Даніелла КОГУТИЧ: обираю НУБіП, бо прагну отримати знання у наукових школах, а практику – в найсучасніших клініках та лабораторіях

Так склалося, що у цьому, новому році, я зустрічаю та спілкуюся лише з приємними майбутніми студентами НУБіП України. Вони розумні, помірковані, а ще амбітні, знають, що хочуть досягти у своєму житті. Ось такою є Даніелла КОГУТИЧ, студентка – випускниця 2026 року відділення ветеринарної медицини ВСП «Мукачівський фаховий коледж» НУБіП України. Ця чарівна дівчинка вже чітко сформувала свою мету і задачі на майбутнє. Залишилося лише їх втілити у життя. З її настирливості, зрозуміло, що вона досягне успіхів і у навчанні, і в практиці. Побільше б нам таких молодих і талановитих абітурієнтів.

Розкажіть про себе Даніелла

Народилася та виросла я у мальовничому закарпатському селі, де живуть працьовиті люди, які все про всіх знають, допомагають, пліткують, заздрять і шанують одне-одного. Тут закінчила Руськівську загальноосвітню школу I-II ступенів, після чого продовжила навчання в Ракошинській загальноосвітній школі I-III ступенів. Мені завжди подобалося дізнаватися про щось нове. Навчаючись у школі, вчителі часто відмічали мою старанність та зосередженість на уроках. Особливо це стосувалося біології, літератури як української, так і зарубіжної, а також мистецтва. І це не дивно, адже вони були моїми улюбленими шкільними предметами. З самого дитинства батьки помічали мою любов до домашніх тварин, читання та малювання. В моїй дитячій кімнаті завжди було чимало книг на полицях та малюнків на стінах, а першою прочитаною книгою стала енциклопедія про тваринний світ.

Тварин я любила завжди і, нині не можу уявити своє життя без них, домашніх улюбленців: собаки Бекі, папуги Чері, морської свинки Роджера та кішки Юкі. Вони займають особливе місце в моєму серці. Проте вважаю, що справжня любов, це не просто бажання погладити собаку, кішку – це емпатія. Я завжди відчувала гостру несправедливість, коли тварина страждає, а поруч немає нікого, хто б міг фахово допомогти. Ця потреба – стати захистом для тих, хто не може розповісти «де болить» і привела мене на навчання до «Мукачівського фахового коледжу» на відділення ветеринарної медицини.

Чому навчилися у коледжі?

Перш за все навчилася розуміти і відчувати людей, працювати у команді, а ще, піклуватися про хворих тварин, старанно виконувати лікувальні або профілактичні маніпуляції на них. Нині, навчаючись у коледжі, я отримую величезне задоволення. Мої друзі – однокурсники і, я, зовсім не шкодуємо, що обрали ветеринарну медицину. Чесно кажучи, тепер моя любов до майбутньої професії набагато сильніша, ніж тоді, коли я тільки прийшла на перший курс. Щиро завдячую чудовим викладачам та співробітникам «Мукачівського фахового коледжу», які завжди підтримують та допомагають, дають корисні поради та діляться історіями зі своєї практики і, їх неможливо слухати без захоплення. Саме ці «живі» приклади та поради досвідчених викладачів і співробітників колледжу сформували моє і моїх друзів – однокурсників бачення майбутньої професії. Наші викладачі – справжні професіонали. Я щиро тішуся, що маю змогу добре навчатися та набиратися найкращого практичного досвіду саме у них.

Хочу відмітити, що всі роки навчання в коледжі були неймовірно змістовними: кожна дисципліна відкривала майбутню професію з нового боку. Викладачі не просто читали лекції, а вибудовували з нами студентами, живий діалог, завжди надавали і донині надають вичерпні відповіді на наші запитання, а запитань було і є чимало.

На старших курсах напрям змістився на практику і, ми з особливим азартом опановували хірургію, акушерство, епізоотологію та паразитологію. Особливим досвідом стала робота у навчальній клініці коледжу: ми не просто спостерігали за лікуванням чи операціями на різних тваринах, а мали змогу асистувати лікарю та викладачеві. Завдяки яскравим презентаціям та роботі з реальними інструментами та приладами, наше навчання перетворилося на захопливий процес, де кожну деталь хотілося закарбувати в пам’яті.

Тепер розумію, що для мене ветеринарна медицина – виклик.

Це професія для сміливих, терплячих і тих, хто вміє любити тварин, допомагати та рятувати їм життя, шанувати і оберігати людей від хвороб.

Після чотирьох років навчання у коледжі зрозуміла, що хочу більшого.

НУБіП України і його факультет ветеринарної медицини є флагманом ветеринарної освіти в нашій країні. Для мене, майбутньої випускниці колледжу, цей університет є провідником високих стандартів та інновацій в Україні. Тут прагну набути практику в найсучасніших клініках, лабораторіях та знання – у наукових школах і отримати диплом магістра, який визнають не лише в Україні, а й за кордоном. Це новий рівень відповідальності та можливостей, до якого я готова.

Що побажаєте собі і всім майбутнім студентам 2026 року?

Побажаю собі бути студенткою НУБіП України 2026 року.

Своїм друзям – однокурсникам та всім випускникам шкіл і коледжів бажаю обрати той навчальний заклад, про який мрієте. Головне для кожного із нас, не втрачати «вогнику» і цікавості, не боятися складнощів, а ще бути наполегливими і вірити у свої сили. Ми все зможемо. Мрії збуваються.
Я це знаю.

Дякуємо Даніелла за цікаву розмову. Чекаємо Вас на навчання в університеті за студентською лавою.

Дякуємо Вашим батькам, вчителям і викладачам школи та колледжу за прекраснее виховання.

Дякуємо Збройним Силам України за можливість жити, працювати і робити добро.