До річниці утворення української центральної ради

17 березня 1917 р. у Києві з ініціативи Товариства українських поступовців за участю українських політичних партій, громадських і культурних організацій було утворено Українську Центральну Раду (УЦР) як представницький орган українського народу. УЦР не була парламентом у класичному розумінні, оскільки створювалася, розвивалася і діяла в початковий бурхливий період Української революції 1917 – 1921 років. Але вона формувалася в демократичний спосіб і ній були представлені й національні меншини тогочасної України.

Будинок Української Центральної Ради

Головою Української Центральної Ради було обрано видатного історика та громадсько-політичного діяча Михайла Сергійовича Грушевського.
Українська Центральна Рада, відображаючи тогочасні настрої переважної більшості українського народу, намагалися поєднати його національне і соціальне визволення, що знайшло своє поетичне відображення в наступних рядках П. Тичини:
Ой, що в Софійському
заграли дзвони, затремтіли,
Не білі голуби-янголи в небі полетіли.
Ой, там збиралися під прапори,
під соняшні ще й сині. Віднині
Не буде більше пана у вільній Україні!
Провідну роль у Центральній Раді відігравали дві ліві партії: Українська соціал-демократична робітнича партія і Українська партія соціалістів-революціонерів та ліберально демократична Українська партія соціалістів-федералістів. Ці партії ще з початків свого існування сповідували ідею автономії України у складі федеративної демократичної російської республіки та невмолима логіка розвитку національно-визвольного руху змусила ці партії наприкінці 1917 р. стати на самостійницькі позиції.
При всіх помилках і недопрацюваннях УЦР, зумовлених як внутрішніми , так і зовнішніми чинниками, її головним здобутком стало проголошення ІІІ Універсалом в листопаді 1917 р. Української Народної Республіки та її державне усамостійнення IV Універсалом у січні 1918 р.
Найважливішим законодавчим актом УЦР стало схвалення у квітні 1918 р. Конституції УНР (Статуту про державний устрій, права і вільності УНР), яка стверджувала республіканську форму державного правління з парламентарним режимом. Цим актом УЦР засвідчила прагнення європеїзувати українське суспільно-політичне та соціально-економічне життя.
Символом діяльності УЦР стали наступні поетичні рядки, написані навесні 1917 р. одним з її засновників Миколою Вороним:
За Україну
З огнем завзяття
Рушаймо, браття,
Всі вперед!
Слушний час
Кличе нас,
Ну-ж бо враз
Сповнять святий наказ!
За Україну, за її долю,
За честь і волю, за народ.
Ганебні пута
Ми вже порвали
І зруйнували
Царський трон!
З-під ярем
І з тюрем,
Де був гніт,
Ми йдем на вольний світ!

Стрілець В.В.,
професор кафедри міжнародних відносин і суспільних наук