Подорож Києвом, або місто очима М.А. Булгакова та студентів-міжнародників НУБіП України

 

Ранок останньої неділі перед початком занять бакалаври-міжнародники групи МВ-18002б вирішили присвятити прогулянці центром нашого чарівного стародавнього улюбленого міста, а саме тими його шляхами, що вони здебільшого є пов’язані з ім’ям видатного нашого земляка, літератора М.А. Булгакова та окремих героїв його творів, таких, як, наприклад, Микола Турбін – один із героїв відомих романа та драми письменника «Біла гвардія», події яких є щільно пов’язані із київським періодом життя автора.

 

О десятій ранку збираємось, як домовлялись, біля пам’ятника першому Президентові України М.С Грушевському, що він є розташований проти західного флігеля колишньої 1-ї Київської чоловічої гімназії – сьогодні ця будівля є більш відомою як «жовтий корпус» Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, – випускниками якої стало чимало наших земляків, які прославили наше місто й країну, і Михайло Афанасійович посідає серед них належне за його талантом та працею місце.

 

Поклавши квіти Михайлові Сергійовичу і пригадавши, що саме тут, сто років тому на розі бульвару Тараса Шевченка та вул. Володимирській у збройних сутичках було поранено Миколу Турбіна, йдемо до «жовтого корпусу» Національного університету скласти шану й сфотографуватись біля горельєфу славетного випускника.

 

На пропозицію студентів-киян вирішили дорогою пройти до дому по вул. Рєпіна, 5, де мешкали й творили такі видатні українські письменники, поети, діячі мистецтв, як П. Тичина, М. Бажан, П. Загребельний, С. Турчак та інші.

 

Йдемо далі, й, минаючи славнозвісний Київський Національний театр опери і балету, в якому часто бував у молоді роки метр нашої літератури, призупиняємось біля будинку на розі вулиць Богдана Хмельницького та Миколи Лисенка коло під’їзду, де, як пише автор роману, в розташованому колись там ательє Миколі Турбіну зробили першу перев’язку його поранення.

 

Піднімаючись вул. М. Лисенка, не забуваймо зупинитись біля горельєфу відомого державного діяча й, що для нас надзвичайно важливо, талановитого дипломата, що зокрема його зусиллями й дипломатичними здібностями було підписано максимально вигідний для країни після поразки у війні 1904-1905 рр. Портсмунтський мир, – Ю. Вітте на будинку утвореної ним свого часу південно-західної залізниці.

 

Продовжуючи важкий шлях героя роману до рідного дому на Андріївському узвозі, крокуємо до Золотоворітського скверу, зупиняючись на мить біля пам’ятника Ярославу Мудрому

й далі – вулицею Золотоворітською до вулиці Іриннінської – на честь розташованої тут за часів М. Булгакова Іринінської церкви – до місця, де ще зовсім нещодавно зберігалась будівля дому, нині знесеного й заміненого стандартною житловою коробкою для заробляння грошей, в якому знекровленого Миколу зустріла Лізонька, – його майбутнє кохання, у якої під її наглядом й лікарською допомогою важко поранений перебував деякий час, аж доки зміг нарешті дістатись батьківського дому.

 

Наша подорож триває... Ми – біля нашого сивого, мудрого й вічно молодого Богдана.

 

Дорогою вирішили зайти на Софіївську площу, місце нашої Берегині й, не в останню чергу, видатної дипломатки свого часу, княгині Ольги, тут розташована Дипломатична академія України при МЗС України, ну, й власне Міністерство закордонних справ нашої держави, раптом й нам пофортунить тут працювати, використовуючи отримані знання й фах на користь розбудови зовнішньої політики країни.

 

 

Наближаємось до Андріївського узвозу, вулиці батьківського будинку Михайла Афанасійовича і його та нашого героя Миколи Турбіна. Звичайно, останньому при його поранені дістатись сюди було набагато складніше, аніж нам сьогодні, проте цілі у нас схожі.

 

Ми у Місті Володимира! Крім наших знань, про це нагадує й темно-червоного кольору бруківка на розі вулиць Володимирській та Великої Житомирської... Спеціально фотографуємо викладене на асфальті на згадку й щоб закарбувати у пам’яті.

 

Задумана прогулянка добігає кінця... Андріївська церква, відомий будинок Річарда,

 

й ось ми біля дому Михайла Булгакова й Миколи Турбіна.

 

Фотографуємось, обмінюємось враженнями, одностайно доходимо висновку, що ранок чудового сонячного дня використано нами з надзвичайною користю й цікавістю.

 

Дякуємо один одному й прощаємось до завтра – понеділка 3-го вересня, першого дня наших занять в Університеті.

 

групи МВ-18002б Зальвовська В.Ю. та Руденко В.В.

 

і суспільних наук Асатуров С.К.