Студенти побували на кінофестивалі. Бережіть свій край, свою Батьківщину, своїх батьків і рідну хату... дивіться українське кіно.

 «Карантинні обмеження кожну очну зустріч перетворюють на грандіозну подію. Проте вже 24 роки поспіль головним заходом у світі українського кіно є фестиваль Михайла Герасимовича Іллєнка «Відкрита ніч». І жоден із фестивалів ми не пропустили, завжди відвідувала і навіть брала участь з власною відео роботою» – розповідає Вероніка Василівна Чекалюк». П’ятеро членів гуртка «Юний журналіст» побували на цьогорічному фестивалі. Дякуємо університету за можливість поєднувати теорію і практику навчання на журналістиці.

Відео: https://youtu.be/xIZhBQQK_eI

Михайло Іллєнко – український режисер та сценарист, автор багатьох стрічок, зокрема: "Фучжоу","Той, хто пройшов крізь вогонь " та "Толока", актор, лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка, заслуженний діяч мистецтв України. Засновник та організатор фестивалю національного кіно “Відкрита ніч”, що проходить кожного літа, починаючи з 1997 року. Викладач Національного університету ім. Івана Карпенка-Карого. Ідею кінофільму "Толока" режисер виношував протягом 15 років, проте лише в 2013 році стало можливим розпочати зйомки. В основу сценарію ліг один з найкоротших віршів Т.Шевченка “У тієї Катерини хата на помості...”, сама стрічка присвячується 200-річному ювілею великого Кобзаря. Цей проект несе в собі могутній заклик до єднання людей, до відновлення давньої української традиції допомагати один одному.

Михайло Іллєнко усім серцем любить Україну і вболіває за долю цієї неймовірної країни, за збереження ідентичності і розвиток вітчизняного кінематографу.

«Толока» – український довгобуд, історія якого формує й сам зміст стрічки. Коли проєкт майже став на ноги, в Україні почався Майдан та війна. Михайло Герасимович активний учасник цих подій й захисник України.... це – толока, де Катерина разом із хатою переживає всі нелегкі сторінки історії, але щоразу після зруйнування дому, знаходить сили стати на ноги. Михайло свято вірить у щасливу долю України й прагне усіма способами пришвидшити той час, коли добробут і щастя запанують у вільній Україні. Час іде.... тепер нова перешкода – світавв пандемія, що внесла свої жорсткі корективи.... Оптимізму Михайла Іллєнка можна лише позаздрити. Попри труднощі, яких він зазнав з часів Радянського Союзу, «Толока» врешті-решт відбулася. Сюжет фільму Михайло коротко окреслив так: «Закохалися троє козаків у Катерину. Вона сказала, що віддасть своє серце тому, хто поверне з полону брата. Двоє загинули, поки шукали брата, а один повернувся. Це виявився не брат, а коханий»...

Юрій Іллєнко (відомий кіномитець, старший брат Михайла) сказав влучно про українську хату, про толоку, про її суперважливу роль в історії України та українців як нації. Толока кожного разу рятувала ситуації, що виглядали безнадійними. Толока збирала людей навколо біди, й усі знали, що в разі біди – прийдуть люди. Це була соціальна неписана програма. Але вона працювала віками. Люди єднаються і перемагають разом! Яка б не була війна – збиралася толока, й життя продовжувалося. Сила перемоги – це єдність духу.

Отже, технічно для толоки потрібні глина, вода, очерет. Це була концепція, а сюжет вельми довго не давався. Сюжет почався, коли Михайло Іллєнко гортав Шевченка й натрапив на вірш, який раніше не помічав: дві сторінки... так почався сюжет. Тоді геніальний актор Іван Миколайчук додав до сюжету свою історію: він розповідав її, сказав, що не записав її. Невдовзі Іван помер. Але в титрах є Тарас Шевченко, Юрій Іллєнко й Іван Миколайчук. «Отак збиралася історія – з таких трьох важливих для мене частин, –розповідає Михайло Герасимович.

Головну ідею «Толоки», мабуть, лаконічно можна сформувати як «У єдності сила».

Було багато проблем з фінансуванням фільму, та мене надихала моя розмову з братом, коли він сказав, що в старенькій хаті, де ми сиділи, закладено таємницю – стратегію виживання України, яка врятувалася завдяки толоці.. Жодна хата в Україні не була скраю – завжди в центрі громади, бо збиралися на порожньому місці, хата воскресала, відбитки рук багатьох людей у стінах залишилися. Це соціальна програма, що об’єднувала країну. Ми в ній і залишилися. Майдан – це теж толока, добровольці – теж толока, волонтери – теж толока. Цей механізм спрацьовує й буде спрацьовувати. Можна толокою робити багато хороших справ.

Можна знімати кіно, творити майбутнє. «Студенти мають розуміти, що сила у єдності командного духу. До речі, журналістика – це теж толока. Я розумію, що тут уже різні точки зору. Вони змагаються, конфліктують. Хата піднімалася мовчки. Всі знали, що хата – це споруда стандартна, але страшенно індивідуальна, бо вона ліпилася, як скульптура. І кожний свій штрих залишався, – розповідає Михайло Іллєнко. Потім почалися події 2013-2014 років, фільм «Толока» зупинився на якийсь час, але не зупинився сценарій. До нього почали додаватися сигнали з вулиці, з Майдану, з війни.

Наші студенти шанують творчість Іллєнка насамперед за фільм «Той, хто пройшов крізь вогонь». Сюжет захопливий і цікавий. Це наш український хлопець дотепний і крутий, який став важливим для нас в Україні, це прототип успішного українця у світовому вимірі. Украіна чекала такий фільм, потреба побачити героя викликала черги в кінотеатри. Українське кіно – касове кіно!

7 серпня 2021 році під час фестивалю «Відкрита ніч» на АРТ причал прийшли студенти і митці, журналісти і політики, щоб першими побачити народження нового кіно, відкрити майбутніх геніїв та поспілкуватися з класиками. Михайло Іллєнко у вишуканому смокінгу приймав гостей і фотографувався – заохочував до перегляду робіт конкурсантів. Вночі дивиться фільми після другої-третьої години все-таки важко, але дуже цікаво. У товаристві однодумців, коли з’являється фільм із героєм, усе оживає і осей не відірвати від екрану. Михайло каде: «Це один із таких моментів, який ми шукаємо у фестивальному кіно. Крім того, стрічок більше, ніж було на першому фестивалі. Тоді ми ледве зібрали короткометражних робіт на одну ніч. Зараз буває 100-120 пропозицій, а відібрати треба 30. Я радий, що інтерес громадськості зростає до кіно, це означає, що ми на вірному шляху».

До речі, Михайло Іллєнко автор книги «Ліки від фантомного болю», котра написана у нелегкий час для режисера. Михайло Іллєнко: "Книга "Ліки від фантомного болю" для мене є частиною фільму "Той хто пройшов крізь вогонь". Принаймні його третиною. Коли я зустрічаюся з глядачами, дуже часто звучить запитання: "Розкажіть, як Ви знімали цей фільм?" Про фільм не розкажу. Ця книга розповідає про зйомки одного кадру – першого кадру фільму про Героя Радянського Союзу Івана Даценка, який став вождем індіанського племені в Канаді. На зйомки цього кадру пішло шість місяців подорожі на яхті "Купава" через Чорне, Середземне моря та Атлантичний океан від Києва до Буенос-Айреса, довжиною 8500 морських миль. До цієї подорожі довелося додати ще 1100 км на авто за маршрутом Буенос-Айрес – провінція Мендоза на кордоні з Чілі в Кордильєрах.

Також в книгарнях є книга, кіноповість «Толока. Краєвид з вікна хати» – це художньо-історичний твір, розширена версія сценарію фільму «Толока» режисера Михайла Іллєнка. В основі твору – поетичні образи Т. Г. Шевченка з «У тієї Катерини хата на помості». Михайло Іллєнко (автор) роповідає притчу, в якій «пролітає» крізь історію України, відтворює її драматичні та героїчні епізоди. У центрі сюжету – Катерина і її хата, що також має свою пам’ять, свою душу.

Вік української хати короткий – від війни до війни. Кожне випробування руйнує хату Катерини. Але вона вперто, як і багато поколінь українців, знову й знову підіймає її з руїн. Бережіть свій край, свою Батьківщину, своїх батьків і рідну хату... дивіться українське кіно. Ми вдячні нашому керівнику Вероніці Василівні Чекалюк за можливість долучитися до головних мистецьких і культурних подій столиці.

Автор Софія Анасьєва,
(гурток «Юний журналіст»).
Фото з архіву Михайла Іллєнка