Діяльність одного з навчальних підрозділів КСГІ хутору Грушки. 1923 р.

18 квітня 2021 року
     Грушки – історична місцевість Києва. Розташовані вздовж проспекту Перемоги між вулицями Гарматною і Миколи Василенка.

     Виник як хутір у 2-й пол. XIX ст. У 1871–1902 рр. – цим хутором володів дворянин К. Грушка (звідси – назва хутора). На рубежі XIX–XX ст. ці землі були обміняні військовому відомству на землі, де було збудовано будівлі Київського політехнічного інституту. З 1921 р. територія хутора ввійшла до складу Києва, з 1922 р. хутір перейшов у розпорядження КСГІ, а з середини XX ст. – це промислова зона.

 

     В складі допоміжно-навчальних установ і продукційних підприємств КСГІ машиновипробувальна станція та її досвідне поле малиодне з провідних місць.
     Як зазначав зам. станції, агроном Гребенчук:
     «У всіх, кому до військового часу доводилося відвідувати станцію й поле, ще й досі залишилася в пам’яті зразкова постановка справи, що її було заведено проф. К.І. Шіндлером. Слава про неї поширювалася далеко за межі Вкраїни.
     З цілої низки матеріалів, що їх пощастило мені з великими труднощами роздобути, можна встановити, що на станції провадилося в широких розмірах випробування різних с.-г. машин і знаряддя, і для цього на станції було досить відповідного приладдя.Не так стоїть справа з другою частиною станції – досвідним полем.
     Розміри землі досвідного поля розбито на правильні квадрати подесятинно 40х60 кв. саженів (1 сажень = 2.1336 метра).
     Згідно деяких відомостей на всій площі досвідного поля було чотири плодозміни – 3-х, 4-х, 6-ти та 8-мипільний, на яких провадилися деякі досліди з культурами, але на початок організації теперішнього господарства, тобто 1921 р., жодних плодозмінів там не було і жодних дослідів не провадилося.
Машиновипробувальна станція з 1916 р. теж не працювала і від усього устаткування майже нічого не лишилося.
     За часів війни садибу станції передали військово-промисловому комітету, і останній пристосував її під газовий завод для вироблення задушливих газів і станція, а рівно й дослідне поле, втратили своє значення.
     Правда в садибі станції в напівзруйнованих дощаних повіткахзберігся так званий музей с.-г. машин та знаряддя. Більша частка музею складається з плугів та іншого знаряддя, але все це без частин, напівзруйноване, і, щоб його впорядкувати, потрібні значні кошти. Частину знаряддя вже вдалося відновити
.


Дослідне поле

     Що ж до лабораторного устаткування, то його фактично не було. Всього приладдя тільки і є, що сушильна шаховка та де кілька бурів для виймання ґрунту.
     В таких обставинах на весні 1922 р. довелося починати відновлення машиновипробувальної станції й дослідного поля. Спеціальних коштів для цього не було і до роботи доводилося приступати господарським способом.

     Завдяки енергійній допомозі теперішнього ректора КСГІ І.І. Касьяненка, при його безпосередній участі, мені вдалося навесні 1922 р. прирізати й закріпити ділянку комунальної землі, суміжної з досвідним полем – колишню звалку, мірою – 61 дес. 1365 кв. саж. Для збільшення живого інвентаря, заорендувати на 1 рік польове господарство «Губтрансу», де було 22 коней збруя та вози. Причому, по умові, половина цього інвентаря по закінченні оренди перейшла у власність інституту.
     Увесь необхідний насіннєвий матеріал для обсіву 85 дес. 1365 кв. саж. землі взяли в позику. Більше 1000 пуд. картоплі на насіння купили за готівку. Завдяки всьому цьому 1922 р. вдалося обсіяти й використати різними культурами 85 дес. 1365 кв. саж. дослідного поля з прирізкою та 500 дес. землі господ. «Губтрансу».
     Результати врожаю цього року були такі: жита пізньої сівби восени 1921 р. – 60 пуд. з десятини, ранньої – 130 пуд., всього жита 980 пуд.; пшениці – 312 пуд.; вівса – 1450 пуд.; картоплі 8 дес. – 8000 пуд. і різних дорогих городніх культур на площі 3 дес. було 4 тис. пудів. Поруч із цим, частину землі було занято під розведення різних дорогих культур, спеціально для репродукцій як зернових, так і коренеплодів. З весни 1922 р. приступили до відновлення плодозмінів досвідного поля – 3-х, 4-х, 6-ти і 8-мипілля і на прирізаній частині завели тимчасово семипілля з сівбою трави (конюшина).
     На осінь 1922 р. господарство дослідного поля, що зветься тепер госп.хут. «Грушки», значно зміцніло. В активі господарства з’явилася значна кількість всякого зерна, фуражу і порядний інвентар, як живий, так і технічний, правда не зовсім достатній. Тому увагу звернули на дорожні культури. В господарстві польової землі лишилось 85 дес. 1365 к.с., бо строк оренди господарства «Губтрансу» скінчився.


Дослідна станція

     З Станом на 1923 р. у районі «Караваєвих дач» при хуторі Грушки міститься машиновипробувальна станція та дослідне поле на площі 29 дес. (межовою інструкцією царського уряду 1753 р. визначено розмір десятини у 2400 кв. саженів, що становило 10 925 м², тобто 1,0925 га) польової та садибної землі, із них 3 дес. садиби, 2 під шляхами й ровами і 24 польової. З живого реманенту було: 3 коней, 2 возів, і де-яке хліборобське знаряддя.
     Запасу фуражу, як грубого, так і концентрованого було 60 пудів (1 пуд = 16.3804815 кг). На насіння було 45 пуд. пшениці та 60 пуд. жита, одержаних здебільшого на мливо (перемелювання зерна на борошно; помел).
     Штат службовців і робітників: 1 завідувач станцією. 1 завідувач господарством, 1 монтер, 1 старший робітник, 1 конюх, 1 робітник, 1 сторож нічний, 1 сторож денний.

     Врожай 1923 р. дає такі цифри по культурах: пшениці озимої –1075 п., жита озимого – 1100 п., пшениця яра - 50 пуд., вівса – 1120 п., гороху «Вікторія» - 150 п., проса – 400 пуд., гречки – 150 п., конюшини (сіна) – 400 п., вікового сіна – 500 п., різної соломи – 4500 п., цукрових буряк – 3650 п., кормових буряків – 1600 пуд., картоплі – 900 п. і дрібних городніх – моркви, буряків, томатів, капусти та огірків – 3000 пуд.
     Загальна кількість коней в господарстві 13 шт., рогатої худоби 6 шт., свиней – 6 шт., птиці – 12 шт.
     Крім цього, господарство постачає як грубим так і концентрованим кормом навчальний скотний двір, де є 18 голів молочної худоби і 36 коней. Робота в господарстві па 90% провадилася студентами, й таким чином хутір Грушки був місцем, де КСГІ зміг вперше перевести в життя зв'язок навчання з практикою. Тут студенти мають змогу зазнайомитися з трудовими процесами та з постановкою організації господарства. Тут же вони проходять практичні вправи з деяких дисциплін.
     З розвитком культурного с.-г., було звернуто деяку увагу і на діяльність машиновипробувальної станції. За 1922 р. та 1923 р. було випробувано декілька плугів культиваторів та сівалок заводу «Червоний Плугатарь», але робота ця не стала постійною, бо лабораторія ще не цілком впорядкована, кошти ж від цьогорічного врожаю було повернуто, головним чином, на відновлення як самих будинків, так і устаткування»
.


Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України

 

Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook