Весна не знає, що війна, або бережіть свій внутрішній світ

«Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати».
(Ліна Костенко)

    Війна змушує кожного з нас відчувати різний спектр емоцій – страху, тривожності, образи, гніву чи провини. І це нормально, оскільки вони є нашими природними реакціями на надпотужний стрес.
    Ми поступово звикаємо до таких станів, однак все ще боїмося відчути те, що було з нами зовсім нещодавно – радість, щастя, безтурботність….
Боїмося посміхнутися, але маємо далі жити, де б ми не знаходилися. Здається, що життя перетворилося на страшний сон. Важливо вміти зберігати віру в краще та помічати щастя в буденних речах, які раніше траплялися нам щодня, однак ми не акцентували на їх особливої уваги.
Пити каву зранку, зустрічати сонце, дивитись на квіти – і внутрішно дякувати за ці прості речі, відчувати радість за те, що маємо таку можливість…

   Дякувати щодня, що живі. Радіти, що поруч близькі люди. Радіти, що знаходимось хоч і у відносному, але все ж таки, благополуччі. Не втрачати світлих моментів. Цінувати кожну мить життя…

   Весна. У природи все за планом. Вона не чекає слушного моменту, щоб відновитись.
   І нам, українцям, – відновлення й позитиву!
   Ми сильні, сміливі і творчі.Українська нація – нація відродження!
   Нація, яка відроджує впевненість, свободу та любов у всьому світі!
   Ми віримо, що ще зовсім трішки….
   І буде мир!

Ангеліна Ничипорук
студентка 1 курсу, групи СР-21002б