Святковий концерт з нагоди 60-річчя народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені Станіслава Семеновського

December 3, 2017

Минулого суботнього дня, коли на вулиці легко кружляв зимовий сніжок, у навчальному корпусі № 3 вже зранку відчувалася тепла атмосфера свята: закінчували останні приготування до творчого звіту нинішні учасники народного ансамблю пісні і танцю «Колос», а корпус поступово наповнювався людьми із сивиною на скронях, але із молодечим запалом в очах. Обійми, поцілунки, потиски рук, сльози радості, вигуки «Оксанко, це ти?», «А ти зовсім не змінилася, Галю…» – так починалося святкування 60-річчя колективу, який є улюбленцем і його учасників, і шанувальників талантів не лише в Україні, а і за її межами.

Коли прийшов час відкривати творче дійство, актова зала булла переповнена, адже традиційно у першу субботу грудня «колосисти» збираються на зустріч випускників, а тут ще й такий ювілей! Прийшли і приїхали і ті, хто співали чи танцювали у першому складі «Колоса», і ті, хто нещодавно випустився (а зараз навіть тримали на руках кількамісячну малечу).

Благословила зустріч українська духовна пісня «Святий Боже» – і в залі запала тиша. А от після кожної пісні чи танцю, виконаних хоровою або балетною групою, вибух оплесків не вщухав не одну хвилину. І багато хто з присутніх у залі задував себе, юного і красивого, веселі автобусні тури і п’янкі ночі на березі Чорного моря, закордонні поїздки і радість перемоги на різноманітних фестивалях. І журливі «Явір і яворина», «Дівоча», «Бандуристе, орле сизий», і мужні «Їхав козак з гори та в байрак», «Стоїть козак на чорній кручі», і запальні «Гарний козак, гарний», «Наїхали хлопці з ярмарку», «Козацьке весілля», переплетені із пристрастю та розмаїттям «Польки-в᾽юнки», «Яблучка», «Циганського», «Запорожців», «Буковинського святкового» – усе знаходило такий відгук у залі, якого хотілося б побажати кожному із сучасних артистів, які виступають на професійних сценах.

Ще на початку концерту до «Колоса» і до залу з вітальним словом звернувся ректор нашого університету професор Станіслав Миколайович Ніколаєнко, який наголосив, що такий славний колектив є гордістю не лише НУБіП, а й усієї України, адже молоді люди, які підтримують українську культуру, несуть у світ патріотизм, любов і роблять людей навколо себе кращими. Станіслав Миколайович виконав приємну місію: від імені Міністерства освіти і науки вручив відзнаки народному ансамблеві пісні і танцю «Колос» імені С.А. Семеновського та його керівникам – старшим викладачам кафедри культурології Володимирові Якимчуку та Вілерію Музальову, а ще зазначив, що до дня народження «Колоса» університет закупляє для ансамблю нові сценічні костюми.

Нагороди ансамбль і його керівники отримали ще від Київського міського центру народної творчості і культурологічних досліджень, від Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, з вітальними словами і подарунками прийшли до колосистів представники споріднених творчих колективів – Народного хору української народної пісні «Надія» та заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України «Дарничанка». Теплі слова і спогади про минуле колективу прозвучали з уст Героя України Дмитра Олекійовича Мельничука, який теж дуже любить колектив і поважає його таланти.
Великою приємністю стало те, що на 60-річчя «Колоса» завітали й іноземні гості – керівник ансамблю пісні і танцю «Вісла» Плоцького осередку культури і мистецтв, директор Надвіслянського фольклорного фестивалю «VISTULAFOLKFESTIVAL» Пьотр Онишко та хореограф ансамблю пісні і танцю «Вісла» Плоцького осередку культури і мистецтв Малгожата Онишко. «Колос» полюбився їм саме на цьому фольклорному фестивалі, його учасники завжди є бажаними гостями фестивалю, а керівник хорової групи Володимир Якович Якимчук уже кілька разів проводив майстер-класи з хоровою групою ансамблю пісні і танцю «Вісла».

… А за кулісами хвилювалися, чекаючи своєї черги для виступу і старші «колосисти», і молоденькі «колосята»-першкурсники, для яких цей концерт був першим у складі такого славетного колективу. І хвилюватися було чого: у багатьох з них у залі сиділи батьки, які самі свого часу були учасниками «Колоса», тому і дітям своїм його рекомендували. Так, за час свого існування «Колос» народив понад 50 щасливих сімей! Це насправді велика родина, про що самі вони і співали у пісні Віталія Газінського на слова Михайла Каменюка «ЄДНАМОСЯ, ЛЮБА РОДИНО». І момент, коли вся родина об᾽єдналася, був справжнім апогеєм свята: не один глядач пустив сльозу, вікна у залі дрижали, і, мабуть, весь Голосіївський район чув могутнє, сильне, величне трьохсотголосе виконання улюбленої пісні ансамблю – «Реве та стогне Дніпр широкий».

Були на святі й інші щемливі моменти: традиційне «прощання» із випускниками нинішнього року, яким вручили символічні дипломи і подарунки, спогади про колишніх керівників «Колосу», особливо про Станіслава Андрійовича Семеновського, чиє ім᾽я нині носить ансамбль. До речі, донька Станіслава Андрійовича Юля була присутня на святі, подякувала його учням за пам᾽ять і подарувала присутнім музичний сувенір – українську народну пісню.

Три години пісенно-танцювального дійства пролетіли непомітно, після того, як ведучі оголосили про завершення свята, присутні просили «Давайте ще!» І це – справжнє визнання, радість і подяка тим, хто його створив: студентам-учасникам народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені Станіслава Семеновського, які, незважаючи на напружений графік навчання, знаходять час для творчості, натхненно дарують мистецтво глядачам, і, звичайно, керівникам «Колосу» – старшому викладачеві кафедри культурології Володимиру Якимчуку і старшому викладачеві кафедри культурології Валерію Музальову, котрі докладають чимало зусиль для згуртування колективу, його розвитку і процвітання. А ще – випускникам і генеральному старості колективу Сергієві Гречаному, який щороку збирає велике коло друзів.