Талановиту українську актрису театру і кіно, народну артистку України Ларису Кадочникову не безпідставно вважають легендою

З вересня 2021 року ми запускаємо серію ексклюзивних майстер-класів для студентів. Вчора відбулася дружня зустрічі нашої колеги Вероніки Чекалюк із легендарною Ларисою Кадочниковою.

Ця неймовірна жінка згадала студентво, юність, розповіла про те як вступала на акторський фах... Нині Лариса Валентинівна готується до ролі Жорж Санд. «Ми зустрілися напередодні репетицій, щоб поспілкуватися про мистецтво в життя і спланувати зустріч в університеті. Відео зйомка і інтерв’ю попереду, а поки для Вас цей чудовий текст», – ділиться планами Вероніка Василівна.

Як з’ясувалося найкраще розповів про Марічку з «Тіней забутих предків» Олександр Рудяченко ми пропонуємо фрагмент статті:

Чарівна, талановита жінка промениться світлом і любов'ю. Як немеркнучий приклад для наслідування. Як яскравий кумир. Як справжня зірка театру і екрану. Все правильно, жінка не має віку, коли вона кохає і коли її кохають; бажано – одночасно. І це все відноситься до неї, блискучої Ларисі Валентинівні Кадочникової.

Як часто трапляється у сучасному мистецтві, українську долю Лариси Валентинівна вирішив випадок.

Одного весняного спекотного дня 1963 р. молоде подружжя Юрій Іллєнко і Лариса поспішали вулицею на заплановану зустріч і, як це трапляється у молодих, періодично зупинялося, щоб від щастя цілуватися. І раптом бачить: серед метушливих перехожих сидить на чорній валізці кучерявий чоловік східної зовнішності – у чорному костюмчику і чорному капелюсі. Посміхнувшись, Лариса про себе сказала: "Чарлі Чаплін, тільки кавказької національності". Виявилося, це Сергій Параджанов! Він приїхав до Міністерства культури СРСР, щоб разом із 26-річним оператором Ялтинської кіностудії Юрієм Іллєнком здати на затвердження сценарій майбутнього повного метра.

Незнайомцю з густими бровами, з яким вони, виявилося, знайомі, Юрій посміхнувся і негайно ж представив молоду дружину:

- Сергей, это моя жена – Лариса Кадочникова. Она в “Современнике” работает.

Не звертаючи уваги на деталі, геній вигукнув:

- Вот! Маричка!

Тим часом молода актриса й гадки не мала, хто такий Михайло Коцюбинський, що це за старозавітні "Тіні забутих предків", а тим більше, про яку Марічку йдеться. Нічого не бажаючи чути, безапеляційний Параджанов заявив:

- Всё, едем в Киев! Будешь у меня сниматься в кино.

Сонячний Київ з квітучими каштанами та кіностудія імені О. П. Довженка приємно здивували. Остання була справжнім культурним центром міста. Туди вільно приходили художники, режисери, поети, письменники, актори, не лише українські, а й зарубіжні. Тут творчі люди вільно зустрічалися в кафе, розмовляли, обговорювали проєкти, весело проводили час. Це був інтелектуальний вулик, в якому панувала жвава творча атмосфера.

* * *

Грім серед ясного неба грянув несподівано. Через якийсь час передзвонив Сергій Параджанов і приголомшив: таки вона затверджена на роль Марічки! Рубікон перейдено, треба було визначатися на все довге творче життя.

Досі Лариса Кадочникова не може точно сказати, чому у 1963 р. вона повірила Чарлі Чапліну кавказької національності, звільнилася з Московського театру і назавжди вирушила до Києва? Але саме з фільмом "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова, цією кіно-біблією для бідняків, вона об'їхала весь світ. У 21 країні культова стрічка зібрала понад 100 значущих призів, включно з 24 Гран-прі міжнародних кінофестивалів. Та що казати, геніальний сербський кінорежисер Емір Кустуріца назвав "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова улюбленим українським фільмом.

Ймовірно, її підкуповували: велике кохання і надія. Бо молодий чоловік, Юрій Іллєнко, який вже працював на Київській кіностудії імені О. П. Довженка, дружину просто обожнював, задаровував букетами і постійно повторював:

- Лариса, если ты переедешь в Киев, я обязательно стану режиссером и буду снимать тебя в главных ролях во всех фильмах.

* * *

Саме "Тіні забутих предків" стали фільмом, який визначив її долю. Зараз поясню, чому я так вважаю. Сусідами батьків по сталінці на Дорогомилівці було багато пафосних персонажів. Деякими з них Лариса Кадочникова свого часу щиро захоплювалася, як, приміром, радянською кінодівою Тамарою Макаровою (1907-1997), яка разом з чоловіком, Сергієм Герасимовим, виховала вісім поколінь відомих кіноакторів.

Зйомки «Тіней забутих предків» тривали рік – з 30 травня 1963 р. по 15 жовтня 1964 р. Ніхто нікуди не поспішав, усі жили в казкових Карпатах. Приміром, сцену у Срібному лісі, де убитий Іван востаннє кличе і бачить свою Марічку, перезнімали 50 або 60 разів: то не так пофарбований ліс, то не так збудований майданчик, то не так зрубані дерева, то дощ раптом хлинув, то занадто яскраве сліпило сонце. Зрештою, зняли так, як хотів І бачив геній.

Повна версія тут: (https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3089277-larisa-kadocnikova-1-madonna-nad-ceremosem.html)

Олександр Рудяченко