ЗГАДУЄМО КОРИФЕЇВ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ТА БІОХІМІЧНОЇ НАУКИ

У цей день, 16 вересня, народилися видатні вчені фізіолого-біохіміки Альбрехт Коссель та Альберт Сент-Дьйорді. Ми і зараз користуємося їх науковими відкриттями та вважаємо за важливе їх згадати. Можливо, хтось зацікавиться їхніми дослідження та вирішить також присвятити своє життя фізіології і біохімії. Запрошуємо в магістратуру та аспірантуру з цих дисциплін на кафедру біохімії і фізіології тварин ім. акад. М. Ф. Гулого Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Альбрехт Коссель (нім. Albrecht Kossel, повне ім’я Людвіг Карл Мартін Леонард Альбрехт Коссель, нім. Ludwig Karl Martin Leonhard Albrecht Kossel) народився 16 вересня 1853 р., у м. Росток, помер 5 липня 1927 р. у Гайдельберзі) – німецький лікар, біохімік і фізіолог, удостоєний у 1910 році Нобелевскої премії з фізіології або медицини за значний вклад у розуміння хімічного складу білків та нуклеїнових кислот.
 

Після закінчення Страсбурзького університету Коссель в 1877–1881 працював асистентом у Гоппе-Зейлера в Страсбурзі. З 1883 завідував хімічним відділенням Фізіологічного інституту Дюбуа-Реймона в Берліні. З 1887 року призначений екстраординарним професором у Берлінському університеті, у 1895 отримав кафедру ординарного професора в Марбурзькому університеті, з 1901 – у Гайдельберзькому університеті. З 1923 року працював в організованому ним в Гайдельберзі Інституті по вивченню білків, був його директором.
Став членом Гайдельберзької академії наук.
Косселю належить ряд досліджень хімічної будови рослинних і тваринних клітин, особливо нуклеїну, при цьому йому вдалося відкрити деякі нові складові частини (наприклад, аденін і тимін). У 1894 висунув теорію, що амінокислоти є головними структурними елементами білків. У 1896 році він відкрив амінокислоту гістидин. Учений вперше висловив припущення, що амінокислоти служать «будівельними блоками» при синтезі білків. Численні експерименти, поставлені шляхом запропонованих ним методів розкладання білкових речовин, внесли значний внесок до вчення про хімічну будову білків.
Значну частину своїх робіт Коссель помістив у видаваному ним журналі «Zeitschrift für physiolog. Chemie». Окремо видані його роботи: «Die Gewebe des menschlichen Körpers und ihre mikroskopische Untersuchung» (спільно з Беренсом і Шиффердекером, 1889—1891) і «Leitfaden fur mediz. chem. Kurse» (5-е видання, Берлін, 1904).

Альберт Сент-Дьйорді (угор. Szent-Györgyi Albert), народився 16 вересня 1893 р. у Будапешті, помер 22 жовтня 1986 р. у Вудс-Голі) – американський біохімік угорського походження, удостоєний у 1937 р. Нобелівської премії з фізіології або медицини за цикл робіт, присвячених біологічному окисненню.
 

Закінчив Будапештський університет, у 1917 р. отримав ступінь доктора медицини. Повернувшись з армії після Першої світової війни, поїхав у Нідерланди. У 1922-1926 рр. працював в Лейденському університеті, потім (у 1927, 1929 рр.) – в Кембриджському університеті, де в 1927 р. отримав докторський ступінь у галузі хімії. У 1927–1930 рр. працював у клініці Мейо (США). У 1930 р. повернувся до Угорщини. У 1931–1945 рр. був професором Сегедського університету, в 1945–1947 рр. – Будапештського університету. У 1947 р. емігрував до США. Працював у Морській біологічній лабораторії у Вудс-Голі (штат Массачусетс) та в Інституті з вивчення м'язів. У 1975 р. став науковим керівником Національного фонду досліджень раку.
Основні роботи Сент-Дьйорді присвячені хімії вітамінів, вивченню процесів окиснення в клітині, механізмів м'язового скорочення. У 1927–1929 рр. він виявив у рослинних тканинах гексуронову кислоту (сьогодні ця речовина називається аскорбіновою кислотою) та довів її ідентичність вітаміну С. У 1936 р. Відкрив вітамін Р. Вивчаючи споживання кисню при м'язовому скороченні, встановив каталітичну роль у цьому процесі дикарбонових кислот. У ході робіт, виконаних в 1939–1946 роках, відкрив актоміозиновий комплекс, який відіграє ключову роль при скороченні м’язів. Показав, що він складається з двох компонентів – білків актину та міозину. Продемонстрував роль аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) як джерела енергії під час роботи м'язів. Дослідження Сент-Дьйорді з вивчення розщеплення вуглеводів з утворенням діоксиду вуглецю, води та інших речовин і вивільненням енергії створили передумови для відкриття Кребсом циклу трикарбонових кислот.
Сент-Дьйорді є автором численних наукових праць – «Хімія м'язового скорочення» (Chemistry of Muscular Contraction; 1947), «Біоенергетика» (Bioenergetics, 1957); «Вступ до субмолекулярної біології» (Submolecular Biology, 1960). У 1970 він написав книгу «Божевільна мавпа» (The Crazy Ape), в якій висловив стурбованість долею людства в епоху науково-технічного прогресу.

Джерела: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8,9

Підготував професор
Віктор Трокоз