Чорнобильська катастрофа: крізь 40 років пам’яті й відповідальності у сфері водних біоресурсів та аквакультури
Чорнобиль – це пам’ять, що вчить
відповідальності перед майбутнім!
Є події, що не розчиняються в часі. Вони не стають минулим – вони залишаються поруч: у тиші води, у важкому подиху землі, у невидимих слідах, які не змиває жоден дощ. Чорнобильська катастрофа – це межа, після якої світ уже не той. Вона не потребує гучних слів, але відчувається всюди: у покинутих будинках, у природі, що навчилася болю і виживанню одночасно, у пам’яті людей, яка не має права забути. І що більше минає часу, то чіткіше стає розуміння: є події, які не стають минулим. Вони залишаються як тиха, але незламна правда про крихкість людського світу і ціну його рішень.
24 квітня 2026 року викладачі кафедри гідробіології та іхтіології разом зі здобувачами вищої освіти факультету тваринництва та водних біоресурсів НУБіП України провели тематичне заняття, присвячене 40-й річниці Чорнобильської катастрофи.
Зустріч відзначалася особливою атмосферою – поєднанням глибокого наукового змісту, внутрішньої зосередженості та щирої людської пам’яті. Це була не просто навчальна подія, а момент осмислення історії, яка назавжди змінила уявлення про взаємодію людини і природи.
Заняття розпочалося хвилиною мовчання – щирою, наповненою повагою, болем і вдячністю. У цій тиші не було випадкових думок: кожен присутній мав змогу відчути масштаб трагедії, її наслідки для екосистем, водних біоресурсів і життя цілих поколінь.
Основною темою заняття став вплив аварії на Чорнобильській АЕС на гідробіонтів водних екосистем. Увага була зосереджена на складних, багаторівневих і довготривалих процесах, що формуються у водному середовищі під впливом радіонуклідного забруднення, яке має кумулятивний характер і здатне зберігатися в екосистемах протягом десятиліть, поступово змінюючи їхню структуру та функціонування.
Особливий інтерес викликало дослідження змін видового складу іхтіофауни річки Прип’ять. На прикладі сома європейського було продемонстровано, як радіаційне навантаження впливає на фізіологічний стан риб, їх адаптаційні можливості, темпи росту, репродуктивну здатність та місце у трофічній структурі екосистеми.
Обговорювалися механізми накопичення радіонуклідів у тканинах різних органів, можливі морфологічні та функціональні зміни, а також особливості поведінкових реакцій гідробіонтів в умовах тривалого (хронічного) радіаційного впливу. Окрему увагу було зосереджено на здатності окремих видів до адаптації, їхній екологічній пластичності та можливостях часткового відновлення популяцій у змінених умовах середовища.
Не менш важливим аспектом стало вивчення впливу радіаційного забруднення на водні ресурси Київської області. Учасники розглянули основні шляхи міграції радіонуклідів у водному середовищі, їх перерозподіл між водною товщею, донними відкладами та живими організмами, а також механізми включення у трофічні ланцюги. Було наголошено, що донні відклади виконують роль довготривалого депо радіонуклідів, забезпечуючи їхню повторну міграцію та циркуляцію в екосистемі навіть через десятиліття після аварії.
Окрему увагу було приділено ролі Стронцію-90 як одного з найбільш екологічно небезпечних радіонуклідів. Його висока міграційна здатність у водному середовищі та біохімічна подібність до кальцію зумовлюють активне проникнення у кісткові тканини гідробіонтів. Це призводить до порушення фізіологічних процесів, зниження життєздатності організмів і поступових змін у популяційній структурі видів.
Заняття не обмежилося лише доповідями – воно поступово переросло у глибоке, змістовне обговорення. Здобувачі першого (бакалаврського) рівня вищої освіти активно долучалися до дискусії, ставили запитання, аналізували почуте та висловлювали власні міркування. Це була не просто передача знань, а спільний інтелектуальний пошук на перетині науки, досвіду та особистого осмислення складних екологічних процесів, що формують сучасне бачення взаємодії людини і природи.
Сьогодні, у непростий для країни час, подібні зустрічі набувають особливого значення. Вони виходять за межі аудиторії, формуючи не лише професійні компетентності, а й громадянську відповідальність. Ми не лише вивчаємо наслідки історичних подій, а й глибше усвідомлюємо ціну рішень, роль науки у суспільстві та необхідність дбайливого ставлення до навколишнього середовища як основи сталого майбутнього.
Пам’ять про Чорнобиль – це не просто сторінка історії. Це жива присутність у кожному науковому дослідженні, у кожному зваженому рішенні, у кожному серці, яке пам’ятає і не дозволяє забути. Вона нагадує про відповідальність у сфері водних біоресурсів та аквакультури, перед людьми та майбутніми поколіннями, для яких ми сьогодні формуємо світ.