Різдвяний флеш-моб різними куточками України від студентів та викладачів факультету харчових технологій

Весь православний світ 7 січня відзначає Різдво – свято, яке здавна вважається одним з найважливіших і найкрасивіших у християнстві. Цього дня у Вифлеємі народився Ісус Христос, який був посланий Богом на землю для спокутування гріхів і спасіння людства ("Ісус" у перекладі з єврейського означає "порятунок").

     Святий вечір 6 січня та Різдво 7 січня - це одні з найважливіших свят року. Їх святкують не лише християни, а всі українці взагалі. Бо це сімейні свята, сповнені родинних традицій і в цьому є щось магічне.

    Різдво для українців - це дуже родинне свято, тому більшість обрядів проводилися у вузькому сімейному колі. Дуже важливо, щоб цей день всі рідні зібрались за одним столом "Всі хто є жителями хати, навіть той, хто тимчасово виїхав на навчання чи заробітки, але не створив нової сім'ї  і переїхав - повинні бути в купочці".

     Українці здавна бережуть і шанують традиції Різдва, які в нашій країні значно відрізняються від європейських. Тому цього року викладачі і студенти факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК вирішили провести флеш-моб Різдвяний Святвечір у різних кутосках України: традиції, обряди, особливості. Різдво - це особливе свято для кожної родини і традиції сімей відрізняються в залежності від місця проживання.

     Святкування Різдва у різних куточках світу нашої країни має і спільні риси: 

     1. Свята вечеря із 12 стравами. Страви переважно такі: кутя, калач, різні вареники, заливна риба або холодець, тушкована капуста, пампушки, голубці, буряковий салат та різні засолені овочі. Ісі страви мають бути пісними, адже до самого Різдва триває піст.

     Обов’язково має бути кутя (у кожного регіону та родини вона має різний рецепт). Традиційна кутя готується з пшениці. На Покутті та на Поділлі – з ячменю з додаванням меду, горіхів, родзинок, сушених вишень. На Житомирщині в селах вариться “багата кутя”- з молоком та яйцем. 

    Різдвяні страви у різних регіонах України: 

    - На Галичині кутя зазвичай густа та щедро заправлена горіхами та маком

    - На Волині кутя буває як густа, так і рідка. На різдвяному столі обов'язкові борщ із грибами та картопля в "мундирі"

   - На Закарпатті подають пісні деруни та "галамбець" (так називають ковбаски, зроблені з роблені з кукурудзяної каші з підсмаженою цибулею)

     - На Луганщині вважають, що на різдвяному столі обовязково мають бути пироги, а кутю варять із рису.

     2. Колядки та вертепи - це теж та спільна риса, яка об'єднує святкування Різдва по всій країні, хоча і збереглися вони краще на Заході. Колядувати в різних місцинах починають в різний час. У Наддніпрянщині - 7 січня, а на Львівщині діти можуть повечеряти і йти з колядкою на сам Святий вечір. На сході збереглися лише дятячі колядування, колядники ходять із зіркою на палиці, іноді всередині неї запалюють свічку. Серед них обовязково є ангел, пастирі у білих сорочках, чорних жилетах та діди у білих гунях з овечої шерсті, обвішаних дзвониками.

     3. Дідух - соломяний сніп, який заготовляють з перших сіножатей, є уособленням предків та символом язичницького бога Коляди (у деяких регіонах така назва залишилася досі). На Гуцульщині дідухи роблять у вигляді сплетеного деревця з пшениці. На Святвечір його має занести до хати наймолодший хлопчик у родині та поставити на прикрашений цукерками й квітами стіл. На Тернопільщині дідухи палять у дворі.

     А тепер поговоримо про те, що такого особливого має той чи інший регіон на Різдво. 

     Закарпаття: тут переплелися традиції бойків, угорців, гуцулів та лемків. На Закарпатті збереглася давня назва Корочун, яка означає переддень Різдва (відома з язичницьких часів), святковий калач називають так само – карачуном або корочуном. Аби його спекти жінка має вигнати усіх з будинку і замкнутися. Окрім традиційного хлібця, ґаздиня готує пісні деруни та “галамбець” (ковбаски, зроблені з кукурудзяної каші з підсмаженою цибулею). За святковий стіл сідають з першою зіркою. 

    У гірських районах головною стравою є кутя, а в інших частинах - бобальки (запечене та проварене на пару тісто, яке посипають маком та горіхами). На підвіконні залишають келих вина, прикритий скибкою хліба - так господарі запрошують померлих на Святий вечір.

    Поділля: вечеря починається з того, що господар заносить до будинку дідуха, якого ставить біля ікони на покуття (також розсипають трохи соломи на підлозі). Наступного ранку це все виносять на вулицю та спалюють. Готують 12 страв, на столі залишають їжу для померлих, а на вікно ставлять чашку з водою та скибку хліба. Існують цікаві повір’я у подолян: якщо залізти в колодязь в цю ніч, то можна напитися вина замість води. Особливість колядування полягає у тому, що на Східному Поділлі ходять з Віфлеємською зіркою, а на Західному – з вертепом. 

    Волинь: тут збереглася давня назва Коляда та сучасна - Святвечір. Першим вечеряти починає господар, а за ним усі інші члени родини. Перед тим як розпочати святкову трапезу, хазяїн дує на стілець, щоб здути душі померлих. Якщо протягом року хтось помер в сімї, то для нього ставлять окрему тарілку. Після вечері їжу не прибирають зі столу, щоб душі предків могли також поїсти. На святий вечір не колядують і не ходять в гості, лише діти несуть вечерю хрещеним. Наступного дня колядують, влаштовують вертеп та зустрічаються з друзями.

    У старі часи перед Різдвом мастили хатню долівку, заносили оберемок сіна і стелили його під столом. Там воно лежало аж до Водохреща. Вважалося, що в родині усе буде добре наступного року, якщо у сіні спав собака чи кіт. 

    Галичина: окрім спільних для більшості регіонів традицій, тут є дещо особливе (наприклад, плетіння соломяних павуків, бо за легендою саме вони приховали вхід до печери, де народився Ісус). Якщо жінка бездітна, то має стати під таким павучком. Зазвичай його вішають над входом або над іконами. Дідуха спалюють на третій день після Різдва. Колядують та водять вертепи цілими гркпами.

     Раніше перед Святим Вечором у дім заносили плуг або ярмо. Вважалося, що вони принесуть сім’ї щастя. 

    Полісся: раніше готували голий борщ, основою для якого служили білі гриби, розведені капустяною закваскою. На столі обовязково повинні бути вареники з картоплею, пшеницею, квасолею.

     Унікальною стравою на Поліссі є бурда – її готують із розтертого та потім дещо обсмаженого конопляного насіння, потім туди додають чорницю і груші-дички (груша вважалася символом садовини, її потрібно було особливо доглядати). На краях столу ставлять головки часнику, вірять, що він не пускає злих духів. Для померлих родичів на столі залишають кутю з ложками, яку прикривають буханкою хліба. 

     Буковина: так як тут колядувати прийнято Святої вечері, то за стіл сідають рано, щоб потім діти не боялися виходити на вулицю. Колядування триває з 6 по 8 січня. Є звичай перевертати тарілку першої страви, яку з'їли.  Коли святкову свічку задували, слідкували, куди пошириться дим. Якщо вгору - то рік буде щедрим, а якщо в бік дверей, то варто чекати поповнення або гостей в новому році. 

    Східна Україна: традиції цієї частини України сягають ще від козаків. Обов’язково має бути кутя зварена з рису та вареники. Колядують з наступного дня, головним атрибутом цього дійства є восьмикутна зірка. 

    Південь України: тут зберіглась традиція відносити святу вечерю своїм хрещеним. Щоправда, в той час як на півдні України діти носять страви після вечері, на Херсонщині це роблять до Святвечора. Зазвичай до кошика кладуть трохи куті, калачі, цукерки. Коли заходять до хати хресних, то співають щедрівку. Ті, у свою чергу, дають дітям гроші та солодощі. Ця традиція – святий обов’язок похресників. 

    Зрозуміло, що деякі традиції трохи змінюються та трансформуються, але головним залишається те, що це сімейне свято, яке збирає разом усіх близьких людей. 

Прикмети Святого вечора: 

Якщо в цей день добре видно зірки, то урожай наступного року буде багатий.

Якщо побачити у вечір перед Різдвом зурку, яка падає, то загадане бажання неодмінно здійсниться.

Багато свічок, запалених у будинку цього дня, принесуть у дім хорошу вдачу та добру енергетику.

Носити чорний одяг у цей день - погана прикмета. Залиште його в шафі на преіод Різдвяних свят.

Якщо в цей вечір йде сніг - буде добрий врожай на яблука.

Якщо в цей день відлига - то весна буде рання.

Якщо кішка часто точить нігті - скоро зіпсується погода.

Чим більше снігу 7 січня на землі - тим щасливішим буде рік для всіх.

Ясне небо - до сильних морозів. Якщо день теплий - то весна буде холодною.

  Гарна прикмета — у цей день одружитися. 

Святкувати треба тільки з людьми, яких ви любите та цінуєте. 

Домашніх тварин також треба нагодувати чимось дуже смачним, щоби й у них була святкова вечеря. 

Є вірування, що людина буде блукати цілий рік, якщо на Різдво залишиться сама. 

      Раніше, вірили й у прикмети дня, на який припало Різдво. Свято в понеділок — до теплого літа та врожаю грибів. У вівторок — вдалий рік для шлюбу, у середу — до гарної риболовлі. Четвер — рік буде вдалим для незаміжніх дівчат, п’ятниця — зима буде довгою, а літо — коротким. Якщо Різдво в суботу — то взимку часто буде дощ. А, як свято припадає на неділю, то рік буде вдалим для всіх і принесе багато радості.

     Практично повсюдно на Різдво вішають святкові вінки і дзвіночки, а також запалюють різдвяні свічки. У це світле свято всі люди славлять Христа, вітають один одного: "Христос народився!", а рідним і близьким посилають різдвяні листівки. А бажання, згадані на Різдво, обов'язково повинні біти добрими.

Щасливого вам Різдва!

  Тетяна Розбицька,
асистент кафедри стандартизації
та сертифікації с.-г. продукції