Центр соціально-психологічної реабілітації пропонує декілька авторських медитативних практик
Медитація (від лат. meditatio – міркування) – це фокусування розуму на певному об'єкті, думці чи діяльності з метою тренування уваги, усвідомлення та досягнення психічно ясного та емоційно спокійного та стабільного стану. Цей засіб психічного тренування набуває різних форм залежно від культурно-історичної традиції.
Слово медитація походить від індоєвропейського кореня мед-, що означає вимірювати, роздуми. Латинське слово meditatio спочатку означало будь-які фізичні або розумові вправи, від лат. mio (зі значенням «заглиблення в себе») набрало специфічного значення споглядання.
Медитативні методи побудовані на управлінні функціями психіки за допомогою концентрації уваги (пасивна медитація) або волі (активна медитація). Відрізняються не тільки методи, а й способи медитацій.
З метою подолання стресових станів пропонуємо вам декілька дієвих медитативних практик (автор – доцент кафедри соціальної роботи та реабілітації, кандидат філософських наук Людмила Чекаль).
Медитативна практика № 1 («Екран»)
Сядьте зручно, прикрийте очі. Бажано бути на самоті, щоб ніхто і ніщо не заважали. Уявіть себе у темній залі кінотеатру у креслі першого ряду, перед великим світлим екраном. У середині екрану ви бачите свій портрет. Там ви стомлений, заклопотаний, можливо, чимось засмучений чи роздратований. Ваше зображення за розміром – на чверть чи третину розміру екрану. Ви впізнаєте у цьому портреті себе: яким ви є зазвичай.
Якоїсь миті ви помічаєте у правому нижньому куті екрану ще одне своє відображення. Цей портрет невеличкий, але на ньому ви саме такі, яким найбільше собі подобаєтесь (можливо, у вас є таке фото, згадайте себе на ньому до дрібниць і той свій гарний настрій).
Поступово цей малий портрет починає збільшуватись і, витісняючи попереднє ваше фото, – заповнює собою увесь екран. Це велике ваше зображення починає рухатись просто на вас. Воно проходить крізь вас під час вашого вдиху. Ви ніби поєднались із цим зображенням, відчули його у собі і стали таким, як на цьому фото.
Відкрили очі і декілька разів глибоко вдихнули й видихнули…
Медитативна практика № 2 («Галявина»)
Уявіть себе на галявині старого лісу влітку. Галявина де-не-де осяяна сонячними променями, які освітлюють кущі й трави, прориваючись крізь густі крона високих дубів, лип, беріз та ялин. На галявині є невелике озерце. Ви сидите на великому пні, що залишився від старого дуба, просто над тихим дзеркалом озерної поверхні.
Вам не холодно й не спекотно. Вам зручно й комфортно вдихати зелені аромати лісу. Ви, трохи нахиляючись до води, вдивляєтесь у своє озерне відображення. Ви бачите своє спокійне обличчя, вільно спадаюче волосся і бачите себе юним, щасливим й нерозривно пов’язаним із прекрасною природою.
Ви вдихаєте чудовий аромат лісу, насичений хвоєю, квітом липи й травами. Вам добре, ви задоволені й сповнені сил.
Час повертатись. Ви дякуєте озерцю і повертаєтесь обличчям до дерев, – так само дякуєте й дубові, липі, ялині за тінь від їхнього листя. Ви вдячні пташкам за пісні, травам і кущам за шелест. Вам дуже легко й приємно йти стежкою до узлісся, а далі – луками повертатись додому…
Доцент кафедри соціальної роботи та реабілітації, кандидат філософських наук
Чекаль Л.А.
