піку популярності, саме через них мільйони людей хочуть відвідати країну, що приносить Південній Кореї щорічно величезні доходи від туристичного бізнесу. У кей-попі та дорамах корейське суспільство виставляється переважно з гарного боку: у піснях лунають тези про фемінізм, рівність та власну цінність, а в серіалах описують романтичних принців, які глибоко шанують жінок, коли ж насправді становище жінки у цій країні не надто високе. Завдяки популярності кей-попу Південна Корея може просувати в маси свою моду, косметику, техніку , страви та багато іншого. Любов до корейської музики не оминає й впливових політичних діячів та діячок, що однозначно є тузом у рукаві Південної Кореї.
Японія теж використала мистецтво подібним чином. Й без того великий попит на манґу та аніме з роками лишень зростає, а туристичний потік є просто колосальним. В минулому завдяки загадковим японським творам й поезії країні вдалося створити імідж спокійної миролюбної держави, коли ж її історія, навіть з тією ж Кореєю, заплямована ще не застиглою кров'ю.
Великий балет , велика література та велика культура ... Напевно, вже зрозуміло про яку саме країну буде йти мова. Навіть така ница "держава" , яка складається із поневолених народів, шляхом крадіжки та привласнення у цих же народів й змогла створити собі образ величної держави. За допомогою сили та не в останню чергу культури - історичних і художніх книг, фільмів, музиці, єдиному інформаційному простору - росія вбила в голову багатьом народам думку про спільність, братерство й разом з тим же власну нікчемність народів та їхню меншовартість порівняно з нею.
Мистецтво - це відображення суспільства, того суспільства, яке хоче і прагне змін, або ж того суспільства, що лишень ховається за красивою обгорткою такого прекрасного слова. Мистецтво - це беззаперечно важіль впливу, і саме в цьому і полягає його сила.

Заходи, проведені гуртком:

Упродовж 2023-2024 н.р. було проведено:

7 лекційний занять,
5 семінарів-колоквіумів,
4 заняття, присвячені заслуховуванню обраних тем,
2 круглих столи

Досягнуті результати роботи гуртка:

На семінарах-колоквіумах заслухано та обговорено 20 індивідуальні та колективні доповіді членів гуртка. Члени гуртка та залучені до роботи гуртка написали 58 есе на запропоновані керівником теми.
Тиньчук Антон та Люшин Марія стали переможцями І етапу всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт.
Тиньчук Антон та Янковський Кирило опублікували тези доповідей Міжнародної зимової школи «Соціальні виміри європейських студій».
Мазанько Єлизавета стала переможницею (2 місце) олімпіади з культурології та підготувала роботу на всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт.
Мазанько Єлизавета підготувала тези до Міжнародної наукової конференції з нагоди 125-річчя НУБіП України.
Єрілов Владислав подав роботу на сеукраїнський конкурс творчих робіт «Національно-патріотичне становлення молоді».

Переспективи роботи гуртка:

планується перегляд відеороликів та міні фільмів авторства членів гуртка;
поглиблення наукової співпраці з викладачами кафедри культурології.

Роздуми Софії Охоти

про документальну кінострічку «Барака»

Цікаво дізнатися думки інших людей щодо питань, які тобі здаються важливими. На цей раз своїми міркуваннями щодо запропонованої теми ділиться студентка другого курсу гуманітарно-педагогічного факультету спеціальності «Філологія» Софія Охота. Софія здійснила ретельний аналіз фільму режисера Рона Фріке «Барака» (1992). Вона підготувала усну доповідь та подала свої нотатки, виклад яких представлений нижче.

У сюжеті Софія виділяє чотири ключові точки: (1) народження із природи; (2) зв’язок із нею; (3) загублення себе в місті; (4) поховання.

Софія відзначає багатовимірність стрічки.

Насампред – це естетика візуального ряду та музичного оформлення: майорові локації, медитативна музика. Дивовижні краєвиди: водоспади, хмари, верхів'я гір, схід та захід сонця. Неначе поринаєш у перлинки цих місць. Насолоджуючись красою природи, веселками біля буйних водоспадів, слідкуєш за рухом ключів птахів. Їх видів та перельоту.

Ще один вимір фільму – його культурологічне наповнення. Софія бачить відтворення культури кожного містечка, його етносу. Слово «відтворення» влучно підібране Софією. Звичаї, традиції, обряди, буденності, одяг, зовнішній вигляд, національна музика – з найменших дрібниць створюється життя.

Поки що спокій. І навіть динаміка руху – то екзистенційний спокій.

Ще глибший аналіз уводить Софію у царину етичного. Поєднання дикої природи та цивілізації - це не просто прийом задля підсилення контрасту. Напруга наростає: межа між гармонією природи та страшною реальністю, вибухи, вирубування дерев, знищення природи і його мешканців, племен, тварин.

Духовний зріз – наступний рівень, який відкриває Софія. Незахищеність сокровенного — і багатства духу. Стиль і темп життя людей, що живуть в іншому вимірі часу – служителів культів. Їх історія крізь призму архітектури.

І знову – темп, темп, темп - бездумний потік цивілізації. Демонстрація перенаселення міст, проблеми сучасного життя. Швидкість часу. Люди як мурашки.

Не помічаєте?! - Дзвін і людина серед міста (монах).

Музика в такт потоку людей.

На 51 хвилині - крик людини про допомогу. Зазирніть у себе.

Софія відчуває реальну загрозу життю цих людей (і загрозу знищення внутрішнього бачення, якщо не звернути увагу на власне «Я»).

Африканський континент: сміттєзвалище, і люди, які живуть на ньому. Поза сміттєзвалищем – світ цивілізованого міста. Софія бачить, що бідність людей з африканського племені - це бідність матеріальна, тоді як «культурно збагачені» та «наповненні духовно» і є ті самі — «дикі люди».

Молитви і війни. Плач і відновлення.

Винищення. Ув'язнення. Спалення. Трагедії. Оплакування. Каторги. Підсумок. Відповідь на питання. Смерть.

Люди отримали дар богів - бараку. Що є цим даром: природа, цивілізація, розум, віра, сила?

Здається, Софії вдалося вловити це відчуття! Барака – благословення та вдячність.

Відповіді Господарюк Ангеліни

на питання до кінострічки

«Мабуть боги зійшли з глузду»

За сприяння доцентки кафедри культурології Ярини Пузиренко до роботи гуртка «Кіно як вид мистецтва» долучилася студентка ветеринарного факультету Господарюк Ангеліна. Розмірковування Ангеліни щодо фільму «Мабуть боги зійшли з глузду» виявилися настільки цікавими, що поспішаємо ними поділитися.

1. Які стереотипні уявлення про життя аборигенів поза цивілізацією подаються у фільмі?

В Африці є плем’я – бушмени. Малорослі люди-м’ясоїди, але дуже добрі і дружні, вони живуть прямо в самій пекельної пустелі, куди не ступала нога білої людини. І виживають досить-таки успішно, хоча не досягли навіть рівня кам’яного віку: всі їх знаряддя праці зроблені в кращому випадку з дерева і кісток

Слово «стереотип» у перекладі з грецької означає «твердий відбиток». Стереотип стійкий і спрощений образ чи уявлення про явище, подію, людину чи групу людей. Він зазвичай ґрунтується на переконанні, що всі члени певної групи однакові й нічим не відрізняються один від одного, що всім членам певної групи притаманні схожі якості.

Світлі, добрі, наївні, люди не зіпсовані цивілізацією, «шляхетний дикун», люди, що носять шкуру тварин, бігають голяка за дичиною, те що вони недолугі, маленькі смішні, клацаюча мова, дикі, неосвідчені, діти природи.

Нормально вбити і з'їсти, але неприпустимо тримати живих істот в полоні!

2. Як у фільмі розкривається взаємодія «цивілізованого» і «нецивілізованого» світу? Як відрізняються цінності цих двох «світів»?

У бушменів свої Боги, свій звичний уклад повсякденності і тільки потрібні для життя речі. Непохитно вірячи в те, що все наявне у них – дар мудрих Богів, вони й гадки не мають, що десь далі існує інша цивілізація. Там живуть звичайні люди, що йдуть в ногу зі своїм часом. Кафе, магазини, будинки, машини, одяг, техніка ...

Життя двох цивілізацій стикається в той момент, коли з літака (іменованого в племені Бушменів «великим крилатим птахом, що не махають крилами»), що пролітає над Африкою, падає пляшка з-під Кока-коли.

По тематиці цей шедевр актуальний і сьогодні, тому що це не тільки комедія про те, як бушмен бігав на край світу пляшку з-під кока-коли викидати, а й філософський фільм, де ми бачимо порівняння між чистим, добрим і безневинним плем'ям бушменів і божевільною сучасної "цивілізацією" з модернізацією, прогресом, війнами і т.п. і т.д.

Фільм переглядається на одному диханні, забавні сцени змінюються драматичними, як, наприклад, засудження на три місяці бушмена за вбивство кози (бо так постановив закон), незважаючи на те, що в словнику бушменів навіть немає слова "винен" і перед кожною убитої в їжу тварини вони вибачаються і пояснюють, як прийшли до такого життя. Глибокою мені бачиться фраза «сучасні люди не адаптуються до умов життя, а адаптують життя під себе», тут дійсно є над чим поміркувати! Боги дійсно зійшли з розуму.

3. Які сучасні проблеми глобалізованого світу порушуються у фільмі? Які життєві та суспільні проблеми розглядаються у фільмі?

Мені дуже сподобалося протиставлення світу бушменів і сучасного суспільства. Перші адаптуються під навколишнє середовище, мають лише найнеобхідніше, безмірно вдячні природі за все, що вона їм дає і при цьому дуже щасливі. Другі ж адаптують середовище під себе, але при цьому і себе заганяють з жорсткі рамки – робота, постійний поспіх, безліч непотрібних умовностей, надлишок в споживанні всього і вся і вічну напругу. Мимоволі замислюєшся, а чи треба це все, але сучасній людині так складно вирватися з цієї вічної гонки за грошима і благами, жити природно і радіти простим речам.

Це наочний приклад того, як наші емоції, комплекси і традиції, які є «витратами цивілізації», часом заважають нам, як кумедно вони виглядають в очах аборигенів, що живуть за законами природи, які не обмежених рамками умовних зобов'язань і помилкових уявлень. Як співіснують в людині і в світі добро і жорстокість, жадібність, любов, страх, цікавість і природні інстинкти.

Так, цивілізація не там, де мчать автомобілі і користуються попитом сучасні гаджети, це загублене плем'я так само цивілізовано, має свої засади і переконання. Але ці люди в покинутій пустелі відчувають себе щасливо без реву сучасного світу, елітного брендового одягу та інших побутових речей - благ цивілізації, без яких ми не уявляємо свого існування.

Біла людина для темношкірого здається богом, настільки він відрізняється від звичного їм уявлення світобудови.

Цей фільм можна сміливо назвати пам'яткою расовим стереотипам минулого століття, який був знятий на заході ери апартеїду за фінансової підтримки уряду ПАР. Уявити поява фільму з настільки поблажливим поглядом на національні меншини просто неможливо. Для багатьох глядачів допоміг вперше виявити проблеми диких племен в Африці.

Цей кіношедевр буде актуальним завжди, хоча б в тому, щоб побачити, як інші люди (африканське плем’я) живуть далеко від цивілізації в гармонії з природою і своїми братами! Без інтернету, без всього-всього, що оточує сучасну людину!)

4. Яку функцію, яке смислове навантаження має у фільмі пляшка кока-коли? Символом чого є пляшка кока-коли у фільмі?

Пляшка Кока-коли символ нашої пластикової цивілізації і її форму може впізнати кожна сучасна людина.

Як ця дивна річ потрапила туди, бушмени не знали, але вона викликала у них бурхливу реакцію. Кожен хотів н заволодіти, і це призвело до численних конфліктів. Щоб не загострювати ситуацію, було вирішено позбутись пляшки. Ця відповідальна місія була покладена на плечі Хі, який мав знайти край світу і там скинути річ у безодню. Тобто пляшка Кока-коли це уособлення «зла» та яблука розбрату для бушменів і символ сучасної капіталістичної цивілізації.

5. Поділіться враженнями від фільму. Що сподобалося найбільше.

Це ДОБРИЙ фільм. Сюжет вибивається з ряду кліше зі стандартними історіями, висмоктаними з пальця. Я поринула в життя справжньої Африки – з голодними левами, злими деревами, неслухняними машинами, місцевими повстанцями і білими людьми, з різних причин опинилися в нетрях недоторканою цивілізацією природи савани і вимушеними зіткнутися з бушменом-мисливцем, який пішов шукати «край Землі». Я побачила, як кумедно виглядають носороги-екологи (з незнищенною жагою затоптати нічна ватра), атака за допомогою соку кактусів і адаптація бушменів до життя серед новітніх досягнень науки і техніки, і дізнаєтеся про те, як пляшка з-під «Кока-Коли», що впала з неба, може стати «злою річчю».

Незважаючи на те, що у фільмі, практично, немає діалогів, що він більше схожий на документальний, дивитися його дуже цікаво.

Це дотик до іншої культури, практично без прикрас і перебільшень. Творці фільму дають нам можливість побачити світ очима людей абсолютно іншої культури і зануритися в їх, такий загадковий для нас, світ.

У подібному світі взагалі немає штампів, а людині потрібно так небагато ...

Такі розмірковування представила Аліна.

Враження ще однієї глядачки, Ланової Галини, читайте далі…

У цьому дописі подаються міркування про фільм

«Мабуть, боги збожеволіли І»

студентки 2 курсу факультету ветеринарної медицини

Ланова Галина

1. Які стереотипні уявлення про життя аборигенів поза цивілізацією подаються у фільмі?

У фільмі подаються такі стереотипні уявлення про життя аборигенів, як те, що вони живуть малим плем’ям, ніколи не зустрічались з іншими людьми (хоча вони майже через паркан), мають з одягу лише набедреники та прикраси (цікаво, як вони зроблені, якщо з матеріалів у племені лише дерево і кістки). Цікаво те, що всі бушмени щасливі (усі ж проблеми в цивілізації), чисті (з роси збирають воду, мабуть), коротко підстрижені (чим?) і абсолютно здорові (мабуть, хвороби, люди винайшли разом з ліками).

“Нецивілізований” світ не взаємодіє з “цивілізованим”, він ніби сліпий і глухий, а живе на 3 м². Усі сліди цивілізації - відбитки шин, сміття тощо, аборигени приймають за божественні знаки. Вони не знають про ті блага і те спрощення, що дарує людству науковий прогрес. Коли бушмен потрапляє в світ цивілізованих людей, то не намагається влитися в нього, а якщо і користується чимось, то з безвихідності. Цивілізовані люди не входять у положення бушмена - вони вживають стосовно нього такі ж заходи, як і до себе (закон рівний до всіх), навіть, не намагаючись зрозуміти ситуацію, хоча це зовсім не людяно. Але, з іншого боку, Ендрю Стейн і Мпуді, що також є представниками цивілізованого світу, допомагають бушмену, намагаються йому все пояснити, але, коли бачать, що Кі це не потрібно, відпускають його до звичного йому світу.

У фільмі порушуються проблеми боротьби за гроші, зброю та владу з боку цивілізованого світу, і звичну для бушменів, боротьбу за життя (складний пошук їжі та води). Взагалі, загальною проблемою фільму, є демонстрація того, що не дивлячись, на відсутність наукового прогресу, аборигени щасливіші за цивілізованих людей. Також порушується проблема нестачі освіти.

Порожня пляшка з-під кока-коли (можна сказати, справжній символ всього того, що зроблено в США) падає з літака, що пролітав повз, на пісок африканської пустеліКалахари. І, настільки незрозумілий атрибут чужої цивілізації,підбирає місцевий бушмен, який абсолютно незнайомий з з типовими товарами «суспільства споживання». Він приносить пляшку в своє плем’я, де вона спочатку вважається подарунком богів за їх старанну працю (пляшкою бушмени роблять все, що можна – вироблювали шкіру, розтирали приправи, грали, як на музичному інструменті), але пляшка була лише одна, і аборигени почали сваритися через неї. Коли від цього постраждали люди, Кі (один з бушменів), вирішив, що це покарання від богів і потрібно позбавитися цього найтвердішого предмету, викинувши його за край світу.Отже, пляшка з-під кока-коли – це символ досягнень і «благ» цивілізованого світу, які не вміють і не бажають застосовувати аборигени.

5. Яку функцію, яке смислове навантаження має у фільмі пляшка кока-коли? Символом чого є пляшка кока-коли у фільмі?

Найбільше мені сподобалось те, що тривалість фільму година сорок, а не три години. А якщо серйозно, то ця комедія така ж не смішна для сучасного глядача, як і Чарлі Чаплін. Колись, судячи з рейтингів, це було смішно, але у наш час це просто нудний затягнутий, погано знятий (кіноляпи видно неозброєним оком), фільм без сюжету, з любовною лінією, яка не має жодного підґрунтя, з погано прописними персонажами, що чітко діляться на добрих і злих, з заявкою на научність, що насправді відсутня, з безглуздою вставкою надзвичайних явищ у вигляді краю світу та вміння Кейт Томпсон користуватися зброєю, на відміну від найманців-вбивць, та з абсолютно незрозумілим хепіендом, що додали просто аби був.

Вдячні Галині за цікаві та прямі відповіді, виважений сарказм та чесність.

Важливо почути різноманітні думки, особливо ж якщо вони у чомусь відмінні від твоїх.

Салімоненко Дарина,

гуманітарно-педагогічний факультет,

Есе «День бабака»

Переглянувши комедійно – фантастичний, але водночас романтичний фільм «День бабака», хочу відповісти на такі питання:

1)Чи є і які елементи флористичного дизайну у фільмі? Якщо є, то яка їхня роль у фільмі, для чого вони використовуються?

Так, є. Майже в кожній кімнаті були розміщені квіти у вазі (наприклад, в готелі де проживав Філ), як елемент декору. На мою думку, вони прикрашали та доповнювали інтер’єр.Квіти додають атмосферу дивовижності.(А ще, доречі, навіть шпалери й постіль були флористичні).

2)Чи може цей фільм допомогти молоді (та й не тільки) у проблемі вибору шлюбного партнера?

Я вважаю, що може. Адже, дівчину або шлюбного партнера варто шукати подібну Риті. Тому що, вона гарна як ззовні, так і всередині(душею). Хто поринув у цей фільм,обов’язково помітить та замислиться над цим.

3)Чи є відмінності у стратегії привернення уваги для розваги «на одну ніч» і для тривалих серйозних стосунків? За якими ознаками можна виявити ту чи іншу мету (розвага чи серйозні наміри)?

На мою думку є, адже, щоб привернути увагу для розваги «на одну ніч» Філ просто брехав Ненсі(наприклад, зробив пропозицію), розуміючи, що ніколи не буде з нею.А от заради тривалих серйозних стосунків він почав змінюватися. Кожен новий день присвячував, щоб дізнатися про Риту більше (чим вона цікавиться та, що любить). Намагаючись їй сподобатися Філ навчився геніально грати на піаніно, робити чудові скульптури зі льда, з добротою відноситися до людей.

4)Чи може закохана людина змінитися заради кохання (на прикладі фільму)?

Кохання творить справжню магію. Ми можемо переконатися в цьому на прикладі Філа з фільму «День бабака». Адже він заради своєї коханої Рити змінився в кращу сторону. Філ почав займатися різними видами мистецтва, допомагати людям та цінити їх. І все це він робив заради Рити. Тож, можу сказати, що закохана людина може змінитися заради кохання.

5)Яким чином герой досягнув своєї мети і чи сама мета зазнала трансформації?

На мою думку, мета зазнала трансформації. Адже, головний герой фільму спочатку взагалі не розумів,що йому робити,хотів, щоб все це скоріше закінчилося та він повернувся додому. І тільки згодом збагнув, для чого йому випав такий шанс. Він переосмислив всі свої вчинки і виправив погані. Наприклад, почав добре відноситися до Ларі(навіть приніс смачний сніданок), допомагав безпорадному(хотів зробити дідуся щасливим в його останні дні життя, годував смачною вечерею), радісно зустрічав свого знайомого Неда (на відміну від першої зустрічі) і, щоб допомогти йому оформив страхування.

6)Запропонуйте свої питання щодо фільму і проблеми стосунків між людьми, які цей фільм виявляє/ілюструє.

1.Головна думка цього твору?(я висвітлила її у 7 питанні).

2.Чи сподобалося вам свято бабака, і взагалі ця ідея? Свято дуже незвичайне, з однієї сторони це розвага та веселощі для людей…зустрічання весни…якась фантастика в цьому всьому, але з іншої це знущання над твариною.

3.Проблема зверхності однієї людини над іншою (Філ поводився з багатьма людьми зухвало,наприклад з Ларі та Недом, а іноді й з Ритою, бо розумів, що багато досягнув у роботі та житті). Вважав себе найкращим, що не є гідною поведінкою.

7) Поділіться враженнями - сподобався фільм чи ні і чому?

Спочатку, фільм здався мені дивним і незрозумілим. Проте вже згодом я захопилася цим переглядом. Він одночасно комедійний та душевний. Проглянувши його, можна замислитися над багатьма своїми вчинками, а також над цінностями : що треба проживати кожен день на повну (бо не знаєш коли буде останній) й використовувати всі можливості, які тобі даються. Тож, хочу сказати, що мені сподобався цей фільм. Бо я завжди намагаюся дотримуватися цих правил, а саме використовувати всі можливості, радіти кожному моменту й проживати день, як останній. «Життя дається тільки раз».

Влада Косяченко,

гуманітарно-педагогічний факультет

спеціальність «Соціальна робота»

«День бабака»

Сьогодні я мала змогу попрацювати над цікавим та досить творчим завданням, а саме переглянути фільм «День бабака», та відповісти на питання, проаналізувавши його. Ну що, почнемо? Та перед початком хочу зазначити, що фільм зацікавив мене з першої хвилини, що в кінцевому результаті я не тільки залишилась з чудовими враженнями, а й з купою питань, але це згодом.

Перше питання полягає в аналізі флористичних композицій та їхньому значенні. В фільмі булоприсутньо безліч різних флористичних композицій, починаючи від ваз з квітами та закінчуючи бутоньєрками на чоловічому одязі.

Як ми бачимо, квіти присутні не тільки на столику, що стоїть біля ліжка, а й навіть постіль і шпалери прикрашені принтами, де зображені квіти. Також квіти та вазони присутні на коридорі та в буфеті. Флористичні композиції можна помітити на столиках в ресторані.

Отож, з побаченого ми можемо сказати, квіти, що присутні в фільмі, не тільки прикраса інтер’єру, а й можливість створити певну атмосферу в тій чи іншій сцені. Тільки погляньте, наскільки різне забарвлення квітів! Кожна квітка передає той, чи інший настрій, який присутні в певній сцені. Завдяки цьому приємніше сприймаються дії, що відбуваються в фільмі.

Тепер перейдемо до більш ближчого до душі і серця кожної людини – стосунки. Чесно кажучи, я не можу сказати, що фільм може вплинути на те, що людина певної вікової категорії завдяки фільму зможе вирішити проблему вибору шлюбного партнера, тому що всі ми різні і маємо різні смаки і вподобання. Краще можна сказати, що завдяки фільму люди зможуть відшукати в собі подібні помилки, які робив головний герой фільму, що й зможе сприяти переосмисленню у тому, чи іншому виборі партнера, а також у відношенні до всіх, хто тебе оточує, адже не кожен кого ти зустрічаєш кожен день, може бути саме твоєю людиною. Про це не варто забувати.

Недарма, в книгахтай не тільки, пишуть про те, що з коханням не варто грати. Воно може не тільки окриляти людину, а й залишити її без крил на все подальше життя.

Щодо серйозних стосунків та розваг «на одну ніч» можу сказати, що Філ, головний герой, зрозумів всю трагедію його ситуації, тому вирішив спробувати все, тобто погратись в стосунки «на одну ніч». В результаті ми бачимо, що це закінчилось без позитивних результатів, адже такі дії не можна вважати вихрем кохання. Як на мене, це не можливо назвати хорошою стратегією для створення стосунків, адже в справжнього почуття повинен бути початок, передісторія.

В реальному житті, ми не маємо другого чи третього шансу, лише є один – сьогодні. Якщо ви вирішили знайти людину для себе, варто почати з маленького: дізнатись про захоплення, про погляди на ті, чи інші речі. Варто пам’ятати, щоб отримати реальну насолоду від кохання, потрібно постійно леліяти його в собі, а не так, «на одну ніч».Одна ніч пройде, а ми продовжуємо жити з думкою про те, де ж є те кохання?

Сьогодні дуже складно стверджувати, що людина здатна змінитись завдяки коханню, адже сучасність показує, які люди лицемірні та підступні, тому дуже важко розпізнати щирість та правдивість вчинків заради кохання.

Щодо фільму. Протягом всього фільму яскраво показано зміни не тільки заради кохання, а й зміни у відношенні головного героя до оточуючих, навіть до повсякденності. Глядач має можливість спостерігати за поступовими змінами Філа, що дає змогу глибоко зрозуміти важливість деталей, присутніх не тільки в житті героя, а й в нашому.

Важливо не тільки перейнятися, а й самому відчути побачені зміни у відношенні. Як результат, життя виявилось не таким хмарним та сірим, як здалось на перший погляд. З кожним етапом пізнання справжнього життя, з’являлись нові перешкоди та нові «ключі» для їх вирішення, а також нові відкриті горизонти для подальшого розвитку подій з новими знаннями та досвідом.

Попри складні випробування,Філ зміг відчути справжній потяг кохання, і в подальшому розвивати його. Тож в даному випадку кохання змогло побороти жорстокість та байдужість героя. Кохання дало йому шанс поглянути на життя з іншого боку, не тільки у виборі партнера по життю, а й показало всю красу людяного та світлого життя, де немає значення хто ти, і ким ти працюєш.

Прочитавши вище сказане, можна зробити висновки, і заодно відповісти на останнє питання. Під кінець фільму мені стало приємно спостерігати, як зміг змінитись Філ. Тому що поки ми самі не захочемо змінитись, нічого не відбудеться у нашому житті. Філ відчув красу спілкування з старими приятелями, зміг відчути всю тонкість людяності до зовсім незнайомої йому людини, спробувати себе в мистецтві, а саме в грі на піаніно. Головне – на шляху змін він отримав найцінніший скарб, що може відчути людина – кохання. Завдяки змінам, що відбулись в житті героя, його назавжди запам’ятають життєрадісним та людяним чоловіком, а це куди важливіше ніж гроші та діаманти.

Кожного ранку, коли ми прокидаємось, ми отримуємо шанс почати все спочатку: зрозуміти і осмислити своє призначення в цьому світі, допомогти людині без будь-якої на те причини, спробувати себе в чомусь новому. Життя коротке, тому не варто витрачати подарований нам день на пусті справи, потрібно робити все, аби він став незабутнім, не тільки для нас й для всіх оточуючих. Нас запам’ятають не по кольору наших очей чи волосся, а по наших вчинках.

Каріна Сирова,
ГПФ, «Соціальна робота»

«День бабака»

Сьогодні я переглянула фільм «День бабака» та хочу трішки поділитися своїми враженнями та відповісти на на деякі питання :

1) Чи є і які елементи флористичного дизайну у фільмі? Якщо є, то яка їхня роль у фільмі, для чого вони використовуються?

В цьому фільмі я побачила такі флористичні композиції:

Тут зображено букет ,який застосовується для декору інтер’єру ,він доповнює романтичність цього вечору,але чому він представлений лише в одному екземплярі .Я вважаю ,що він може символізувати ідентичність головного героя ,який сам залишився в цьому оточенні .

Тут зображено букет ,як вид декорування столів в ресторані .Він чимось схожий в кольоровій гамі з першим букетом .

Тут зображено такий вид флористичного декорування як весільна бутоньєрка .

Тут також зображені бутоньєрки ,але напевно вони означають поважність осіб та їхню значущість на цьому святі.

На цьому фото зображені наречені та в руках в нареченої весільний букет.

2) Чи може цей фільм допомогти молоді (та й не тільки) у проблемі вибору шлюбного партнера?

Цей фільм може допомогти молоді у проблемі вибору шлюбного партнера,бо тут дуже чітко зображено ці моменти .Головний герой спочатку фільму не мав коханої людини він був легковажний ,агресивний та байдужий ,але коли з ним сталася ситуація яка перевернула його життя з ніг на голову він змінив своє життя .Так спочатку він не міг зрозуміти чому він повертається в цей день кожен раз знову і знову .Він не міг чути людей та й не хотів їх слухати .Але після багаторазових невдач повернення до нормального життя ,головний герой починає слухати людей і чути їх .Після того як його колега вірить його словам він розуміє ,що все ж таки він комусь потрібен .Вона його підтримує ,допомагає йому,вона готова пережити ці тяжкі дні разом з ним .І тоді він розуміє ,що є людина ,яка полюбить його таким яким він є ,це надихає його і він починає життя з чистого аркуша .Він допомагає людям ,підтримує їх та починає цінувати власне життя .Тому на прикладі цих відносин ,ми можемо спостерігати ,те що кохана людина змінює тебе і коли ти відчуваєш ці зміни ,цей струмінь енергії ,тоді тільки ти можеш відчути ,що ви кохаєте один одногою. І готові до більш важливішого етапу в ваших відносинах.

3) Чи є відмінності у стратегії привернення уваги для розваги «на одну ніч» і для тривалих серйозних стосунків? За якими ознаками можна виявити ту чи іншу мету (розвага чи серйозні наміри)?

Так,безумовно відмінності є . Та і напевно в більшості випадків люди відчувають це між собою ,чи це кохання на все життя ,чи просто розвага «на одну ніч». Кохану людину тобі хочеться більше тримати за руку ,дивитися в очі ,насолоджуватися часом проведеним з нею.Говорити на різні теми ,дізнаватися погляди партнера на ту чи іншу ситуацію .А ось в розвагах «на одну ніч» впливають більш фізичні аспекти людини . Тобі не важливий її внутрішній світ ,яку книгу вона любить читати ,чи хоче вона трьох дітей та хатинку в лісі .Але симпатія присутня в обох випадках.

4) Чи може закохана людина змінитися заради кохання (на прикладі фільму)?

В даному фільмі головний герой робить дуже великі кроки ,аби змінитися заради коханої людини .Але робить він це лише після того ,як він відчуває тепле та довірливе відношення з іншої сторони .Коли він це відчуває ,він наче одягає крила ,він хоче змінити все в своєму житті. Можливо ,він навіть допомагає людям не через кохання до цієї жінки ,а через те ,що він починає відчувати себе потрібним . Тобто якщо він потрібен комусь ,то напевно і люди яких він ображав повинні знати ,що вони теж комусь потрібні . Ось такий тяжкий ланцюжок може змінити життя багатьох людей .

5) Яким чином герой досягнув своєї мети і чи сама мета зазнала трансформації?

На мою думку спочатку метою головного героя було спокійне ,безтурботне життя в якому він хотів стати знаменитим ведучим . Після того,що трапилося з ним ,спочатку його метою було вибратися з цієї круговерті ,потім ,коли він зрозумів ,що це не так просто ,його метою було жити як наче ти живеш останній день . Так це мета була досягнута ,він робив все ,що хотів. Він помирав та оживав знову ,він порушував закони та це йому також набридає . Та під кінець фільму в нього з’являється нова мета допомагати тим кого він ображав і цієї мети головний герой досягає .Тобто мета цього чоловіка трансформувалася на протязі всього фільму , але головне те ,що він зрозумів ,яка найголовніша та досягнув її .

3. Запропонуйте свої питання щодо фільму і проблеми стосунків між людьми, які цей фільм виявляє/ілюструє.

Чому людині легше принизити іншу людину ніж допомогти їй?

Чи повинна цінувати життя людина ,яка знає ,що вона безсмертна ?

Чи можна по поведінці людини визначити ,що вона тебе кохає?

Чи шлюб змінює відносини між чоловіком та дружиною?

Проблеми між людьми різного соціального статусу

Стосунки між чоловіком та жінкою

4. Поділіться враженнями - сподобався фільм чи ні і чому.

Фільм дуже сподобався ,бо після його перегляду я задумалася над своїм життям . Щоб я робила в такій ситуації чи змогла б я опанувати себе як головний герой .І зрозуміла ,що допомогти вийти з кризової ситуації людині може лише людина . Все в житті дуже тісно пов’язано і що потрібно берегти людей яких ти любиш . Бо лише кохання може творити з нами диво.

Софія Котенко, гуманітарно-педагогічний факультет,

спеціальність «Соціальна робота»

«День бабака»

Я вважаю, що у кожної людини хоча б раз в житті або навіть більше виникає думка: «От би цей день ніколи не закінчувався!» В реальності це малоймовірно, але головний герой фільму «День бабака» доводить нам, що це цілком можливо.

У фільмі ми бачимо як змінюється сам головний герой Філ. Не дивлячись на те, що він потрапляє у одноманітну ситуацію, він намагається знайти вихід із неї, але не будь-якою ціною. У фільмі ця ситуація пов’язана з тим, що він щоранку рівно о 6 годині прокидається і в його житті повторюються події. Ми бачимо як розділяються його почуття та поступово змінюється він сам та його поведінка по відношенню до людей, знайомих, колег. Візьмемо маленький епізод зі зрілими леді, які потребували допомоги у зв’язку з поломкою автомобіля, і Філ із задоволенням вирішив цю проблему. І, звичайно ж, головним порятунком для нього є людські почуття – кохання до своєї колеги та продюсера Рити, яку він раніше не помічав, не звертав на неї уваги, але як виявилося, він її давно кохає і не бачить свого подальшого життя без неї. Своєю поведінкою він зумів налаштувати значну кількість людей по відношенню до себе таким чином, що Рита побачила в ньому зовсім іншу людину – турботливого, ввічливого, доброго чоловіка, про якого вона давно мріяла. Прикладом є те, що під час вечірки вона помітила ставлення людей до нього, яким він допоміг у різних життєвих ситуаціях і через те змінилося і її особисте ставлення до Філа.

Головний герой фільму Філ – особа не молода, яка бачила багато чого в своєму житті, і доброго і поганого. Людина, яка здійснювала багато непродуманих, негативних вчинків, не задумуючись над наслідками. В цьому і полягає сутність його життя, але потрапивши в неоднозначну ситуацію, він починає змінюватись. Він протягує руку допомоги бездомному, допомагає оточуючим людям у різних непередбачуваних ситуаціях, тобто змінюється сам і змінює все, що знаходиться навколо нього на краще.

Я звернула увагу на те, що в той час коли головний герой змінюється, скрізь його супутниками є квіти. Це поодинокі різноманітні насадження на вулиці або гарна висока рослинність у приміщеннях. Наявність квітів відображає притаманні головному герою почуття та емоції, які він проявляє у відношенні до Рити. Думаю, що це якраз підкреслює ту думку, що зміни, які відбуваються з Філом – позитивні, тому що квіти у житті людини – це позитив, а особливо у людини закоханої.

Я вірю в те, що закохана людина здатна на все і може змінитися заради кохання, і саме фільм «День бабака» є цьому прикладом, адже він пронизаний ідеєю взаємних відносин між двома людьми, які поступово приходять до розуміння, що вони закохані одне в одного. Їхнє кохання проходить перевірку на міцність, на порозуміння між ними, вивчення одне одного, поваги одне до одного та в кінцевому результаті усвідомлення того, що їм потрібно бути разом. Думаю, що таким і повинно бути людське життя, адже миттєве захоплення «на одну ніч» часом може бути оманливим, нещирим, яке не матиме логічного завершення, а навпаки лише негативні наслідки, адже закохані люди, які ставлять перед собою мету створення міцної сім’ї, зобов’язані всебічно, старанно та ретельно аналізувати погляди на життя, поведінку, відношення до буденних справ та готовність до подружнього життя.

Виникає питання: а чи могли б відбутися такі зміни із людиною, якби вона не потрапила у таку ситуацію, чи могла б ця людина повести себе так чи інакше у ситуації, яка склалася і, взагалі, ставив би перед собою завдання наш герой вийти із цієї ситуації чи жив би таким життям і в подальшому? Думаю, що однозначних відповідей на ці запитання немає, але я впевнена, що світ змінюється і не стоїть на місці, тому і наш герой вимушений був би змінитись сам та змінити все навколо себе.

Отже, хочу сказати, що мені сподобався фільм «День бабака», адже він розкриває нам сутність людини, її позитивні і негативні якості, вміння головного героя знайти вихід (хоч і через чимало перешкод) із «зачарованого» кола за допомогою друзів, знайомих, оточуючих та коханої людини. Він зумів побачити в собі здатність до змін, які були йому необхідні в цей час, він їх терпляче та мужньо переніс і в нагороду отримав нові почуття – кохання до Рити, які і стали його порятунком у житті.

"Барака"

Кінематограф є відмінним інструментом дослідження різноманітних проявів культури. Завдяки образності та видовищності кіно захоплює увагу, здатність цього виду мистецтва емоційно впливати на глядача робить його відмінним засобом пізнання світу та вдосконалення особистості.

Документальна кінострічка «Барака» дозволяє розглянути широке коло питань: культури та цивілізації, людини та природи, гармонії світу та руйнівної діяльності людини, племінних вірувань та світових релігій тощо.

Завжди цікаво почути різноманітні думки після перегляду цього фільму. Отож, пропоную увазі читачів

Роздуми студентки другого курсу гуманітарно-педагогічного факультету, спеціальності «Філологія. Переклад»

ГАЛУШКИ Софії

Фільм досить специфічний. Мені він сподобався тим, що показує усю сутність людства. Ми можемо побачити різні культури та їх вірювання. Проаналізувати чим вони відрізняються та чим схожі. Усе це дуже цікаво та хочеться пізнати його глибше.

Мене вразив епізод, коли показували те, як живуть люди у нинішній час. У фільмі вдало порівняли людей із розведенням курчат. Коли курчата сипалися сотнями у залізні труби, кадр швидко перемикався на натовп людей у метро. Один кадр – люди їдуть екскаватором, другий кадр – курчат везуть залізною трубою. Вражаюче порівняння. Люди – худоба. Але я зробила цей висновок, об’єктивно сприймаючи картинку, а коли дозволила емоціям заполонити свідомість, на мене нахлинуло обурення за таке жахливе ставлення до живих істот.

Чому люди вважають себе єдиними створіннями, які гідні жити на планеті Земля? Хіба тварини не живі? Хіба тварини не мають відчуття? Хіба тварини не ступають своїми лапками по поверхні планети? Звісно ж так! Ми маємо рівні права проживання на цій землі. Ми мусимо поважати кожну живу істоту, бо вони такі ж мешканці цього світу, як і ми. Є фактом, що люди егоїсти. Вони немов паразити. Вбивають тварин задля власної вигоди, знищують природу, шкодячи екології. Чому зараз наш світ на межі руйнування? Бо люди довели його до такого стану. Вони не думають про наслідки, просто бездумно роблять.

Хай як там, але люди дійшли до такого рівня справжньої деградації, що навіть знищують одне одного. Братські могили, Перша, Друга світові війни, Атомний вибух на Хірасіму, знищення євреїв у газових камерах. Поклоніння власній ідеології, яка шкодить всім навколо. Хіба це не дико?

Я вважала, що віра у релігію – це деградація. Люди мали ритуали, такі як: танці, які ми зараз вважаємо чудернацькими, пісні, які зараз ми вважаємо химерними звуками, приносіння жертв, що зараз для нас є дивним та абсолютно неприпустимим. Попри те, що я не можу зрозуміти віруючих цілком, мені здається, що ті люди жили трішки щасливіше, ніж ми зараз. Вони мали віру. Які б труднощі не ставали на їхньому шляху, вони мали віру. Але також важливо відрізняти вірування від фанатизму. Це абсолютно різні речі. Людина, яка вірить, надихається своєю вірою. Усі ці ритуали допомагають їй не втрачати силу та мотивацію. Вона продовжує жити, вирішувати свої проблеми сама, але з великим натхненням, яке вона набула своєю вірою. А людина, яка фанатіє, вважає, що роблячи певні ритуали, її проблеми вирішаться самі собою. Вона не бажає докладати зусиль. Вона скидує свою відповідальність на свою ж віру. Тому я вважаю саме фанатиків деградуючими людьми. Така моя думка.

Наша планета прекрасна. Мені хочеться дослідити усе, що з нею пов’язано і всі культури світу включно. Це цікаво та корисно. Відомо, що людина навчається все своє життя. Тож я хочу всі роки, які мені залишилося прожити, досліджувати те, де я живу, те, з ким я живу. Можливо мені вдасться відшукати істину. Кожна людина хоче її знайти. Жодна не змогла цього зробити. А може й змогла, але не схтіла розголошувати про це, бо усвідомила, що у цьому немає жодного сенсу. Та все ж таки мені здається, що я розчаруюся під час пошуку єдиної істини, а все тому, що її не існує. Для кожного вона своя, тому це ідивідуальний шлях кожного з нас.

Автор тексту - Софія Галушка, студентка

Вступне слово – Ірина Сидоренко,

доцентка кафедри культурології

За мотивами міфологічних сюжетів: роль міфу в культурі

«Міфологічні сюжети та образи є невід’ємною частиною світового мистецтва та мають глибоке історичне коріння. У різних мистецьких формах, таких, як живопис, скульптура, література, музика та театр, міфи завжди були й залишаються джерелом натхнення. У цій доповіді розглянемо, як міфологічні сюжети й образи втілюються в мистецтві»», - так розпочав виступ на тему «Міфологічні мотиви та образи в мистецтві» студент 1 курсу факультету захисту рослин, біотехнологій та екології Олег Чінікулов.

Знімаємо кавички та представляємо пряму мову Олега.

Живописці використовують свою майстерність та талант, щоб передати міфологічні сюжети на полотні. Приклади відомі усьому світу. «Політ Ікара» Пітера Брейгеля-старшого ілюструє долю Ікара, який впав, намагаючись наблизитися до Сонця. Іншими прикладами робіт є ті, що зображують грецьких богів, героїв, міфічних чудовиськ.

У скульптурі втілено образи міфологічних богів, героїв і чудернацьких створінь. Давньогрецькі скульптури не лише відображають фізичний вигляд персонажів, але й втілюють їх внутрішню магію.

Поети та письменники створюють літературні твори, які розповідають про міфологічні події. Наприклад, епоси Гомера «Іліада» та «Одисея» вражають масштабом подій та дивовижними пригодами.

Драматурги часто звертаються до міфологічних оповідей у театральних постановках. Грецька трагедія є яскравим прикладом використання міфології для створення вражаючих сюжетів.

Міфологічні образи відображаються у всіх мистецьких формах і продовжують надихати творців протягом століть. Вони допомагають розкривати глибокі ідеї, моральні концепції та людські прагнення через символічні сюжети, які залишаються актуальними й сьогодні.

Міфи стали не тільки частиною культурного спадку, але й джерелом натхнення для мистецтва, що перебуває у постійному пошуку нових форм.

А яким чином фольклор та народні мотиви відображені у сучасній українській культурі? Як міфи та легенди «працюють» у модерну добу?

У нашому повсякденному житті міфи та легенди відіграють значну роль. При цьому не має різниці, де саме та як саме вони виникли.

Найбільшу роль міфи та легенди відіграють у вихованні молодшого покоління та у царині медіа. Кожен з нас у дитинстві чув від бабусі, матері, старших людей захопливі казки, в основі яких – народні сказання та легенди. Міфічні птиці Фенікс та Жар-птиця, мавки, дракони, лісовики – усі вони відіграють величезну роль у формуванні світогляду дитини, і, ширше, - культури людини.

Звичайно, до цих образів та сюжетів не можуть не звертатися творці фільмів, театральних постановок та (особливо)… маркетологи.

Для кожної міфічної істоти існує ніша: чи то екранізація, чи то просто згадка на екрані. В Україні в якості прикладу можна згадати нещодавно створений анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня» режисери Олександри Рубан. Це один з українських мультфільмів, в основу яких покладено слов’янські легенди та міфи. Навіть слово «Мавка» винесено у заголовок.

У тексті було наведено лише декілька прикладів злиття стародавніх мотивів із сучасною культурою в Україні.

За кордоном ситуація ще цікавіша, чого тільки вартують усі екранізації історій про грецьких героїв та богів, або вампірів на чолі з графом Дракулою. Усе це – непереборний доказ невід’ємності міфів та легенд від сучасної культури. Звичайно, всі вони мають та будуть і надалі мати величезний вплив на нас та майбутні покоління.

Кафедра культурології

Науковий гурток "Кіно як вид мистецтва"

Рубрика "Наші роздуми"

"Барака"

Приймальна комісія

Ректорат