Техніка, думка, майбутнє: звичайний день у НУБіП України
Нашу нову пару з професором Миколою Гавриловичем ПОВОЗНІКОВИМ, завідувачем кафедри бджільництва ми розпочали на алеї слави НУБіП — місці, де обличчя та імена тих, хто творив історію університету, нагадують: сьогодення існує завдяки людям, які жили мрією та дією. Особливо мене вразила постать Миколи Петровича Чирвинського — основоположника української зоотехнії. Це ім’я близьке нам не лише професійно, а й особисто, адже наш викладач — теж зоотехнік. Він коротко поділився власною історією про те, як кілька слів професора Богданова — «що ви хочете від цього хлопця?» — одного дня змогли змінити його долю. І хоч тема заняття була не про це, саме такі моменти нагадують: у професії немає випадковостей — є люди, які бачать потенціал.
Після алеї слави ми розпочали знайомство з механіко-технологічним факультетом. Тут нас зустрів Юрій Олегович ГУМЕНЮК, завідувач кафедри сільськогосподарських машин та системотехніки ім. академіка П. М. Василенка. Спокійно, але з пристрастю він занурив нас у світ механізації — галузь, що непомітно тримає на собі майбутнє. Разом з ним ми пройшли кількома лабораторіями: гідроприводу, мехатроніки — де механіка поєднується з електронікою — та лабораторією ґрунтообробних і посівних машин. Серед сучасної техніки та відреставрованих зразків минулих років Юрій Олегович сказав фразу, яка особливо запам’яталася: «Земля не повинна гуляти — вона завжди повинна бути чимось прикрита». Це проста, але дуже глибока думка. У ґрунті, як і в журналістиці, не можна залишати порожнечі: де є прогалини — там з’являється хаос. Захищений ґрунт дає врожай, а захищений фактами інформаційний простір — довіру.
У лабораторії збиральних машин ми познайомилися з будовою посівних комплексів, а вже у 5 корпусі відвідали спеціалізовану аудиторію компанії KUHN. Для журналістів такі зустрічі безцінні: ми вчимось розуміти різні сфери, а значить формуємо технічну, екологічну та комунікаційну компетентності, без яких сучасному медійнику нікуди. Увесь цей шлях чітко уклався у закономірність, яку озвучив Микола Гаврилович: думка → модель → практика → техніка → майбутнє. Все починається з думки. Модель дає напрямок. Практика формує майстерність. Техніка — результат. А результат і є майбутнім, про яке щодня говорить механіко-технологічний факультет.
Та на цьому заняття не завершилося. Перебуваючи в 5 корпусі, ми не могли оминути факультет конструювання та дизайну, де відвідали Хаб — платформу стійкого бізнесу, створений за підтримки Японії. Тут нас зустрів керівник хабу Руслан Анатолійович КУЛЬПІН — асистент кафедри надійності і техніки. І ця назва абсолютно не випадкова: у механіці все повинно працювати надійно та точно. Як і в журналістиці — адже точність інформації формує довіру. Руслан Анатолійович продемонстрував технічне обладнання хабу, пояснив його функціональність та підвів нас до важливої думки. Відповідаючи на його запитання, ми дійшли висновку: яка технологія — такий і результат, а шлях від маленького гвинтика може привести до створення цілого інноваційного простору. Саме тут і зароджується рух думки — а, як ми вже зрозуміли, думка і є початком майбутнього.
Після всього побаченого стало очевидно: наше завдання — не просто слухати, а систематизувати ці знання та зростати разом із університетом. Адже творити майбутнє можна тільки спільно — коли інженери, аграрії, механіки й журналісти говорять однією мовою розвитку.
Ми й надалі продовжуємо відкривати для себе НУБіП, практикуючи власну професію. І я переконана: до кінця курсу ми матимемо повну, живу і правдиву уяву про наш університет та його можливості.