Любов до прекрасного та гордість за українське – відчуття студентів спеціальності «Соціальна робота», які відвідали виставку в Національній спілці журналістів України
У перші тижні навчання у студентів-першокурсників виникає чимало нагальних питань та завдань: із розкладом треба розібратися, до гуртожитського життя прилаштуватися, підготуватися до чергового заняття, щоб справити гарне враження на нових викладачів і поки ще не дуже знайомих одногрупників… Але як то кажуть, не хлібом єдиним.
Студенти групи СР-21001б спеціальності «Соціальна робота» (куратор Олена Варава, староста Наталія Яким) із задоволенням відгукнулись на пропозицію декана гуманітарно-педагогічного факультету Інни Савицької відвідати захід у Національній спілці журналістів, присвячений декоративному мистецтву України. Зустріч проводилась під егідою експрезидента України Віктора Ющенка, а її співорганізаторами стали Національна спілка журналістів України, Міністерство соціальної політики України, Громадська організація інвалідів «Святий Юрій», Видавничий дім журналу «Пам’ятки України». Виставку відвідала народний депутат України Марина Ставнійчук, ряд засобів масової інформації.
Захід був присвячений одразу кільком приводам.
Насамперед, студенти могли ознайомитися з персональною виставкою вишиванки Дмитра Пожоджука. Відомий український письменник, журналіст, етнограф, фольклорист, писанкар і вишивальник – це, дійсно, непересічна людина, художник, який малює ниткою і знається на всіх секретах української вишиванки в усіх її регіональних розмаїттях.
Дмитро Пожоджук використовує 12 українських технік вишивання. Попри те, що багато узорів є авторськими, він збирає й відтворює старі, призабуті і майже втрачені узори, захоплюється вишивкою інших народів, його колекція налічує біля 20 тисяч різних візерунків. Тому не дивно, що у його вишиванках ходить чи не вся Верховна Рада України, Віктор Ющенко; створював майстер свої шедеври й для легендарних Володимира Івасюка, Олеся Гончара, Ніни Матвієнко, Ади Роговцевої багатьох інших знаних митців; у його вишиванки одягаються французи, німці, японці, поляки, турки.
Майже безвиїзно мешкаючи у карпатському селі Космач, що на Івано-Франківщині, пан Дмитро є найкращим і чи не найвідомішим в Україні майстром із вишивки та писанкарства, котрий активно пропагує «код української вишиванки», презентує це мистецтво світові та дбає про його майбутнє.
Ще одним інформаційним приводом став Всеукраїнський конкурс інклюзивного образотворчого мистецтва імені Марії Примаченко, організований Міністерством соціальної політики України, Громадською організацією інвалідів «Святий Юрій» за підтримки Фонду соціального захисту інвалідів. До участі в конкурсі запрошуються аматори живопису, графіки, скульптури, народного мистецтва і ремесел. Звісно, що для майбутніх соціальних працівників, клієнтами яких можуть бути, в тому числі, й люди з інвалідністю, така інформація була корисною.
Марії Примаченко – загальновідома худодниця, що народилась у 1909 році і прожила все життя у поліському селі Болотня (біля Чорнобиля) та створила неповторний образ української душі. На жаль, Марійка з семи років, перехворівши на поліомієліт, мала параліч ноги, ходила з протезом і милицею, тому невипадково іменем цієї майстрині названий конкурс на підтримку людей з інвалідністю.
Актуальність конкурсу імені Марії Примаченко пов’язана з проблемою низького рівня залученості людей з інвалідністю до культурно-мистецького життя, браком промоції інклюзивного мистецтва для людей з інвалідністю. Конкурс має об’єднати слабозрячих, маломобільних людей з проблемами опорно-рухового апарату, з різними порушеннями психофізичного розвитку, аутизмом та допомогти визначити проєкти для фінансової підтримки з державного бюджету у 2021 році.
«Я … не завидую ні на багатство, ні на гроші, я не завидую ні на що. Я роблю для людей. У мене в серці Бог, і треба, щоб в усіх людей був Бог. Роби людям добро, щоб люди жили, як квіти цвіли. Оце і все моє слово на світі…» Ці слова Марії Примаченко – безпомильний орієнтир для майбутніх соціальних працівників, головною наукою яких під час навчання обраній професії має стати вміння робити добро тим, хто його найбільше потребує.
І, нарешті, третій привід для зустрічі. Спеціальним гостем заходу був Ян Сталони-Добжанський (Польща). Це поляк дворянського роду, архітектор і реставратор, який очолив роботи по відродженню срібних царських воріт вівтаря Софії Київської.
Собор святої Софії у Києві є одним із українських національних символів. Пан Ян Сталони-Добжанський розповів присутнім як Царські ворота простоявши у цьому соборі від 1750 року (аж два століття) були вилучені в радянські часи. Ворота вагою понад 100 кілограм розрізали на частини для подальшого переплавлення та продажу за кордон. Окремі вцілілі фрагменти було передано до Києво-Печерської лаври.
Від пам’ятки залишилося лише 11 срібних карбованих пластин – приблизно 50% усього, що колись було Царськими воротами. Було оголошено міжнародний конкурс на найкращий проєкт реконструкції, перемогли у якому фахівці з Польщі.
Таким чином, завдяки співпраці українських та польських реставраторів, науковців, приватних та державних структур України та Польщі вдалося врятувати та повернути до життя шедевр українського мистецтва.
Зустріч з паном Яном Сталони-Добжанським стала приводом відзначити його особистий внесок у відновлення цінностей української держави. Вражені почутим, студенти запропонували прогулялись до Софіївської площі та Михайлівських куполів. Ось такою духовно та подієво насиченою вийшла перша в житті першокурсників екскурсія. Вона дала багато чого – й привід поміркувати, в якому красивому місті вони навчаються, й гордість від спілкування з визначними людьми, й знайомство одне з одним поза межам освітнього процесу, й інтеграцію в бурхливе життя Києва. А головне – цей захід став черговим приводом пишатись тим, що ми, українці, володіємо такою багатою культурною спадщиною.
Олена Варава,
старший викладач
кафедри соціальної роботи та реабілітації
